08 квітня 2026 року
м. Харків
справа № 619/2863/25
Провадження № 22-ц/818/1057/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Мальованого Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника Плугатирьової Наталії Вікторівни на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 серпня 2025 року, постановлене суддею Овсянніковим В.С.,
У травні 2025 року ТОВ «Українські Фінансові Операції» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №4372517 від 09.02.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 186 000 (сто вісімдесят шість тисяч) гривень, витрати за сплату судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 09.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4372517 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 18 600 гривень, строк кредиту 360 днів: з 09.02.2024 року по 02.02.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 18 600 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну відповідача картку через платіжного провайдера ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», що має відповідну ліцензію.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, за період часу з 09.02.2024 року по 23.09.2024 року не здійснив жодного перерахування коштів на рахунок заборгованості за Договором № 4372517 від 09.02.2024 року, у зв'язку з чим ТОВ «Лінеура Україна» було нараховано проценти за користування грошовими коштами - 2,5 % в день, що склали 106 020 гривень.
Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов'язань перед Первісним кредитором, 23.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
У такий спосіб до ТОВ «Українські Фінансові Операції» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором №4372517 від 09.02.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4372517 строк кредиту 360 днів: з 09.02.2024 року по 02.02.2025 року.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 23.09.2024 року №23/09/2024, строк дії Договору № 4372517 від 09.02.2024 року не закінчився.
Тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «Українські Фінансові Операції» у період чсу з 24.09.2024 по 02.02.2025 (132 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 61 380 гривень.
Проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 4372517 від 09.02.2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Відповідача у сумі 167 400 гривень (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 106 020 гривень, проценти нараховані ТОВ «Українські Фінансові Операції» у сумі 61 380 гривень).
Позивач зазначає, що нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4372517 від 09.02.2024 року загальною сумою 186 000 (сто вісімдесят шість тисяч) гривень, з яких:
- 18 600 (вісімнадцять тисяч шістсот) гривень - сума заборгованості за тілом кредиту;
- 106 020 (сто шість тисяч двадцять) гривень - нараховані проценти первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна»;
- 61 380 (шістдесят одна тисяча триста вісімдесят) гривень - нараховані проценти ТОВ «Українські Фінансові Операції» за 132 календарних дні.
За таких обставин представник позивача звернувся до суду та просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4372517 від 09.02.2024 у загальному розмірі 186 000 (сто вісімдесят шість тисяч) гривень.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 06 серпня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» суму заборгованості за Договором №4372517 від 09.02.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у загальному розмірі 186 000 (сто вісімдесят шість тисяч) гривень, з яких: 18 600 (вісімнадцять тисяч шістсот) гривень - сума заборгованості за тілом кредиту; 106 020 (сто шість тисяч двадцять) гривень - нараховані проценти первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна»; 61 380 (шістдесят одна тисяча триста вісімдесят) гривень - нараховані проценти ТОВ «Українські Фінансові Операції» за 132 календарних дні.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» витрати за сплату судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, зменшити стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу до 2000 грн, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що будь-яких доказів про те, хто саме, з якого рахунку і з якою метою (підстави платежу) здійснив зарахування цих коштів позивачем не надано. Факт надання кредиту повинен бути підтверджений належними та допустимими первинними бухгалтерськими документами, складеними в паперовій та/або електронній формі. Крім того, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься. В змісті кредитного договору реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено. Звертаю увагу на те, що номер платіжної картки є частково зашифрованим і всіх позначень 16 значного номеру картки не містить. Банківські реквізити позичальника, згідно матеріалів справи є невизначеними. Виходячи з наведеного вважає висновки суду першої інстанції про підтвердження доказами факту надання кредитних коштів таким, що не відповідає матеріалам справи. При прийнятті рішення судом не було враховано, що денна процентна ставка в розмірі 2,5 % суперечить положенням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 24.12.23р.) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, Нарахування позивачем процентів за ставкою 2,5% в день є порушенням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а отже не є законним. Виходячи з наведеного, положення н. 1.4.1. кредитного договору (про розмір процентної ставки) не відповідають нормі Закону. В даній справі нарахування відсотків в розмірі який в десять разів перевищую розмір наданого кредиту та суперечить діючій нормі Закону не відповідає засадам справедливості, добросовісності, що є таким що порушують права споживача цих послуг. Вказує, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, а вартість послуг є завищеною. Вважає, що розмір цих витрат повинен бути зменшений виходячи з наступного.
Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, безздійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна і пароля особистогокабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано. Апелянт приймаючи рішення про укладення угоди про отримання коштів на умовах оплатності визначених договором, усвідомлював наслідки за не належне виконання зобов'язань, однак припустив порушення платіжної дисципліни, через що спір переданий до суду. Вказує, що апелянтом не було подано до апеляційному суду жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрнутованості позовних вимог. Крім того, вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для зменшення їх розміру до 5 000 гривень.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено електронний Договір №4372517 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», розміщених їх сайті www.credit7.ua або через Мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету (а.с. 16-35).
Невід'ємною частиною Кредитного договору є публічна пропозиція (оферта) Позикодавця, а саме Правила надання коштів у позику, в том числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які було розміщено на сайті товариства (а.с. 74-78).
На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
За умовами Кредитного договору: Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 18 600 гривень. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: 1.4.1. Стандартна процента ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 2.5%. 1.5. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.5.1. за стандартною ставкою за весь строк кредитування 99 923,40% річних; 1.6. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.6.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 186 000 гривень. 1.7. Обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що Товариство і Клієнт виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені Договором. При цьому, орієнтовна реальна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту - за стандартною ставкою застосовані виходячи з умов застосування цієї ставки, що передбачені Договором, але у межах погодженого строку виконання Клієнтом зобов'язань за Договором. Крім того, при обчисленні вказаних показників не враховуються витрати Клієнта, обов'язковість сплати яких не передбачена цим Договором та/або законодавством України та/або оплата яких здійснюється незалежно від походження коштів (власні, кредитні), в тому числі, але не виключно: витрати пов'язані з технічними, програмними і комунікаційними ресурсами, що необхідні Клієнту для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства, здійснені переказу коштів через третіх осіб в погашення заборгованості за Договором, з отриманням від третіх осіб інформаційних послуг (підбір кредитної пропозиції) та інше; 1.8. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. 1.9. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави.
Розділом 2 договору визначено, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , вказану особисто відповіачем під час укладання Договору.
Дати надання кредиту - з 09.02.2024 по 10.02.2024.
Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства електронним підписом, в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладання аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком, попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору (п. 9.7.1 Договору).
Підпунктом 5.1.3. п. 5. Кредитного договору передбачено, що товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта (зв. бік а.с. 22).
Згідно п. 6 договору, У випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов'язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов'язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів). Штраф за кожен факт порушення розраховується за наступною формулою: штраф = (сума порушеного зобов'язання/100% х25%). Клієнт зобов'язаний сплатити сукупний розмір нарахованих штрафів за всі факти порушення, передбачені пунктом 6.4 цього Договору. 6.5. Штрафні санкції за Договором нараховуються в момент сплати. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій - штраф протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховується та Клієнтом не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень (а.с. 24).
Зазначений договір підписано електронним підписом позичальника «61914» 09.02.2024 о 14:35:03 годині, про що свідчить відповідна позначка часу сервісу АЦСК (а.с. 28).
У такий самий спосіб ОСОБА_1 також підписані: Таблиця обчислення загальної вартрості кредиту длля споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток до договрору №1) (а.с. 29).
Паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом позичальника «25757» 09.02.2024 о 14:35:03 (а.с. 33).
Підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту є належним доказом ознайомлення його з умовами кредитування, що підтверджено постановами Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №572/1169/17, від 12.02.2020 у справі №382/327/18.
Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування 18 600 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення». Зазначений Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом (а.с. 17, 55-57).
На виконання ухвали суду від 22.05.2025 про витребування інформації, АТ КБ «Приват Банк» було надано інформацію, яка підтверджує факт наявності випуску банківської картки № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , а також підтверджує обставини, на які посилається позивач, щодо дат та сум нарахування коштів відповідачу (а.с. 104-107).
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином, первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за договором виконав та перерахував на рахунок позичальника грошові кошти у розмірі 18 600 гривень, однак з матеріалів справи слідує, що відповідач належним чином умови договору не виконав, у результаті чого утворилась заборгованість, згідно розрахунку заборгованості станом на 23.09.2024 року у загальному розмірі 133 920 гривень, з яких: заборгованість з тіла кредиту - 18 600 гривень, заборгованості за процентами - 106 020 гривень, штрафні санкції 9 300 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості, затвердженим ТОВ «Лінеура Україна» (а.с. 33-35).
23.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача (а.с. 39, 58-62).
Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» повідомило Відповідача шляхом направлення у особистий кабінет Боржника повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором: 24.09.2024 об 11.11 (а.с. 37).
Доказів отримання відповідачем такої вимоги стороною позивача суду не надано.
Відповідно до п. 1.1. Договору Факторингу За цим договором Позивач (Фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнта) (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2. Договору Факторингу Перехід від Клієнта (ТОВ «Лінеура Україна») до Фактора (Позивача) Вимоги Заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор (Позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників (Копія додається) - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора (Позивача) Права Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4372517 строк кредиту 360 днів: з 09.02.2024 року по 02.02.2025 року.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 23.09.2024 за №23/09/2024, строк дії Договору № 4372517 від 09.02.2024 року не закінчився.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 25.10.2024 року № 25/10/2024, строк дії Договору № 4459283 від 10.032024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «Українські Фінансові Операції» у період з 24.09.2024 по 02.02.2025 (132 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 61 380 гривень, згідно розрахунку (а.с. 36).
Згідно платіжної інструкції № 42 від 25.09.2024 ТОВ «Українські Фінансові Операції» перераховано на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» загальну суму у розмірі 1 601559,81 гривень, у призначенні платежу вказано - оплата за договором факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024, виконало умови договору факторингу, щодо оплати на умовах, визначених тим Договором (а.с. 73).
У такий спосіб ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», зокрема до ОСОБА_1 за договором №4372517 від 09.02.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у загальному розмірі 186 000 (сто вісімдесят шість тисяч) гривень, з яких: 18 600 (вісімнадцять тисяч шістсот) гривень - сума заборгованості за тілом кредиту; 106 020 (сто шість тисяч двадцять) гривень - нараховані проценти первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна»; 61 380 (шістдесят одна тисяча триста вісімдесят) гривень - нараховані проценти ТОВ «Українські Фінансові Операції» за 132 календарних дні.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача кредитних коштів.
У справі встановлено, що 09 лютого 2024 року ОСОБА_1 , маючи намір отримати в кредит грошові кошти, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лінеура Україна». Цього ж дня сторони уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4372517, який підписано відповідачем відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора 61914.
У договорі сторони узгодили наступні умови: тип кредиту кредит; сума кредиту 18600 грн; строк дії кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; тип процентної ставки фіксована; стандартна процентна ставка 2,5 % в день, застосовується в межах всього строку кредиту.
У матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, в якому визначено аналогічні умови кредитування, з якими ОСОБА_1 також ознайомився та погодився, що засвідчив електронним підписом.
За умовами укладеного 23 вересня 2024 року договору факторингу ТОВ «Українські фінансові операції», як новий кредитор за договором про відступлення права вимоги, набуло право вимоги у обсязі та на умовах права вимоги первісного кредитора (ТОВ «Лінеура Україна»).
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильного висновку про виникнення між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 договірних правовідносин шляхом укладення кредитного договору в електронному вигляді, право вимоги за яким перейшло у подальшому до ТОВ «Українські фінансові операції» на підставі договору про відступлення права вимоги.
На підтвердження перерахування відповідачу коштів за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09 лютого 2024 року позивач надав довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке відповідно до ліцензії НБУ № 3 від 11 листопада 2013 року надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. За наявною в довідках інформацією товариство 09 лютого 2024 року перерахувало на платіжну картку НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 18600 грн., що також підтверджено випискою, наданою АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що 09.02.2024 року на вказану карту зараховано 18600 грн.
Надана АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду першої інстанції інформація підтверджує, що в банківській установі на ім'я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_4 .
Таким чином, у справі належними доказами підтверджено факт зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 грошових коштів, які надавалися в кредит за укладеним відповідачем з ТОВ «Лінеура Україна» договором, у зв'язку з чим висновок суду про доведеність позивачем фактичного надання (зарахування) позичальниці кредитних коштів відповідає фактичним обставинам справи.
Таким чином, доведеним є розмір заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18600 грн, які судом першої інстанції вірно було стягнуто з відповідача.
Перевіряючи надані первісним кредитором та позивачем розрахунок заборгованості за відсотками, апеляційний суд дійшов висновку про їх невідповідність положенням ЗУ «Про споживче кредитування», статтею 8 якого встановлено вимоги до реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що дія п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того в силу приписів п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом №3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.
Отже, у даній справі відсотки необхідно обраховувати наступним чином:
- за період з 09.02.2024 по 22.04.2024 відсоткова ставка 2,5% погоджена сторонами у п.1.4.1 договору, відтак відсотки за вказаний період складають 34410 грн (із розрахунку 18600 грн х 2.5 х 74 днів);
- за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 відсоткова ставка 1,5% відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», відтак відсотки за вказаний період складають 33480 грн (із розрахунку 18 600 грн х 1,5% х 120 днів);
- за період з 21.08.2024 по 02.02.2025 відсоткова ставка 1% відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», відтак відсотки за вказаний період складають 30876 грн (із розрахунку 18600 грн х 1% х 166 дня).
Таким чином, загальний розмір заборгованості по відсоткам за договором №4372517 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09.02.2024 складає 98 766 грн.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 117 366 грн.. з яких 18600 грн- заборгованість за тілом кредиту, 98 766 грн. - заборгованість за відсотками.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає.
Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у Постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та Постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи позивачем у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення 10 000 гривень за надання правничої допомоги надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Українські Фінансові Операції»; Заявка на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01.08.2024; Рахунок на оплату до Договору про надання правничої (правничої) допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024; Копія Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01.08.2024.
Із врахуванням наведеного, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат та їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію значимості таких дій у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. за подання позовної заяви.
Оскільки позов задоволено на 63,1 %, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1528,53 грн (2422,40 х 63,1%).
В суді апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 грн.
Апеляційна скарга задоволена відповідно на 36,9%, а тому з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 1340,79 грн (3633,60 х 36,9%) судового збору за подання апеляційної скарги.
Шляхом взаємозаліку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 187,74 грн.
Керуючись ст.ст.367,368,374ч.1 п.1,375,381,382,383,384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 серпня 2025 року - змінити в частині суми стягнення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» суму заборгованості за Договором №4372517 від 09.02.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 117366 грн.
Перерозподілити судові витрати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» судовий збір у розмірі 187,74 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді Ю.М. Мальований
О.В. Маміна