Справа № 296/4052/26
1-кс/296/1601/26
Іменем України
про застосування запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
04 квітня 2026 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Анадир, Магаданської області рф, громадянина України, неодруженого, утриманців не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 , групи інвалідності не має, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні № 12026060640000328 від 03.04.2026 -
04.04.2026 до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира надійшло клопотання слідчого СВ Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні № 12026060640000328 від 03.04.2026.
Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» 13.03.2025 солдата ОСОБА_5 призвано на військову службу по мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 та направлено для проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.03.2025 № 77 останнього призначено на посаду гранатоментника другого відділення охорони другого взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення.
Так, у ОСОБА_5 , не пізніше 3.03.2026, за допомогою мобільного телефону, використовуючи всесвітню мережу Інтернет, в месенджері «Telegram», а саме в телеграм-каналі «Leprek Shah» замовив особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) масою яка встановлюється.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 взяв з поштомату ТОВ «Нова Пошта» № 5591, що за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 38 посилку в якій знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) масою яка встановлюється, та переносив її невстановленими вулицями міста Житомира, таким чином незаконно придбав та зберігав при собі психотропну речовину з метою її подальшого збуту.
В подальшому, 03.04.2026 року близько 11 год. 30 хв., за адресою: вул. Велика Бердичівська, 49, що у м. Житомир, у ОСОБА_5 виявлено та в подальшому вилучено 20 згортків з кристалічною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) масою яка встановлюється.
03.04.2026 року відповіднодо ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України затриманий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
04.04.2026 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
04.04.2026 у відповідності до вимог с. 279 КПК України ОСОБА_5 було змінено підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину підтверджується зібраними у ході розслідування доказами, що додані до клопотання.
Поряд з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення орган досудового розслідування вважає, що у кримінальному провадження існують ризики, передбачені п.п.1,2,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу, а саме у вигляді тримання під вартою.
Сторона обвинувачення вважає, що запобігання наведеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 можливе винятково у разі застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.
Під час судового розгляду прокурор та слідчий клопотання повністю підтримали та просили його задовольнити з підстав та мотивів, що викладені у ньому. Прокурор наполягає, що на цій першочерговій стадії досудового розслідування слід застосувати саме тримання під вартою, оскільки іншим шляхом не запобігти ризикам
Підозрюваний під час судового розгляду клопотання заперечував проти його задоволення, просив не застосовувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, натомість обрати більш м'який запобіжний захід- домашній ареши. Зазначив, що розуміє суть пред'явленої підозри, вину визнає, має намір співпрацювати зі слідством, а також пояснив, що придбав зазначену наркотичну речовину для власного вживання, а не продажу. Підозрюваний зазначив, що раніше був наркозалежним, останній раз вчивав близько місяця тому, наразі позбувся такої залежності , проте він працює на такій роботі, що дуже важко емоційно. Такої кількості речовини, що в нього вилучено йому вистачило б десь на 1 місяць.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 подала заперечення проти клопотання, посилаючись на те, що наведені стороною обвинувачення ризики є мінімальними. Крім того, з урахуванням стану здоров'я підозрюваного просила застосувати щодо нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою - домашній арешт за місцем проживання (квартира матері підозрюваного). Також захисник вказав, що посилання прокурора на практику ЄСПЛ є недоречним у цьому випадку, а тому просиб її не використовувати.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника дослідивши та оцінивши матеріали клопотання, додані захисником докази, слідчий суддя дійшов наступного.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Згідно пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 177 КПК України" метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час судового розгляду встановлено, що органом досудового розслідування розслідується кримінальне провадження № 12026060640000328 від 03.04.2026 за ч. 3 ст. 307 КК України де підозрюваним є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає, що на цій, стадії кримінального провадження, підозра ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 12026060640000328 від 03.04.2026 є обґрунтованою, про це свідчать в своїй сукупності докази, що долучені до клопотання, а саме:
-протокол затримання ОСОБА_5 в порядку ст.208 КПК України від 03.04.2026;
-
-протокол огляду предмета від 03.04.2026, а саме мобільного телефону марки «Redmi 9A» де наяна переписка з невідомою особою .
-
- висновком експерта №СЕ-19-106-26/5849-НЗПРАП від 04.04.2026;
-висновком експерта №СЕ19/106-26/5850-НПРАП від 04.04.2026;
Щодо наявності ризиків.
Прокурор вказує, що існують ризики передбачені п.1,2,5 ч.1 ст.177 КПК України:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Існування ризику щодо можливості переховуватися від суду, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оцінюється судом в світлі тих обставин, що усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.307 КК України - позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна , з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину може переховуватись від органу досудового розслідування та, в подальшому, від суду.
Зокрема, однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною.
Проте, ЄСПЛ постійно наголошує, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 12369 від «26» червня 1991 року по справі «Латальє проти Франції», п. 51, за скаргою № 5522/04 від «20» січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою № 38717/04 від «14» жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України», п. 29, 41, за скаргою № 37466/04 від «20» травня 2010 року по справі «Москаленко проти України».
Так тяжкості покарання, суд зобов'язаний враховувати і інші чинники- зокрема і особу підозрювоного, його характеристики в побуті, за місцем роботи, спосіб життя та репутацію.
Підозрюваний ОСОБА_5 не одружений, дітей не має, військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_6 та має постійний сталийдохід у вигляді нрошового забезпечення, проживає самостійно у житлі матері, раніше не судимий, має ряд захворювань(астма, зронічний реніт).
На переконання слідчого судді, ОСОБА_5 моло що утримує за місцем проживання, що свідчить про підвищений ризик його втечі.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість знищення чи пошкодження речових доказів, обґрунтовується тим, що у мобільному телефоні підозрюваного виявлено переписку, з якої вбачається його ймовірну причетність до розповсюдження наркотичних засобів. З огляду на викладене, перебуваючи під запобіжним заходом, не пов'язаним із позбавленням волі, підозрюваний може вжити заходів для знищення або приховування доказів, які на даний час не вилучені та не перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , маючи офіційний дохід у розмірі 20 000 грн, ймовірно погодився на розповсюдження наркотичних засобів з метою отримання грошових коштів, (слідчий суддя проаналізував переписку з його телефону, яка зафіксована протоколом огляду від 03.04.2026). Зазначене вказує на корисливий (майновий) мотив інкримінованого правопорушення та свідчить про наявність ризику продовження протиправної діяльності. Наявність повідомленої підозри про вчинення тяжкого злочину, притягнення в минулому до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжок, свідчить про високий ступінь ризику повторного вчинення кримінального правопорушення проти власності.
Згідно із частиною 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Також, п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так прокурором під час розгляду клопотання доведено слідчому судді, що ризики передбачені п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують та мають наразі, на цій початковій стадії досудового розслідування, підвищену ймовірність їх настання.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, відповідно до нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя при застосуванні запобіжного заходу враховав в цілому: вік підозрюваного - молодий, працездатний чоловік 29 років, соціальний статус- не одружений, на утриманні дітей не має, інвалідності не має, військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_6 , раніше не судимий, має вади здоров'я ( алергічний реніт, бронхіальна асма середньої тяжкості, також є алергія на антибіотики пеніцелінової групи) , які не відносяться до тяжких захворювань.
Отже, будь-яких медичних протипоказань що б унеможливлювали утримання ОСОБА_5 в умовах ізоляції від суспільства, а саме в СІЗО слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтованим. Прокурор під час розгляду клопотання довів, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченного ч.3 ст.307 КК України, наявність ризиків передбачених п.1,2,5 ч.1 ст.177 КПК України та що наразі, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, навіть цілодобовтий домашній арешт з носінням електронного браслету) не здатен запобігти ризикам, а тому в задоволенні клопотання сторони захисту обрання більш м'якого запобіжного заходу - відмовити.
Щодо альтернативного запобіжного заходу.
За приписами ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За приписами п.5 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Отже, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 не визначити розмір застави, оскільки підозрюваний підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів - ч.3 ст.307 КК України.
Щодо строку тримання під вартою.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання (ч.2 ст.197 КПК України)
ОСОБА_5 затримано 03.04.2026 про що свідчить протокол затримання особи, підозру вручено 04.04.2026, отже він може утримуватися під вартою 60 днів, які починають обчислюватися з дня затримання ОСОБА_5 - 03.04.2026, тобто не довше 01.06.2026, що в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12026060640000328 від 03.04.2026 за ч.3 ст.307 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів, а саме до 01.06.2026 року (включно), без права внесення застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення проте, може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали оголошено 08.04.2026 о 16-00 годині
Слідчий суддя ОСОБА_1