Справа № 612/1018/25 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/894/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 246 КК України
Іменем України
08 квітня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 22 січня 2026 року про повернення обвинувального акту стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , -
встановила:
Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 22 січня 2026 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України повернути прокурору Лозівської окружної прокуратури Харківської області для усунення недоліків протягом розумного строку.
В поданій апеляційній скарзі прокурор просить вищевказану ухвалу скасувати, як незаконну, тобто таку, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону; обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні повернути до суду першої інстанції для розгляду зі стадії підготовчого провадження.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що зазначені в ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 22.01.2026 підстави для повернення обвинуваченого акту прокурору не відповідають вимогам Закону, оскільки не перешкоджали призначенню обвинувального акту до судового розгляду.
У запереченнях на апеляційну скаргу, поданих захисником ОСОБА_8 , останній просить у задоволенні апеляційної скарги прокурора на ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 22 січня 2026 року про повернення обвинувального акту стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, відмовити; ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника та обвинувачених, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно положень ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
Значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення полягає в тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя.
Вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст.291 КПК України.
Згідно норм ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд вправі повернути обвинувальний акт прокурору лише з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 цього Кодексу.
Повернення обвинувального акта є правом, а не обов'язком суду, а тому для повернення обвинувального акта не може бути підставою будь-яка формальна його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити наявність реальних перешкод для призначення судового розгляду.
Так, як вбачається з оскаржуваної ухвали суду підставою повернення обвинувального акта у даному кримінальному провадженні зазначено те, що фактичні обставини кримінального правопорушення не конкретизовані; в обвинувальному акті не зазначене, а отже не встановлене місце вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, обвинувальний акт містить відомості, що кримінальне правопорушення вчинено на території Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області. Вказане місце не є місцем вчинення злочину, так як не визначене конкретне місце та його адреса.
Також в обвинувальному акті не зазначений, а отже не встановлений час вчинення кримінального правопорушення.
Так, обвинувальний акт містить данні про період з березня по грудень 2024 року, в який ймовірно було вчинене кримінальне правопорушення. Натомість, конкретний час вчинення не зазначений, та фактично є припущенням.
Крім того, в обвинувальному акті не зазначений, а отже не встановлений спосіб вчинення кримінального правопорушення.
Так, обвинувальний акт містить данні про незаконну порубку 639 дерев, з яких 253 дерева є сухостійні, 386 дерев є сироростучі.
Проте, у який спосіб була здійсненна порубка дерев не зазначено.
Також не зазначена, а отже не встановлена безпосередня участь кожного з учасників, а саме ФОП ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у який спосіб діяв кожен з них в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_10 займався незаконним перевезенням та збутом деревини. Проте, обвинувальний акт не містить відомостей: про час перевезення деревини, про місце (від якого до якого) було здійснене перевезення; про час вчинення збуту, про місце вчинення збуту деревини.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Конкретність обвинувачення є оціночною категорією та може бути перевірена лише в ході судового розгляду справи, адже на стадії підготовчого судового засідання суд не може давати оцінку кваліфікації дій обвинуваченого, доказам чи фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, зокрема, щодо обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 саме у незаконній порубці дерев у захисних лісових насадженнях, перевезенні, збуті незаконно зрубаних дерев, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, за що передбачена кримінальна відповідальність за ч.4 ст. 246 КК України, дотримано.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
Обставини, які, відповідно до частини першої ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, викладено чітко і конкретно для його повного розуміння, що спростовує висновок суду про неконкретність обвинувачення.
Наведені в даному обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, тобто в ньому міститься й формулювання обвинувачення, яке відповідає загально визначеним вимогам щодо цього процесуального документа, а суть зрозумілості висунутого обвинувачення уточняється обвинуваченому під час проведення судового слідства в судовому засіданні.
З огляду на наведене, обвинувальний акт, як окремий процесуальний документ, містить усі визначені ст. 291 КПК України відомості та відповідає загальним вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а тому колегія суддів вважає, що підстави для його повернення прокурору через невідповідність ст.291 КПК України відсутні.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження, окрім іншого, є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції необґрунтовано та передчасно дійшов висновку про необхідність повернення обвинувального акта прокурору, тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 22 січня 2026 року про повернення обвинувального акту стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала остаточна та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді: