Справа № 303/9899/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/163/26 Доповідач: ОСОБА_2
06 квітня 2026 року у м.Львові Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника -адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
встановила:
вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, та призначено йому покарання у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі.
Судом встановлено, що 11 червня 2024 року, близько 23 години 00 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись вітальній кімнаті житлового будинку на АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, затіяв сварку зі своїм знайомим ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки останній не хотів залишити його будинок, в ході якої, діючи з прямим умислом, з метою заподіяння смерті, наніс удар дерев'яною битою в область голови потерпілого ОСОБА_9 , після чого продовжуючи свій злочинної умисел на позбавлення життя потерпілого, близько 01.00 години 12 червня 2024 року наніс ще множинні удари дерев'яною битою в область голови та по інших частинах тіла, а саме, в частині грудини та ніг, внаслідок чого останній помер у приймальному відділенні КНП «Лікарня Святого Мартина».
ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_10 наступні тілесні ушкодження: при зовнішньому дослідженні трупа - забійну рану в лобній ділянці справа, забійну рану в ділянці внутрішнього кінця правої брови, забійну рану в ділянці лівої брови, забійну рану в ділянці спинки носа, синець у лівій орбітальній ділянці з субкон'юктивальним крововиливом, садно у лівій виличній ділянці, садно під правим оком, в ділянці підборіддя по центру, два садна в ділянці нижньої щелепи зліва, синець в ділянці тіла грудини, синець на внутрішньо-боковій поверхні верхньої третини правої гомілки, садно на передній поверхні лівого колінного суглоба, перелом кісток носа та лівої виличної кістки; при внутрішньому дослідженні виявлено масивний крововилив в м'які тканини в лобній ділянці справа, вдавлений та лінійний перелом лобної кістки справа, лінійні переломи кісток основи черепа, ушкодження твердої мозкової оболонки в проекції дугоподібної рани чола, крововиливи в м'які мозкові оболонки та в речовину головного мозку.
Згідно комісійної судово-медичної експертизи № 29 від 28.03.2025, вказані тілесні ушкодження утворились від неодноразової дії тупих травмуючих предметів та могли відповідати обставинам справи, відображених у постанові про призначення комісійної судово-медичної експертизи від 06.11.2024. При проведенні судово-медичної експертизи у відділенні судово-медичної криміналістики (висновок експерта №02/2025-мк) клаптя шкіри з голови трупа ОСОБА_9 було виявлено: два наскрізних забійно-рваних ушкодження, які утворились від дворазової дії тупого твердого предмета з обмеженою циліндричною формою. Один удар було здійснено під кутом, на що вказують звивиста зигзагоподібна форма ушкодження та підриті і скошені стінки в центральній частині даного ушкодження. Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, про що свідчать результати первинної судово-медичної експертизи трупа із висновку експерта № 191/2024, а саме, наявність множинних переломів кісток склепіння і основи черепа з ушкодженням твердої мозкової оболонки із крововиливами в м'які мозкові оболонки та речовину головного мозку, внутрішньо-мозкового крововиливу та множинних забійних ран на обличчі (т.к.п. № 3, а.п. 236-241).
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 115 КК України, а саме, умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Не погоджуючись з цим вироком прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. Дослідити в якості доказів документи,які характеризують особу та допитати обвинуваченого.
Вважає, що цей вирок суду є незаконним через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає його тяжкості.
Стверджує, що у зазначеному випадку призначене покарання не є таким за наступних підстав:
- судом не взято до уваги при призначенні покарання такі обставини, які характеризують особу обвинуваченого як: суспільні риси обвинуваченого - його відношення до злочину; ступінь тяжкості вчиненого злочину та санкцію статті кримінального закону за вчинене,
-неповнота дослідження зазначених вище обставин судом полягає у тому, що суд до уваги такі не взяв, не вказавши у вироку суду з яких причин;
- поверховість, коли при наявності вказаних характеристик особи обвинуваченого йому визначено покарання, що на думку прокурора є необґрунтованим у вироку суду.
Звертає увагу, що вказане кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином, окрім того відсутня жодна обставина, яка пом'якшувала б призначене покарання. Однак наявна обставина, яка обтяжує покарання, передбачена ст.67 КК України вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. У цьому випадку, на думку прокурора, призначення покарання у виді позбавлення волі на 11 років, через бездоганну соціальну поведінку у минулому не досягне своєї мети.
Захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.11.2025 щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі. Просить також дослідити у ході розгляду апеляційної скарги дані, що характеризують особу обвинуваченого, а також досліджені в ході судового розгляду письмові докази.
На обґрунтування апеляційних вимог захисник стверджує, що:
- із досліджених судом першої інстанції показань свідків убачається, що свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомили суду щодо фіксування тілесних ушкоджень у потерпілого та надання медичної допомоги, їхні пояснення не доводять, хто саме завдав травми. Також не доводять вину обвинуваченого покази свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15
- слідством не проведено ряд експертиз щодо співставлення плям крові на постільній білизні з плямами крові, які виявлені на одязі обвинуваченого, що могло в подальшому підтвердити, що ОСОБА_7 лежав на постільній білизні, на якій були сліди крові та підтвердити свою не причетність;
- судом неправильно здійснено оцінку доказу висновку експерта №191/2024 та не надано належну оцінку висновку експерта №437, що і призвело до поставлення незаконного вироку;
-судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання захисника про призначення комплексної судово-медичної експертизи, оскільки медична документація щодо стану здоров'я обвинуваченого під час досудового розслідування до Львівського обласного бюро СМЕ не направлялась;
- звертає увагу, що висновки судово молекулярної-генетичної експертизи, висновки судових молекулярно-генетичних експертиз та висновок комісійної судово-медичної експертизи надані стороні захисту 10.06.2025 за день до судового засідання, а 25.11.2025 в день постановлення вироку стороною обвинувачення надано висновок судово - психіатричної експертизи.
На апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 , подала заперечення, в яких просить залишити заявлені стороною обвинувачення вимоги - без задоволення.
Окрім того, на адресу апеляційного суду поступило клопотання захисника ОСОБА_8 , в якому остання просить змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з часу 22.00 год. до 06.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 . Звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 з-під варти у залі суду.
В обґрунтування заявленого клопотання захисник посилається на те, що суд не навів існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Звертає увагу на те, що обвинувачений є пенсійного віку, має поважний вік 62 роки, стаж роботи і сталі звички, що несумісні з ризиком втечі, має бездоганну репутацію до моменту винесення оскаржуваного вироку. В сукупності з пенсійним віком це нівелює будь-які ризики його переховування від правосуддя.
При апеляційному розгляді справи обвинувачений та його захисник підтримали подану апеляційну скаргу та клопотання, з наведених у таких мотивів, та просили її задоволити. Апеляційну скаргу прокурора заперечили.
Прокурор підтримала подану апеляційну скаргу та заперечила апеляційну скаргу захисника з підстав необґрунтованості такої,зазначивши про законність, та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в цій частині. Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу також заперечила.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Як встановлено колегією, ОСОБА_7 , обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а призначене йому за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року покарання у виді позбавлення волі у разі набрання таким вироком законної сили належить відбувати реально. До набрання вироком законної сили, до обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Відповідно до положень ст. ст. 200, 201 КПК України, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більше або менше суворий.
Отже, для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, остання повинна довести, що обставини, наведені у ст. 194 КПК України, які враховувались судом при застосуванні запобіжного заходу, перестали існувати або ж їх вага суттєво зменшилась.
Існування обставин, які б дозволяли змінити запобіжний захід в матеріалах справи відсутні та не доведено стороною захисту. Не містять матеріали справи і об'єктивних даних про наявність обставин, які не дозволяють утримувати обвинуваченого під вартою в умовах слідчого ізолятору.
Враховуючи обставини та характер пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, його тяжкість, а також наявність ризиків, що стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і які на даний час не зменшили свого існування, дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає доводи захисника про зміну запобіжного заходу безпідставними, оскільки останньою не наведено мотивів зменшення ризиків, які були визнані доведеними при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно положень ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку дотримані.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження, навівши такі у вироку, та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку та правильно взяв до уваги, обґрунтувавши своє рішення.
Так, винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, стверджується показаннями даними в судовому засіданні першої інстанції потерпілого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 .
Поряд з цим, вина ОСОБА_7 підтверджується ще дослідженими у суді письмовими доказами, зокрема: рапортом про подію від 12.06.2024; протоколом огляду місця події від 14.06.2024; протоколом з додатком огляду місця події від 12.06.2024 на АДРЕСА_1 ; ухвали слідчого судді від 13.06.2024 про надання дозволу на обшук будинку АДРЕСА_1 ; висновком судово-імунологічної експертизи №409 від 23.07.2024; висновком судово-імунологічної експертизи №410 від 23.07.2024; висновком судово-імунологічної експертизи №435 від 07.08.2024; висновком судово-імунологічної експертизи №436 від 07.08.2024; висновком судово-імунологічної експертизи №434 від 07.08.2024; висновком судово-імунологічної експертизи №437 від 07.08.2024; висновком судово-імунологічної експертизи №442 від 09.08.2024; висновком судово-імунологічної експертизи №443 від 09.08.2024; висновком судово-імунологічної експертизи №439 від 08.08.2024; висновком судово-медичної експертизи №191/2024 від 20.09.2024; протоколом тимчасового доступу від 05.12.2024 до медичної документації відносно лікування ОСОБА_9 в КНП «Лікарня Святого Мартина» ; карткою виїзду швидкої медичної допомоги № 603 від 12.06.2024; протоколу огляду предметів та перегляду відеозапису від 20.11.2024; протоколом медичного огляду № 333 104/2024 від 12.06.2024; протоколом затримання від 12.06.2024; протоколом проведення слідчого експерименту від 08.11.2024 з додатком; висновком комісійної судово-медичної експертизи № 29 від 28.03.2025; висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/107-24/11768-БД від 23.01.2025; висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/107-24/11767-БД від 23.01.2025; висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/107-24/13059-БД від 14.01.2025; висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/107-25/9933-БД від 19.09.2025; висновком судово-психіатричної експертизи № 536 від 05.12.2024, зміст яких детально відтворено у вироку.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що сукупність цих доказів повністю підтверджує вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, за встановлених місцевим судом обставин, оскільки такі не викликають сумнівів у своїй правдивості та є належними і допустимими.
Апеляційні доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7 не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення, на переконання колегії суддів, спростовуються відомостями вищенаведених письмових доказів та показаннями свідків.
Так, з показань допитаних судом першої інстанції свідків свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_17 , убачається, що вони обоє бачили ОСОБА_9 живим 11 червня 2024 року під час його перебування за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_21 пояснив, що обвинувачений заходив за ним та вони разом у вечірній час зайшли за місцем проживання ОСОБА_7 , де на ліжку лежав ОСОБА_9 , який був живим та мав незначне пошкодження на голові.
З показань свідка ОСОБА_17 встановлено, що близько 01-ї години ночі 12 червня 2024 року обвинувачений зайшов за ним і попросив викликати ШМД. Коли свідок зайшов до приміщення будинку ОСОБА_7 , то помітив, що ОСОБА_9 лежав на спині, під головою у нього була кров.
З протоколу затримання ОСОБА_7 в порядку ст.208 КПК України від 12.06.2024, убачається, що у обвинуваченого було вилучено футболку темно-синього кольору; шорти матерчаті синього кольору в клітинку; чоловічі гумові шльопанці чорного кольору.
Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи №443 від 09.08.2024, у всіх слідах на шортах (об'єкти №№1-5) та парі шльопанців (об'єкти №№6,7,8) ОСОБА_7 , вилучених під час його затримання, знайдена кров людини, яка могла походити від людини з групою крові О з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В, в тому числі від потерпілого ОСОБА_9 . Невиявлення антигена А, властивого крові ОСОБА_7 , дозволяє виключити можливість походження крові у об'єктах №№1-8 від нього (т.к.п. № 2, а.п. 185-189).
Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи №439 від 08.08.2024, у слідах на футболці (об'єкти №№1-4) ОСОБА_7 , вилученої під час його затримання, знайдена кров людини, яка могла походити від людини з групою крові О з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В, в тому числі від потерпілого ОСОБА_9 . Невиявлення антигена А, властивого крові ОСОБА_7 , дозволяє виключити можливість походження крові у об'єктах №№1-8 від нього (т.к.п. № 2, а.п. 191-195).
З протоколу огляду місця події від 12.06.2024 в будинку за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 , відомо про виявлення плям бурого кольору, з яких зроблено змиви, предмети, які мають значення в кримінальному провадженні, серед яких дерев'яна бита, та інші, які було вилучено (т.к.п. № 2, а.п. 104-126, т.к.п. № 3, а.п. 30).
Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи №442 від 09.08.2024, кров у слідах на рушнику (об'єкти №№1-3) та наволочці (об'єкти №№4-8), вилучених під час огляду житлового будинку АДРЕСА_1 , могла походити від людини з групою крові О з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В, в тому числі від потерпілого ОСОБА_9 . Невиявлення антигена А, властивого крові ОСОБА_7 , дозволяє виключити можливість походження крові у об'єктах №№1-8 від нього.
Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи №434 від 07.08.2024, кров у сліді на змиві з підлоги вітальної кімнати будинку АДРЕСА_1 (об'єкт № 1), вилученого при огляді місця події, могла походити від людини з групою крові О з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В, в тому числі від потерпілого ОСОБА_9 . Невиявлення антигена А, властивого крові ОСОБА_7 , дозволяє виключити можливість походження крові у об'єкті №№1 від нього (т.к.п. № 2, а.п. 167-171).
При цьому, в ході слідчого експерименту обвинувачений пояснив, що коли він виходив в туалет то жодних звуків він не чув, собака не гавкала, сторонніх осіб не було, що свідчить про перебування на території домоволодіння ОСОБА_7 лише обвинуваченого та ОСОБА_9 .
Доводи сторони захисту про те, що плями крові на одязі обвинуваченого могли утворитися за обставин, не пов'язаних із вчиненням інкримінованого правопорушення(зокрема обвинувачений спав на ліжку на якому була кров), є необґрунтованими.
З урахуванням кількості, локалізації та характеру виявлених слідів крові, зокрема їх розміщення на різних частинах одягу та взуття, така версія не відповідає механізму їх утворення у стані спокою.
Крім того, наявність плям крові на шльопанцях, як на внутрішній стороні поверхні, так і на зовнішній свідчить про його пересування, а не пасивний контакт з поверхнею (лежання на ліжку).
Наведене узгоджується також і з протокол огляду місця події від 12.06.2024 з фототаблицями до нього, з якого убачається, що сліди крові були виявлені на наволочці з під подушки, а не на всій площині ліжка, і відповідно, не підтверджує можливість того, що обвинувачений міг забруднити кров'ю свою футболку, шорти та шльопанці під час перебування на цьому ліжку.
Щодо доводів захисника, що тілесні ушкодження, які зазначено у висновку експерта №191/2024 від 12.06.2024 свідчать про те, що потерпілий прийшов до обвинуваченого в стані тяжкого алкогольного сп'яніння з перелом носа, забійними ранами в ділянці правої брови в області лівої брови, а також саднами лівого колінного суглобу по передній поверхні та верхньої третини правої гомілки і це свідчить проте, що потерпілий неодноразово падав, а перелом носа викликав сильну кровотечу.
З висновку №191/2024 від 12.06.2024 відомо, що виявлені тілесні ушкодження виникли у потерпілого внаслідок дії видовженого тупого твердого предмета (предметів) по механізму удару під різним кутом і не є характерними для самоспричинення.
Також встановлено судом, що напередодні вбивства ОСОБА_9 косив траву на подвір'ї обвинуваченого та вони спільно вживали спиртні напої, при цьому ОСОБА_9 декілька разів залишав будинок, після чого повертався.
Також, на переконання колегії суддів, місцевий суд обґрунтовано ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.10.2025 відмовив у задоволенні клопотання захисника про призначення у справі комплексної судово-медичної експертизи, оскільки як зазначив суд захисник звертаючись до суду із клопотанням про призначення експертизи не обґрунтувала в чому полягає неповнота висновку № 29 комісійної СМЕ від 28.03.2025, проведеної Львівським обласним бюро СМЕ, згідно якого, комісія припустила можливість нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 і однією рукою, як правою так і лівою.
Крім цього, слід зазначити, що з матеріалів провадження убачається, що експерт не заявляв особі чи органу, що призначив експертизу, клопотання про надання жодних медичних документів, а тому можна дійти висновку, що останньому було достатньо наявних у матеріалах справи відомостей.
Були предметом перевірки суду і доводи про недопустимість доказів у вигляді судових експертиз, долучених стороною обвинувачення під час судового розгляду, що знайшло своє відображення в судовому рішенні, з оцінкою яких суд апеляційної інстанції цілковито погоджується.
Так, відповідно до ч.11 ст. 290 КК України, сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
Згідно з протоколом про надання підозрюваному доступу до матеріалів досудового розслідування від 10 червня 2025 року, прокурором стороні захисту відкрито додаткові матеріали, зокрема, висновки відповідних експертиз, які проведені вже після закінчення досудового розслідування дійсного кримінального провадження, що свідчить про дотримання стороною обвинувачення коментованих вище вимог КПК України (т.к.п. № 3, а.п. 43).
Аналогічно допустимим доказом суд визнав долучений прокурором висновок судово-психіатричного експерта № 536 від 05.12.2024, від отримання якого як обвинувачений так і захисник відмовилися в судовому засіданні.
Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки такі не спростовують висновків суду першої інстанції, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи.
Підстав для повторного дослідження доказів у справі, згідно клопотання захисника, колегія суддів не вбачає, оскільки такі судом першої інстанції досліджено повно та із дотриманням вимог закону. Підстави для надання цим доказам іншої оцінки, відмінної від оцінки, наданої судом першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Не заслуговують на увагу апеляційного суду і апеляційні доводи прокурора про м'якість призначеного покарання.
Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, урахував усі обставини справи, в тому числі й тяжкість вчиненого злочину, що згідно з ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується, не одружений, офіційно не працевлаштований, сталих соціальних зв'язків не має, є пенсіонером, вчинив умисний особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я, відсутність пом'якшуючих обставин та обтяжуючу покарання обставину вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння та дійшов обґрунтованого висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
За наслідками апеляційного перегляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не містить правових підстав для скасування оскаржуваного вироку та закриття кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: