Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/58/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/10012/24 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 121 (101) Л . Я .
25.03.2026 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 на вирок Фортечного районного суду м. Кропивницького від 03.06.2025, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Аджамка, Кіровоградського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років,
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 визнаний винуватим та засуджений за вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження , тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, за таких обставин.
30.06.2024 року близько 12 годин 00 хвилин, ОСОБА_10 , який знаходився за адресою: м. Кропивницький, вул. Скіфська, біля будинку №13/4, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, підійшов до потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тримаючи у правій руці предмет ззовні схожий на металевий лом. В цей час, у ОСОБА_10 виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , бажаючи їх настання діючи умисно та цілеспрямовано використовуючи тупий предмет, який ззовні схожий на металевий лом, що тримав у правій руці, наніс потерпілому ОСОБА_11 не менше 15 ударів в ділянки голови, тулуба та рук потерпілого.
В результаті неправомірних дій ОСОБА_10 спричинив потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження, відповідно до висновку експерта №553 від 29.07.2024 року, у вигляді: закрита тупа травма черевної порожнини з розривом селезінки, яка відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, яка є небезпечною для життя в момент спричинення, згідно п.2.1.3.й «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6, закритої травми грудної клітки з перелом 10-го ребра зліва, яка відноситься до категорії СЕРЕДНЬОЇ ступені тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров?я, строком понад 21 добу, згідно п.2.2.2.«Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6, садна в лобної ділянки, які відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, згідно п.2.3.5. та п.2.1.3.й «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_12 скасувати, а кримінальне провадження, у відповідності до вимог ст. 417 КПК України, закрити на підставі ч. 1 п. 3 ст. 284 КПК України, не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, в порушення вимог, передбачених ст. 370 КПК України, виніс завідомо неправосудний, незаконний і необгрунтований вирок.
Суд не виконав вимоги ст. 321 КПК України - не спрямував судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, а саме: не направлено судове слідство на усунення грубих, суттєвих порушень, кримінально - процесуального кодексу, допущених під час досудового слідства, виключаючих можливість винесення вироку за ч.1 ст. 121 КК України.
При винесенні вироку суд грубо порушив вимоги ч.3 ст. 374 КПК України, оскільки в мотивувальній частині вироку не вказано мотиви по яким суд відмовив доводам захисту, які свідчили на користь невинуватості обвинуваченого.
Захисник вважає, що судом допущено неповноту судового розгляду. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Істотне порушення вимог кримінально - процесуального закону, що є підставами для скасування вироку.
Суд першої інстанції не звернув увагу, що досудове слідство проведено тільки з обвинувальним ухилом, а доказування невинуватості переклав на обвинуваченого та захист, таким чином не усунув недоліки досудового слідства.
Так, суд визнав винним ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, спираючись тільки на покази потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_13 , адже інших доказів його вини, як вбачається з мотивувальної частини вироку не має.
Крім того, даний свідок ОСОБА_13 не була очевидцем скоєння кримінального правопорушення, а давала покази в судовому засіданні з чужих слів, тобто зі слів свого рідного брата потерпілого ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від гострого інфаркта міокарда, ішемічна хвороба серця.
Також, суд в мотивувальній частині вироку вказав, що вина ОСОБА_10 доводиться наведеними у вироку письмовими доказами. Однак, твердження суду не відповідає фактичним обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи у потерпілого ОСОБА_11 згідно висновку експерта № 836 від 09.09.2024 року малися тілесні ушкодження у вигляді перелому правого 10 ребра по середньо-ключичній лінії з крововиливом навколо перелому; синець по лівій задньо - підпаховій лінії.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 553 від 29.07.2024 року, згідно з яким, відповідно до наданої медичної документації у ОСОБА_11 мались тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми черевної порожнини з розривом селезінки, перебіг якої ускладнився внутрішньо-черевною кровотечею, що призвело до спленектомії (видалення) селезінки; ЗТГК: перелом 10 - го ребра зліва, двобічного малого гідротораксу. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого (их) предмету (ів) індивідуальні властивості якого (-их) в медичній документації не описано, та відносяться: закрита тупа травма черевної порожнини з розривом селезінки до категорії тяжких тілесних ушкоджень, яка є небезпечною для життя в момент заподіяння. Враховуючи характер, локалізацію ушкоджень селезінки, виключається можливість його утворення при падінні з положення стоячи на площину. Тілесні ушкодження у вигляду закритої тупої травми грудної клітки з переломом 10-го ребра зліва до категорії середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я, строком понад 21 добу; тілесне ушкодження у вигляді' садна з лобній ділянці відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (т.1 а.п.100-102);
Згідно висновку експерта № 706/553 від 17.09.2024 року,.... «уламковий перелом 10-го ребра зліва» ... відповідно до якого механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_11 при проведенні судово-медичної експертизи не суперечить механізму утворення, на якій вказала ОСОБА_7 в протоколі слідчого експерименту за її участю від 12.09.2024 року (т.1 а.п.105-107);
Як вбачається з висновку вказаних експертиз експерт зазначив різні тілесні ушкодження, у потерпілого ОСОБА_11 , яким суд не дав належну оцінку та не усунув вказані розбіжності в ході судового розгляду.
Протоколом перегляду відеозапису на компакт диску (т.1 а.п.112-118).
Захист звертає увагу суду, що висновок судово-медичних експертиз свідчить лише про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень і не може бути доказом винуватості особи в заподіянні цих ушкоджень (ККС/ВС у справі № 703/2325/14-к від 22.04.2021).
Крім того вищевказаний висновок судово - медичної експертизи № 553 від 29.07.2024 року та висновок судово - медичної експертизи № 706/553 від 17.09.2024 року спростовує покази потерпілої, ОСОБА_7 та покази свідка ОСОБА_13 про обставини скоєння ОСОБА_10 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Як вбачається з дослідної частини вказаної судово - медичної експертизи № 553 від 29.07.2024 року та висновок судово - медичної експертизи № 706/553 від 17.09.2024 року «30.06.2024 року ОСОБА_11 доставлений бригадою швидкої медичної допомоги до приймального відділення КОЛ. Скарги на болі в правій половині тіла. Зі слів дружини ( ОСОБА_7 ) 30.06.2024 року з власної необережності впав з дерева приблизно 2 м висоти.... Анестезіолог: зі слів дружини 30.06.2024 року впав з дерева 2 м висоти.... Зі слів пацієнта травма 30.06.2024 року впав з абрикоси. Свідомість не втрачав. Свідомість ясна....11.07.2024 року загальний стан середньої важкості. У вечері самостійно покинув відділення, виписаний за порушення режиму».
Крім того слідчий експеримент за участю потерпілої ОСОБА_7 також не може бути доказом винуватості ОСОБА_10 виходячи з наступного: під час перегляду відеозапису слідчого експерименту потерпіла почала давати пояснення стосовно подій 30.06.2024 року і почала зазначати обставини стосовно одягу в який був одягнутий ОСОБА_10 на місці події, в цей час відеозапис перервався і після відновлення відеозапису потерпіла почала давати інші покази, крім того після дачі показів вона повідомила, що крім неї, її чоловіка ОСОБА_11 були очевидці подій, які стояли рядом це свідки, ОСОБА_14 (т.1 а.с. 124-125) та ОСОБА_15 (т.1 а.с. 122-123), але сторона обвинувачення відмовилася від їхнього допиту, так як вони не підтверджують покази потерпілої, а навпаки спростовують їх.
З урахуванням викладених обставин, сторона захисту вважає, що покази потерпілої є неправдивими і не підтверджуються жодними іншими доказами дослідженими в судовому засіданні, а сам слідчий експеримент є недопустимим доказом з причин зазначених вище.
За результатами слідчого експерименту слідчим було призначено додаткову СМЕ. Згідно висновку СМЕ № 706/553 від 17.09.2024 року, експерт зазначила, що механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_11 при проведенні судово - медичної експертизи не суперечать механізму утворення, на який вказала ОСОБА_7 в протоколі слідчого експерименту за її участі від 12.09.2024 року.
Як вбачається з викладеного висновку, експерт не змогла дати категоричну відповідь на питання слідчого: «Чи могли тілесні ушкодження наявні у ОСОБА_11 виникнути за обставин на які вказує потерпіла ОСОБА_7 в протоколі слідчого експерименту». Тобто вказаний висновок експерта є ймовірним та являється не належним доказом по справі.
Крім того в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_13 , яка є рідною сестрою потерпілого ОСОБА_11 , яка пояснила обставини події 30.06.2024 року зі слів ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто покази вказаного свідка є показами з чужих слів і не можуть бути доказом по сказаній справі виходячи із того, що суд не має можливості допитати ОСОБА_11 та перевірити їх правдивість.
З аналізу показів вказаної свідка ОСОБА_13 та потерпілої ОСОБА_7 , захисник вважає, що вони не підтверджують вину та доводи обвинувачення, а навпаки спростовують їх, адже даний свідок є родичом потерпілого ОСОБА_11 та упереджено, звинувачують обвинуваченого в скоєнні інкримінованого йому злочині.
Захисник вважає, що суд не встановив правдивість та достовірність почутої від ОСОБА_11 інформації, реальності її сприйняття та відтворення, так як ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від гострого інфаркта міокарда, ішемічна хвороба серця, а тому захист вважає, що показання вищевказаного свідка з чужих слів, є недопустимим доказом і не можуть бути покладені в основу вироку суду, як доказ вини обвинуваченого.
Покази потерпілої ОСОБА_7 надані на досудовому слідстві та в судовому засіданні є неправдивими та спростовуються доводами викладеними в дослідних частинах вищевказаних експертиз, показами обвинуваченого ОСОБА_10 , показами свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які підтвердили алібі обвинуваченого на період вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Покази зазначених свідків підтвердили алібі обвинуваченого ОСОБА_10 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення до яких суд віднісся критично та не прийняв їх до уваги в зв'язку з тим, що вони перебувають у дружніх або товариських відносинах з обвинуваченим та об'єктивно не узгоджуються з показами потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_13 .
На думку захисту твердження суду не відповідає фактичним обставинам справи, а також в вважає, що справа була розглянута з обвинувальним ухилом в сторону обвинувачення, а доводи захисту стосовно порушень та розбіжностей, які маються у справі, взагалі не були враховані судом та їм не була надана належна оцінка.
В мотивувальній частині вироку зазначено що «в судовому засіданні встановлено, що автомобіль марки «ВАЗ 21214», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_18 30.06.2024 року автомобіль пересувався містом Кропивницький, що зафіксовано камерами спостереження системи «Безпечне місто». 07:13:17 години по вул. Полтавська в м. Кропивницький, біля готелю «Аерополь». Потім 11:51:12 години на перехресті вулиць Р. Слободянюка-Донецька, де зафіксовано водія, який і керував авто о 07.13.17 годин. В подальшому, о 12:01:28 години автомобіль проїздить по вул. Скіфській та на 12:03:25 годині чоловік в шортах та майці та підходячи до чоловіка в білій футболці наносить удари невідомим предметом. (Вказане твердження суду не відповідає дійсності, адже з досліджених фотознімків неможливо встановити особу яка керує транспортним засобом і в чому вона одягнена не можливо, це є припущенням сторони обвинувачення, яке судом покладено в основу вироку).
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні надала покази, що автомобілем «ВАЗ 21214», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 керував ОСОБА_10 та саме він спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_11 , що вона і показала під час слідчого експерименту та підтверджено висновками судово-медичної експертизи №706/553.
Вказане твердження суду не відповідає дійсності, адже в судовому засіданні таких показів потерпіла не давала. Вона повідомила, що їй сказав ОСОБА_11 , що він побачив автомобіль «Нива», схожий на той яким керує ОСОБА_10 , вказаний факт легко перевірити прослухавши аудіозапис судового засідання).
Надані стороною захисту фотознімки автомобіля, який за їх версією перебував на ремонті в день вчинення злочину, з іншими колесами та без додаткового бамперу, суд оцінює критично, так як спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами (аналітичною довідкою) та могли бути демонтовані для уникнення від відповідальності за вчинене. (Вказане твердження суду є помилковим, адже суд навмисно оцінив докази захисту, які спростовують доводи обвинувачення, критично).
В судовому засіданні 12.05.2025 року прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_19 було долучено нові докази, а саме аналітичний звіт наданий сектором кримінального аналізу Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області в якому знаходяться зображення транспортного засобу ВАЗ - 21214. д.н.з. НОМЕР_1 зафіксованих на камери безпечного міста за період часу за 28.06.2024 року, 29.06.2024 року, 30.06.2024 року та 18.06.2024 року. Після ознайомлення з даними документами вважаю, що зображення транспортного засобу ВАЗ - 21214. з д.н.з. НОМЕР_1 зафіксованих на камери безпечного міста в період часу з 28.06.2024 року, 29.06.2024 року, 30.06.2024 року та 18.06.2024 року не відповідають фактичним обставинам справи, а саме відрізняються від транспортного засобу ВАЗ-21214. д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, номер кузова ТЗ: НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_18 .
На спростування доказів наданих стороною обвинувачення та підтвердження факту зазначеного захистом надані фотокопії транспортного засобу, який перебуває у власності ОСОБА_18 для порівняння з тим, який зображений на доказах наданих прокурором. Вказаний транспортний засіб має відмінності у зовнішньому вигляді з автомобілем який зображений на фотознімках безпечного міста.
Крім того як вбачається з цього звіту аналітичним відділом на підставі відеоматеріалів з камер відеоспостереження «Безпечне місто», оснащених функцією розпізнавання державних номерних знаків, встановлено, що транспортний засіб ВАЗ - 21214. з д.н.з. НОМЕР_1 здійснював пересування по території м. Кропивницький у період з 30.07.2024 року по 01.07.2024 року, було зроблено висновок, який базується лише особистому твердженні тієї особи, яка її робила про те, що за кермом вказаного транспортного засобу є ОСОБА_10 . Ідентифікували його виходячи із характерних індивідуальних ознак.
Захист вважає, що із наданих зображень не можливо встановити осіб, яка перебуває за кермом та особу пасажира. Підтвердити вказаний факт могла лише портретна експертиза, яка в матеріалах справи відсутня.
Тому, висновок аналітичного відділу є недопустимим доказом по справі, так як особа яка готувала вищевказаний висновок взяла на себе функції експерта, при проведенні портретної експертизи що не мала права це робити так як не являється експертом, не попереджена про кримінальну відповідальність та ряд інших обставин притаманних лише експерту. Крім того вказаний висновок зроблений на запит прокуратури після завершення досудового розслідування, тобто з порушенням вимог КПК, сторона обвинувачення збирала нові докази.
Враховуючи вище викладене захисник вважає, що матеріали кримінального провадження не містять належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, а тому вирок підлягає скасуванню і у відповідності до вимог ст. 417 КПК України, вказане кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі ч. 1 п. 3 ст. 284 КПК України, так як не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 просить вирок щодо нього за ч. 1 ст. 121 КК України, скасувати, а кримінальне провадження, у відповідності до вимог ст. 417 КПК України, закрити на підставі ч. 1 п. 3 ст. 284 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він не скоював злочин в якому його обвинувачують.
Суд у вироку самостійно визначив предмет побиття ОСОБА_11 «металевий прут». Так, суд зазначає, що ОСОБА_7 бачила як ОСОБА_10 30.06.24 р. керував автомобілем Нива ВАЗ 21214 НОМЕР_1 хоча сама ОСОБА_7 надає покази що не бачила, а їй сказав ОСОБА_11 що поїхала машина ОСОБА_10 .
Суд бере до уваги як відео доказ, який надав прокурор ОСОБА_19 на якому нічого не видно «лом, мантіровка, металевий прут» і ніхто не впізнаваємий. При цьому суд не надав оцінку діям прокурора і слідчого, тому що слідчий суддя надав дозвіл на обшук авто нива ВАЗ 21214 НОМЕР_1 яке вони не виконали.
Суд бере до уваги тільки покази ОСОБА_7 та ОСОБА_13 зацікавлених осіб і не бере зі сторони захисту ОСОБА_10 ні свідків ні доказів.
Всі експертні висновки зроблені одним експертом ОСОБА_20 № 836, № 553, № 706/553 мають різні висновки які різняться в своїх висновках і суперечать один одному.
Також, суд самостійно визначив невідому людину «Гена» яка надала металевий прут ОСОБА_10 для побиття ОСОБА_11 .
Обвинувачений ОСОБА_10 зазначає, що злочину він не скоював так як цього дня з 11:00 до 14:00 знаходився на пляжі Нової Балашівки по вул. Інгульська 30 на авто Акура МДХ НОМЕР_3 зі своїми знайомими які і засвідчують це в судовому засіданні а саме : ОСОБА_21 та ОСОБА_17
31.07.2024 р. в його домоволодінні по АДРЕСА_1 був проведений обшук де нічого не було знайдено та вилучено. В матеріалах справи був долучений відео диск з домоволодіння АДРЕСА_2 власником якого є ОСОБА_22 на відео не видно хто знаходиться та що там саме відбувається. Сам слідчий вказує що на відео невідома особа 1 підходить до особи 2. У невідомої особи 1 не видно в правій руці металевого «прута» так, як зазначає суд у вироку, побиття особи 2 суд визначає по моніторінгу руху рук.(В руках особи 1 не видно ніякого предмета).
В апеляційному суді 13.08.2024 р. коли прокурор ОСОБА_19 надав відео матеріали колегії суду, то головуючий суддя ОСОБА_23 оглянувши їх пояснив прокурору ОСОБА_19 що він там нічого не бачить крім посадки, не взяв його в матеріали справи як доказ, та повернув назад ОСОБА_19 .
Ознайомившись із матеріалами справи, видно що ОСОБА_11 провів у лікарні 10 дів, а потім самостійно покинув лікарняну палату і був виписаний за порушення режиму. З показів ОСОБА_13 сестри ОСОБА_11 дізнаємося, що вони його забрали і відвезли додому з чоловіком, так як ОСОБА_11 стало краще. В описі лікарів швидкої медичної допомоги та лікарів обласної лікарні зазначено, що ОСОБА_11 і потерпіла ОСОБА_7 , яка представлялась його дружиною зазначила, що ОСОБА_11 впав з дерева. Також колегія суддів у судовому рішені зазначила, що зі слів ОСОБА_7 . ОСОБА_11 з власної необережності впав з дерева приблизно 2 м висоти «Анастазіолог» зі слів дружини 30.06.24 р. ОСОБА_11 впав з дерева 2 м висоти «Зі слів пацієнта» травма 30.06.24р. впав з абрикоси. Свідомість не втрачав, свідомість ясна. 10.07.24 р. увечері самостійно покинув відділення, виписаний за порушення режиму.
Всіх первічних показах наданих потерпілою ОСОБА_7 де вона зазначала що удари ОСОБА_24 були нанесені ломом з гаком і обценьками.
В протоколі допиту потерпіла ОСОБА_7 зазначила, що не бачила номерних знаків та водія автомобіля, а їй сказав ОСОБА_11 що поїхав ОСОБА_10 сама вона ОСОБА_25 не бачила. Потерпіла ОСОБА_7 зазначила що ОСОБА_11 ОСОБА_10 бив ломом 15 разів з верху в низ крюком з обценьками були в верху. При проведенні слідчого експерименту ОСОБА_7 змінила покази і сказала що ОСОБА_26 наносив удари прямим гладким кінцем, а в судовому засіданні ОСОБА_7 надала покази що ОСОБА_10 наносив 12 ударів мантіровкою руками тримав за гак, а верхня частина була розплеснута як отвертка.
Він пояснював суду, що як щоб монтировка була розплеснута, як отвертка і він ними бив то у ОСОБА_11 були б рубані рани.
При цьому експерт ОСОБА_20 зазначила в висновку, що тілесні ушкодження було отримано від округлого-тупого предмета.
У вироку суд зазначив, що «особа якого звати ОСОБА_27 дав металевий прут». Таким чином суд самостійно визначив предмет яким були нанесені тілесні ушкодження а саме «металевий прут».
Також у вироку зазначено не правдиву інформацію, що потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні надала покази що автомобіль ВАЗ 21214 НОМЕР_1 керував ОСОБА_10 ..
Суду він розповів та надав докази, що не міг користуватися автомобілем ВАЗ 21214 НОМЕР_1 так як авто знаходилось на ремонті з травня по вересень місяць 2024 р. свідок ОСОБА_28 який повідомив, що займався ремонтом автомобіля Нива з травня по вересень. Однак, суд взяв до уваги як доказ прокурора ОСОБА_19 аналітичний звіт за 08.05.25 р. в якому він поставив задачу аналітику провести аналіз за 30.06.24р. по 01.07.24р. пересування ВАЗ 21214 ВА7975ВХ аналітик вийшов за межі своїх повноважень зібравши інформацію за 18.06.24, 28.06.24, 29.06.24 взявши на себе зобов'язання експерта по розпізнавання обличча.
Слідчим суддею був наданий дозвін на обшук автомобіля Нива ВАЗ 21214 НОМЕР_1 , провести обшук повинен був прокурор ОСОБА_19 та слідчий ОСОБА_29 , з яких причин вони не зробили обшук не відомо, так як до власниці автомобіля Нива ОСОБА_18 ніхто не звертався ні усно ні письмово, хоча вона була присутння на обшуку.
Він пояснюював суду, що авто з «Безпечного міста» відрізняється від його окрасом, нависним обладнанням, колесами, немає багажника на криші, ришітки. Надав кузовний номер, а також фото і техпаспорт, для порівняння авто з фото «Безпечне місто».
Однак суд, оцінюючи докази, зібрані показання потерпілої ОСОБА_7 і свідка ОСОБА_13 свідчать про те що вони є неналежними і недоречними. В процесі ОСОБА_7 постійно змінює покази так на слідчому експерименті 12.09.24 р. вона свідчила що ОСОБА_10 був одягнений в сіру майку, а потім камера вимкнулась що неприпустимо для слідчого експеримента і вона змінила покази що ОСОБА_10 був в синій майці і удари наносив гладким кінцем лома так як подію з побиттям почали підлаштовувати під експертний висновок № 553. В цьому висновку № 553 слідчим не було об'єктивно поставленого питання про наявність показу ОСОБА_7 та ОСОБА_11 що він впав з дерева 2 м висоти. Що свідчить про передбаченні питання на експертизі. Зробивши три експертизи, кожна з них різнилася висновками.
Також, свідок ОСОБА_13 зазначила, що зі слів свого брата ОСОБА_11 він їй розповів що коли його побив ОСОБА_10 то викинув мантіровку в кущі і втік. ОСОБА_13 дає покази які різняться з показами ОСОБА_7 так як вона зазначає що після побиття ОСОБА_10 лом забрав з собою.
Підтвердження того факту, що він не вчиняв цей злочин побиття і не був присутній на місці події в той час, слідчим капітаном поліції ОСОБА_30 від 16.09.24р. №690/20 управління оперативно-технічних заходів лист №21105/1112024 встановить діяльність абонентського номера НОМЕР_4 у зв'язку з вище сказаним відобразити картографічну реєстрацію номера НОМЕР_5 на місці скоєння кримінального правопорушення за адресою м.Кропивницький вул. Кочерещенка біля будинку 13/4 не представляється можливим.
Також, його невинуватість підтверджує той факт що на місці події знаходились інші свідки ОСОБА_14 та її зять ОСОБА_31 ІНФОРМАЦІЯ_4 власниця будівлі АДРЕСА_3 . Яка надала покази що ОСОБА_11 впав з абрикоси біля її подвір'я. Прокурор ОСОБА_19 відмовився від її показів і не доставив в зал суду.
Потерпіла ОСОБА_7 надає не правдиву інформацію, що вона продала автомобіль за 12 000 $, який насправді коштує 7000 $ за таку суму вони його і придбали, а для того щоб ціна відповідала її словам вона обманює що авто 2011р. випуску, хоча насправді авто Акура МДХ 2007р.в. В матеріалах справи додані купча-продаж оціночна сума 80 000 тис. грн. на Акуру МДХ 2007р.в. НОМЕР_3 та технічний паспорт. Придбавши в них автомобіль Акура МДХ 2007 р.в. його дружина віддала на продаж своє авто Ауді А4 2006р.в., яке ОСОБА_11 та його співмешканка ОСОБА_7 підробивши підпис його дружини ОСОБА_18 на куплі-продаж і продали авто без її відома . По цьому факту була написана заява до поліції про шахрайські дії ОСОБА_32 , ОСОБА_7 та нотаріуса ОСОБА_33 , яка оформила купчу-продаж на авто підробивши підпис його дружини. Тільки після заяви до поліції ОСОБА_11 з ОСОБА_7 повернули кошти за авто Ауді А4 .
Суд зазначає, що його дружині ОСОБА_18 вірити не можна (яка працює 15 років приватним підприємцем і сплачує в державу податки), а можно вірити ОСОБА_7 , яка шахрайськими діями заволоділа автомобілем його дружини Ауді А4 НОМЕР_6 , а саме підробивши підпис. Сама ОСОБА_7 цей шахрайський факт підтвердила в судовому засіданні. Коли його захисник задав питання ОСОБА_7 , яким чином було вирішено питання за автомобіль ОСОБА_18 , вона відповіла, що повернули кошти за незаконно переоформлений автомобіль.
Також свідок ОСОБА_34 підтвердив той факт що він займав кошти на автомобіль Акура МДХ 2007 р.в. так як дружині не вистачало 300 у.е. до 7000 тис. у.е., щоб розрахуватися з ОСОБА_11 .
Суд не бере ці докази до уваги, а надумано стверджує в рішенні, що авто коштує 12 000 тис. у.е., як зазначає ОСОБА_7 і бере до уваги її неправдиві покази.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити, думку прокурора, потерпілу та її представника, які заперечували щодо доводів апеляційних скарг сторони захисту, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За результатами перевірки доводів поданих апеляційних скарг колегією суддів встановлено, що при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_10 суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення, дотримуючись вимог ст. 337 КПК України, безпосередньо дослідив докази у справі та з'ясував усі обставини, які мають істотне значення для її правильного вирішення.
Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх в аспекті вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості й достатності, а також з'ясувавши передбачені ст. 91 цього Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зібрані докази в сукупності та взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_10 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, - з приводу чого у вироку наведені належні і правильні мотиви.
Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, зазначену у постанові суду від 09 листопада 2021 року (справа №281/128/19, провадження № 51-4536км19), відповідно до якої доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.
Так, обвинувачений ОСОБА_10 в суді першої інстанції вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав у повнеому обсязі. Заперечив свою причетність та надав покази суду, що 30.06.2024 року він перебував по вулиці Інгульській з 11 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., зустрів знайомих і з ними спілкувався. Це були ОСОБА_35 , ОСОБА_36 . Одягнений він був у білій футболці і чорних штанях. Пересувався в той день він на автомобілі «Acura». Автомобіль «Нива» ремонтувався і він не користувався ним, з автомобіля був знятий двигун і коробка. Страховий поліс на автомобілі «Нива» в нього закінчився і пересуватися він не міг на даному транспортному засобі. З ОСОБА_11 він в той день не бачився, бо стосунки в них погіршились, хоча раніше вони товаришували. Ніяких тілесних ушкоджень він йому не наносив. Йому відомо зі слів сторонніх осіб, що ОСОБА_11 впав з дерева, лежав в лікарні і помер від інфаркту. ОСОБА_11 сидів за шахрайство в тюрмі. Він вирішив вкрасти в нього автомобіль.
Саме на такій версії подій сторона захисту наполягала і в суді апеляційної інстанції.
Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, суд першої інстанції безпосередньо дослідивши докази, навівши їх у вироку, спростував вказані показання обвинуваченого та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Потерпіла ОСОБА_7 в суді першої інстанції надала покази про те, що її чоловік ОСОБА_11 займався продажем автомобілей. До нього звернувся ОСОБА_10 , щоб він знайшов йому автомобіль. ОСОБА_11 знайшов йому автомобіль «Acura» за 12 000 доларів США. Такої суми у ОСОБА_10 не було, тільки 7000 доларів США, тому він доплатив йому своїм транспортним засобом. Автомобіль «Acura» він переоформив вже на себе, а від її чоловіка почав вимагати, що він дав йому 1000 доларів США або він не оформить автомобіль «Audi» на нього. ОСОБА_11 повідомив, що не буде нічого віддавати йому кошти. Автомобіль вони з чоловіком переоформили на себе у м.Бобринець. Потім вони написали на них заяву до поліції і почали вимагати 5000 доларів США. 30.06.2024 року ОСОБА_10 побив її чоловіка "монтировкою" (металевий прут). Він наніс удар ОСОБА_11 металевим прутом по голові. Вона стала між ними, відштовхувала. Вона впала, потім піднялась, знову ставала між ними. ОСОБА_10 вдарив ОСОБА_11 в ліву сторону, де селезінка. Потерпілий вивертався, хотів захищатися, але ОСОБА_10 бив його по всьому тілу. В подальшому потерпілого було доставлено в лікарню. ОСОБА_11 видалили одразу селезінку, робили переливання крові, був набряк легень. Через два тижні він помер. Ударів було всього близько 12. Особа, якого звати « ОСОБА_27 » дав обвинуваченому металевий прут на його прохання. ОСОБА_10 після того, як наніс удари потерпілому ОСОБА_11 , потім з металевим прутом залишив місце пригоди. ОСОБА_11 завели в дім, поклали на диван. Він дуже кричав. Потім вона викликала швидку, там його реанімували. Чоловік сказав, щоб вона нічого не говорила про це в лікарні, бо вони зі ОСОБА_10 тривалий час товаришували. В лікарні вони повідомили, що він упав. Дві неділі він пролежав в реанімаційному відділенні. ОСОБА_10 розраховувався за автомобіль з нею особисто. Автомобіль коштував 12000 доларів США. Копія паспорта дружина ОСОБА_10 їм передавала. Пояснення з цього приводу вона давала в поліції. Чоловік ОСОБА_11 віддав 1000 доларів США і вони примирились. Він прийшов додому з лікарні, бо боявся за свою сім'ю та неповнолітню дитину, де помер від інфаркту.
Свідок ОСОБА_13 повідомила місцевому суду, що зі слів її брата ОСОБА_11 . ОСОБА_10 побив його металевим прутом, брат лежав в лікарні. В лікарні їй повідомив брат, що його товариш в районі «Балашівка» побив його металевим прутом по голові і тулубу. Потім він кинув металевий прут і втік, а вони викликали швидку допомогу. Скільки ОСОБА_11 перебував в реанімації вона не пам'ятає. При цій розмові з братом перебував ще її чоловік. Після реанімації вони забрали ОСОБА_11 додому. За що ОСОБА_10 побив брата їй не відомо.
Свідок ОСОБА_18 в суді першої інстанції пояснила, що її чоловік ОСОБА_10 30.06.2024 року з 11 до 14 год., з його слів, перебував поблизу р. Інгул в м. Кропивницький та забрав її з роботи після 14 год. Також додала, що її автомобіль «ВАЗ 21214», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував на ремонті з березня по вересень 2024 року. Також повідомила, що на фото з «Безпечного місця» зображено не транспортний засіб, який їй належить, оскільки на ньому є додатковий бампер.
Крім того, судом першої інстанції були дослідженні письмові матеріали кримінального провадження, а саме:
-витяг з ЄРДР (т.1 а.п.1,2);
-рапорт слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_37 (т.1 а.п.3);
-рапорт, відповідно до якого 14.07.2024 року надійшло повідомлення зі служби 102 по вулиці Олімпійській, 28 помер ОСОБА_11 (т.1 а.п.11);
- рапорт слідчого Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області (т.1 а.п.12);
-витяг з ЄРДР (т.1 а.п.14);
-заяву ОСОБА_7 в якій вона просить притягнути до відповідальності ОСОБА_10 , який 30.06.2024 року наніс тілесні ушкодження ОСОБА_11 (т.1 а.п.21);
-заяву ОСОБА_7 (т.1 а.п.22);
-протокол огляду місця події від 14.07.2024 року, яким оглянуто кімнату в приватному будинку по АДРЕСА_4 , де було виявлено труп ОСОБА_11 , який помер після надання медичної допомоги каретою швидкої допомоги та вилучено футболку білого кольору з нашаруванням плям бурого кольору (т.1 а.п.23-29);
-протокол огляду місця події від 14.07.2024 року, яким оглянуто місце події на відкритій ділянці місцевості навпроти будинку по вулиці Скіфській, 13/4 у м.Кропивницькому (т.1 а.п.30-31);
-рапорт опероуповноваженого СРЗПВ ВКП Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, який під час відпрацювання виклику по факту раптової смерті було виявлено камери зовнішнього спостереження, які розташовані по АДРЕСА_5 , власником яких є ОСОБА_22 (т.1 а.п.32);
-протокол огляду трупа від 15.07.2024 року, яким на секційоному столі КОБ «СМЕ» оглянуто труп ОСОБА_11 (т.1 а.п.33-34);
-копію лікарського свідоцтва про смерть від 15.07.2024 року, де зазначена причина смерті ОСОБА_11 - гострий інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця (т.1 а.п.36-37);
-висновок експерта №2813 від 30.07.2024 року, згідно з яким в зразку крові від трупа ОСОБА_11 не виявлено метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий та аміловий спирти (т.1 а.п.45);
-висновок експерта №768 від 19.08.2024 року, відповідно до якого гострий інфаркт міокарду на фоні післяінфарктного кардіосклерозу. Крововиливи в стінці сонної артерії в м'яких тканинах з ділянки тулуба клітинної реакції (т.1 а.п.46);
-висновок експерта №545 від 30.07.2024 року, згідно з яким групова належність в зразку рідкої крові ОСОБА_11 за ізосерологічною системою АВ0 не встановлена в зв'язку з ознаками гниття (т.1 а.п.48-49);
-протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 від 12.09.2024 року із застосуванням відеозапису, який переглянуто в судовому засіданні, під час якого ОСОБА_7 надала пояснення аналогічні показання, надані нею у суді, показала обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 обвинуваченим (т.1 а.п.66-69);
-висновок судово-медичного експерта №553 від 29.07.2024 року, згідно з яким, відповідно до наданої медичної документації у ОСОБА_11 мались тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми черевної порожнини з розривом селезінки, перебіг якої ускладнився внутрішньо-черевною кровотечею, що призвело до спленектомії (видалення) селезінки; ЗТГК: перелом 1-0го ребра зліва, двобічного малого гідротораксу. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого (их) предмету (ів) індивідуальні властивості якого (-их) в медичній документації не описано, та відносяться: закрита тупа травма черевної порожнини з розривом селезінки до категорії тяжких тілесних ушкоджень, яка є небезпечною для життя в момент заподіяння. Враховуючи характер, локалізацію ушкоджень селезінки, виключається можливість його утворення при падінні з положення стоячи на площину. Тілесні ушкодження у вигляду закритої тупої травми грудної клітки з переломом 10-го ребра зліва до категорії середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я, строком понад 21 добу; тілесне ушкодження у вигляді садна з лобній ділянці відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (т.1 а.п.100-102);
-висновок експерта №706/553 від 17.09.2024 року, відповідно до якого механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_11 при проведенні судово-медичної експертизи не суперечить механізму утворення, на якій вказала ОСОБА_7 в протоколі слідчого експерименту за її участю від 12.09.2024 року (т.1 а.п.105-107);
-протокол перегляду відеозапису на компакт диску (т.1 а.п.112-118).
Проаналізувавши зазначені докази та обставини вчинення злочину, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані докази у своїй сукупності беззаперечно вказують на винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а тому правильно кваліфікував його дії, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Апеляційні доводи сторони захисту про невідповідності висновків суду фактичним обставинами кримінального провадження є безпідставним та необґрунтованими.
Так, винуватість ОСОБА_10 у спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на сукупності досліджених судом доказів. Зокрема, як убачається з показів потерпілої ОСОБА_7 вона була очевидцею того, як 30.06.2024 обвинувачений ОСОБА_10 наніс її чоловікові ОСОБА_11 декілька ударів предметом, схожим на металевий прут, по голові та тулубу, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження і йому в подальшому видалили селезінку. Про дійсні обставини отримання ОСОБА_11 тілесних ушкоджень останній за життя не говорив, оскільки тривалий час товаришував із ОСОБА_10 .
Також покази свідка ОСОБА_38 , щодо обставин та механізму отримання ОСОБА_11 тілесних ушкоджень узгоджуються з показами, наданими нею під час проведення слідчого експерименту за її участі, де остання розповіла та показала обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 обвинуваченим ОСОБА_10 . При цьому відповідно до висновку СМЕ №706/553 від 17.09.2024 механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_11 , не суперечить механізму утворення, на який вказувала ОСОБА_7 під час слідчого експерименту.
У відповідності до висновку СМЕ №553 від 29.07.2024, згідно дослідженої медичної документації встановлені тілесні ушкодження ОСОБА_11 у вигляді закритої тупої травми черевної порожнини з розривом селезінки, ЗТГК, перелом 10-го ребра зліва, двобічного малого гідротораксу, тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми черевної порожнини з розривом селезінки утворились від дії тупого предмету та не могли утворитись при падінні з положення стоячи на площину. Вказаний висновок СМЕ узгоджується з показами потерпілої про те, що наявні у ОСОБА_11 тілесні ушкодження утворились не від падіння з дерева, про що останній повідомив при доставленні до лікарні, а утворились внаслідок його побиття ОСОБА_10 , про що також зазначала у своїх показах свідок ОСОБА_13 .
Факт наявності тілесного ушкодження у виді перелому 10-го ребра зліва підтверджується наявною в матеріалах кримінального провадження медичною документацією на ім'я ОСОБА_11 (зокрема, комп'ютерна томографія ОГК, ОЧП, ОМТ..., відповідно до якої виявлено уламковий перелом 10-го ребра зліва).
У відповідності до п.2 ч.2 ст.242 КПК України характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень визначаються саме за результатами проведеної експертизи.
Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення, проте, незважаючи на незгоду з висновками СМЕ №553 від 29.07.2024, сторона захисту, з урахуванням положень ст. 101 КПК України (у т.ч. шляхом звернення до суду з клопотаннями про проведення повторних експертиз), їх висновки не спростувала, обмежившись лише висловленням незгоди з ними.
Щодо наявності мотиву ОСОБА_10 на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 свідчать, як покази потерпілої ОСОБА_38 , так і покази самого ОСОБА_10 про те, що між обвинуваченим та ОСОБА_11 існував конфлікт з приводу розрахунків за продаж автомобіля.
Сторона захисту заперечуючи причетність ОСОБА_10 до інкримінованого йому злочину посилається на покази самого обвинуваченого, покази свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_28 , відповідно до яких 30.06.2024 в період з 11.00 до 14.00 (тобто на час події) ОСОБА_10 перебував на пляжі «Ковалівський». А окрім того, з травня по вересень 2024 року взагалі не користувався автомобілем «ВАЗ 21214», д.н.з НОМЕР_1 , у зв'язку з тим, що він перебував в ремонті та був частково розібраний та не міг використуваватись.
Проте, такі доводи суд першої інстанції обґрунтовано поставив під сумнів та не врахував їх під час ухвалення рішення, виходячи з такого.
Така версія обвинуваченого спростовується, крім показів потерпілої ОСОБА_38 , що ОСОБА_10 30.06.2024 приїхав на автомобілі «ВАЗ 21214» темно-синього кольору, а також об'єктивними даними, наданими стороною обвинувачення. Зокрема відеозаписом з відеокамери зовнішнього спостереження від 30.06.2024, на якому зафіксовано події 30.06.2024 близько 12.00 біля буд. 13/4 по вул. Кочерещенка в м. Кропивницькому (об'єктивно підтверджує перебування автомобіля «ВАЗ 21214» темно-синього кольору біля місця події). Дані з камер відеоспостереження «Безпечне місто», об'єктивно підтверджуєть факт руху автомобіля «ВАЗ 21214», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , саме 30.06.2024, який неодноразово фіксувався під час руху вулицями м. Кропивницького, зокрема о 12:01:28 по вул. Скіфській (відмітка 8), тобто неподалік місця події.
З урахуванням того, що ОСОБА_10 не звертався до правоохоронних органів з повідомленням про викрадення вказаного автомобіля або державних номерних знаків данного автомобіля слід визнати безпідставною версію сторони захисту про те, що 30.06.2024 ОСОБА_10 не міг використовувати зазначений автомобіль.
Посилання в апеляційних скаргах на те, що на камерах спостереження зображений інший автомобіль ВАЗ 21214 темно-синього кольору з таким самим номерним знаком, оскільки відрізняється наявністю зовнішнього багажнику, переднього бамперу та іншими дисками, є безпідставними, оскільки заміна цих елементів не потребує внесення суттєвих конструктивних змін та внесення відповідних змін до реєстраційних документів на т/з. Більш того, додаткові бокові пороги на автомобілі «ВАЗ 21214», д.н.з НОМЕР_1 на фото, які надані стороною захисту, повністю співпадають з зображенням автомобіля з камер відеоспостереження «Безпечне місто». Вказане також спростовує доводи сторони захисту про перебування даного автомобіля у ремонті на час події.
Надані до суду стороною захисту фотокопії, на яких зображено т/з ВАЗ 21214», д.р.н НОМЕР_1 , не спростовують вищевказані докази, оскільки надані стороною захисту до суду майже через рік після події, дата, коли зроблені фотокопії невідома, а відмінності у відтінках кольору автомобіля на різних фотознімках не мають суттєвого характеру.
Що стосується посилань в апеляційній скарзі обвинуваченого на свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_39 , які на його думку були очевидцями події та які могли спростувати покази ОСОБА_7 щодо обставин отримання ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, то під час судового розгляду прокурор відмовився від їх виклику, а сторона захисту своїм правом на виклик та допит вказаних осіб не скористалась.
Водночас колегія суддів зауважує, що допитана під час досудового розслідування ОСОБА_14 пояснила, що не була очевидцем події, під час якої ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, а свідок ОСОБА_40 від дачі показів відмовився на підставі cт.63 Конституції України, а отже за таких обставин те, що вказані свідки не були допитані місцевим суддом, не впливає на повноту судового розгляду та правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_10 в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що суд першої інстанції самостійно визначив предмет побиття ОСОБА_11 «металевий прут», оскільки такий висновок ґрунтується на сукупності досліджених в судовому засідання доказах, зокрема покази свідків, результами отриманими під час слідчих експериментів, та висновків судово медичних експертиз.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що суд першої інстанції врахував висновок аналітичного відділу, який на переконання захисника є недопустимим доказом по справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки місцевий суд вказаний висновок не ураховував під час ухвалення рішення. Посилання у вироку на вказаний висновок відсутнє.
Водночас, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо посилання як на доказ підтвердження вини ОСОБА_10 у вчинені кримінального правопорушення, а саме на висновок СМЕ №836 від 09.09.2024 (експертиза трупу ОСОБА_11 ) у даному провадженні. Вказаний доказ у відповідності до ст.85 КПК України є неналежним доказом, оскільки причини смерті ОСОБА_11 , які встановлені відповідно до висновку вказаної експертизи (гострий інфаркт міокарда), не перебувають в причинному зв'язку з тілесними ушкодженнями, заподіяння яких ставиться в провину ОСОБА_10 .
Враховуючи викладене, вказаний доказ, висновок СМЕ №836 від 09.09.2024, підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку. При цьому виключення з вироку вказаного доказу не впливає на висновок щодо доведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікацію його дій.
Всупереч твердженням апелянтів, колегія суддів не вбачає будь-яких істотних суперечностей у висновках суду, що викладені у вироку, які б у розумінні ст. 411 КПК України свідчили про їх невідповідність фактичним обставинам справи. Сама по собі розбіжність з встановленими судом обставин вчиненого кримінального правопорушення з версією сторони захисту не вказує про те, що вони не відповідають дійсності, як на цьому наполягає обвинувачений та його захисник, оскільки висновки суду першої інстанції ґрунтуються на підставі належних, допустимих і достатніх доказів належно оцінених судом.
Інших доводів щодо наявності сумнівів з приводу доведеності вини ОСОБА_41 в апеляційних скаргах не вказано, і в судовому засіданні апеляційного суду стороною захисту наведено не було.
Разом з тим, доводам сторони захисту у вироку обґрунтовано наведено критичну оцінку, оскільки позиція захисту має на меті уникнення від кримінальної відповідальності та повністю спростовується сукупністю досліджених належних та допустимих доказів.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку або перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено. Також, не встановленого упередженого ставлення суду до обвинуваченого ОСОБА_10 під час розгляду даної справи.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що процесуальні права обвинуваченого та їх реалізація в ході судового розгляду справи були забезпечені та дотримані, і їх істотних порушень, не встановлено.
Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст. 65 КК України, у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, одружений, має на утриманні двох дітей, осудний, на обліку в психіатричних або наркологічних закладах не перебуває, вважається таким, що не має судимостей.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , судом не встановлено.
А тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції її від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України, що цілком відповідає тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого.
При фактичних обставинах даної справи, які встановлюють ступінь тяжкості вчиненного ОСОБА_10 кримінального правопорушення та ступінь його небезпечності для суспільства на даний час, а також беручи до уваги відсутність обставин, які пом'якшують покарання, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі буде достатнім для його виправлення, перевиховання, а також попередження вчинення ним, як самим обвинуваченим, так і іншими особами аналогічних кримінальних правопорушень.
Таке рішення, буде відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційних скарг під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів залишає апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника без задоволення,, а вирок суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 376 ч.2, 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
В порядку ст. 404 КПК України, вирок Фортечного районного суду м. Кропивницького від 03.06.2025 стосовно ОСОБА_10 змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку доказ висновок судово-медичної експертизи №836 від 09.09.2024 року, як неналежний доказ у відповідності ст. 85 КПК України.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4