Справа № 344/5130/26
Провадження № 11-сс/4808/155/26
Категорія ст. 199 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
09 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю:
секретаря с/з - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
законні представники - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представника служби у справах дітей - ОСОБА_11 ,
потерпілого - ОСОБА_12
розглянув у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 17.03.2026 про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави щодо підозрюваного ОСОБА_7 (Підозрюваний) у кримінальному провадженні №12026091010000159 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
1. Зміст ухвали слідчого судді.
1.1. Суд продовжив Підозрюваному строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14.05.2026 включно, без визначення розміру застави.
1.2. Рішення мотивовано тим, що стороною обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. Крім того, прокурором також доведено наявність ризиків, які не зменшилися та дають достатні підстави вважати, що Підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
2. Доводи апеляційної скарги захисника.
2.1. Оскаржена ухвала є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
2.2. Підозра за ст. 115 КК є необґрунтованою, оскільки матеріали справи не містять доказів умислу спрямованого на позбавлення життя потерпілого. Дії неповнолітнього ОСОБА_7 можуть бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України як хуліганство. Ножові поранення в ділянку грудної клітки були особистою ініціативою іншого підозрюваного і не охоплювалися спільним умислом підлітків.
2.3. Стороною обвинувачення не доведено жодного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а слідчий суддя не врахував, що неповнолітній Підозрюваний проживає з батьками, навчається в школі, має виключно позитивні характеристики, раніше не судимий, щиро розкаюється та співпрацює зі слідством
2.4. Слідчий суддя не врахував вік, стан здоров'я, умови життя та виховання неповнолітнього, його міцні соціальні зв'язки та негативні наслідки тривалого тримання під вартою для дитини, що суперечить ст. 178 КПК України, практиці ЄСПЛ та нормам Конвенції ООН про права дитини.
2.5. Сторона захисту вважає, що до неповнолітнього Підозрюваного необхідно застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Стверджує, що більш м'який запобіжний захід буде достатнім для забезпечення виконання Підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Просить оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову, якою обрати Підозрюваному більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави.
3. Провадження в апеляційному суді.
3.1. Підозрюваний та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги з викладених у ній мотивів та просили її задовольнити.
3.2. Прокурор вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою просить залишити її без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
3.3. Потерпілий просив звільнити підозрюваного з-під варти з огляду на вік.
3.4. Законні представники підтримали позицію сторони захисту та просили обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
3.5. Представник служби у справах дітей просила звільнити підозрюваного з-під варти.
4. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
4.1. За змістом ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
Норма ч. 1 ст. 194 КПК України покладає на суд обов'язок установити: 1) обґрунтованість підозри (ч. 2 ст. 177 КПК); 2) наявність ризиків (ч. 1 ст. 177 КПК); 3) можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів (ч. 1. ст. 183 КПК).
4.2. Щодо обґрунтованості підозри.
23.01.2026 ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12026091010000159 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 15, п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме в закінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині з хуліганських мотивів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.(а.с. 147-150).
Санкція ч. 2 ст. 15, п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Вказане кримінальне правопорушення згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
У матеріалах провадження є документарні дані, які пов'язують Підозрюваного з подією злочину, а саме протоколи огляду місця події від 22.01.2026, протокол огляду місця події від 24.01.2026, протоколи допитів потерпілого ОСОБА_12 від 22.01.2026 та 23.01.2026, протоколи допитів свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , протоколи оглядів відеозаписів із камер внутрішнього відео спостереження та камер зовнішнього відео спостереження, що розташовані по маршруту руху ОСОБА_16 та ОСОБА_7 до місця вчинення ними кримінального правопорушення від 22.01.2026, протоколи огляду предметів від 23.01.2026, зокрема мобільних телефонів ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , протоколи огляду речей та предметів від 23.01.2026, а саме, відеозаписів із мобільних телефонів останніх на яких відображено події вчинення замаху на умисне вбивство ОСОБА_12 , а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Ці дані можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити вказане кримінальне правопорушення.
Апеляційний суд не надає їм остаточну правову оцінку з огляду на стадію провадження, а констатує, що такі дані є.
4.3. Щодо ризиків і можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за яке - позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Тяжкість покарання може спонукати Підозрюваного уникнути покарання і є вагомою обставиною для продовження строку тримання під вартою на цей момент.
Колегія суддів вважає обґрунтованим та доведеним, що ризики зазначені у клопотанні та оскаржуваному рішенні (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК), ще продовжують існувати: зокрема підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування і суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків, шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань.
Рівень цих ризиків, який існує на час розгляду апеляційної скарги, обумовлює тримання Підозрюваного під вартою.
Апеляційний суд вважає, що підстави для застосування більш м'яких запобіжних заходів на цей час відсутні.
Також слід погодитись із мотивами рішення слідчого судді не визначати заставу з огляду на тяжкість злочину та приписи п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
5. Висновки.
Рішення суду законне, належно обґрунтоване та вмотивоване, підстави для його скасування відсутні.
Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 17.03.2026 про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави щодо підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала не оскаржується.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4