10 квітня 2026 року Справа № 914/1875/16
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді Іванчук С.В., суддів Міліціанова Р.В., Ржепецького В.О., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 вих.№01-4-26 від 01.04.2026 (вх. №01-04/2787/26 від 03.04.2026) про відвід суддів Західного апеляційного господарського суду Панової І.Ю., Зварич О.В., Скрипчук О.С. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман» вих. №01-20/1349 від 11.12.2025 (вх. №01-05/3684/25 від 12.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі №914/1875/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман»
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі №914/1875/16 визнано вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман» на суму 3500000 грн. 00 коп., як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника. Відхилено вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман» на суму 195835 грн. 16 коп. (з яких: 166465,75 грн - пеня; 25890,41 грн - 3% річних; 3479,00 грн. - інфляційні втрати). Витрати ОСОБА_2 по сплаті судового збору у розмірі 4844 грн. 80 коп. за подання до суду заяви з вимогами до боржника покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю фірму “Гетьман».
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТзОВ фірма “Гетьман» оскаржила його в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 12.12.2025.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман» вих. №01-20/1349 від 11.12.2025 (вх. №01-05/3684/25 від 12.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі № 914/1875/16.
Ухвалою суду від 12.01.2026 призначено розгляд справи на 10.02.2026.
Ухвалою суду від 05.02.2026 призначено розгляд справи на 10.03.2026.
Ухвалою суду від 10.03.2026 відкладено розгляд справи на 21.04.2026.
03.04.2026 від кредитора ОСОБА_1 надійшла заява вих.№01-4-26 від 01.04.2026 (вх. №01-05/2787/26) про відвід суддів Панової І.Ю., Зварич О.В. та Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 заяву про відвід визнано необґрунтованою, передано справу №914/1875/26 для вирішення питання про відвід у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2026 розгляд заяви про відвід розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Іванчук С.В. - головуючий суддя, судді Міліціанов Р.В., Ржепецький В.О.
За загальним правилом, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи (ч. 8 ст. 39 ГПК України). Відповідно до вимог ч. 7 ст. 39 ГПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Враховуючи заздалегідь визначену дату розгляду апеляційної скарги, заяву про відвід розглянуто у відповідності до вимог ч. 7 ст. 39 ГПК України.
Заява обґрунтована тим, що вказана колегія суддів послідовно виносить рішення, які фактично сприяють ТзОВ “ФК “КАНТІЄРО» та ТзОВ “Ю-БЕЙС» у отриманні коштів від реалізації майна, витребуваного у заявника.
Також, заявник наголошує, що попередні рішення даної колегії суддів (від 22.04.2025) у споріднених провадженнях (справи № 914/347/24 та № 914/348/24) були скасовані Верховним Судом через неправильне застосування ст. 388 ЦК України та порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції. Проте, за твердженням заявника, судді продовжують ігнорувати вказані правові позиції, що свідчить про їх заздалегідь сформовану упереджену позицію щодо учасників справи.
Окрім цього, заявник посилається на низку публікацій у мережі Інтернет від 01.04.2026 щодо суддів Панової І.Ю., Зварич О.В. та судді Верховного Суду Жукова С.В. Таким чином заявник стверджує, що сукупність вказаних фактів породжує у стороннього спостерігача законні сумніви у безсторонності суду.
Отже, заява про відвід мотивована існуванням інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів Західного апеляційного господарського суду Панової І.Ю., Зварич О.В. Скрипчук О.С., тому Павлиш І.С. просить відвести суддів від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман» вих. №01-20/1349 від 11.12.2025 (вх. №01-05/3684/25 від 12.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі №914/1875/16
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Частиною 2 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки у статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Відповідно до ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до правового висновку, що міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2022р. у cправі №916/442/21, Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Верховний Суд в ухвалі від 26.10.2020р. у справі №910/3480/20 зокрема зазначив, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспекти. Зокрема, у рішеннях у справах "Гаусшильдт проти Данії", "Мироненко і Мартиненко проти України" зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Додатково і на доповнення до цього ставлення судді до справи має важливе, проте не вирішальне значення. Вирішальною є можливість об'єктивного підтвердження таких фактів (наприклад, рішення у справі ЄСПЛ "Ferrantelli and Sanyangelo v. Italy", постанова від 07.08.1996, збірник 1996-ІІІ, с. 951-52, параграф 58, та рішення у справі "Wettstein v. Switzerland", № 33958/96, параграф 44).
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27.07.2006).
На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне .
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність зазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2016, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5).
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Рішення ЄСПЛ від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).
При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді (суддів), які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його (їх) безсторонність.
За висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Щодо об'єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (Рішення ЄСПЛ у справі «Газета Україна-Центр проти України», no. 16695/04, від 15.07.2010).
Надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Імперативними положеннями частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя, відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому рахунку і вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
В силу ст. 74 ГПК України, обов'язок доказування обґрунтованості заявленого відводу покладено на відповідну особу, яка заявила відвід судді.
Суд констатує, що усі доводи заяви про відвід мотивовані незгодою з постановленими суддями Західного апеляційного господарського суду Пановою І.Ю., Зварич О.В. Скрипчук О.С. процесуальними рішеннями у межах розгляду судових справ.
Інших доводів, які свідчили б про наявність у заявника обґрунтованих підстав вважати, що судді є упередженими при розгляді цієї конкретної справи не надано.
Зазначені підстави для відводу підпадають під імперативну заборону, встановлену процесуальним законом, тому не допускають оцінки наявності у діях (бездіяльності) судді ознак, з якими закон пов'язує необхідність задоволення самовідводу або задоволення відводу.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 35 ГПК України).
При об'єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що посилання заявника на відповідні публікації на інтернет ресурсах не можуть бути підставами для відводу суддів Панової І.Ю., Зварич О.В. та Скрипчук О.С., адже містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Саме по собі висвітлення в мережі Інтернет точки зору автора/авторів публікацій, висловлення певних суб'єктивних припущень стосовно розгляду справ чи особи судді (суддів) з іншими особами не є обґрунтованими обставинами, які викликають сумнів в неупередженості чи безсторонності та не можуть вважатись доказами, які спростовують презумпцію безсторонності судді (суддів).
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також скасування процесуальних рішень суду у зв'язку з розглядом даної чи інших справ, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень у інших справах.
Відповідно до ст. 6 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI Черговим З'їзд суддів України 22.02.2013 (із змінами, внесеними згідно з Рішенням З'їзду суддів від 18.09.2024), суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи, зокрема на публічну критику.
Тому, необґрунтованими є доводи заявника стосовно розміщення публікацій у мережі Інтернет, як підстави для задоволення відводу.
Зміна та скасування судових рішень є об'єктивним процесом відправлення судочинства, за рахунок якого формується судова практика та досягається правова визначеність і передбачуваність майбутніх судових рішень. (коментар до ст. 12 Кодексу суддівської етики, затверджений Рішенням Ради суддів України від 02 березня 2026 року № 14).
Таким чином, скасування судових рішень, винесених у інших судових справах не можуть підтверджувати упередженість суддів під час розгляду інших судових справ, що свідчить про безпідставність доводів заяви про відвід.
У справі “Мушта проти України» (рішення від 18.11.2010 року, заява №8863/06) Європейський суд з прав людини акцентував увагу, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Заявником до заяви про відвід не долучено доказів, які підтверджували б сумнів у неупередженості та безсторонності суддів Панової І.Ю., Зварич О.В., Скрипчук О.С. відповідно до статей 35, 36, 38 ГПК України. Розглянувши та дослідивши матеріали поданої заяви в їх сукупності, за даних обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування сумнівів в неупередженості є суб'єктивними припущеннями учасника справи, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Доводи заявника фактично зводяться до незгоди учасника справи з процесуальними рішеннями суду під час розгляду справи, що не є підставою для відводу згідно із ч.4 ст.35 ГПК України.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що заявником не обґрунтовано належними засобами доказування обставини упередженості та необ'єктивності суддів Панової І.Ю., Зварич О.В. Скрипчук О.С., суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заяви про відвід. Підсумовуючи викладене вище, відсутні підстави для задоволення заяви Павлиша Ігора Степановича вих.№01-4-26 від 01.04.2026 (вх. №01-04/2787/26 від 03.04.2026) про відвід суддів Західного апеляційного господарського суду Панової І.Ю., Зварич О.В., Скрипчук О.С. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман» вих. №01-20/1349 від 11.12.2025 (вх. №01-05/3684/25 від 12.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі №914/1875/16.
Керуючись ст. ст. 2, 18, 32-36, 38-40, 232-234, 281 ГПК України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні заяви Павлиша Ігора Степановича вих.№01-4-26 від 01.04.2026 (вх. №01-04/2787/26 від 03.04.2026) про відвід суддів Західного апеляційного господарського суду Панової І.Ю., Зварич О.В., Скрипчук О.С. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман» вих. №01-20/1349 від 11.12.2025 (вх. №01-05/3684/25 від 12.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі №914/1875/16.
2. Матеріали справи №914/1875/16 повернути попередньо визначеному складу суду.
3. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - засобами поштового зв'язку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Іванчук С.В.,
Суддя Міліціанов Р.В.,
Ржепецький В.О.