10 квітня 2026 року м. Кропивницький
справа № 404/10923/25
провадження № 22-ц/4809/951/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Мурашка С.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Кропивницька міська рада,
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Головне управління ДПС в Кіровоградській області,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Чельник О.І., Дьомич Л.М., Мурашка С.І., від участі у розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 15 січня 2026 року у складі судді Варакіної Н.Б.,
До Кропивницького апеляційного суду надійшли апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 15 січня 2026 року у цивільній справі за позовом позовом ОСОБА_1 до Кропивницької міської ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Головне управління ДПС в Кіровоградській області про визнання недійсним договору оренди землі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2026 року визначено склад: головуючого суддю (суддю-доповідача) Чельник О.І., Дьомич Л.М., Мурашка С.І.
Ухвалами Кропивницького апеляційного суду від 01 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі тапризначено до розгляду.
10 квітня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді-доповідача Чельник О.І. та суддів Дьомич Л.М., Мурашка С.І. від участі у розгляді даної справи.
Заяву про відвід обґрунтовано тим, що Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Чельник О.І., суддів Карпенка О. Л., Мурашка С.І. розглянув справу №405/9040/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська», Департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності, за результатом розгляду якої ухвалив постанову Кропивницького апеляційного суду від 17.06.2025, яку в подальшому було скасовано постановою Верховного Суду від 18.02.2026. Вважає, що такими діями апеляційний суд грубо порушив закон, що призвело до істотних негативних наслідків для ОСОБА_1 , що вказує на особисту неприязнь суддів Кропивницького апеляційного суду Чельник О.І. та Мурашка С.І. до ОСОБА_1 , як сторони у справі.
Також вказав, що Апеляційний суду Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Єгорої С. М., суддів Дуковського О. Л., Дьомич Л. М. розглянув справу №405/65/14-ц, про за результатом розгляду якої постановлено ухвалу суду від 14.04.2016, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Обласного комунального підприємства «Кіровоградське об'єднане бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, визнання права власності та виділ частки в натурі та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 січня 2016 року,яку скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2016. Вважає, що такими діями апеляційний суд грубо порушив закон, що призвело до істотних негативних наслідків для ОСОБА_1 , що вказує на особисту неприязнь судді Кропивницького апеляційного суду Дьомич Л.М. до ОСОБА_1 , як сторони у справі.
Вважає, що судді Чельник О.І., Дьомич Л.М., Мурашко С.І. не можуть брати участь в розгляді даної справи №404/10923/25 і підлягають відводу, оскільки їх особиста неприязнь до ОСОБА_1 як сторони у справі викликає сумнів в неупередженості та об'єктивності суддів.
Колегія суддів вважає заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Чельник О.І., Дьомич Л.М., Мурашка С.І., необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і являється частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В процесуальному судочинстві діє презумпція безсторонності суду, яка може бути спростована.
Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.
Проте право на відвід не являється абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ'єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них.
Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ'єктивного суду.
Пунктами 3 та 5 частини 1 статтею 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з вимогами ч.2 ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК).
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи викладене вище суд, оцінюючи наявність обґрунтованих підстав для відводів щодо суб'єктивного критерію, дійшов переконання про відсутність підстави стверджувати, що суддя-доповідач Чельник О.І. та судді Дьомич Л.М., Мурашко С.І., виявляють особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного, а доказів протилежного заявником суду не надано.
Аналіз змісту та доводів заяви не свідчить про існування обґрунтованих обставин, що викликають сумнів у необ'єктивності суддів, а зводяться до незгоди із процесуальним рішенням, а тому не можуть бути підставою для відводу суддів у розумінні статті 36 ЦПК України.
Посилання Луценка С.Л. на участь суддів у розгляді цивільних справ №405/9040/19 та №405/65/14-ц не може бути підставою для відводу, оскільки зазначені заявником справи мають різний предмет та об'єкт розгляду, а також відмінний склад учасників процесу. Наведені обставини є суб'єктивним сприйняттям заявника і не підтверджують наявності об'єктивних даних, які б викликали сумнів у неупередженості суддів та носять характер непідтверджених припущень.
Інших обставин, які б могли б свідчили про залежність, упередженість або необ'єктивність судді-доповідача Чельник О.І. та суддів Дьомич Л.М., Мурашка С.І., у заяві не наведено, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Згідно з пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, передбачено, що при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що «при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими». Вказана позиція міститься в пункті 44 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та пункті 76 рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії».
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23 від 19 травня 2006 року, незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.
Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою.
Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, то відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України колегія суддів
Визнати необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Чельник О.І.,Дьомич Л.М., Мурашка С.І.
Справу передати у відділ забезпечення діяльності судової палати у цивільних справах Кропивницького апеляційного суду для визначення у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу, судді, який буде вирішувати питання про відвід.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді Л.М. Дьомич
С.І. Мурашко