ЄУН 193/522/26
Провадження 1-кс/193/66/26
іменем України
08 квітня 2026 року сел. Софіївка
Слідчий суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власників майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровської області капітана поліції ОСОБА_6 , яка здійснює повноваження у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041580000063 від 04.04.2026 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про арешт майна,
06.04.2026 до слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшло вищевказане клопотання слідчого, погоджене з начальником Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 в обґрунтування якого вказано, що слідчим відділенням ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026041580000063 від 04.04.2026 за ч.1 ст. 246 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.04.2026 до ВП №9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що працівниками СРПП ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області на узбіччі автошляху сполученням «П'ятихатки-Апостолове-Зеленодольск», поблизу АЗС «RLS», що розташоване по вул. Садова, буд. 126 в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області, було зупинено вантажний-спеціалізований силовий тягач «Renault Premium 340», н/з НОМЕР_1 , з напівпричепом нпр-бортовий синього кольору з тентовим покриттям брудно сірого кольору «KOTSCHENREUTHER», н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виїздом СОГ на місце події було проведено огляд 04.04.2026 під час якого було виявлено у вантажному відділенні вищевказаного причепу деревину у вигляді колод свіже спиляних дерев, які лежать по всій довжині напівпричепу, заповнення здійснене від нижнього рівня до верхніх конструктивних меж бортів. Колоди майже повністю очищені від гілок, проте маються поодинокі гілля. Довжина колод сягає близько 1-1,5 метрів, діаметр колод від 10 до 35 см. Торці колод рівно зрізані, що свідчить про використання бензопили або іншого ріжучого інструменту. Деревина має ознаки свіжої заготівлі, а саме свіжий колір зрізу та відсутність ознак гниття.
Власником вищевказаної вантажівки та напівпричепу був сам його водій ОСОБА_4 .
Крім того, в ході огляду виявлено 4 аркуші паперу A4, а саме: аркуш №1-товаротранспортна накладна, аркуш №2- аналогічний аркушу №1, товарно-транспортна накладна, на аркуші №3 та №4 зазначений договір №06\01\26\1 від 06.01.2026. Згідно відомостей товаро-транспортної накладної вантажовідправником та вантажоотримувачем являється ФОП ОСОБА_5 , при цьому виявлено відсутність місця призначення вантажу. У цьому документі зазначено вагу деревини, яка становить брутто 36,350 тон. В ході огляду договору встановлено, що в ньому зазначено, що ТОВ «Софіївський хлібопродукт» уклало договір з ФОП ОСОБА_5 на здійснення останнім робіт по випилу дерев на орендованих підприємством полях.
Слідчим наголошено, що будь-які обставини місце здійснення робіт не зазначені, акт виконаних робіт, який має відповідати «Правилам утримання зелених насаджень в населених пунктах України №880\12754 від 27.07.2006 відсутній. Договір підряду носить формальний характер і відсутні будь-які відомості та документи, що можуть свідчити про відношення виявлених стовбурів дерев до деревини, яка могла бути отримана в ході виконання умов договору.
Також слідчим зауважено, що Правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг на землях сільськогосподарського призначення, затверджені Постановою КМУ за № 650 від 22.07.2020 та інші нормативно-правові акти, які встановлюють дозвільний механізм щодо спилу дерев, не передбачають права орендаря без дозволу власників земельної ділянки на свій розсуд надати право третій особі здійснювати спил сироростучих дерев на свій розсуд без будь якого обстеження спеціалістами та наявності дозвільних документів від органів місцевого самоврядування. Також на переконання слідчого, відсутній механізм обліку і контролю за діяльністю підрядника в межах чинного законодавства, а тому він вважає, що договір підряду не відповідає нормам чинного законодавства, а відтак дії посадових осіб ТОВ «Софіївський хлібопродукт» та ФОП ОСОБА_5 несуть у собі ознаки скоєння кримінального правопорушення за ст. 246 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконну порубку, перевезення, зберігання або збут лісу, що завдали істотної шкоди.
Таким чином за вищевказаним протоколом огляду місця події слідчим прийнято рішення тимчасово вилучити до ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області: вантажний-спеціалізований силовий тягач «Renault Premium 340», н/з НОМЕР_1 , з напівпричепом нпр-бортовий «KOTSCHENREUTHER», н/з НОМЕР_2 , у якому знаходилися колоди деревини, який опечатано биркою ВП №9 КРУП ЕУНП в Дніпропетровській області та 4 аркуші паперу A4, на яких зазначена товарно-транспортна накладна та договір №06\01\26\1 від 06.01.2026, які запаковані до пакету НПУ WAR 1094626.
З огляду на викладене, посилаючись на те, що вищевказаний транспортний засіб з напівпричепом використовувався для перевезення незаконно отриманої деревини, з метою уникнення можливості приховання, пошкодження або передачі вказаного майна, що суттєво впливатиме на повне та об'єктивне проведення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню, слідча просила накласти арешт на вказане майно (транспортний засіб, напівпричеп та деревину), шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження цим майном до прийняття остаточного рішення по цьому кримінальному провадженню.
Крім того, оскільки особами з метою надання законності незаконним оборудкам зі спилу дерев використовувалися товарно-транспортна накладна та договір №06\01\26\1 від 06.01.2026, слідча також просила накласти арешт і на ці документи.
Слідча ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про арешт вказаного автомобіля підтримала з наведених підстав і просила його задовольнити.
ОСОБА_4 , власник вантажівки та напівпричепу, у судовому засіданні заперечував проти арешту вказаних транспортних засобів, пояснив, що він мешканець м. Миколаєва, зареєстрований як фізична особа-підприємець і здійснює підприємницьку діяльність з перевезення вантажів на власному транспортному засобі. 03.04.2026 після перевезення вантажу з Миколаєва до Кривого Рогу, він підшукував на спеціальному мобільному застосунку оголошення про перевезення вантажу у зворотному напрямку до дому з Кривого Рогу до Миколаєва і натрапив на оголошення про перевезення дров з сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області до м. Миколаєва. В цьому оголошенні був зазначений контактний телефон чоловіка на ім'я ОСОБА_8 , зателефонувавши якому він уточнив, що дрова треба забрати із складу з с. Петрово, що неподалік сел. Софіївка. Він погодився. Домовилися, що оплатою за перевезення буде 100 л дизельного пального. Вранці 04.04.2026 він прибув до сел. Софіївка, де його зустрів раніше незнайомий йому чоловік і супроводив його до згаданого складу, де 4 чоловіків завантажили у його причеп деревину близько 22 тон (50 кубів). Після завершення завантаження, це було біля 17:00 год, йому передали документи на перевезення, з якими він не ознайомлювався і він поїхав до м. Миколаєва. Але у сел. Софіївка його зупинили працівники поліції, які при перевірці документів на вантаж виявили, що у ТТН відсутнє місце доставляння вантажу. Він добровільно надав згоду працівникам поліції на огляд місткості напівпричепу у якому були накриті теном колоди деревини та добровільно передав поліції документи на перевезення цієї деревини. Наголосив, що йому не відомо про походження вказаних дров, він не причетний до їх спиляння, він просто виконував замовлення з їх перевезення. Вилучена слідчим вантажівка з напівпричепом потрібна йому для провадження підприємницької діяльності, яке є єдиним джерелом його доходу, а тому просив відмовити у накладені арешту на належні йому транспортні засоби та повернути їх йому.
ОСОБА_5 , який вважає себе законним власником деревини, також заперечував про її арешт, оскільки він переконаний, що мав всі належні для спилу дерев та їх перевезення дозвільні документи. Зазначив, що він також є фізичною особою-підприємцем і виконує роботи з спиляння дерев, прибирання кущів, чагарників та гілок на підставі відповідних договорів, укладених з сільськогосподарськими підприємствами, зокрема очищення від дерев, гілок що розрослися на полях, які перебувають в оренді цих підприємств. На початку квітня на підставі відповідного договору № 15/01/26 від 15.01.2026 з ТОВ Агрофірма «Петрово» його працівники здійснювали очищення сільськогосподарських земельних ділянок, які перебувають в оренді вказаного підприємства, від, у тому числі, дерев. Спиляна деревина була попередньо перевезена до складу у с. Петрове, що неподалік сел. Софіївка, звідки, для перевезення деревини до м. Миколаєва, він на сайті оголошень перевезень окремо найняв раніше не знайомого йому перевізника ОСОБА_4 . Також зазначив, що за додатком № 1 до вищевказаного договору, були визначені конкретні земельні ділянки, у тому числі за кадастровими номерами: 1225255100:03:005:0092, 1225255100:03:005:0125 та 122525510:03:005:0126, на яких мали виконуватися роботи з випилу дерев, прибирання кущів та очищення від чагарників. При цьому для точного виконання вказаних робіт, за його замовленням були проведені топографо-геодезичні роботи інженером-геодезистом з визначення координат земельної ділянки за межами населеного пункту на території Софіївської селищної ради на яких встановлена схема розташування земельних ділянок на території вказаної селищної ради, у тому числі вказаних трьох земельних ділянок з яких власне і відбувався спил вказаних дерев, які перевозив ОСОБА_4 . Пояснив, що його працівник помилково передав вказаному перевізнику не ті документи, зокрема замість договору № 15/01/26 від 15.01.2026, укладеного ФОП ОСОБА_5 з ТОВ Агрофірма «Петрово» ОСОБА_4 було передано помилково договір № 06/01/26/1 від 06.01.2026 укладений між ТОВ «Софіївський хлібопродукт». Він наздогнав вказаний вантажний автомобіль, коли його переміщали у супроводі кількох поліцейських автомобілів на штраф майданчик до ВП № 9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, але слідча отримувати документи для підтвердження законного походження деревини приймати відмовилася, наголосила, що у самого водія відсутні всі належні документи. Також зазначив, що у ТТН місце доставляння вантажу не зазначено навмисно, оскільки ці дрова перевозилися до однієї військової частини, назву і місцезнаходження якої в умовах воєнного стану вказувати у документах з перевезення не рекомендують. З огляду на викладене вважає, що відсутні підстави для арешту, як транспортних засобів так і деревини, а тому у задоволенні клопотання слідчого просив повністю відмовити і повернути негайно тимчасово вилучене майно йому.
Крім того в інтересах вказаних власників майна їхній представник - адвокат ОСОБА_9 подав письмові заперечення на відповідне клопотання слідчого, в обґрунтування яких вказав, що сторона обвинувачення не встановила точне місце фактичного спилу та не ідентифікувала правовий режим спірних насаджень, хоча саме це є вихідною та обов'язковою передумовою для будь-яких посилань на ст. 246 КК України, тоді як із наданих стороною захисту договору № 15/01/26 та Додатка № 1 до нього прямо вбачається, що ФОП ОСОБА_5 виконував для ТОВ Агрофірма «Петрово» роботи з спилу дерев, прибирання кущів, очищення від порослі та гілля на конкретно визначених кадастрових земельних ділянках, які перебувають у користуванні Замовника. Сам зміст договору описує не заготівлю лісу як самостійну господарську діяльність, а комплекс робіт з очищення та приведення земельної ділянки у стан, придатний для її використання Замовником. Сторона захисту також наполягає, що роботи виконувались у межах чітко визначених земельних ділянок, межі яких були винесені в натуру, і за їх межі виконавець не виходив. При цьому у самому клопотанні слідчого відсутні будь-які кадастрові номери, координати, схеми, акти огляду саме цих ділянок або інші відомості, які б дозволяли співвіднести вилучену деревину з конкретним місцем спилу. Деревину, яка залишається після виконання робіт, виконавець вправі розпоряджатися на власний розсуд. Сам по собі факт виконання підрядником робіт на ділянках Замовника не доводить ні незаконного походження деревини, ні того, що саме підрядник є особою, яка допустила порушення відповідної процедури. Зазначив, що клопотання не підтверджує законності самої процедури огляду транспортного засобу, напівпричепа та подальшого вилучення майна. За ст. 233 КПК України транспортний засіб є іншим володінням особи, а проникнення до нього допускається лише за добровільною згодою володільця, на підставі ухвали слідчого судді або у невідкладному випадку з подальшим невідкладним зверненням до суду з клопотанням про обшук. Частина 2 ст. 237 КПК прямо передбачає, що огляд іншого володіння особи здійснюється за правилами, встановленими для обшуку. При цьому саме клопотання описує не зовнішнє спостереження за відкритим причепом, а напівпричіп із тентовим покриттям, у середині якого слідчий нібито побачив деревину по всій довжині, детально описав довжину й діаметри колод, стан очищення від гілок та рівність зрізів, а також виявив 4 аркуші документів. В частині арешту тягача Renault Premium 340 та напівпричепа KOTSCHENREUTHER клопотання додатково викликає сумніви щодо належного суб'єкта подання, оскільки власником транспортного засобу та напівпричепа є ОСОБА_4 , тобто питання порушується щодо майна третьої особи, тоді як ч. 2 ст. 64-2 КПК України встановлює, що права та обов'язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Однак у даному випадку до суду звернувся саме слідчий, що є самостійною підставою для відмови у арешті такого майна. При цьому саме по собі накладення арешту на тягач і напівпричіп як на майно третьої особи є явно непропорційним. З огляду на викладене просив повністю відмовити у задоволенні вказаного клопотання слідчого.
Вислухавши доводи слідчого, пояснення власників майна, вивчивши письмові заперечення їх представника, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема, арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За загальними правилами, передбаченими ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.167 та ч.2 ст.168 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
- підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
- призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
- є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
- одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Положеннями ч.ч.1,2,5,6 статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як вбачається з наданих матеріалів, у провадженні СВ ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026041580000063 від 04.04.2026 за ч.1 ст. 246 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що 04.04.2026 працівниками СРПП ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області на узбіччі автошляху сполученням «П'ятихатки-Апостолове-Зеленодольск», поблизу АЗС «RLS», що розташоване по вул. Садова, буд. 126 в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області, було зупинено вантажний-спеціалізований силовий тягач «Renault Premium 340», н/з НОМЕР_1 , з напівпричепом нпр-бортовий «KOTSCHENREUTHER», н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчим проведено огляд місця події від 04.04.2026 під час якого було виявлено та вилучено у вантажному відділенні вищевказаного причепу деревину у вигляді колод свіже спиляних дерев, які за даними ТТН складають брутто 36,350 тон. Крім того, в ході огляду було виявлено та вилучено 4 аркуші паперу A4, а саме: аркуш №1-товаротранспортна накладна, аркуш №2- аналогічний аркушу №1, товарно-транспортна накладна, на аркуші №3 та №4 зазначений договір №06\01\26\1 від 06.01.2026.
Також за вказаним протоколом огляду були тимчасово вилучені вищевказані вантажівка і буксируваний ним напівпричеп, які згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, належать самому їх водію ОСОБА_4 (а.с.10,11).
Згідно відомостей товарно-транспортної накладної власником колод деревини є ФОП ОСОБА_5 (а.с.24).
За постановою слідчої від 04.04.2026 все перелічене вилучене майно та документи визнано речовими доказами. Тимчасово вилучені транспортні засоби поміщенні на майданчик для зберігання т/з на території ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.34-36).
Щодо арешту колод деревини та документів.
До матеріалів клопотання слідчим додано договір № 06/01/26/1 від 06.01.2026 укладений між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Софіївський хлібопродукт». ОСОБА_5 у судовому засіданні та його представник у своїх письмових запереченнях наголошували, що ОСОБА_4 , який здійснював перевезення колоди деревини, було помилково передано не той договір, оскільки насправді він виконував замовлення з перевезення деревини, спиляної на підставі договору № 15/01/26 від 15.01.2026, укладеного ФОП ОСОБА_5 з ТОВ Агрофірма «Петрово». Між тим, слідчий суддя зауважує, що у іншому документі, товарно-транспортній накладній № 78 від 04.04.2026, яка малася у ОСОБА_4 , зазначено, що замовником є саме ТОВ «Софіївський хлібопродукт», а не ТОВ Агрофірма «Петрово».
До того ж справді у вказаній ТТН відсутній взагалі пункт розвантаження.
Суд зазначає, що встановлення та проведення огляду місця фактичного спилу з співставленням кількості пеньків їх діаметрів, породи дерев з відповідною фотофіксацією та координат місць спилу; визначення вартості шкоди; складання висновків спеціаліста чи експерта про породу деревини, давність спилу або можливість співставлення вилучених колод із конкретними пеньками проводиться на наступних етапах досудового розслідування, тоді коли питання про вилучення майна згідно положень ч. 1 ст. 172 КПК України вирішується слідчим суддею на протязі лише двох днів.
До того ж, саме по собі посилання ОСОБА_5 та його представника адвоката ОСОБА_9 на те, що договір виконання робі з спилу дерев, укладений з сільськогосподарським підприємством дозволяє на його полях у тому числі, які перебувають в оренді цього підприємства здійснювати їх спил суд оцінює критично.
Суд наголошує, що з огляду на товарно-сільськогосподарське призначення вищевказаних земельних ділянок, до їх складу не можуть входити лісозахисні насадження, які в силу своєї природи відіграють велику захисну та екологічну роль.
Згідно п. 3 Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг на землях сільськогосподарського призначення, затверджених Постановою КМУ за № 650 від 22.07.2020, землекористувачами проводяться заходи з утримання та збереження полезахисних лісових смуг на підставі матеріалів лісовпорядкування або обстежень комісією з метою визначення необхідності проведення невідкладних заходів з поліпшення санітарного стану полезахисних лісових смуг, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (аварій, стихійного лиха тощо) у пошкоджених, малоефективних, зріджених, відмираючих насадженнях, які втрачають свої захисні функції.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються у порядку, визначеному статтею 48 Лісового кодексу України. Для обстеження насаджень утворюється комісія органом місцевого самоврядування або територіальним органом Держгеокадастру, яка за результатом обстеження складає акт у якому окрім іншого визначається стан полезахисних лісових смуг, а також необхідності проведення заходів відповідно до цих Правил.
Зокрема для часткової рубки з вилученням крайніх рядів дерев та чагарників з метою зменшення ширини раніше закладених полезахисних лісових смуг до оптимального розміру та часткової рубки з вилученням внутрішніх рядів дерев і чагарників з метою розширення міжрядь з відновленням агротехнічного догляду за ґрунтом (у разі сильного задерніння) видається лісорубний квиток відповідно до статті 69 Лісового кодексу України (абз. 9 п. 3 та п. 15 вказаних Правил).
Водночас, згідно положень ч. 6 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", договір оренди земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою має також містити умови щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функції агролісотехнічної меліорації.
Між тим, суду не було надано ні з боку, виконавця, ні з боку замовника ТОВ «Софіївський хлібопродукт» або/чи ТОВ Агрофірма «Петрово» копій договорів оренди земельних ділянок з вказаними сільськогосподарськими підприємствами для підтвердження або спростування правомірності орендаря вищевказаних земельних ділянок на проведення робіт з видалення порослі самостійних дерев на використовуваних них земельних ділянках та/або інших дозвільних документів, передбачених ЛК України, які дозволяли орендарям здійснювати спил цих дерев у межажах чи поза межами лісосмуг.
Окрім цих обставин, на наступних етапах досудового розслідування також слідчому необхідно достеменно встановити, що саме ці колоди походять не з виконання робіт за договором з ТОВ Агрофірма «Петрово» чи навіть ТОВ «Софіївський хлібопродукт», а з іншого, кримінально протиправного джерела.
При цьому, слід зауважити, що згідно положень ст. 167,168,170-173 КПК України у їх системному взаємозв'язку на стадії розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя не повинен вдаватися до встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що відповідно до ст. 91 КПК підлягають доказуванню та оцінки доказів з точки зору їх допустимості та достовірності, тобто до вирішення тих питань, що вирішується на стадії судового розгляду.
Натомість при розгляді клопотання слідчий суддя має керуватися приписами ст. 173 КПК та положеннями ст. 131 КПК та вирішувати питання, передбачені ст. 84, 86 КПК України.
Під час здійснення досудового розслідування проводиться перевірка та повне і об'єктивне встановлення всіх обставин кримінального провадження, зокрема і достатність доказів на повідомлення про підозру, визначається остаточна кваліфікація дій особи, відповідно і необхідність у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, зважаючи на те, що матеріали кримінального провадження містять достатні відомості, які вказують на те, що вилучені колоди деревини та документи, які малися у водія на їх перевезення, можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026041580000063 від 04.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, слідчий суддя вважає, що з метою забезпечення збереження цих речових доказів, наявні підстави для накладення на них арешту.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, власником не надано та слідчим суддею не встановлено.
На переконання слідчого судді, арешт цього майна в даному конкретному випадку відповідає принципу розумності і співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу і на те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Під час проведення огляду місця події, власник транспортного засобу ОСОБА_4 добровільно надав згоду слідчому на огляд напівпричепу у якому знаходилися накриті теном колоди деревини та добровільно надав йому документи на їх перевезення, про що вказують відповідні розписки (а.с.12,13) вільне волевиявлення на складання яких підтвердив у судовому засіданні сам ОСОБА_4 , з огляду на це подальше звернення слідчого до слідчого судді з метою легалізації такого огляду, що проведений за правилами обшуку не вимагається. Відтак доводи представника власника майна про те огляд місця події від 04.04.2026 та вилучення на підставі нього вищевказаного майна проводився слідчим усупереч вимогам ст. 233, 237 КПК України не заслуговують на увагу.
Також на переконання слідчого судді, у даному конкретному випадку, той факт, що клопотання про арешт майна подане слідчим, не є тим істотним порушенням, що може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого, зважаючи на те, що таке клопотання погоджено з начальником Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 шляхом його підписання разом із слідчим, чим фактично й було підтверджено факт особистого волевиявлення прокурора (а.с. 5).
Щодо арешту транспортних засобів.
В обґрунтування клопотання про арешт транспортних засобів: вантажного-спеціалізованого силового тягача «Renault Premium 340», н/з НОМЕР_1 , з напівпричепом нпр-бортовий «KOTSCHENREUTHER», н/з НОМЕР_2 , слідчий зазначає, що, оскільки цей автомобіль з причепом були вилучений під час проведення огляду 04.04.2026 та визнаний речовим доказом, а тому існують підстави вважати, що вилучення вказаного майна сприяє цілям та меті проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а арешт вказаного майна обумовлюється метою збереження речових доказів.
Слідчий суддя не погоджується з такими доводами слідчого з огляду на таке.
Так, у клопотанні не вказано, які відомості може містити вилучене майно і яким чином воно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
При цьому варто зауважити, що сам по собі факт прийняття слідчим постанови про визнання вказаного транспортного засобу речовим доказом не є безумовною підставою для арешту цього майна, оскільки в протилежному тлумаченні та застосуванні вищезазначених норм арешт на майно накладався б автоматично без здійснення судового контролю законності обмеження права власності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07. 06. 2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Між тим, суд звертає увагу на те, що ані слідчий у своєму клопотанні, ані прокурор який погоджував це клопотання, в порушення вимог ст. 171, 173 КПК, не оцінили розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту для власника майна, оскільки власник цих транспортних засобів - ОСОБА_4 не є підозрюваним, є суб'єктом господарської діяльності і зареєстрований в установленому законодавством порядку як фізична особа - підприємець, перебуває на обліку в податковому органі, є платником єдиного податку, здійснює господарську діяльність з перевезень вантажним автомобільним транспортом. Автомобіль та напівпричіп, на які слідчий просить накласти арешт, використовувалися ОСОБА_4 в повсякденній господарській діяльності.
При цьому, ФОП ОСОБА_4 не є власником деревини, до законності походження якої у органу досудового розслідування виникли обгрунтовані претензії, а здійснював перевезення навалом дров, які згідно з товаро - транспортною накладною №78 від 04.04.2026 складають масою брутто 36,350 тон.
Також слідчим не доведено жодним чином мети задля якої необхідно арештувати вказані транспортні засоби.
Зокрема, відсутні докази на підтвердження значимості транспортних засобів, про які йде мова, для потреб досудового розслідування цього кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч.1 ст.246 КК України, не доведено існування ризиків, наведених у клопотанні стосовно можливості відчуження, знищення транспортного засобу і наслідки настання таких для досудового розслідування кримінального провадження.
Санкція ч. 1 ст. 246 КК України не передбачає конфіскації майна.
Клопотання та долучені до такого матеріали не містять жодного обґрунтування щодо можливості застосування в даному кримінальному провадженні спеціальної конфіскації.
До того ж, відповідно до п.4 ч.1 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Таким чином, слідчий суддя доходить висновку, що накладення арешту на вантажний-спеціалізований силовий тягач «Renault Premium 340», н/з НОМЕР_1 , з напівпричепом нпр-бортовий «KOTSCHENREUTHER», н/з НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_4 , не відповідатиме завданню кримінального провадження та є порушенням майнового права особи, в чиїй власності перебувають вказані транспортні засоби, оскільки слідчим не доведено, що таке може містити дані про факти чи обставини, що встановлюються під час даного кримінального провадження, відомості щодо якого внесені за кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.
Згідно з ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна з метою недопущення порушення права власності особи на володіння належним майном.
Керуючись ст. 98,170-173 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровської області капітана поліції ОСОБА_6 про арешт майна, - задовольнити частково.
Накласти у кримінальному провадженні № 12026041580000063 від 04.04.2026 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України арешт на тимчасово вилучене майно, шляхом заборони будь-кому та будь-яким чином розпоряджатись та використовувати це майно/документи до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та/або скасування арешту, а саме:
- дерев'яні колоди вагою (брутто 36,350 тон.);
- 4 аркуші паперу А4, на яких зазначена товаро-транспортна накладна та договір №06\01\26\1 від 06.01.2026, (запаковані до пакету НПУ WAR 1094626).
У задоволенні решти частини клопотання, - відмовити.
Інше тимчасово вилучене майно: вантажний - спеціалізований силовий тягач, нз НОМЕР_3 , марки Renault моделі Premium 340 та напівпричіп нпр-бортовий з н.з. НОМЕР_2 марки KOTSCHENREUTHER, негайно повернути власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити, що згідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
У зв'язку з неявкою усіх учасників судового провадження, фіксація оголошення повного тексту цієї ухвали 10 травня 2026 року звукозаписувальними технічними пристроями не здійснювалася.
Слідчий суддя ОСОБА_1