Справа 206/6989/25
Провадження 2/206/685/26
02 квітня 2026 року м.Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Малихіної В.В.,
за участі секретаря судового засідання Тимченко Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації та в особі Посольства Російської Федерації в республіці Польща про стягнення шкоди завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, -
08 грудня 2025 року позивач звернулась до суду із позовом до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про стягнення шкоди завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником транспортного засобу NissanQashqai+2 2.0, VINSJNJBAJ10U7184725, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Внаслідок ведення агресивної війни та агресивних дій збройні сили Російської Федерації 07.08.2025 вчинили терористичний акт шляхом нанесення масованого удару із застосуванням БпЛА по м. Дніпру. Внаслідок ворожої атаки на автомобільній стоянці, яка розташована по вул. Зимових Походів, 45 було знищено автомобілі: марки SkodaKodiaq, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , автомобіль марки NissanQashqai+2, д.н.з. НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_6 , автомобіль марки SkodaOctavia, д.н.з. НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_8 , автомобіль марки SkodaKodiaq, д.н.з. НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_10 . За даним фактом було відкрито кримінальне провадження та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22025040000001404 від 07.08.2025, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України. 15 серпня 2025 року позивач звернулася до експерта ОСОБА_2 , який має кваліфікацію судового експерта, з правом проведення транспортно-товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 і діє на підставі пункту 6 статті 13 Закону України «Про судову експертизу». Для дослідження представлений автомобіль NissanQashqai+2, 2.0. За даною заявою було проведено автотоварознавче дослідження та складено висновок експерта з автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ №213С25 від 08 вересня 2025 року. Відповідно до висновку експерта вбачається, що матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля NissanQashqai+2, 2.0, внаслідок пошкодження в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, складає 555 020 грн. (п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двадцять гривень 00 коп.)
Загальний розмір збитків понесених позивачем склав 555 020 грн. (п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двадцять гривень 00 коп.), що еквівалентно 11 495 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) Євро, відповідно до офіційного курсу НБУ на 07.08.2025.
Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будова 1, russianfederation код ISO ru/rus 643) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ) майнову шкоду у розмірі 555 020 грн. (п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двадцять гривень 00 коп.), що еквівалентно 11 495 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) Євро, відповідно до офіційного курсу НБУ на 07.08.2025; стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будова 1, russianfederation код ISO ru/rus 643) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000 грн (п'ятсот тисяч гривень), що еквівалентно 10 355 (десять тисяч триста п'ятдесят п'ять) Євро, відповідно до офіційного курсу НБУ на 07.08.2025; стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будова 1, russianfederation код ISO ru/rus 643) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ) витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 5000 грн, витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 24.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі.
Ухвалою суду від 03.03.2026 підготовче провадження по справі закрито та ризначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явилася, подала клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги вона підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився. Про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, в тому числі шляхом направлення позовної заяви та додатків до неї на адресу Польства Російської Федерації в республіці Польща. Про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав. Відзив на позов не подав.
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров'ю, життю у результаті збройної агресії Російської Федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення Російської Федерації з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російської Федерації заперечує суверенітет України, тому зобов'язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від Російської Федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.
Таким чином, суд на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалив розглянути справу за відсутності учасників провадження, в заочному порядку, за наявними у справі доказами, без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом було встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу NissanQashqai+2 2.0, VINSJNJBAJ10U7184725, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Внаслідок ведення агресивної війни та агресивних дій збройні сили Російської Федерації 07.08.2025 вчинили терористичний акт шляхом нанесення масованого удару із застосуванням БпЛА по м. Дніпру. Внаслідок ворожої атаки на автомобільній стоянці, яка розташована по вул. Зимових Походів, 45 було знищено автомобілі: марки SkodaKodiaq, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , автомобіль марки NissanQashqai+2, д.н.з. НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_6 , автомобіль марки SkodaOctavia, д.н.з. НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_8 , автомобіль марки SkodaKodiaq, д.н.з. НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_10 .
За даним фактом було відкрито кримінальне провадження та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22025040000001404 від 07.08.2025, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.
15 серпня 2025 року позивач звернулася до експерта ОСОБА_2 , який має кваліфікацію судового експерта, з правом проведення транспортно-товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 і діє на підставі пункту 6 статті 13 Закону України «Про судову експертизу». Для дослідження представлений автомобіль NissanQashqai+2, 2.0. За заявою позивача було проведено автотоварознавче дослідження та складено висновок експерта з автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ №213С25 від 08 вересня 2025 року.
Відповідно до висновку експерта вбачається, що матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля NissanQashqai+2, 2.0, внаслідок пошкодження в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, складає 555 020 грн. (п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двадцять гривень 00 коп.)
Загальний розмір збитків понесених позивачем склав 555 020 грн. (п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двадцять гривень 00 коп.), що еквівалентно 11 495 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) Євро, відповідно до офіційного курсу НБУ на 07.08.2025.
За приписами ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно ч. 1 ст. 317 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до положень ст. 1 Протоколу №1 від 20.03.1952 року №ЕТ8 N 009 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, пошкодження належного Позивачу на праві приватної власності майна порушує права Позивача та він має відповідне право на відшкодування завданих збитків.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №210/4458/15-ц від 19.02.2020 та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у справі №761/9437/15-ц від 16.08.2017 зазначено, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановлення в судовому порядку не потребує.
Відповідно до частини 9, статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Враховуючи наведене вище можна зробити висновок, що Російська Федерація, як держава окупант несе повну відповідальність за відшкодування матеріальних збитків завданих внаслідок повномасштабного військового вторгнення на території України.
У постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН. Зокрема, Верховний Суд встановив, що такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача.
Отже, такий підхід Верховного Суду відображає те, що суд, перш ніж ухвалити рішення про судовий імунітет держави, має брати до уваги основні обставини конкретної справи, щоб визначити, чи застосовується виняток до судового імунітету.
Верховний Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Більше того, така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва Російської Федерації.
Зокрема, у пункті 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Згідно з частиною першою статті 1 Статуту ООН Організація Об'єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ЕБ-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Крім того, аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ЕБ-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у даній справі, варто враховувати таке: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній чи юридичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20.02.2014, є актами збройної агресії відповідно до пунктів "а", "Ь", "с", "б" та "д" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14.12.74 року.
Таким чином, Російська Федерація є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку майнових прав та прав і свобод громадян України, зокрема, майнових прав позивача, та відповідно, саме Російська Федерація є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
Відповідно до п. п. 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991), договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Так, стягнення відповідних збитків повинно здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі державних органів, інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи на те, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду.
Враховуючи вищенаведене, достовірно відомо, що Російська Федерація, як держава окупант, несе повну відповідальність за відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну позивача. Внаслідок дій політичного керівництва та представників військового командування Російської Федерації, які застосували засоби ведення війни заборонені міжнародним правом, тобто вчинили військову агресію відносно народу України, здійснили ракетний обстріл території Самарського району м. Дніпра, що і призвело до описаних вище руйнувань та ушкоджень мого майна.
Відтак, пред'явлення позовної заяви до Російської Федерації, як до держави в цілому, не лише відповідає положенням закону, але й являє собою ефективний спосіб захисту прав позивача. Російська федерація, порушивши наведені міжнародні норми, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому не має судового імунітету в частині вимог позивача про відшкодування шкоди.
Беззаперечний факт порушення Російською федерацією територіальної цілісності України та прав і основоположних свобод громадян України не є безумовною підставою для відшкодування кожному громадянину України, зокрема позивачу, майнової шкоди. Така шкода може бути відшкодована у разі фактичного завдання матеріальних збитків майну громадян внаслідок незаконної збройної агресії.
За встановлених обставин, суд приходить до обґрунтованого висновку про стягнення з російської федерації (russian federation код ISO ru/rus 643) на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 555020 грн. що еквівалентно 11495 Євро, відповідно до офіційного курсу НБУ на 07.08.2025.
Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Поняття «моральна шкода» у національному законодавстві чітко не визначено, однак у судовій практиці сформувались такі тлумачення: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 № 752/17832/14-ц).
Варто відмітити, що компенсуватися моральна шкода має в будь-якому випадку її спричинення, оскільки право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства. Аналогічна позиція прослідковується й у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22.02.2005 у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Крім того, у пунктах 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд вважає, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України та у зв'язку із завданою моральною шкодою, яка полягала у душевних стражданнях та переживаннях в зв'язку із пережитим нервовим стресом внаслідок ворожої атаки, знищення належного йому транспортного засобу, у зміні звичайного ритму життя через необхідність витрачати додатковий час для вирішення питання щодо відшкодування завданих збитків, нести додаткові, незаплановані матеріальні витрати та враховуючи ступінь та тривалість моральних страждань, а тому слід стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500000 (п'ятсот тисяч гривень).
Щодо відшкодування витрат, пов'язаних із залученням експерта суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких віднесено і витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані із залученням експерта.
Відповідно до висновків, наведених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 року у цивільній справі № 712/4126/22, провадження №14-123цс23, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
У зв'язку з нанесення масованого удару із застосуванням БпЛА (ймовірно «Shahed-136/»Герань-2», кількість встановлюється) по м. Дніпру, яка сталася 07.08.2025 з 00 год. 42 хв. до 01 год. 37 хв. внаслідок ворожої атаки на автомобільній стоянці, яка розташована по вул. Зимових Походів, 45 було знищено автомобіль марки NissanQashqai+2 2.0, VINSJNJBAJ10U7184725, д.н.з. НОМЕР_1 , потерпілою ОСОБА_1 було понесено матеріальні витрати у розмірі 5000 пов'язані із залученням експерта за складання висновку експерта по судовій автотоварознавчій експертизі щодо визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ №213С25 складеного 08 вересня 2025 року за заявою ОСОБА_1 ..
Поряд з цим, слід враховувати, що в силу наведених вище положень ст. 133 ЦПК України та висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.11.2023 року по цивільній справі №712/4126/22, провадження №14-123цс23, вказані витрати відносяться до судових витрат, оскільки були понесені за складання висновку, що замовлявся та подавався до суду в порядку ст.ст. 102, 106 ЦПК України.
Таким чином, понесені позивачем по справі судові витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 5000 грн., підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» станом на час подання позову (08грудня 2025 року) позивач повинен був сплатити з урахуванням ціни позову судовий збір у розмірі 1% від ціни позову.
Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10550 (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 23, 319, 321, 1166 ЦК України, ст. 10, 76, 81,141,209,211, 258-259, 263-265, 280-282, 352-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації та в особі Посольства Російської Федерації в республіці Польща про стягнення шкоди завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України задовольнити повністю.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будова 1, russian federation код ISO ru/rus 643) на користь ОСОБА_1 , майнову шкоду у розмірі 555020 грн. (п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двадцять) гривень, що еквівалентно 11 495 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) Євро, відповідно до офіційного курсу НБУ на 07.08.2025.
Стягнутиз Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будова 1, russianfederation код ISO ru/rus 643) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000 грн (п'ятсот тисяч гривень), що еквівалентно 10 355 (десять тисяч триста п'ятдесят п'ять) Євро, відповідно до офіційного курсу НБУ на 07.08.2025.
Стягнутиз Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будова 1, russianfederation код ISO ru/rus 643) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ) витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 5000 грн (п'ять тисяч гривень).
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будова 1, russianfederation код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10550 (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації 119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будова 1, russianfederation код ISO ru/rus 643.
Головуючий суддя: В.В. Малихіна