справа № 521/21320/25
провадження № 2-о/521/96/26
24 березня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Тарасюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа: ОСОБА_2 , -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа: ОСОБА_2 , в якій просила суд встановити факт, що вона проживала зі спадкодавцем - ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування вимог заяви, заявниця зазначила, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 проживав однією сім'єю разом з ОСОБА_1 багато років у її квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Понад 15 років заявниця та ОСОБА_3 проживали спільно, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. ОСОБА_1 багато років доглядала за ОСОБА_3 у зв'язку із його станом здоров'я. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 займалась його похованням та справами, які виникли після його смерті.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 успадкував після смерті своєї сестри ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 . 30 червня 2025 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу було надано роз'яснення ОСОБА_1 щодо оформлення спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина ОСОБА_3 . Відповідно до роз'яснення нотаріус вказав, що з поданої заяви на прийняття спадщини не вбачається доказів родинних та інших відносин із спадкодавцем, рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення спільного проживання однією сім'єю не менш як п'ять років.
Через вищевказані обставини заявниця вимушена звернутися до суду для вирішення питання щодо встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини для можливості прийняття спадщини після смерті спадкодавця.
Заявниця та її представник в судове засідання з'явилися, вимоги поданої заяви підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заперечень проти задоволення вимог заяви до суду не надала.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17.05.2025 року.
Відповідно до довідки про причину смерті № 19 від 16 травня 2025 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від серцево-судинної недостатності, атеросклеротичного кардіосклерозу.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 успадкував після смерті своєї сестри ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно до розписки-повідомлення Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, від ОСОБА_1 прийнято заяву та документи 27.05.2025 року щодо смерті ОСОБА_3 , що підтверджується копією довідки.
Також ОСОБА_1 поховала ОСОБА_3 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про поховання.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 проживав однією сім'єю із ОСОБА_1 багато років у її квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Понад 15 років ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали спільно, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Познайомились вони через його померлу сестру - ОСОБА_4 , з якою колись заявниця спільно працювала на заводі та в подальшому була сусідкою за її місцем проживання. ОСОБА_1 багато років доглядала за ОСОБА_3 у зв'язку із його станом здоров'я. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 займалась його похованням та справами, які виникли після його смерті. Вказані обставини підтверджуються копіями квитанцій за сплату комунальних послуг, свідоцтвом про право власності заявника на квартиру, показами свідків у судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
30 червня 2025 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лутченко Аллою Анатоліївною надано роз'яснення ОСОБА_1 щодо оформлення спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина ОСОБА_3 , в якому вказала, що з поданої заяви на прийняття спадщини не вбачається доказів родинних та інших відносин із спадкодавцем, рекомендовано звернутися до суду із заявою про спільного проживання однією сім'єю не менш як п'ять років. Вказане підтверджується копією вищевказаного роз'яснення.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 11.06.2025 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лутченко А. А. зведено спадкову справу 11.06.2025 року після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідності до копії спадкової справи №34/2025 до майна померлого ОСОБА_3 окрім ОСОБА_1 жодна особа за прийняттям спадщини не зверталась.
Як зазначено в ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
За умовами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Наведений у ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року; батьківства; реєстрації батьківства; факти прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини та фактів володіння будівлею на праві приватної власності (абз. 6 п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5).
Згідно правового висновку, що викладений Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року, справа № 205/2102/19-ц, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідна правова позиція також викладена Верховним Судом і у постанові від 01 липня 2024 року, справа № 461/7330/15-ц, згідно якої за змістом норм статей 1268, 1269 ЦК України, факт прийняття спадщини тісно пов'язується з постійним проживанням разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, проте чинне законодавство не передбачає можливості окремо встановити факт прийняття спадщини без встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Вищенаведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 554/3192/16-ц.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Встановлення юридичного факту не пов'язано із наступним вирішенням спору про право, є доведеним.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа: ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1218, 1220-1222, 1260, 1264, 1267, 1268, 1270, 1276 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 16, 89, 265, 315-319 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа: ОСОБА_2 - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) проживала зі спадкодавцем - ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.Михайлюк
24.03.26