ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
10 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3478/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
розглянувши апеляційну скаргу Керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 (повний текст складено та підписано 09.02.2026, суддя Мусієнко О.О.)
по справі №916/3478/25
за позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Управління освіти Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та в особі Південного офісу Держаудитслужби
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Формула Майбутнього»
про визнання додаткової угоди до договору недійсною та стягнення 832 181 грн,
27.08.2025 Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Управління освіти Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та в особі Південного офісу Держаудитслужби з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Формула Майбутнього», в якій просив суд визнати недійсною додаткову угоду №1 від 31.10.2024 до договору № 323 від 27.09.2024, укладену між Управлінням освіти Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Формула Майбутнього»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Формула Майбутнього» на користь Управління освіти Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області штраф в сумі 832181 грн у зв'язку з неналежним виконанням умов договору від 27.09.2024 № 323.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 відмовлено у задоволенні позовних вимог Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області про визнання додаткової угоди №1 від 31.10.2024 до договору № 323 від 27.09.2024 недійсною та стягнення 832 181 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, 04.03.2026 Керівник Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у справі №916/3478/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026, апеляційну скаргу Керівника Одеської обласної прокуратури передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу Керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 по справі №916/3478/25 залишено без руху, встановлено Керівнику Одеської обласної прокуратури строк усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 23 266,08 грн, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Цією ж ухвалою суд роз'яснив апелянту наслідки невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, за якими, у разі невиконання вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
При цьому, як було зазначено Південно-західним апеляційним господарським судом у вищезазначеній ухвалі, розмір судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, з урахуванням її подання засобами поштового зв'язку «Укрпошта», становить 23 266,08 грн (3028,00 грн х 150% =4542,00 грн за немайнову вимогу) та за майнову вимогу (12482,72 грн х 150% =18724,08 грн).
18.03.2026 Керівником Одеської обласної прокуратури була подана до канцелярії Південно-західного апеляційного господарського суду заява №24-596ВИХ-26 24-5225-26 від 13.03.2026 (зареєстрована за вх. №919/26Д1 від 18.03.2026), в якій прокурор просив апеляційний суд залучити до матеріалів справи платіжну інструкцію №435 від 03.03.2026 на суму 18612,87 грн в якості доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у зв'язку з тим, що апелянтом не було усунуто недоліки апеляційної скарги в повному обсязі, апеляційний господарський суд повернув апеляційну скаргу Керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 по справі №916/3478/25.
06.04.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга Керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у справі №916/3478/25 разом з клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у справі №916/3478/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3478/25.
09.04.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Формула Майбутнього» надійшли заперечення проти поновлення строку на апеляційне оскарження.
У своїх запереченнях відповідач звертає увагу, що прокурор вже звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, скориставшись своїм правам на оскарження рішення суду, вимоги щодо сплати судового збору визначені ухвалою апеляційного суд про залишення скарби без руху не виконав, доводи викладені в обґрунтування заяви не заслуговують на увагу, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі слід відмовити та ухвалити рішення щодо відмови у відкритті апеляційного провадження.
Отже, як встановлено судом, разом з апеляційною скаргою від прокурора надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що місто Одеса та Одеська область зазнають масованих атак з боку рф, що включають використання ударних безпілотників, а також ракет різних типів. Внаслідок атак пошкоджень зазнають житлові будинки, об'єкти енергетичної, промислової та портової інфраструктур та цивільні об'єкти.
Як зазначає прокурор, за період березня 2026 року у місті через постійні масовані удари, згільно загальнодоступних даних ДТЕК Одеські електромережі, інформації, з офіційного вебсайту Рдеської обласної державної адміністрації та засобів масової інформації «Суспільне Одеса» відбувалися відключення електропостачання.
Прокурор стверджує, що регулярні пошкодження ворогом енергетичних об'єктів на території міста Одеси та, як наслідок, відсутність стабільного енергопостачання та доступу до Інтернету у житлових будинках та, зокрема, державних установах є фактично форс-мажорними обставинами, тобто об'єктивно непереборними обставинами, що не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
У своєму клопотанні прокурор зазначає, що на прокурора відділу Улановську А.В. було покладено обов'язок, зокрема, щодо подання апеляційних скарг. Разом з тим, наказом від 03.03.2026 №357к задоволено заяву ОСОБА_1 про надання частини щорічної відпустки за період роботи з 20.12.2025 по 19.12.2026 тривалістю 14 календарних днів з 04 по 17 березня 2026 року включно. Відповідно до наказу №403к від 11.03.2026 ОСОБА_1 звільнено з органів прокуратури України з 18.03.2026.
Отже, прокурор вважає що саме це є об'єктивними поважними причинами пропущення строку на доплату судового збору за подання апеляційної скарги через кадрові зміни, які унеможливили своєчасне виконання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026.
Прокурор також посилається на висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 26.03.2020 у справі №160/8237/19 у якій викладено правову позицію, що якщо апеляційна скарга подана скаржником вдруге у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги з незалежних від його волі причин, це є свідченням того, що особа намагалася вчинити усі залежні від неї процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.
До апеляційної скарги прокурором надано платіжну інструкцію№435 від 03.03.2026 про сплату судового збору у розмірі 18612,87 грн та №796 від 02.04.2026 про сплату судового збору у розмірі 4653,21 грн.
Розглянувши означене клопотання, судова колегія встановила наступне.
Згідно з вимогами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Колегія суддів зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
За умовами частини сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
В силу пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі - Положення) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 37 глави 2 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
Таким чином, з 05.10.2021, тобто з дати початку функціонування таких підсистем ЄСІТС як "Електронний кабінет" та "Електронний Суд", зазнав змін існувавший до цього порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, передбачений, зокрема, підпунктами 17.1, 17.5, 17.14 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у тому числі порядок вручення судових рішень. Відтак з 05.10.2021 вручення судом судових рішень особам, які зареєстрували Електронний кабінет, здійснюється в електронній формі шляхом надсилання судових рішень до електронного кабінету таких осіб.
Як вбачається з матеріалів електронної справи, рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 доставлено до Електронного кабінету Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області 09.02.2026 о 18-24 год., а тому вважається врученим 10.02.2026.
У пункті 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 242 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак кінцевий строк для звернення з апеляційною скаргою у даному випадку є 02.03.2026.
Як встановлено судовою колегією, 02.03.2026 Керівником Одеської обласної прокуратури засобами поштового зв'язку було направлено до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення у даній справі, яка отримана та зареєстрована апеляційним судом 04.03.2026 (вх.№919/26).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу Керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 по справі №916/3478/25 залишено без руху, встановлено Керівнику Одеської обласної прокуратури строк усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 23 266,08 грн, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Цією ж ухвалою суд роз'яснив апелянту наслідки невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, за якими, у разі невиконання вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
При цьому, як було чітко зазначено Південно-західним апеляційним господарським судом у вищезазначеній ухвалі, розмір судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, з урахуванням її подання засобами поштового зв'язку «Укрпошта», становить 23 266,08 грн (3028,00 грн х 150% =4542,00 грн за немайнову вимогу) та за майнову вимогу (12482,72 грн х 150% =18724,08 грн).
18.03.2026 Керівником Одеської обласної прокуратури була подана до канцелярії Південно-західного апеляційного господарського суду заява №24-596ВИХ-26 24-5225-26 від 13.03.2026 (зареєстрована за вх. №919/26Д1 від 18.03.2026), в якій прокурор просив апеляційний суд залучити до матеріалів справи платіжну інструкцію №435 від 03.03.2026 на суму 18612,87 грн в якості доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у зв'язку з тим, що апелянтом не було усунуто недоліки апеляційної скарги в повному обсязі, апеляційний господарський суд повернув апеляційну скаргу Керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 по справі №916/3478/25.
Означену ухвалу було доставлено до Електронного кабінету Керівника Одеської обласної прокуратури 30.03.2026 о 19-10 год.
Після повернення апеляційної скарги судом, прокурор 06.04.2026 (вх.1409/26 апеляційна скарга подана наручно) повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у справі №916/3478/25.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Апеляційним судом враховано, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
При цьому, у силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів звертає увагу, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).
Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії.
Колегія суддів звертає увагу заявника, що сторони перебувають у рівних умовах з точки зору воєнної обстановки, вимкнення електропостачання та збоїв роботи у підсистемі Електронний суд.
Водночас, апелянт не наводить жодних доводів стосовно поважності неусунення недоліків апеляційної скарги в повному обсязі при первинному зверненні з апеляційною скаргою, а лише посилається на загальновідомі обставини стосовно впровадження в країні воєнного стану, атак рф проти енергетичної інфраструктури та збоїв у роботі підсистеми Електронний суд.
Апелянт не наводить жодного доводу стосовно того, як означені обставини вплинули саме на нього та не надає жодного доказу відповідно до якого можливо було б встановити зв'язок означених обставин з невчасним здійсненням апелянтом відповідних процесуальних дій щодо усунення недоліків апеляційної скарги при первинному зверненні до суду з апеляційної скаргою.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 про залишення апеляційної скарги без руху було чітко зазначено суму судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у даній справі, а саме: 23 266,08 грн.
Натомість, звертаючись із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги Керівником Одеської обласної прокуратури була подана до канцелярії Південно-західного апеляційного господарського суду заява №24-596ВИХ-26 24-5225-26 від 13.03.2026 (зареєстрована за вх. №919/26Д1 від 18.03.2026), в якій прокурор просив апеляційний суд залучити до матеріалів справи платіжну інструкцію №435 від 03.03.2026 на суму 18612,87 грн в якості доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026.
При цьому, прокурором не подавалось будь-яких клопотань щодо продовження судом процесуальних строків для усунення недоліків апеляційної скарги, визначені ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026.
Судова колегія звертає увагу, що доплату судового збору прокурором здійснено лише 02.04.2026 року, вже після повернення апеляційної скарги судом. Водночас прокурором не надано жодного доказу, що ним вживалися заходи щодо вчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.
Апеляційний господарський суд відхиляє посилання прокурора, як необґрунтовані, про те, що зміни у кадровому складі, а саме звільнення прокурора ОСОБА_2 унеможливило вчасне усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки по-перше, прокурор звертався із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, проте усунив такі недоліки не в повному обсязі, ігноруючи зазначені в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 про залишення апеляційної скарги без руху вимоги, а саме - щодо необхідності сплати судового збору у розмірі 23 266,08 грн та оплатив судовий збір у сумі на власний розсуд, не зазначаючи у заяві про усунення недоліків будь-яких пояснень чому саме прокурором була сплачена саме така сума, не звертаючись з клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Судова колегія звертає увагу, що апеляційна скарга підписана Керівником обласної прокуратури Андрієм Сватком (як при первинному зверненні, так і при повторному зверненні з апеляційною скаргою), а тому посилання на звільнення працівника прокуратури Улановської А.В. жодним чином не стосується поданої апеляційної скарги.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Прокуратура є колегіальним органом, діяльність якого не може бути заблокована відпусткою одного з працівників, і це не може бути поважною причиною для невиконання прокуратурою обов'язків і підставою для поновлення процесуального строку, тим паче, що йдеться не про подання первісної апеляційної скарги, а вже другої, і після надання розумного терміну на усунення виявлених недоліків.
Жодних відомостей про те, чому Керівник Одеської обласної прокуратури не міг самостійно усунути виявлені апеляційним судом недоліки в повному обсязі у строки встановлені ухвалою суду, клопотання про поновлення строків на подання апеляційної скарги - не містить.
Судова колегія також відхиляє, як необґрунтовані посилання прокурора на Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 26.03.2020 у справі №160/8237/19, у якій викладено правову позицію про те, що якщо апеляційна скарга подана відповідачем вдруге у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги з незалежних від його волі причин, це є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.
Водночас, у зазначеній адміністративній справі судом було встановлено, що вперше відповідач оскаржив в апеляційного порядку рішення адміністративного суду першої інстанції в межах строку, визначеного процесуальним законом, проте, була відсутня можливість сплатити судовий збір з причин, незалежних від його волевиявлення, у зв'язку з чим, апеляційна скарга після залишення її без руху та неусунення її недоліків, була повернута на адресу скаржника.
Натомість, у даній справі прокурором усувались недоліки апеляційної скарги, проте заявником не було усунуто такі недоліки в повному обсязі, а доплата судового збору відбулась вже після повернення апеляційної скарги заявнику. Будь-яких клопотань щодо неможливості сплати судового збору у повному обсязі, або клопотань про продовження строку на їх усунення прокурором не подавалось.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що повторно з апеляційною скаргою прокурор звертається майже через тиждень після повернення апеляційної скарги, що об'єктивно неможливо вважати максимально коротким терміном, зважаючи на подання тієї самої апеляційної скарги на те саме судове рішення.
Окрема судова колегія наголошує, що з правового контексту приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
При цьому, судова колегія враховує, що прокуратура - це державний орган, який здійснює нагляд за додержанням законів, підтримує публічне обвинувачення в суді та представляє інтереси держави в передбачених законом випадках.
Прокуратура виконує ключову роль у системі правосуддя, забезпечуючи законність, захист прав і свобод громадян, а також інтересів держави. До її основних функцій належать процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, підтримання обвинувачення в суді та нагляд за дотриманням законів правоохоронними органами.
З огляду на значущість покладених на прокуратуру повноважень, цей орган має діяти виключно в межах закону, з дотриманням принципів професійності, об'єктивності та відповідальності. Процесуальні документи, що складаються прокурорами, повинні відповідати встановленим вимогам законодавства, бути юридично обґрунтованими, точними та належно оформленими. Помилки або недоліки у процесуальних документах з боку прокуратури є неприпустимими, оскільки вони можуть призвести до порушення прав учасників процесу, ускладнення або затягування судового розгляду, а також підірвати авторитет органів правопорядку.
Враховуючи статус прокуратури як однієї з ключових інституцій правової держави, будь-які прояви неналежного виконання своїх функцій є серйозним недоліком у діяльності відповідних посадових осіб та потребують належної правової оцінки.
З урахуванням наведеного, судовою колегією встановлено, що у клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку, наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі є необґрунтованими, які пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру, а не об'єктивними обставинами, є такими, що не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин усунення недоліків апеляційної скарги у визначений ухвалою суду строк, у зв'язку з чим визнаються судом неповажними.
З огляду на зазначене, судова колегія, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, вважає, що підстави для поновлення строку, вказані заявником, не можуть бути визнані поважними, оскільки носять суто суб'єктивний характер та не є непереборними в розумінні чинного законодавства.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху та надати Скаржнику строк для можливості усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду апеляційної інстанції у передбачені законодавством строки.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що з урахуванням приписів ч.4 ст.260 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у справі №916/3478/25 на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без руху з наданням строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Залишити апеляційну скаргу Керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у справі №916/3478/25 без руху.
2. Повідомити прокурора про необхідність подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та наданням суду доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законодавством строк, у строк протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити Керівнику Одеської обласної прокуратури, що відповідно до п. 4 ч.1. 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош