Єдиний унікальний номер 643/5248/23
Номер провадження 22-ц/818/1154/26
27 березня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2023 року в складі судді Осадчого О.В. по справі № 643/5248/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» ( далі - ТОВ «Фінфорс») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Містер Кеш» (далі - ТОВ «Містер Кеш») та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи укладено кредитний договір, згідно з яким відповідачу надано кредит в сумі 20 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 51 979, 40, з яких 20 000 грн тіло кредиту, 31 979, 40 нараховані проценти за користування кредитом.
02 лютого 2022 року між ТОВ «Містер Кеш» та ТОВ «ФІНФОРС» укладено договір факторингу № 42987483-99, відповідно до умов якого остання набуло право вимоги за кредитним договором № 437901-М від 03 листопада 2021 року на загальну суму 51 979,40 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «ФІНФОРС» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та судові витрати.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2023 року позовні вимоги ТОВ «Фінфорс» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованість за кредитним договором «437901-М» від 03 листопада 2021 року у розмірі 51 979 грн 40 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню у судовому порядку. Також, враховуючи обставини справи, вимоги розумності та справедливості, суд першої інстанції вважав за необхідне компенсувати позивачу витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2025 року по справі № 643/5248/23 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
На рішення суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 18 жовтня 2025 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, подав апеляційну скаргу, яка зареєстрована 20 жовтня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів, узгодження умов кредитування та наявності заборгованості у заявленому розмірі, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Вказував про відсутність доказів подачі позичальником через особистий кабінет на веб-сайті кредитора заявки на отримання кредиту, згоди з умовами кредитного договору, надіслання за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразового ідентифікатору у вигляді смс-коду, та його використання відповідачем для підтвердження підписання кредитного договору.
Договір та угода до нього підписані одноразовим ідентифікатором f69858, додаткова угода та угода до кредитного договору (автопролонгація) підписані одноразовим ідентифікатором fp463922, що суперечить діючим нормам законодавства та підтверджує не підписання вказаних документів позичальником.
Зважаючи на відсутність доказів існування договірних відносин між позивачем та ТОВ «ФІН ПЕЙ» щодо переказу платежів, довідка ТОВ «ФІН ПЕЙ» не може підтверджувати переказ коштів за кредитним договором, оскільки в ній не вказано рахунок отримувача.
Відсотки за користування кредитними коштами нараховані кредитором поза межами строку кредитування, а тому вказані суми стягненню не підлягають.
Також, навіть за умови наявності підстав для задоволення позову відсотки мають бути зменшені, оскільки вони майже в шість раз перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту.
18 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Фінфорс» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просило рішення суду залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що порядок оформлення Кредитного договору відповідає вимогам встановленим Цивільним кодексом України та Законом України «Про електронну комерцію». Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Апелянта з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.
Не вчинивши певних дій (ведення персональних даних та низки іншої інформації) первісний кредитор би не зміг сформувати індивідуальну частину договору та надати одноразовий цифровий ідентифікатор для підпису позичальникові, що спростовує доводи відповідача про неукладання договору.
Кредитні кошти було перераховано на картку, вказану при укладенні договору. Доказів не отримання спірних кредитних коштів Апелянтом не надано.
01 грудня 2021 року ОСОБА_1 сплатив 3 462, 60 грн за Кредитним договором внаслідок чого, відповідно до п.5.4 Кредитного договору, була оформлена Додаткова угода №1. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Відповідно до умов Кредитного договору строк кредиту визначено з 03 листопада 2021 року по 02 грудня 2021 року, що складає 30 днів. Термін користування кредитом становить 79 днів, а саме з 03 листопада 2021 року по 20 січня 2022 року. З 03 листопада 2021 року по 02 грудня 2021 року (30 днів) нараховувались акційні проценти: 20 000.00 х 0.597% = 119,40 грн в день; 119.40 х 30 днів = 3 582 грн.
З 03 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 (29 днів) за додатковою угода № 1 нараховувалась стандартна процентна ставка: 20 000.00 х 1.99% = 398.00 грн в день; 398 грн х 29 днів = 11 542.00 грн. З 01 січня 2022 року було одноразово донараховано проценти у розмірі 8358 грн відповідно до п. 6.5. кредитного договору № 437901-M.
В період з 01 січня 2022 року по 20 січня 2022 року (20 днів) нараховувалась підвищена процентна ставка: 20 000.00 х 2.99% = 598.00 грн в день; 598.00 грн х 20 днів = 11 960.00 грн.
Розмір заборгованості нараховано у відповідності до умов договору, в той же час, відповідачем не подано жодного контррозрахунку та вимоги Товариства не спростовано.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга (не) підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що 03 листопада 2021 року між ТОВ "Містер Кеш" та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ"Містер Кеш", було укладено електронний Кредитний договір 437901-М, підписаний одноразовим ідентифікатором f69858, відповідно до умов якого відповідачу надається кредит у сумі 20 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом за акційною процентною ставкою у розмірі 0,597 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом на строк до 02 грудня 2021 року (а.с.41 - 51).
Відповідно до вказаного договору загальна сума, що підлягала сплаті з урахуванням відсотків становила - 23582 грн, з яких 20000 грн тіло кредиту, 3582 - відсотки.
Відповідно до п. 5.2 договору у разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку дії договору та непродовження строку дії договору, кредитодавцем застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує цей договір, дає згоду на його автопролонгацію, продовження строку дії договору з дня запланованої дати повернення кредиту ще на 20 календарних днів.
Відповідно до п. 5.3 Кредитного договору Позичальник має право подовжити строк користування кредитом необмежену кількість разів. Факт оплати Позичальником нарахованих процентів є підставою для оформлення відповідної додаткової угоди до цього Договору.
За п. 5.4 Кредитного договору - При кожному продовженні строку користування кредитом, між Позичальником та Кредитодавцем укладаються відповідні додаткові угоди, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 Кредитного договору Сторони погодили, що угода на автопролонгацію Договору підписується Позичальником одночасно з підписанням цього Договору.
У період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 2,99% (п.п. 5.7.2 договору).
Відповідно до п. 6.5 договору у випадку застосування автопролонгації строку дії договору та, відповідно, продовження строку користування кредитом, отриманого за акційною процентною ставкою, позичальник сплачує проценти за період з дня (дати) видачі кредиту і до запланованої дати за стандартною процентною ставкою. У такому випадку нарахування процентів відбувається таким чином: за період з дня (дати) видачі кредиту і до запланованої дати повернення кредиту, зазначеної у п. 2.6.3 цього договору, проценти перераховуються як різниця між стандартною процентною ставкою та акційною процентною ставкою. Таке перерахування відбувається у перший день дії автопролонгації.
Також, в цей же день ОСОБА_1 підписано паспорт Споживчого кредиту, який містив аналогічні умови кредитування (а.с.38 -40).
Відповідно до довідки ТОВ «ФК ФІН ПЕЙ» від 17 лютого 2023 року кошти у розмірі 20000,00 грн було перераховано 03 листопада 2021 року на платіжну картку НОМЕР_1 , tax number 2803312571(а.с. 62).
На підтвердження обставин перерахування коштів позивачем надано картку рахунку (дані бухгалтерського обліку) 376 за 03 листопада 2021 року - 02 лютого 2022 року, складеної ТОВ «Містер Кеш», за яким ОСОБА_1 здійснено перерахування коштів через ТОВ «ФК ФІН ПЕЙ» - платіжне доручення вихідне 00000289228 від 03 листопада 2021 року 16:41:00 (а.с. 56).
01 грудня 2021 року Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору 437901-М від 03 листопада 2021 року (про продовження строку дії договору) сторони погодили продовження строку користування кредитом до 31 грудня 2021 зі сплатою кредитодавцю процентів за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,99%, за кожен день користування кредитними коштами (а.с. 50 зворот - 53).
31 грудня 2021 року кредитний договір, відповідно до п. 5.2 Кредитного договору 437901-М та угоди до Кредитного договору (автопролонгація) від 01 грудня 2021 року було автопролонговано на 20 днів, до 20 січня 2022 року із застосуванням процентної ставки за користування кредитом 2,99% в день (а.с. 54).
Відповідно до довідки ТОВ «Містер Кеш» № 02/02-М від 02 лютого 2022 року станом на 29 травня 2023 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за кредитним договором 437901-М від 03 листопада 2021 року, що складає 51 979,40 грн, з них тіло кредиту - 20 000,00 грн, проценти за користування кредитом - 35 442,00 грн (а.с 55).
02 лютого 2022 року між ТОВ «Містер Кеш» та ТОВ «Фінфорс» укладено договір факторингу № 42987483-99, за яким останнє зобов'язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Містер Кеш», а ТОВ «Містер Кеш» зобов'язалося відступити ТОВ «Фінфорс» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за яким настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання, проценти, комісію, неустойку та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Містер Кеш» (а.с. 63-65).
Згідно з Витягом з Реєстру прав грошових вимог, що є додатом № 1 до договору факторингу № 42987483-99 від 13 жовтня 2021 року, ТОВ «Містер Кеш» відступило на користь ТОВ «Фінфорс» право вимоги за кредитним договором 437901-М від 03 листопада 2021 року на загальну суму 51 979,40 грн (а.с. 70).
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частина 1 ст.633 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За змістом ч. 1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цьогоЗакону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до приписів статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Зважаючи, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, то цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі ОСОБА_1 .
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Зважаючи, що сторонами було погоджено істотні умови договору, на виконання якого ОСОБА_1 отримано кредитні кошти, які своєчасно повернуто не було, що призвело до утворення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості у судовому порядку.
Заперечення ОСОБА_1 щодо відсутності між сторонами кредитних правовідносин судова колегія не приймає до уваги, оскільки доказів, що кредитні кошти не були ним отримані матеріали справи не містять
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до ТОВ «Мастер Кеш» з метою отримання коштів ОСОБА_1 було заповнено відповідну заяву, яка містить персональні дані серія та номер паспорту, реєстраційний номер облікової картки платника податків тощо.
Доказів, що вказані дані було внесено сторонньою особою внаслідок шахрайський дій або належать іншій особі відповідачем не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався. Доказів відсутності волевиявлення на укладання договору відповідачем не надано.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що умови договору є несправедливими, то суд керується таким.
У відповідності до частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
За частино 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19 (провадження № 61-4745св21), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).
На час укладання кредитного договору ОСОБА_1 був ознайомлений з його умовами, а тому, у разі якщо він вважала їх для себе неприйнятними та несправедливими, мав можливість відмовитися від вказаної угоди та укласти правочин з іншим контрагентом на інших умовах.
Також, зазначених підстав судова колегія відхиляє доводи відповідача про неправомірність нарахування відсотків, оскільки умовами договору передбачено можливість автополонгації за певних умов.
Вказані умови були погоджені відповідачем при укладанні договору, а тому відсутні підстави вважати, що відсотки нараховано поза межами кредитування.
Також, судова колегія вважає, що ТОВ «ФІН ФОРС» у встановленому законом порядку набуло прав вимог до відповідача, оскільки договір факторингу не визнано недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладений між фінансовими установами ТОВ « Мастер Кеш» та ТОВ «ФІН ФОРС» договір факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитними договорами.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 27 березня 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина