Справа № 509/4277/16-ц
09 квітня 2026 року. Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :
судді Гандзій Д.М.
при секретарі Задеряка Г.М.
з участю представника боржниці ОСОБА_1 адвоката Пейчевої С.Д.
старшого державного виконавця Овідіопольського ВДВС в Одеському району Одеської області Відвідчук К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в с.-щі Овідіополь, в порядку загального позовного провадження скаргу боржниці ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Відвідчук Катерини Георгіївни, за участю стягувача ОСОБА_2 , -
22.10.2024 р. представник боржниці ОСОБА_1 адвоката Білоус І.І. звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області зі скаргою на дії державного виконавця Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області Піденного МУМЮ (м.Одеса) Відвідчук К.Г., мотивуючи тим, що під час примусового виконання рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 30.08.2021 р. по справі 509/4277/16, боржниця ОСОБА_1 добровільно виконала частину судового рішення, зменшивши належне їй приміщення №3-3 з 17.5 кв.м. до 15,9 кв.м; знесла прибудову №3-7, звільнила 6 кв.м. належної стягувачці ОСОБА_2 земельної ділянки та частково погасила борг по матеріальним зобов'язанням. Незважаючи на це державний виконавець для виконання рішення суду залучила до участі у примусовому виконанні виконавчого листа по ВП № 71818829 щодо зменшення площі приміщення №3-3 в якості спеціаліста ТОВ «Центр демонтажних технологій», яке під час виконання виконавчих дій пошкодили та зруйнували стіну приміщення №3-3, внаслідок чого будинок отримав суттєві пошкодження і частково втратив свої експлуатаційні якості. Оскільки знесення стіни приміщення №3-3 не було передбачено рішенням суду, тому державний виконавець, на думку скаржниці, порушив її право, як боржниці, на недоторканість житла, передбачене ст. 30 Конституції України. На підтвердження своїх тверджень, представник боржниці додав до матеріалів справи Висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження за заявою ОСОБА_1 № 11-04/25, який був складений 11.04.2025 р. судовим експертом Проскуровським В.П.. за висновком якого, руйнація стіни приміщення №3-3 не була передбачена рішенням суду від 30.08.2021 р., а тому з огляду на отриманий висновок будівельно-технічного дослідження, представник боржниці вимоги ОСОБА_1 по справі збільшив і у остаточній редакції скарги від 18.04.2025 р. просив суд: визнати дії старшого виконавця Відвідчук К.Г. в частині руйнування стіни приміщення №3-3, яке належить боржнику ОСОБА_1 незаконними; зобов'язати старшого державного виконавця Відвідчук К.Г. відновити приміщення №3-3 шляхом відбудови стіни цього приміщення, стягнути з державного виконавця на користь ОСОБА_1 12500 грн. понесених нею витрат на оплату проведеної експертизи.
Чергова представниця боржниці (які тричі змінювались) в судове засідання не з?явилась, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялась належним чином, особисто під підпис після ознайомлення з матеріалам справи, причини неявки не повідомила, заяви про розгляд скарги за її відсутності суду не надала.
Державний виконавець Відвідчук К.Г. в судове засідання не з?явилась, подавши заяву про розгляд скарги за її відсутності та відзив на скаргу, у якому наголосила, що у неї на виконанні перебуває сім виконавчих листів, які були видані Овідіопольським райсудом на виконання рішення Овідіопольського райсуду від 30.08.2021 р. по справі 509/4277/16, за якими були відкриті виконавчі провадження, а по виконавчим провадженням ВП № 71818829, ВП № 71819682 та ВП № 71819197 ОСОБА_1 повинна була зменшити площу приміщення № 3-3 з 17,5 кв.м. до 15,3 кв.м.; знести прибудову-коридор 3-7, відновити прохід між будинками боржника та стягувача та зменшення на 0,54 м. довжину приміщень №3-3, №3-4 та №3-5 та знесення даху на цим проходом. Оскільки рішення суду в частині зменшення площі приміщення №3-3 до 15.3 кв.м. не виконане, довжина стін приміщень №3-3, №3-4 та №3-5 на 0,54м не було зменшено, прохід не відновлено, дах над проходом не знесений, то відносно боржниці ОСОБА_1 були винесені дві постанови про накладення на неї штрафу за невиконання рішення суду, а до участі у примусовому виконанні рішення суду 30.09.2024 р. залучено ТОВ «Центр демонтажних технологій». Роботи по примусовому виконанню рішення суду за допомогою залучених фахівців вказаного товариства були виконані лише частково, через великий обсяг робіт та активне та умисне перешкоджання родичами боржниці ОСОБА_1 у виконанні рішення суду. З огляду на вказане та на те, що всі виконавчі дії виконувались відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець просила у задоволенні скарги боржниці ОСОБА_1 відмовити.
Представник стягувача ОСОБА_3 адвокат Батурін С.Є. в судове засідання не з?явився, подавши заяву про розгляд скарги за його відсутності та надавши суду письмові заперечення проти задоволення скарги, в яких наголосив, що на виконання рішення Овідіопольського райсуду від 30.08.2021 р. по справі №509/4277/16 позивачці ОСОБА_2 - було видано 7! виконавчих листів за якими Овідіопольським ВДВС було відкрито сім виконавчих проваджень. За цими провадженнями боржниця ОСОБА_1 повинна була зменшити площу приміщення №3-3 з 17,5 кв.м. до 15,3 кв.м.; знести прибудову-коридор 3-7, відновити прохід між будинками боржника та стягувача, зменшити на 0,54 м. довжину стін приміщень №3-3, №3-4 та №3-5; знести дах на цим проходом, звільнити самовільно захоплену частину земельної ділянки та усунути перешкоди стягувачу ОСОБА_2 у користуванні своїм майном. При чому, стягувач ОСОБА_2 особисто пропонувала боржниці ОСОБА_1 самостійно виконати вимоги суду та надала згоду на відстрочку виконання рішення суду до 15.04.2024р. Однак, незважаючи на це сприяння до виконання боржницею ОСОБА_1 рішення суду - остання його умисно не виконала, а тому до участі у його примусовому виконанні було залучено ТОВ «Центр демонтажних технологій». Але через великий обсяг робіт та активний супротив родичів боржниці ОСОБА_4 , рішення суду виконане не було. В подальшому, представник стягувача ОСОБА_2 подав клопотання про визнання Висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження за заявою ОСОБА_1 №11-04/25, який був складений 11.04.2025р. судовим експертом Проскуровським В.П. недопустимим доказом, обґрунтовуючи тим, що висновок експертного дослідження законодавством - не передбачений в якості доказу, оскільки вказаним висновком не надана оцінка тому, що для відновлення проходу між приміщенням №3-3 яке належить боржниці ОСОБА_1 та будинку, який належить стягувачу ОСОБА_2 повинні бути зменшена довжина стін приміщення №3-3 на 0,54 метра, звільнена частина земельної ділянки належної ОСОБА_2 яка проходить по проходу між приміщеннями сторін і над цим проходом має бути знесений дах. З огляду на ці обставини він просив суд у задоволенні скарги відмовити.
За приписами ст.ст. 211, 247 ЦПК України сторона у справі має право подати суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, а суд, у разі надання такого клопотання всіма учасниками справи розглядає справу на підставі наявних у справі документів без фіксування судового процесу.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України - неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги - не перешкоджають її розгляду.
З огляду на цю позицію Верховного Суду суд вважає за можливості розглянути справу за відсутності скаржниці, її представниці, державного виконавця Відвічук К.Г., стягувача ОСОБА_2 та її представника адвоката Батуріна С.Є.
Дослідивши матеріали справи № 509/4277/16-ц, копії матеріалів виконавчих проваджень, письмові заперечення проти задоволення скарги, оглянувши відео-докази, доучені до матеріалів скарги, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 447-453 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У разі встановлення обґрунтованості скарги - суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
За змістом ст. 129, 129-1 Конституції України, та у відповідності до ст. 18 ЦПК України, судове рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Обов'язковість рішення суду, як одна з засад судочинства встановлена нормами Конституції України, які є нормами прямої дії. Недотримання цього принципу порушує правовий порядок, встановлений державою.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної на дату виконання рішення суду) - державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (ч. 1 ст. 20 Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст.ст. 12,13,76-81 ЦПК України кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень шляхом надання належних, допустимих, достовірних доказів, яких має бути достатньо для ухвалення обґрунтованого та законного рішення.
За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів оглянутої в судовому засіданні цивільної справи 509/4277/16, вбачається, що Овідіопольський райсуд Одеської області від 30.08.2021 р. прийняв рішення, яким:
- зобов'язав ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 належною їй земельною ділянкою площею 0,1464 га з кадастровим номером 5123783500:02:002:020867821, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав ОСОБА_2 ;
- зобов'язав ОСОБА_1 знести прибудову - коридор №3-7 площею 9,2 кв.м, яка позначена літерою «а3» у техпаспорті ОСОБА_1 від 10.06.2016р., яка побудована на частині земельної ділянки належної ОСОБА_2 та яка перешкоджає доступу природного освітлення до належних ОСОБА_2 приміщень 2-4 та 2-8 будинку АДРЕСА_1 ;
- зобов'язав ОСОБА_1 забезпечити вільний доступ ОСОБА_2 до зовнішніх стін прибудов під літ. «А1» та літ «а1» житлового будинку АДРЕСА_1 по вказаній адресі зі сторони земельної ділянки будинку АДРЕСА_1 належного ОСОБА_1 шляхом відновлення проходу між прибудовою під літ «А1» будинку АДРЕСА_1 та прибудовою «А2» будинку АДРЕСА_1 , для чого зобов'язати її зменшити довжину стіни приміщень №3-3, №3-4 та №3-5 на 0,54 метри та знесення даху над цим проходом ;
- зобов'язав ОСОБА_1 зменшити площу належного їй приміщення «№3-3» з 17,5 квадратних метрів до 15,3 квадратних метрів ;
- зобов'язав ОСОБА_1 звільнити захоплену нею частину належної ОСОБА_2 земельної ділянки площею 6 квадратних метрів ;
- стягнув з відповідачки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 25000 грн. ;
- стягнув з відповідачки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, у виді судового збору в сумі 1522,80 грн., 3500 грн. витрат, пов'язаних з оплатою виготовлення «Технічного звіту, щодо виконання топографо-геодезичних робіт по зйомці земельної ділянки ОСОБА_2 » та 4500 грн. з оплати судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз, а також 12500 грн. витрати за отримання правничої допомоги.
Постановою Одеського апеляційного суду від 25.01.2023 р. вказане рішення суду було частково змінено, в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 25000 грн., в решті рішення суду залишено без змін.
Ухвалою ВС у складі Першої судової палати КЦС від 13.04.2023р. - у відкритті касаційного провадження ОСОБА_1 було відмовлено.
Таким чином всі обставини, які встановленні рішенням суду від 30.08.2021 р. по справі № 509/4277/16 за виключенням відшкодування моральної шкоди в силу приписів ст. 82 ЦПК є встановленими і не підлягають повторному доказуванню.
З матеріалів цивільної справи 509/4277/16 вбачається, що на виконання рішення суду, яке набрало законної чинності Овідіопольським райсудом позивачці (стягувачу) ОСОБА_2 було видано 7 виконавчих листів.
З наданих державним виконавцем постанов про відкриття виконавчого провадження вбачається, що ВП №71819682 було відкрито для примусового виконання рішення суду щодо знесення прибудови-коридору №3-7 площею 9,2 кв.м, яка позначена у техпаспорті літерою «а3»; ВП №71819197 було відкрито для примусового виконання рішення суду щодо відновлення проходу між прибудовою «А1» будинку АДРЕСА_1 та прибудовою «А2» будинку АДРЕСА_1 шляхом зменшення довжини стіни приміщень №3-3; №3-4 та №3-5 на 0,54 метри та знесення даху над цим проходом; ВП №71818829 було відкрито для примусового виконання рішення суду щодо зменшення площі належного боржниці ОСОБА_1 приміщення №3-3 з 17,5 кв.м до 15,3 кв.м.
Оскільки роботи по демонтажу незаконних прибудов, які самочинно побудувала ОСОБА_1 повинні бути здійснені у осіннє-зимовий період, то суд, за згодою стягувача ОСОБА_2 , 06.02.2024 р. прийняв ухвалу якою відстрочив виконання рішення суду по чотирьом виконавчим провадженням до 15.04.2024 року.
Таким чином суд, державний виконавець та стягувач створили всі умови для того, щоби боржниця ОСОБА_1 добровільно та розсудливо могла виконати рішення суду з мінімальними для себе втратами.
Верховний Суд у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18 та від 11 вересня 2019 року у справі № 2-15/2003 наголосив, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов'язковості судових рішень.
Після закінчення 15.04.2024 р. відстрочки виконання рішення суду, боржниця ОСОБА_1 у добровільному порядку рішення суду від 30.08.2021р. умисно не виконала.
З відзиву державного виконавця вбачається, що за невиконання рішення суду відносно боржниці ОСОБА_1 двічі були винесені постанови про притягнення її до відповідальності шляхом накладення на неї штрафів, при чому при повторному накладенні штрафу його розмір був збільшений вдвічі.
Крім того на відеозаписах примусового виконання рішення суду за 11.10.2024 р., 22.10.2024 р., 07.11.2024 р., 08.11.2024 р., 15.11.2024 р. та 18.12.2024 р. зафіксовано, що родичі боржниці ОСОБА_1 активно і штучно чинять перепони державному виконавцю з примусового виконання рішення суду.
Копією подання, яке Овідіопольський ВДВС направив до поліції підтверджено, що державний виконавець звертався до правоохоронців із заявою про скоєння ними злочину передбаченого ст. 382 КК України, тобто перешкоджання виконанню рішення суду.
Суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 523/11518/16 висловив думку, що накладення на боржника штрафу та звернення державного виконавця до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання виконавчого документа і не свідчить про те, що державний виконавець вжив усіх можливих дій з виконання рішення суду, що є підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження
Так як виконання рішення суду з демонтажу незаконно побудованого ОСОБА_1 можливо було здійснити лише за участю працівників-будівельників, а застосовані до боржниці ОСОБА_1 засоби примушення не привели до виконання нею рішення суду, то державний виконавець, на думку суду, вжив додаткових заходів щодо виконання рішення суду і до участі у виконавчому провадженні залучив ТОВ «Центр демонтажних технологій».
Суд звертає увагу, що залучення суб'єкта господарювання для примусового виконання рішення суду передбачено ч. 20 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавець має право в разі потреби залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.
Згідно частин 4, 5 та 6 розділу ІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», яка була затверджена 02.04.2012р. Наказом Міністерства юстиції України за № 512/5, у разі потреби для проведення чи організації виконавчих дій виконавець має право залучити суб'єктів господарювання, у разі, якщо їх присутність може сприяти своєчасному й повному виконанню рішень, а їх залучення здійснюється виконавцем шляхом винесення постанови про залучення цих фізичних або юридичних осіб.
З огляду на вищевказані правові позиції Верховного Суду та приписи законодавства України, яким регулюються питання примусового виконання виконавчих документів суд доходить до висновку, що дії державного виконавця по залученню до виконавчого провадження спеціалістів ТОВ «Центр демонтажних технологій» були правомірними, обґрунтованими і були викликані стійким та умисним небажанням боржниці ОСОБА_1 виконувати у повному обсязі рішення суду від 30.08.2021 р., а тому суд не вбачає у діях державного виконавця жодних порушень законодавства.
На підтвердження своєї скарги представник боржниці ОСОБА_1 надав суду Висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження за заявою ОСОБА_1 , яке було складено 11.04.2025 р. судовим експертом Проскуровським В.П., за висновками якого, фактичний демонтаж зроблений в межах ВП № 71819197 та ВП № 71818829 за технічними характеристиками не відповідає діям визначеним у абзацах 4 та 5 резолютивної частині рішення суду від 30.08.2021 р. у справі № 509/4277/16, а стіна приміщення 3-3 яка була пошкоджена в наслідок виконавчих дій 11.10.2024 р. не була стіною, яку потрібно було зменшити за вказаним рішенням суду.
За приписами ч. 1 ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом у сукупності разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.
Відтак, вивчивши це експертне дослідження - суд не бере його до уваги оскільки воно прямо суперечить обставинам, які були встановлені судом при прийнятті 30.08.2021 р. рішення по справі.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, а такими даними є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів та показання свідків.
Отже, з формальної точки зору експертне дослідження не є висновком експерта, яке має бути проведено в межах цивільної справи, а є експертним дослідженням, яке здійснюється для інших цілей, які не пов'язані з розглядом судових справ.
Незважаючи на цю обставину суд вважає за необхідне надати оцінку цьому документу.
Так, твердження експерта, що після обміру ним 31.10.20214 р. приміщення № 3-3 його площа складала 15,3 кв.м. - спростовано відомостями державного виконавця про те, що площа цього приміщення становить 15,9 кв.м. і таким чином рішення суду у цієї частині виконане частково.
Згідно п. 1.13 Інструкції № 53/5 «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої 08.10.1998 р. Наказом МЮ України, строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, а тому проведення у цей день обмірів експертом викликає у суду сумніви, через те, боржниця ОСОБА_1 звернулась до експерта ОСОБА_5 саме у цей день 31.10.2024 р.
Іншими словами, обстеження об'єкту нерухомості відбулося в день звернення боржниці до експерта, що не відповідає вимогам «Інструкції».
Рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області № 509/4277/16-ц від 30.08.2021 р. беззаперечно доведено збільшення площі кімнати №3-3, яка належить боржниці ОСОБА_1 з 15,3 кв.м. до 17,5 кв.м. за рахунок самовільного захоплення нею частини земельної ділянки, належної стягувачу ОСОБА_2 у проході між їхніми будинками.
Таким чином, твердження експерта ОСОБА_6 про те, що площа приміщення № 3-3 до примусового відновлення проходу між будинками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 15,3 кв.м - прямо суперечить рішенню Овідіопольського районного суду від 30.08.2021 р. по справі №509/4277/16-ц та доказам, які містяться у цієї справі, які лягли в основу рішення суду.
Так, в межах ВП № 71819197 виконувалося рішення суду від 30.08.2021 р. в частині зобов'язання ОСОБА_1 зменшити площу належного їй приміщення «№3-3» з 17,5 кв.м. до 15,3 кв.м., а в межах ВП № 71819197 виконувалося рішення суду від 30.08.2021 р. в частині зобов'язання ОСОБА_1 забезпечити вільний доступ ОСОБА_2 до зовнішніх стін прибудов під літ. «А1» та літ. «а1» житлового будинку АДРЕСА_1 по вказаній адресі зі сторони земельної ділянки будинку АДРЕСА_1 належного ОСОБА_1 , шляхом відновлення проходу між прибудовою під літ. «А1» будинку АДРЕСА_1 та прибудовою «а2» будинку АДРЕСА_1 , для чого вона була зобов'язана її зменшити довжину стіни приміщень № 3-3, № 3-4 та № 3-5 на 0,54 метри та знесення даху над цим проходом.
Ухвалою суду від 18.09.2025р. у роз'ясненні рішення представнику стягувача ОСОБА_2 в цієї частині було відмовлено оскільки у рішенні суду від 30.08.2021 р. чітко визначені дії, які повинні бути виконані під час відновлення проходу, а тому жодних сумнівів як саме має бути виконане це рішення у суду не має.
Судом встановлено, що під час незаконного будівництва боржницею ОСОБА_1 на 0,54 метри продовжила дві стіни приміщення № 3-3, які були розташовані перпендикулярно стіні прибудови під літ «А2» будинку ОСОБА_2 і цими стінами був перекритий прохід який існував між приміщеннями сторін.
Продовження двох стін приміщення № 3-3 обумовило збільшення розміру приміщення № 3-3 з 15,3 кв.м. до 17,5 кв.м., а встановлення даху на колишнім проходом свідчить про те, що під час незаконного будівництва ОСОБА_1 , стіна приміщення №3-3, яка була паралельна стіні будинку ОСОБА_2 була знищена самою боржницею ОСОБА_1 .
Факт відсутності стіни приміщення № 3-3 на час самовільного будівництва, яка була паралельна стіні будівлі ОСОБА_2 - підтверджено фотографіями та відеозаписами, які були оглянуті судом при прийнятті 30.08.2021 р. рішення по справі та під час розгляду даної скарги на дії виконавця.
Суд звертає увагу на те, що прохід між прибудовою «А1» будинку ОСОБА_1 під АДРЕСА_1 та прибудовою«А2» будинку ОСОБА_2 під АДРЕСА_1 на час експертного дослідження залишався забудованим, що свідчить про умисне невиконання боржницею ОСОБА_1 рішення суду.
Твердження експерта про відсутність проходу між будинками сторін на час прийняття судом 30.08.2021 р. рішення - прямо суперечить матеріалам справи та змісту рішенню суду, яким наявність цього проходу до початку незаконного будівництва здійсненого ОСОБА_1 була беззаперечно встановлена.
Таким чином, на думку суду, висновок експертного дослідження здійсненого експертом ОСОБА_5 - прямо суперечить матеріалам цивільної справи та рішенню суду, яке набрало законної сили, а тому не може бути взятий судом до уваги при розгляді даної скарги.
З огляду на те, що боржниці ОСОБА_1 була надана можливість на протязі тривалого часу добровільно виконати рішення суду, чого вона не зробила, то можливі негативні наслідки для неї під час примусового виконання рішення суду могли статися виключно з вини самої боржниці ОСОБА_1 , яка здійснила самочинне будівництво і до цих наслідків державний виконавець немає жодного відношення.
За приписами ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Під час розгляду скарги було встановлено, що державний виконавець діяла в межах та відповідно до діючого законодавства, а тому суд не вбачає у її діях під час примусового виконання рішення суду перевищення своїх повноважень, прийняття нею незаконних рішень та виконання нею незаконних дій, а тому вважає за необхідне у задоволенні скарги відмовити.
Керуючись ст.ст. 126,447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», «Інструкцією з організації примусового виконання рішень», затверджену Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, Постановою Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд,
В задоволенні скарги боржниці ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Відвідчук Катерини Георгіївни, за участю стягувача ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, в цей же строк, з дня отримання копії ухвали.
Повний текст судової ухвали складено та підписано 09.04.2026 р.
Суддя Гандзій Д.М.