Справа № 626/1997/24 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/893/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: умисне вбивство
08 квітня 2026 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
законних представників обвинувачених
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників, обвинуваченого на вирок Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 09 січня 2026 року стосовно ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , -
встановила:
Вказаним вироком:
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Піщанка Красноградського району Харківської області, громадянин України, навчався у Красноградському ліцеї № 4 Красноградської міської ради Харківської області, на даний час у 10-му класі комунального закладу «Дергачівський ліцей № 4», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично поживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався;
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Череншина Зачепилівського району Харківської області, громадянин України, навчався у Красноградському ліцеї № 2 Красноградської міської ради Харківської області, на даний час навчається у 11-му класі комунального закладу «Дергачівський ліцей № 4», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався;
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Харкова, громадянин України, навчався у Красноградському ліцеї № 4 Красноградської міської ради Харківської області, на даний час навчається у 11-му класі комунального закладу «Дергачівський ліцей № 4», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався;
визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пп.7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено їм покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років кожному.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 рахувати з моменту ухвалення вироку - 09 січня 2026 року, зарахувавши строк попереднього ув'язнення з 27 лютого 2024 в строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Залишено ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін до набрання вироку законної сили.
Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно вироку, суд визнав доведеним, що неповнолітні обвинувачені ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 вчинили умисне вбивство, тобто умисно протиправно заподіяли смерть іншій людині, за попередньою змовою групою осіб, з хуліганських мотивів, за таких обставин.
Так, 21 лютого 2024 року близько тринадцятої години неповнолітні обвинувачені ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 перебували на території Хомутовського парку, розташованого на вулиці Коцюбинського у місті Берестин (раніше - Красноград) Харківської області, де побачили малознайомого ОСОБА_16 , 1961 року народження - особу похилого віку, який йшов парком.
За наведених обставин місця і часу неповнолітні обвинувачені ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , маючи спільний умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_16 , діючи з хуліганських мотивів, заздалегідь приховавши свої обличчя під балаклавою та баф-масками, разом наздогнали ОСОБА_16 та, демонструючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, без будь-якої причини, після того як неповнолітній обвинувачений ОСОБА_13 ударом ноги у спину збив ОСОБА_16 з ніг, діючи узгоджено, з метою вбивства, спільно завдали останньому множинних ударів руками та ногами по різним частинам тіла, а саме: по голові, шиї, грудній клітці та животу - до моменту припинення подання ним ознак життя.
Після цього неповнолітні обвинувачені ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 залишили місце події.
Внаслідок спільних та узгоджених злочинних дій неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , спрямованих на умисне вбивство ОСОБА_16 , останньому заподіяно такі тілесні ушкодження:
голови: закрита черепно-мозкова травма, перелом правої скроневої кістки, множинні травматичні субарахноїдальні крововиливи, наявність кровавого ліквору в обох шлуночках мозку, крововиливи в м'які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні, забійна рана обличчя, синець обличчя, крововилив у слизову оболонку верхньої губи;
шиї: крововилив у м'які тканини в ділянці щитоподібного хряща більш ліворуч;
грудної клітки: тупа травма грудної клітки, переломи 4, 5, 6, 7, 8 правих ребер по різним анатомічним лініям, крововиливи в міжреберні м'язи в ділянках переломів з ушкодженням пристінкової плеври, наявність рідкої крові в правій плевральній порожнині, крововиливи в м'язи спини;
живота: тупа травма живота, розрив капсули селезінки в ділянці воріт з ушкодженням тканини селезінки та утворенням підкапсулярного крововиливу (наявність близько 900 мл рідкої крові в черевній порожнині), крововиливи в жирову клітковину обох нирок, крововиливи в м'язи спини.
Смерть ОСОБА_16 настала на місці події внаслідок отриманої тупої травми грудної клітки та живота, розриву селезінки, що ускладнилось гострою крововтратою.
Своїми діями неповнолітні обвинувачені ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 скоїли умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство) за попередньою змовою групою осіб, з хуліганських мотивів, вчинивши кримінальне правопорушення - злочин, передбачений пунктами 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Не погодившись з вироком суду, захисники обвинувачених, прокурор та обвинувачений ОСОБА_15 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_8 просить вирок Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 09.01.2026 скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що стороною обвинувачення не надано суду жодних доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_14 саме умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів, за попередньою змовою групою осіб, про обставини, що згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, а надані докази є недопустимими, свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого пп. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Припущення суду про його винуватість, ґрунтуються лише на досліджених недопустимих доказах (протоколах слідчих дій) та припущеннях і особистій думці прокурора, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Звідси, захисник стверджував, що у діях обвинуваченого ОСОБА_14 відсутній склад злочину, у скоєнні якого він обвинувачується.
ОСОБА_14 повністю визнає вину у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, щиро кається у скоєному і просив вибачення у потерпілої. Він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, навчався у школі та продовжує навчання в умовах СІЗО-27, дисциплінарних стягнень не отримував.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_7 просить вирок Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 09.01.2026 скасувати, справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, при дослідженні доказів у сукупності, є встановленими певні обставини, які не доводять наявність умислу на вчинення неповнолітнім ОСОБА_13 кримінального правопорушення, передбаченого пп. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство) за попередньою змовою групою осіб, з хуліганських мотивів та свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки достовірно не встановлено, що при нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_16 неповнолітній ОСОБА_13 діяв з метою вбивства останнього з хуліганських мотивів за попередньою змовою групою осіб.
Вказане свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
Щодо призначеного судом покарання неповнолітньому ОСОБА_13 , захисник зазначала, що призначене покарання не відповідає приписам ч. 2 ст. 61 Конституції України щодо того, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; не є врахованими конкретні обставини справи, його дії, дані про його особу та обставини, що пом'якшують йому покарання.
Висновок суду щодо відсутності каяття неповнолітнього ОСОБА_13 та не визнання винуватості у вчиненні злочину, не відповідає фактично встановленим обставинам справи.
Як під час досудового розслідування, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції неповнолітній ОСОБА_13 , критично оцінював свої дії, сприяв розкриттю злочину, просив вибачення, визнав свою вину в умисному нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_16 . Має міцні соціальній зв'язки, що доводиться письмовими доказами, які досліджені судом. З часу перебування під вартою продовжив навчання в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», порушень дисципліни не має, що прямо свідчить про його усвідомлення та намагання стати на шлях виправлення, що є обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до положень ст. 66 КК України.
Призначене покарання неповнолітньому ОСОБА_13 , якому станом на 21.02.2024 виповнилося 15 років, у виді 12 років позбавлення волі, за своїм розміром є суворим, виходячи з засади співмірності та індивідуальності, не є адекватним (відповідним) характеру вчинених ним дій, без врахування конкретної процесуальної поведінки підзахисного, даним про його особу, співмірності його дій діям інших учасників справи, та не відповідає основним засадам кримінального закону.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_9 просить скасувати вирок Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 09.01.2026 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, внаслідок істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що вирок ґрунтується на припущеннях, неналежних доказах. Під час розгляду справи суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки кваліфікація злочину не відповідає обставинам скоєного злочину, провів неповноту судового розгляду, відмовивши у заявлених захистом клопотаннях, висновки суду не відповідають викладеним у судовому рішенні та фактичним обставинам кримінального провадження. Судово-медичні експертизи виконані особою, у якої відсутні повноваження на її виконання, дата смерті потерпілого у вироку вказана невірно, невірно надана оцінка доказам та інше, що є істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для скасування вироку та направлення справи на новий розгляд.
При призначенні ОСОБА_15 покарання, судом першої інстанції не враховане його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, дані, які характеризують особу обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_15 також подав апеляційну скаргу, яка за змістом повністю повторює зміст апеляційної скарги його захисника - адвоката ОСОБА_9 , та в якій просив скасувати вирок Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 09.01.2026 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, внаслідок істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор у провадженні не погодившись з вироком суду, подав апеляційну скаргу, від якої в порядку, передбаченому ст. 403 КПК України, відмовився, про що повідомив суд, а також електронною поштою направив до суду відповідну заяву.
Оскільки заперечень з цього приводу від учасників кримінального провадження не надійшло, колегія суддів вважає за можливе прийняти відмову прокурора від апеляційної скарги.
Судове провадження розглядається за відсутності потерпілої, неявка якої з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що потерпіла належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційних скарг на вирок суду, а також те, що від неї не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин її неявки.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_15 , його законного представника та захисника, які підтримали подані ними апеляційні скарги ОСОБА_15 та захисника ОСОБА_9 та не заперечували проти апеляційних скарг захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ; захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_13 та його законного представника, які підтримали подану захисником апеляційну скаргу, та не заперечували проти апеляційних скарг захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_15 ; захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_14 та його законного представника, які підтримали подану захисником апеляційну скаргу, та не заперечували щодо задоволення апеляційних захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_15 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пп. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
За матеріалами провадження місцевим судом ретельно перевірено доводи сторони захисту щодо невірної кваліфікації їх дій. Зазначені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.
Доводи обвинувачених та їх захисників про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є безпідставними, оскільки судом встановлено фактичні обставини кримінального провадження на підставі досліджених та належно оцінених судом першої інстанції доказів, що зазначені у вироку.
Так, допитаний під час судового розгляду, у присутності законного представника ОСОБА_12 та психолога ОСОБА_17 , неповнолітній обвинувачений ОСОБА_15 , не заперечуючи факту завдання ним спільно із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ударів ногами та руками по голові, тулубу, у тому числі, грудній клітці та животу ОСОБА_16 , унаслідок яких останній помер, свою вину у вчиненні умисного вбивства, тобто умисному протиправному заподіяння смерті іншій людині за попередньою змовою групою осіб, з хуліганських мотивів, не визнав.
Зокрема, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_15 показав суду, що 21.02.2024 близько 13-00 годин він разом з неповнолітніми обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 перебували на території Хомутовського парку, розташованого по вул. Коцюбинського в м. Берестин (раніше - Красноград) Харківської області, де стріляли з пневматичного пістолета, що належить ОСОБА_14 , по пляшках. У цей час вони побачили малознайомого чоловіка - ОСОБА_16 , який йшов парком та зробив їм зауваження щодо їхньої поведінки. Зроблене зауваження викликало у них обурення, у зв'язку з чим вони втрьох підійшли ближче до місця перебування чоловіка. Їх обличчя були приховані під балаклавами та баф-масками. Надалі він ( ОСОБА_15 ), разом із ОСОБА_13 наздогнали ОСОБА_16 ОСОБА_13 завдав ОСОБА_16 одного удару ногою в ділянку спини, збивши останнього з ніг. Надалі він разом із ОСОБА_13 почали завдавати множинних ударів ногами по тулубу, руках та ногах ОСОБА_16 , а ОСОБА_14 здійснював відеозйомку на його, ОСОБА_15 , мобільний телефон, який згодом було передано ОСОБА_18 . Надалі, він ( ОСОБА_15 ), продовжив завдавати ударів вже разом із ОСОБА_14 . Кількість ударів, завданих особисто ним ( ОСОБА_15 ), не пам'ятає. Зазначив, що завдавав множинних ударів ногами по животу, грудній клітці, руках та ногах ОСОБА_16 , а також завдавав ударів по голові ОСОБА_16 , що зафіксовано на другому відеозаписі, який знімав вже ОСОБА_13 .
За його показаннями, він ( ОСОБА_15 ) разом із ОСОБА_14 завдавали ударів доти, доки ОСОБА_16 перестав рухатися. ОСОБА_13 завдавав ударів ОСОБА_16 по тулубу як ногами, так і руками, що зафіксовано у першому відеозапису. Після цього ОСОБА_16 залишили на місці події, швидку медичну допомогу не викликали, оскільки злякалися відповідальності.
Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_15 також зазначив, що припускав похилий вік ОСОБА_16 , розуміє, де в організмі людини розташовані життєво важливі органи, а також можливі наслідки завдання ударів у ці органи, однак на той час про це не думав.
Крім іншого, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_15 підтвердив механізм та локалізацію завданих ним ОСОБА_16 множинних ударів ногами по тулубу та по голові, що зафіксовано у відеозаписах, здійснених ОСОБА_14 та ОСОБА_13 під час події, а також відтвореним ним під час слідчого експерименту за його участю. Висловив жаль з приводу вчиненого.
Допитаний під час судового розгляду, у присутності законного представника ОСОБА_11 та психолога ОСОБА_17 , неповнолітній обвинувачений ОСОБА_14 , не заперечуючи факту завдання спільно із ОСОБА_13 та ОСОБА_15 ударів ногами та руками по голові, тулубу, у тому числі грудній клітці та животу ОСОБА_16 , унаслідок яких останній помер, свою вину у вчиненні умисного вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині за попередньою змовою групою осіб, з хуліганських мотивів, не визнав.
Зокрема, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_14 показав суду, що 21.02.2024 близько 13-00 годин він разом з неповнолітніми обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_15 перебували на території Хомутовського парку, розташованого по вул. Коцюбинського в м. Берестин (раніше - Красноград) Харківської області, де стріляли з пневматичного пістолета, що належить йому, ОСОБА_14 , по пляшках. У цей час вони побачили малознайомого чоловіка - ОСОБА_16 , який йшов парком та зробив їм зауваження щодо їхньої поведінки. Зроблене зауваження їх обурило, у зв'язку з чим ОСОБА_15 запропонував побити ОСОБА_16 , і вони погодилися помститися за образу. Їх обличчя були приховані під балаклавами та баф-масками. Вони втрьох підійшли ближче до місця перебування чоловіка. Надалі ОСОБА_15 разом із ОСОБА_13 наздогнали ОСОБА_16 . Після цього ОСОБА_13 завдав ОСОБА_16 одного удару ногою в ділянку спини, збивши останнього з ніг. ОСОБА_15 разом із ОСОБА_13 почали завдавати ударів ногами та руками по тулубу ОСОБА_16 , а він ( ОСОБА_14 ), у цей час здійснював відеозйомку на мобільний телефон ОСОБА_15 , який згодом передав йому відеозапис, який він ( ОСОБА_14 ), у свою чергу, надіслав знайомим, серед яких був свідок ОСОБА_19 . У подальшому він ( ОСОБА_14 ), передав телефон ОСОБА_13 , який продовжив відеозйомку. За цих обставин, ОСОБА_15 знову підбіг до ОСОБА_16 з метою подальших протиправних дій. У цей момент ОСОБА_16 намагався підвестися та вже перебував майже в сидячому положенні. Однак ОСОБА_15 перестрибнув через нього й завдав удар по голові, продовживши нанесення ударів по тулубу. Надалі він ( ОСОБА_14 ), підбіг до ОСОБА_16 та завдав йому не більше п'яти ударів, а саме: один раз ногами стрибнув на спину ОСОБА_16 , надалі тричі вдарив його ногами взутими у черевики марки Dr. Martens в ділянку ребер та один раз вдарив по голові, що зафіксовано на другому відеозаписі, який був зроблений уже ОСОБА_13 .
За його показаннями, ОСОБА_15 завдавав ударів доти, доки ОСОБА_16 перестав рухатися. Він разом із ОСОБА_13 зробив ОСОБА_15 зауваження про те, що достатньо бити ОСОБА_16 , оскільки той може померти. Після цього ОСОБА_16 залишили на місці події, швидку медичну допомогу не викликали, оскільки злякалися відповідальності.
ОСОБА_14 також зазначив, що не усвідомлював, те, що ОСОБА_16 є особою похилого віку, однак розуміє, де в організмі людини розташовані життєво важливі органи, а також можливі наслідки завдання ударів у ці органи, проте на той час про це не думав.
Крім іншого, обвинувачений ОСОБА_14 підтвердив механізм та локалізацію завдання ним ОСОБА_16 множинних ударів ногами по тулубу та по голові, що зафіксовано у відеозаписі, здійсненому ОСОБА_13 під час події. Висловив жаль з приводу вчиненого.
Допитаний під час судового розгляду, у присутності законного представника ОСОБА_10 та психолога ОСОБА_17 , неповнолітній обвинувачений ОСОБА_13 , не заперечуючи факту завдання ним спільно із ОСОБА_15 та ОСОБА_14 ударів ногами та руками по голові, тулубу, у тому числі, грудній клітці та животу ОСОБА_16 , унаслідок яких останній помер, свою вину у вчиненні умисного вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, за попередньою змовою групою осіб, з хуліганських мотивів, не визнав.
З показань неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_13 вбачається, що 21.02.2024 близько 13-00 годин він разом з неповнолітніми обвинуваченими ОСОБА_15 та ОСОБА_14 перебували на території Хомутовського парку, розташованого по вул. Коцюбинського в м. Берестин (раніше - Красноград) Харківської області, де стріляли з пневматичного пістолета, що належить ОСОБА_14 , по пляшках. У цей час вони побачили малознайомого чоловіка - ОСОБА_16 , який йшов парком та зробив їм зауваження щодо їхньої поведінки. Зроблене зауваження їх обурило, у зв'язку із чим ОСОБА_15 запропонував побити ОСОБА_16 , на що вони погодилися. Їх обличчя були приховані під балаклавами та баф-масками. Вони втрьох підійшли ближче до місця перебування чоловіка. Надалі він ( ОСОБА_13 ) разом із ОСОБА_15 наздогнали ОСОБА_16 . Він ( ОСОБА_13 ) завдав ОСОБА_16 одного удару ногою в спину, збивши останнього з ніг. Надалі він ( ОСОБА_13 ) спільно із ОСОБА_15 почали завдавати множинних ударів ногами по тулубу, руках та ногах ОСОБА_16 , а ОСОБА_14 здійснював відеозйомку на мобільний телефон ОСОБА_15 , яку згодом продовжив він ( ОСОБА_13 ). Кількість ударів, нанесених особисто ним ( ОСОБА_13 ) не пам'ятає. Зазначив, що завдавав удари ногами та руками по грудній клітці, руках та ногах ОСОБА_16 , що зафіксовано у першому відеозаписі, який знімав ОСОБА_14 . Надалі він ( ОСОБА_13 ), припинив завдавати удари ОСОБА_16 та пішов у бік, де перебував ОСОБА_14 , за ним пішов ОСОБА_15 . ОСОБА_14 передав йому мобільний телефон. У цей час ОСОБА_15 підбіг до ОСОБА_16 , який намагався підвестися та який вже перебував майже в сидячому положенні, перестрибнув через нього й завдав удар по голові, після чого продовжив завдавати йому удари по тулубу. До нього приєднався ОСОБА_14 , який стрибнув на спину ОСОБА_16 двома ногами, а також почав завдавати йому удари ногами по тулубу та голові.
За його показаннями, ОСОБА_15 завдавав ударів доти, доки ОСОБА_16 перестав рухатися. Після цього ОСОБА_16 залишили на місці події, швидку медичну допомогу не викликали, оскільки злякалися відповідальності.
Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_13 також зазначив, що припускав похилий вік ОСОБА_16 , розумів, де в організмі людини розташовані життєво важливі органи, а також можливі наслідки завдання ударів у ці органи, однак на той час про це не думав.
Крім іншого, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_13 підтвердив механізм та локалізацію завдання ним ОСОБА_16 ударів ногами та руками по тулубу, що зафіксовано у відеозаписі, здійсненому ОСОБА_14 під час події, а також відтворені ним під час слідчого експерименту за його участю. Висловив жаль з приводу вчиненого.
Отже, вищенаведені показання обвинувачених підтверджують факт нанесення ними, узгодженими діями тілесних ушкоджень потерпілому у визначеному місці та часі до того моменту, коли потерпілий перестав подавати ознаки життя.
Разом з цим, вина обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пп. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, підтверджується такими доказами:
Показами свідка ОСОБА_19 про те, що він був знайомий із ОСОБА_16 , який був його сусідом і характеризувався як спокійна, тиха людина. Він ( ОСОБА_19 ), був знайомий також із ОСОБА_20 , який наприкінці лютого 2024 року надіслав йому відеозапис, у якому троє неповнолітніх підлітків, а саме: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , завдавали множинних ударів його сусіду ОСОБА_16 . Крім того, ОСОБА_22 у месенджері написав, що вони вбили людину з метою «чистої нації», своїми діями він хизувався. У подальшому він, ( ОСОБА_19 ), разом із другом прибув до ОСОБА_24 з метою з'ясування, чи дійсно мали місце події зафіксовані у отриманому ним відеозаписі. Однак жодних пояснень, які б підтверджували вказані події, від ОСОБА_24 вони не отримали, у зв'язку з чим до правоохоронних органів не зверталися.
Показами свідка ОСОБА_25 про те, що наприкінці лютого 2024 року йому стало відомо про побиття чоловіка з відеозапису, який йому надіслали друзі. Чоловіка, якого побили, він знав як людину, що займалася ремонтом велосипедів, ця людина була доброзичливою та завжди допомагала дітям із ремонтом велосипедів. Він ( ОСОБА_25 ) написав у месенджері Instagram ОСОБА_26 щодо подій, зафіксованих у відеозапису. Під час телефонної розмови з ОСОБА_20 останній не заперечував своєї причетності до побиття чоловіка похилого віку, а також зазначив, що він разом з друзями без будь-яких причин побили «наркомана», як їм здавалося, а також просив нікому про це не повідомляти. Під час розмови ОСОБА_22 повідомляв, з ким саме вчиняв побиття, зазначаючи їхні імена - ОСОБА_27 та ОСОБА_28 . Відеозапис побиття було надіслано в нічний час 26 лютого 2024 року. Наступного дня він ( ОСОБА_25 ), повідомив поліцію про зазначену подію.
Вищезазначені показання свідків повністю узгоджуються як між собою так і з раніше наведеними показаннями обвинувачених, а тому у суді відсутні підстави для сумніву в їх достовірності.
Крім того, на підтвердження встановлених фактичних обставин, крім вище наведених показань, судом першої інстанції також враховані докази, що містяться у наступних процесуальних джерелах:
- протоколі огляду місця події від 22.02.2024 з ілюстрованою таблицею до нього (т. 5, а.с. 4-7), у якому зафіксована обстановка на місці вчинення кримінального правопорушення - на території Хомутовського парку, розташованого по вул. Коцюбинського в м. Берестин (раніше - Красноград) Харківської області;
- протоколі огляду трупа від 22.02.2024 з фототаблицями, відповідно до якого встановлено, що на момент огляду на території Хомутовського парку, розташованого по вул. Коцюбинського в м. Берестин (раніше - Красноград) Харківської області на землі виявлено труп ОСОБА_29 , 1961 року народження, з ознаками насильницької смерті;
- рапорті від 22.02.2024, відповідно до якого цього дня до Чергової частини Красноградського РВП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 22.02.2024 в «Хомутовському» парку міста Берестин (раніше -Красноград) Харківської області виявлено труп громадянина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . За даним фактом 23.02.2024 слідчим Красноградського РВП ГУНП в Харківській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024221090000205.
- протоколі протоколу огляду місця події від 27.02.2024 із відеозаписом цієї слідчої дії, за місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_14 , у квартирі АДРЕСА_5 , 27.02.2024 у період часу з 06 години 41 хвилини до 07 години 12 хвилин, у присутності понятих та власниці квартири ОСОБА_11 , було проведено огляд зазначеного житла, під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 8T фіолетового кольору (IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ), куртку чорного кольору, худі темно - синього кольору з принтом WILD, балаклаву чорного кольору, штани камуфляжного кольору, чорні черевики марки Dr. Martens, а також відрізки тканини камуфляжного кольору (т. 3, а.с. 231-234);
- ухвалі слідчого судді Берестинського (раніше - Красноградського) районного суду Харківської області від 27.02.2024 про надання дозволу на проведення 27.02.2024 огляд (за правилами обшуку) у вищенаведеному житлі, до якого було здійснено проникнення без ухвали слідчого судді з метою переслідування злочинця ОСОБА_14 та своєчасного відшукання та вилучення речей, які зберегли на собі відомості про кримінальне правопорушення, а також предметів, які являються знаряддям кримінального правопорушення, запобігання їх знищенню, виявлення та фіксації відомостей про обставини вчиненого кримінального правопорушення (т. 3, а.с. 238);
- постанові про визнання та приєднання предметів як речових доказів від 27.02.2024, якою виявлені та вилучені предмети одягу, взуття, а також мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 8T, фіолетового кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_14 , були долучені до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів (т. 3 а.с. 235-236);
- ухвалі слідчого судді Берестинського (раніше - Красноградського) районного суду Харківської області від 28.0.2024 про накладення арешту на речі, які було вилучено в ході проведення огляду (за правилами обшуку) 27.02.2024 в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 (т. 3 а.с. 239);
- протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.02.2024, відповідно до якого о 09 годині 10 хвилин неповнолітнього ОСОБА_14 було затримано в порядку статті 208 КПК України (т. 4, а.с. 29-32);
- протоколі огляду місця події від 27.02.2024 із відеозаписом цієї слідчої дії за фактичним місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_13 - у будинку АДРЕСА_4 , 27.02.2024 у період часу з 07 годин 05 хвилин до 07 години 49 хвилин, у присутності понятих та власниці квартири ОСОБА_10 було проведено огляд зазначеного житла, під час якого виявлено та вилучено: брюки чорного кольору ТМ «PROFIT», на яких наявна бирка з написом «Climatic SPORT»; куртку чорного кольору ТМ «IMAX» із биркою, на якій наявний напис «РО:006497»; мобільний телефон ТМ Redmi S2, сірого кольору, (IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 ), з абонентським номером телефону НОМЕР_5 ; абонентську SIM- картку ПрАТ «Водафон» з написом « НОМЕР_6 »; кросівки чорного кольору ТМ «NIKE» з написом на підошві «ELASTOMERE». (т. 4 а.с. 14-17);
- ухвалі слідчого судді Берестинського (Красноградського) районного суду Харківської області від 27.02.2024 про надання дозволу на проведений огляд (за правилами обшуку) у зазначеному вище житлі (т. 4 а.с. 20);
- постанові про визнання та приєднання предметів як речових доказів від 27.02.2024, якою виявлені та вилучені предмети одягу, взуття, а також мобільний телефон ТМ Redmi S2 сірого кольору (IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 ) з абонентським номером телефону НОМЕР_5 ; абонентську SIM-картку ПрАТ «Водафон» з написом « НОМЕР_6 » були долучені до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів (т. 4 а.с. 18-19);
- ухвалі слідчого судді Берестинського (раніше - Красноградського) районного суду Харківської області від 28.02.204, якою накладено арешт на речі, які було вилучено в ході проведення огляду (за правилами обшуку) 27.02.2024 в будинку за адресою: АДРЕСА_4 (т. 4, а.с. 21);
- протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.02.2024, відповідно до якої 27.02.2024 о 09 годині 20 хвилин неповнолітнього ОСОБА_13 було затримано в порядку статті 208 КПК України (т. 4, а.с. 22-24);
- протоколі огляду місця події від 27.02.2024 із відеозаписом цієї слідчої дії, за фактичним місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_15 , у квартирі АДРЕСА_6 , 27.02.2024 у період часу з 06 години 55 хвилин до 07 години 23 хвилини, у присутності понятих та користувачки квартири ОСОБА_12 , було проведено огляд зазначеного житла, під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон ТМ iPhone 6 сірого кольору (IMEI: НОМЕР_7 ) із SIM-карткою мобільного зв'язку з абонентським номером НОМЕР_8 ; зимову куртку ТМ «NORDCAP» чорного кольору з помаранчевими елементами; зимові штани ТМ «PUMA» чорного кольору; зимовий шарф ТМ «PUMA» чорного кольору; зимову шапку сірого кольору з логотипом «UFC»; зимові черевики ТМ «Adidas» чорного кольору (т. 3 а.с. 241-244);
- ухвалі слідчого судді Берестинського (раніше - Красноградського) районного суду Харківської області від 27.02.2024 про надання дозволу на проведення 27.02.2024 огляд (за правилами обшуку) у в домоволодінні, яке зареєстроване за ОСОБА_30 , за адресою: АДРЕСА_2 (т. 3, а.с. 247);
- постанові по визнання та приєднання предметів як речових доказів від 27.02.2024, відповідно до якої виявлені та вилучені предмети одягу, взуття, а також мобільний телефон ТМ «Iphone 6», ІМЕІ: НОМЕР_7 , сірого кольору, з сім-картою мобільного зв'язку « НОМЕР_8 », були долучені до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів (т. 3 а.с. 245-246);
- ухвалі слідчого судді Берестинського (раніше - Красноградського) районного суду Харківської області від 28.02.2024, якою накладено арешт на речі, які було вилучено в ході проведення огляду (за правилами обшуку) 27.02.2024 в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (т. 3, а.с 248);
- протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.02.2024, відповідно до якої 27.02.2024 о 08 години 50 хвилин неповнолітнього ОСОБА_15 було затримано в порядку статті 208 КПК України (т. 4, а.с. 36-39);
- висновку експерта № 14/507-Дм/24 від 12.03.2024 групова належність крові від трупа ОСОБА_16 - О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. На куртці (об'єкти №№1,2) ОСОБА_15 знайдена кров людини, в якій виявлено антиген Н. Кров в цих об'єктах належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В та походження її від ОСОБА_16 , не виключається (т. 4, а.с. 146-147);
- висновку експерта № 14/511-Дм/24 від 13.03.2024 групова належність крові від трупа ОСОБА_16 належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. На черевиках чоловічих чорного кольору ТМ «Adidas», вилучених 27.02.2024 у ОСОБА_15 , а саме, на черевику на ліву ногу в об'єкті №19, знайдена кров людини та виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО. Дана кров відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В та походження її від ОСОБА_16 , не виключається (т. 4 а.с. 142-144);
- протоколі за результатами проведення НСРД, передбачених ст. 264 КПК України, від 04.04.2024 з додатком, згідно якого вивченням та аналізом отриманої інформації з мобільного телефону з ідентифікаційними ознаками: марка Xiaomi Redmi Note 8T, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , стали відеозаписи, зображення, журнал дзвінків, архів, документи, додатки, конфігурації, аудіо, текст, ярлики та інше. Зокрема уповноваженою особою-оперуповноваженим Красноградського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_31 встановлено наявність відеозапису під № 2_5382319643727772909 та № 2_5382319643727772912, які детально описані у протоколі, а також відеозапису № 20240227_012552740 (т. 4, а.с. 96-99).
- висновку експерта № 12-17/43-КРт/24 від 01.04.2024 (т. 3 а.с. 226-229), № 12-23/17-КРт/24 від 14.05.2024 (т. 5 а.с. 4-7) та № 12-23/16-КРт/24 від 14.05.2024 (т. 5 а.с. 8-11), згідно яких у ОСОБА_16 встановлені тілесні ушкодження голови, шиї, грудної клітки, живота, а саме: закрита черепно-мозкова травма, перелом правої скроневої кістки, множинні травматичні субарахноїдальні крововиливи, наявність кровавого ліквору в обох шлуночках мозку, крововиливи в м'які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні, забійна рана обличчя, синець обличчя, крововилив у слизову оболонку верхньої губи; крововилив у м'які тканини в ділянці щитоподібного хряща більш ліворуч; тупа травма грудної клітки, переломи 4,5,6,7,8 правих ребер по різним анатомічним лініям, крововиливи в міжреберні м'язи в ділянках переломів з ушкодженням пристінкової плеври, наявність рідкої крові в правій плевральній порожнині, крововиливи в м'язи спини; тупа травма живота, розрив капсули селезінки в ділянці воріт з ушкодженням тканини селезінки та утворенням підкапсулярного крововиливу (наявність близько 900мл рідкої крові) в черевній порожнині, крововиливи в жирову клітковину обох нирок, крововиливи в м'язи спини.Ділянками прикладення травмуючої сили були: права скронева, тім'яна, потилична ділянки; ліва скронева, тім'яна, лобна з переходом на виличну, ліву щоку, ліву навколоочну ділянку та спинку носа; передньо-бокові поверхні шиї; передня та задня поверхні грудної клітини та живота.
Всі ушкодження виявленні на тілі ОСОБА_16 прижиттєві.
Між отриманими ушкодженнями ОСОБА_16 та настанням смерті мається причинний зв'язок.
Після отримання ОСОБА_16 тілесних ушкоджень, він деякий час міг виконувати цілеспрямовані дії, за умови, що був у свідомості. Час між отриманням ОСОБА_16 тупої травми живота з ушкодженням селезінки та розвитком внутрішньої кровотечі та настанням смерті може рахуватись від десятків хвилин до кількох годин. Після отримання закритої черепно-мозкової травми та тупої травми органів черевної порожнини, при своєчасному зверненні за медичною допомогою та проведенні оперативного втручання, не виключена можливість позитивних наслідків.
Крім того виявлено деякі ознаки загального переохолодження організму у вигляді яскраво-червоного забарвлення шкіряних покривів та трупних плям, стиснення калитки до пахового кільця, яскраво-червоного забарвлення внутрішніх органів та слизових оболонок.
Смерть ОСОБА_16 настала внаслідок тупої травми грудної клітки та живота, розриву селезінки, що ускладнились гострою крововтратою. Про що свідчать малокрів'я внутрішніх органів, наявність рідкої крові в правій плевральній та черевній порожнинах, наявність смугастих крововиливів під ендокардом ліві шлуночка (плями Мінакова).
З урахуванням розвитку трупних явищ на місці події, смерть могла наступити менш доби, тобто 21.02.2024;
- протоколі проведення слідчого експерименту із здійсненням відеозйомки від 02.05.2024, в якому зафіксовано, що обвинувачений ОСОБА_15 з виходом на місце вчинення кримінального правопорушення добровільно та детально повідомив про обставини завдання ним, обвинуваченими ОСОБА_14 та ОСОБА_13 ударів ОСОБА_16 , відтворивши при цьому механізм завдання ударів останньому ногами по тулубу, грудній клітці та голові (т. 5 а.с. 12-17);
- протоколі проведення слідчого експерименту із здійсненням відеозйомки від 02.05.2024, в якому зафіксовано, що обвинувачений ОСОБА_13 з виходом на місце вчинення кримінального правопорушення добровільно та детально повідомив про обставини заподіяння ним та обвинуваченими ОСОБА_14 і ОСОБА_15 тілесних ушкоджень ОСОБА_16 , відтворивши при цьому механізм завдання ударів останньому ногами по тулубу, грудній клітці та голові (т. 5 а.с. 18-23); - відповідно до протоколу огляду місця події від 27.02.2024 та відеозапису цієї слідчої дії, під час проведення огляду 27.02.2024 на відкритій ділянці місцевості, що розташована в Хомутовському парку м. Берестин (раніше - Красноград) по вул. Коцюбинського, було виявлено та вилучено предмет схожий на пістолет на рамці якого мається напис НОМЕР_9 . В ході зазначеної слідчої дії свідок ОСОБА_19 , у присутності законного представника, добровільно повідомив про підстави, з яких зазначений пістолет потрапив до нього, та показав місце, де він його сховав (т. 4 а.с. 43-46);
- постанові про визнання речовими доказами від 27.02.2024, відповідно до якої виявлений та вилучений предмет був долучений до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу (т. 4 а.с. 47);
- ухвалі слідчого судді Беристинського (раніше Красноградського) районного суду Харківської області від 28.02.2024 про арешт майна, якою накладено арешт на предмет, схожий на пістолет, на рамці якого мається напис НОМЕР_9 (т. 4 а.с. 100);
- висновку експерта № СЕ-19/121-24/7437-БЛ від 22.03.2024, згідно якого наданий на дослідження пістолет до категорії вогнепальної зброї не відноситься та є некомплектним газобалонним пневматичним пістолетом моделі «ПМ49», калібру 4,5 мм, заводський номер - НОМЕР_10 , призначеним для стрільби з сферичними кулями діаметром 4,5 мм для пневматичної зброї. Наданий пістолет виготовлений промисловим способом. У представленому на дослідження стані наданий пістолет непридатний для використання за призначенням (т. 4 а.с. 150-152);
- висновку судово-психіатричного експерта № 194 від 17.03.2024, відповідно до якого у ОСОБА_13 хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявлено. Відповідно до свого психічного стану він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_13 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_13 на даний час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 4, а.с. 241-243);
- висновку судово-психіатричного експерта № 193 від 18.03.2024, відповідно до якого у ОСОБА_15 хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявлено. Відповідно до свого психічного стану він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_15 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_15 на даний час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 5, а.с. 1-3);
- висновку судово-психіатричного експерта № 195 від 18.03.2024, відповідно до якого ОСОБА_14 страждає на хронічне психічне захворювання у формі соціалізованого розладу поведінки. Відповідно до свого психічного стану він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_14 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_14 на даний час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 4 , а.с. 238-240);
Зазначені докази, також свідчать проте, що висновки суду першої інстанції повністю підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. При цьому і ці докази не суперечать раніше наведеним, а отже у суду відсутні підстави ставити їх під сумнів з позиції достовірності.
Крім того, ці ж обставини підтверджуються іншими доказами, зазначеними у вироку, та взятими судом до уваги.
Так, даними, що містяться у відеозаписах № 2_5382319643727772909 та № 2_5382319643727772912 (отриманих за результатами НСРД), які були зроблені обвинуваченими ОСОБА_14 та ОСОБА_13 на мобільний телефон, що належав обвинуваченому ОСОБА_15 та повністю відтворюють спосіб, механізм та локалізацію завдання неповнолітніми обвинуваченими множинних ударів зі значною силою ногами та руками по різних частинах тіла ОСОБА_16 , у тому числі в місця розташування життєво важливих органів, а саме: по голові, шиї, грудній клітці та животу - до припинення подавання ним ознак життя. Зокрема, як убачається з досліджених відеозаписів, неповнолітні обвинувачені ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 разом наблизились до місця перебування ОСОБА_16 , далі фраза - «увімкнув». Потім ОСОБА_15 разом із ОСОБА_13 наздогнали ОСОБА_16 ОСОБА_13 завдав ОСОБА_16 одного удару ногою в у спину, збивши останнього з ніг. Далі ОСОБА_13 спільно із ОСОБА_15 завдали множинні удари ногами по тулубу ОСОБА_16 , а також ОСОБА_13 завдав серію ударів руками по тулубу ОСОБА_16 , при цьому останній перевернувся обличчям донизу, а потім знову на бік і повторно зазнав множинних ударів ногами від обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , у тому числі ударів ногами від ОСОБА_15 по животу. Далі у відеозаписі зафіксовано момент, коли ОСОБА_15 знову наблизився до ОСОБА_16 , який намагався підвестися та який вже перебував майже в сидячому положенні та перестрибнув через нього й завдав удару по голові, після чого знову завдав йому удари ногами по тулубу - не менше п'яти, а також не менше двох ударів по голові та в обличчя. Надалі до нього ( ОСОБА_15 ) приєднався ОСОБА_14 , який підтримуючи дії ОСОБА_15 , стрибнув на спину ОСОБА_16 ногами, а також заподіяв йому удари ногами по тулубу, а саме, у ділянку ребер - не менше трьох, та по голові - не менше одного. У цей момент ОСОБА_15 , діючи спільно із ОСОБА_14 також завдав не менше трьох ударів по голові ОСОБА_16 . Після цього неповнолітні обвинувачені припили завдання ударів, супроводжуючи свої дії словами: «Досить, а то помре».
- з пояснень судово-медичного експерта ОСОБА_32 , наданими ним під час судового зсідання, вбачається, що останній в повному обсязі підтримав свої висновки та зазначив, що основною причиною смерті ОСОБА_16 стала тупа травма грудної клітки та живота, з розривом селезінки, що ускладнилася гострою крововтратою. Виявлені під час проведення судово-медичних досліджень окремі ознаки загального переохолодження організму є супутньою патологією, не могли стати причиною смерті ОСОБА_16 та не мають причинного зв'язку з її настанням. Переохолодження могло б призвести до смерті лише за відсутності гострої крововтрати, пов'язаної з розривом (ушкодженням) селезінки. Між встановленими тілесними ушкодженнями та настанням смерті ОСОБА_16 наявний прямий причинний зв'язок. Час між отриманням ОСОБА_16 тупої травми живота з ушкодженням селезінки та розвитком внутрішньої кровотечі, та настанням смерті може рахуватись від десятків хвилин до кількох годин. Смерть настала не миттєво - минув певний проміжок часу, однак встановити його тривалість не є можливим. Після отримання ОСОБА_16 , тілесних ушкоджень, він деякий час міг виконувати цілеспрямовані дії, за умови, що він був у свідомості, однак встановити експертним дослідженням, чи був ОСОБА_16 у свідомості не є можливим із-за відсутності об'єктивних судово-медичних даних. Конкретний часовий проміжок через який настала втрата свідомості також вказати неможливо із-за відсутності об'єктивних судово-медичних даних. Під час слідчого експерименту обвинувачені значно зменшували кількість завданих ударів, водночас при наданні висновку експертом було детально проаналізовано відеозаписи подій та встановлено, що неповнолітні обвинувачені завдавали зі значною силою множинні удари як у грудну клітку, так і в голову та живіт. Експертним дослідженням неможливо встановити, який саме удар призвів до розриву селезінки, а також хто саме з обвинувачених його завдав, оскільки удари завдавалися всіма неповнолітніми обвинуваченими, а їх сукупність призвела до отримання ОСОБА_16 тупої травми грудної клітки та живота, з розривом селезінки, що ускладнилася гострою крововтратою. Встановити точну кількість завданих ударів неможливо за відсутності індивідуалізувальних ознак кожного з них.
Підстав для того, щоб вважати зазначені докази недопустимими у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пп. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, суд апеляційної інстанції не знаходить, оскільки суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК України, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення і доводи, викладені стороною захисту в апеляційних скаргах, були предметом дослідження під час судового розгляду, вони отримали об'єктивну та належну оцінку в судовому рішенні, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.
Суд першої інстанції, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість неповнолітніх ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пп. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.
Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінального правопорушення саме в тому об'ємі, яке інкримінується неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , так і те, що зазначені злочин вчинено саме цими обвинуваченими.
Щодо тверджень сторони захисту про відсутність у ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 умислу на умисне вбивство потерпілого та хуліганського мотиву, то колегія суддів не може визнати їх такими, що заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Дане питання було предметом ретельної перевірки судом першої інстанції, який на підставі детального аналізу норм чинного законодавства, сукупності досліджених доказів прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про доведеність на наявність в діях ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 складу інкримінованого кримінального правопорушення, а також, з урахуванням даних, які містилися у відеозаписах № № 2_5382319643727772909 та № 2_5382319643727772912 (отриманих за результатами НСРД), з яких вбачається, що дії неповнолітніх обвинувачених з побиття ОСОБА_16 носили характер розваги та супроводжувалися сміхом і відповідними коментарями, відеозаписи здійснювалися неповнолітніми обвинуваченими навмисно, з метою фіксації їх протиправних дій, а спільні дії ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 були спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_16 та були обумовлені саме хуліганським мотивом, а не мотивом особистої неприязні до нього, як про це заявляє сторона захисту.
На це вказує також той факт, що досліджений судом першої інстанції відеозапис № 22240227_012552740, який за своїм змістом є ідентичним зазначеним вище відеозаписам, має музичне оформлення для створення атмосфери емоційного підсилення події та підкреслення дій ї учасників, а місцем вчинення є парк.
Посилання обвинувачених на те, що сила ударів, які наносилися потерпілому, була не великою, та те, що коли вони уходили з парку потерпілий ще був живий, виключає умисел на спричинення смерті потерпілому, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 цілеспрямовано наносили потерпілому ОСОБА_16 , який знаходився у лежачому стані, не міг чинити їм опір, чисельні удари по голові, грудній клітині, шиї та животі, після чого залишили його на території парку в безпорадному стані, у холодну пору року, що свідчить про наявність умислу саме на вбивство потерпілого.
При цьому, відповідно до висновків судово-медичних експертиз № № 12-17/43-КРт/24 від 01.04.2024, № 12-23/17-КРт/24 від 14.05.2024 та № 12-23/16-КРт/24 від 14.05.2024 встановлені тілесні ушкодження голови, шиї, грудної клітки, живота, а саме: закрита черепно-мозкова травма, перелом правої скроневої кістки, множинні травматичні субарахноїдальні крововиливи, наявність кровавого ліквору в обох шлуночках мозку, крововиливи в м'які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні, забійна рана обличчя, синець обличчя, крововилив у слизову оболонку верхньої губи; крововилив у м'які тканини в ділянці щитоподібного хряща більш ліворуч; тупа травма грудної клітки, переломи 4,5,6,7,8 правих ребер по різним анатомічним лініям, крововиливи в міжреберні м'язи в ділянках переломів з ушкодженням пристінкової плеври, наявність рідкої крові в правій плевральній порожнині, крововиливи в м'язи спини; тупа травма живота, розрив капсули селезінки в ділянці воріт з ушкодженням тканини селезінки та утворенням підкапсулярного крововиливу (наявність близько 900мл рідкої крові) в черевній порожнині, крововиливи в жирову клітковину обох нирок, крововиливи в м'язи спини. Всі ушкодження виявленні на тілі ОСОБА_16 прижиттєві. Між отриманими ушкодженнями ОСОБА_16 та настанням смерті мається причинний зв'язок. Основною причиною смерті ОСОБА_16 стала тупа травма грудної клітки та живота, з розривом селезінки, що ускладнилася гострою крововтратою.
Вказані письмові докази були досліджені в судовому засіданні та судом першої інстанції їм було надано належну правову оцінку.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що сукупність наведених у вироку доказів переконливо свідчить про те, що поведінка обвинувачених до та після вчинення злочину, механізм, характер, спосіб завдання, кількість ударів (нанесення ударів по голові, грудній клітині, животу, стрибання обома ногами на грудній клітині потерпілого) та локалізацію тілесних ушкоджень, безумовно вказують на спрямованість їх дій саме на позбавлення життя потерпілого.
Також про наявність у обвинувачених умислу саме на заподіяння смерті потерпілого свідчить і той факт, що обвинувачені лежачому на землі потерпілому нанесли чисельні удари в область тулуба та голови ОСОБА_16 , що безумовно свідчать про їх бажання настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді саме смерті.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин кримінального провадження, правильно встановив, що обвинувачені мали умисел саме на заподіяння смерті потерпілому, з хуліганських мотивів, а тому їх дії за п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно, а аргументація апелянтів з цього приводу є такою, що спростовується наведеними матеріалами кримінального провадження.
Доводи апеляційних скарг щодо розгляду справи за відсутності потерпілої, належним чином не повідомленої про дату та місце розгляду обвинувального акту, спростовуються даними, які містяться в матеріалах справи, а саме розпискою про отримання судової повістки ОСОБА_33 (т. 6 а.с. 66), а також заявою потерпілої про проведення судових засідань без її участі (т. 6 а.с. 158).
Доводи сторони захисту про те, що суд неповно з'ясував усі обставини справи, оскільки відхилив окремі клопотання сторони захисту про дослідження додаткових доказів, є безпідставними, оскільки зазначені клопотання суд розглянув і прийняв по них відповідні обґрунтовані, на думку колегії суддів, рішення, які у апеляційних скаргах не спростовані.
За змістом закону, допит додаткових свідків, проведення повторних експертиз та здійснення інших процесуальних дій є правом, а не обов'язком суду. Тому відмова в задоволенні клопотань сторони захисту з цього приводу свідчить не про істотне порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження обставин кримінального провадження, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності вчинення цих дій, оскільки обставини, поставлені захистом під сумнів, були перевірені шляхом дослідження інших доказів, яким надано належну оцінку, а безпідставне задоволення таких клопотань суперечило б ст. 28 КПК України і як наслідок неповне досягнення завдання кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду передбаченого ч.2 КПК України.
З огляду це, суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність необхідності у проведенні судової психологічної експертизи та обґрунтовано відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання з цього приводу.
Інші доводи апеляційних скарг захисників та обвинуваченого ОСОБА_15 повторюють лінію захисту, обрану у суді першої інстанції, та наведені на їх обґрунтування аргументи були предметом обговорення у суді першої інстанції, знайшли належну оцінку у вироку, правильність якої апелянтами не спростована тому суд другої інстанції погоджується з нею.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційним судом не виявлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у провадженні, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 та правильність кваліфікації їх дій. Наявні у провадженні докази в цілому відповідають вимогам закону щодо належності та допустимості.
Під час досудового розслідування та при судовому розгляді, на думку колегії суддів, були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, проведені необхідні експертизи, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону кримінального правопорушення.
Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність та вмотивованість наведених висновків апеляційного суду, як і конкретних обґрунтованих аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та свідчили про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального чи процесуального права за встановлених фактичних обставин у даній справі, подані апеляційні скарги не містять.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у провадженні, які були б підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом також не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, відтак апеляційні вимоги захисників та обвинуваченого ОСОБА_15 не підлягають задоволенню.
Що стосується призначеного обвинуваченим ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 покарання, то воно, за переконанням колегії суддів повністю відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України, оскільки при його призначенні судом першої інстанції були враховані: тяжкість вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Зазначене кримінальне правопорушення посягає на найвищі соціальні цінності - здоров'я та життя людини, і характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності. Судом також взято до уваги непоправні тяжкі наслідки вчиненого кримінального правопорушення у вигляді смерті ОСОБА_16 , а також те, що кримінальне правопорушення було вчинено за попередньою змовою групою осіб, з хуліганських мотивів, щодо особи похилого віку.
Крім того, судом першої інстанції враховані конкретні обставини кримінального правопорушення, зокрема те, що неповнолітні обвинувачені діяли спільно, узгоджено та холоднокровно. Реалізуючи єдиний злочинний умисел, вони завдали ОСОБА_16 множинних ударів руками та ногами по різних частинах тіла - по голові, шиї, грудній клітці та животу, зокрема в ділянки розташування життєво важливих органах. Такий спосіб дій свідчить про чітко виражену антисоціальну спрямованість неповнолітніх обвинувачених, їх зневажливе ставлення до вимог закону та загальноприйнятих норм моралі. Після вчинення побиття неповнолітні обвинувачені не вжили жодних заходів для надання допомоги ОСОБА_16 , усвідомлюючи тяжкість його стану та залишили місце події, що додатково характеризує їх як осіб, які повністю знехтували цінністю людського життя, що свідчить про повне нехтування ними людським життям та їх небезпеку для суспільства.
Судом першої інстанції також враховані висновки досудових доповідей відносно обвинувачених, проте вважав, що виправлення та перевиховання неповнолітніх обвинувачених можливі лише в умовах ізоляції від суспільства, що відповідатиме тяжкості вчиненого, буде достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим не погодився з цими висновками, наданих суду.
Доводи апеляційних скарг про те, що обвинувачені мають молодий вік, позитивно характеризуються за місцем проживання та навчання, а обвинувачений ОСОБА_14 страждає на хронічне психічне захворювання, не можуть бути підставами для пом'якшення призначеного покарання обвинуваченим, враховуючи обставини вчиненого ними злочину, а саме, що обвинуваченими було спричинено численні тілесні ушкодження потерпілому, який мав похилий вік (62 роки), спосіб позбавлення життя потерпілого - забиття до смерті, а також залишення його без медичної допомоги, та наявність обставини, що обтяжує покарання обвинувачених - вчинення кримінального правопорушення з хуліганських мотивів, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виправлення обвинувачених можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вітчизняне законодавство пов'язує «похилий вік» саме з природним віком людини, а не з наявністю відповідного посвідчення.
Крім того, колегія суддів вважає, що обставин, які можуть істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими злочину, захисниками та обвинуваченим ОСОБА_15 в апеляційних скаргах не наведено, а тому підстави для застосування більш м'якого покарання відсутні.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченим ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для їх виправлення та не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційних скарг в цій частині, вважаючи їх доводи не обґрунтованими.
За таких обставин, апеляційний суд підстав для задоволення апеляційних скарг захисників та обвинуваченого не знаходить та вважає вирок суду в частині висновків суду про доведеність вини обвинувачених, кваліфікації їх дій та призначеного покарання законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційні скарги захисників, обвинуваченого залишити без задоволення.
Вирок Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 09 січня 2026 року стосовно ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді: