Справа №295/6096/26
1-кс/295/2350/26
09.04.2026 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про арешт майна, внесене слідчим СВ ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні№12015060020006069 від 03.12.2015, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та додані до нього матеріали, -
Слідчий звернувся з клопотанням, в якому просить накласти арешт наквартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 04.09.2015 невідома особа, шляхом обману, заволоділа чужим майном, а саме квартирою АДРЕСА_2 , чим спричинила ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріальних збитків.
Згідно договору купівлі-пролажу від 30.11.2010, зареєстрованого реєстрі за N4497 квартира N17, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 придбана у ОСОБА_6 громадянкою ОСОБА_7 , яка заресстрована в АДРЕСА_4 . Вказаний договір від імені ОСОБА_8 і з її відома уклав та підписав ОСОБА_9 , який діяв на підставі довіреності N1947 від 02.09.2009.
У подальшому, вказана квартира протиправно, без участі та відома ОСОБА_8 , шляхом обману, перепродавалась різним власникам.
Підставою для державної реєстрації речових прав на нерухоме майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , яка відбулась 04.09.2015, стало рішення судді Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_10 від 17 грудня 2011 року, справа N20-122/11 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 , що являється правонаступником ОСОБА_8 , яка нібито померла, про визнання договору купівлі-продажу майна від 14.01.2011, що не був нотаріально посвідчений, дійсним та визнання права власності.
На момент винесення клопотання відомості про смерть ОСОБА_8 відсутні.
Відповідно до відповідей Корольовського районного суду м Житомира на запити, в автоматизованій системі документообігу КП Д-3 відсутні дані про цивільну справу за N20-122/1 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про визнання угоди дійсною та визнання права власності.
Крім цього, згідно з табелем обліку використаного робочого працівників Корольовського районного суду м. Житомира за грудень 2011 р., 17.12.2011 не був робочим днем.
Згідно висновку експерта від 02.02.2026 NCE-19/106-25/23020 ПТЧ за результатами почеркознавчої від імені ОСОБА_10 у графі «Суддя» рішення Корольовського районного суду м. Житомира у справі N20-122/11 від 17.12.2011 виконаний, ймовірно, не ОСОБА_10 , а іншою особою.
Крім цього, встановлено, що 24 жовтня 2015 року Строк СП. діючи через уповноваженого представника ОСОБА_13 , здійснив відчуження квартири на користь ОСОБА_14 на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 .
Надалі, 03 грудня 2015 року, ОСОБА_14 уклав договір купівлі-продажу квартири, N7146, відповідно до якого передав право власності на вказаний об'єкт нерухомості ОСОБА_15 .
У подальшому, 17 листопада 2016 року, ОСОБА_15 відчужила зазначену квартиру ОСОБА_16 на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_17 , у свою чергу, 17 липня 2017 року уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 , відповідно до якого передав право власності на квартиру ОСОБА_18 .
Згодом, ОСОБА_18 здійснив безоплатне відчуження цієї квартири на користь ОСОБА_19 , що підтверджується договором дарування N2347 від 10 червня 2023 року.
Таким чином, наразі вищевказана квартира перебуває у власності ОСОБА_19 .
Так, наразі в провадженні Корольовського районного суду м.Житомира перебуває позов ОСОБА_8 , в якому остання просить витребувати від ОСОБА_19 , на користь ОСОБА_8 , квартиру АДРЕСА_8 (судова справа N?296/7141/24).
Ухвалою суду від 08.08.2024 заяву ОСОБА_8 про забезпечення позову - задоволено та забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 . На даний час рішення у вказаній цивільній справі ще не прийнято.
07.04.2026 з метою встановлення вартості квартири за адресою: АДРЕСА_1 , слідчим у кримінальному провадженні призначено судову оціночно-будівельну експертизу, виконання якої доручено експертам Житомирського НДЕКЦ МВС України.
У відповідності до ст. 170 КПК України, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка є речовим доказом, з метою її збереження необхідно накласти арешт, в частині заборони її відчудження, з метою недопущення зміни правового статусу об?єкта нерухомості, задля проведення судової оціночно-будівельної експертизи з метою визначення розміру матеріального збитку, заподіяного потерпілій ОСОБА_8 , а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі власника майна.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов такого висновку.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, яке, серед іншого, підлягає можливій конфіскації (абз.1 ч.1). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. (абз. 2 ч. 1). Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання (п.3 ч. 2). У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5). Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (абз. 2 ч. 10).
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою.
Встановлено, що в провадженні СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12015060020006069 від 03.12.2015, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в рамках якого постановою слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 від 07.04.2026 квартира, на яку слідчий просить накласти арешт, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість.
Крім того, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідується у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном.
Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільця майна не створює.
Слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
Наявні у клопотанні матеріали свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.
З урахуванням викладеного, оскільки майно є об"єктом вчинення кримінального правопорушення, взявши до уваги стадію досудового розслідування, мету та підстави застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою проведення необхідних судових експертиз, слідчий суддя вважає за можливе задовольнити клопотання та накласти на вказане майно арешт.
Керуючись ст. ст. 98, 170 - 173 КПК України, слідчий суддя, -
Задовольнити клопотання та накласти арешт наквартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_19 .
Тимчасово, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавити власника і третіх осіб права відчужувати та розпоряджатися вищевказаним майном.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала про арешт майна підлягає до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1