Справа №462/9344/24 Головуючий у 1 інстанції:Іванюк І.Д.
Провадження №22-ц/811/3971/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
10 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
секретар: Чиж Л.М.,
за участі в судовому засіданні відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові при розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м.Львова в складі судді Іванюк І.Д. від 04 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_6 в інтересах якої діє ОСОБА_7 , Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, питання про закриття апеляційного провадження у справі, -
рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 04 листопада 2025 року у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_6 в інтересах якої діє ОСОБА_7 , Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовлено.
Вказане рішення оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Залізничного районного суду м.Львова від 04 листопада 2025 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів тривалої відсутності відповідачів у спірному житловому приміщенні без поважних причин та втрати ними інтересу до квартири як постійного місця проживання. На думку апелянтки, такий висновок не відповідає обставинам справи. Вказує, що акт ЛКП «Нове» підтверджує, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не проживають у спірній квартирі з 29.04.2015. Крім того, відповідно до матеріалів перевірки Львівського районного управління поліції №2 (ВП №1) за заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не проживає у квартирі з вересня 2023 року. Акт ОСББ «Нова оселя» від 20.11.2024 також засвідчує, що у квартирі проживає лише позивачка ОСОБА_3 . Отже, у справі наявні належні та допустимі докази тривалої відсутності відповідачів у спірному житлі. Зазначає, що відповідачі тривалий час не виконують обов'язків щодо утримання житла, тоді як усі витрати на комунальні платежі та утримання квартири з 2021 по 2024 роки несе одноособово позивачка, що підтверджується платіжними документами. Ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_8 (листоноша) та ОСОБА_9 (двірник ЛКП), які повідомили, що після втрати позивачкою зору допомагали їй оплачувати комунальні послуги та зазначили, що відповідачів у квартирі не бачили протягом тривалого часу. Також апелянтка звертає увагу, що відсутність відповідачів підтверджується численними поштовими повідомленнями про неможливість вручення судової кореспонденції у зв'язку з їх відсутністю за місцем реєстрації. Даних про їх виїзд за кордон у період воєнного стану не встановлено, як і фактів перешкоджання з боку позивачки у користуванні житлом. Крім того, суд не надав належної оцінки показанням свідків, які підтвердили, що відповідачі тривалий час не проживають у квартирі, їхні речі відсутні, а позивачка проживає там самостійно та потребує сторонньої допомоги у зв'язку зі станом здоров'я. Суд безпідставно не врахував також матеріали перевірки поліції та інші письмові докази, а також дійшов необґрунтованого висновку про наявність інтересу відповідачів до житла, пославшись лише на факт періодичного привітання матері з днем народження грошовим подарунком, що не може свідчити про виконання обов'язків щодо утримання житла. У зв'язку з викладеним вважає, що у судовому засіданні було доведено тривалу відсутність відповідачів у спірній квартирі без поважних причин, невиконання ними обов'язків за договором найму та втрату інтересу до житла як до постійного місця проживання. Ненадання судом належної оцінки зазначеним доказам та доводам призвело до неправильних висновків суду першої інстанції та порушення вимог статей 263, 265 ЦПК України.
В судове засідання окрім відповідача ОСОБА_1 , решта учасників справи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
До суду надійшла заява ОСОБА_2 про закриття апеляційного провадження у якій вона у зв'язку з смертю апелянтки ОСОБА_3 просить закрити апеляційне провадження. До заяви, зокрема, додано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 . Серії НОМЕР_1 від 16 березня 2026 року та лікарське свідоцтво про смерть №33 від 15 березня 2026 року.
Зокрема із свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 16 березня 2026 року вбачається, що позивачка ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом поставлено на вирішення питання про закриття апеляційного провадження у справі з підстав смерті позивачки та апелянтки по справі.
Відповідач стосовно закриття апеляційного провадження у справі не заперечив.
Частиною 1 ст. 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Смерть фізичної особи як підстава для процесуального правонаступництва має універсальний характер. Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за яким до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Допускається правонаступництво у справі за позовами про право, яке за своєю природою є майновим та тісно не пов'язані з особою суб'єкта.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Також, відповідно до ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2024 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_6 в інтересах якої діє ОСОБА_7 , Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради такими (залучені ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 04.04.2025), про визнання осіб, що втратили право користування житловим приміщенням, у якому просила:
- визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 1973 року зареєстрована і постійно проживає у вказаній квартирі, яка складається із 3-ох кімнат загальною площею 53,7 кв.м. та житловою площею 38 кв.м. Вказана квартира була надана у користування її чоловіку ОСОБА_10 та членам його сім'ї: дружині ОСОБА_3 , дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . В подальшому у квартирі були зареєстровані: її донька ОСОБА_11 , внуки ОСОБА_12 , 1987 р.н., та ОСОБА_6 , 2009 р.н. Після смерті чоловіка у 2003 році договір найму житла було перекладено та вона стала основним квартиронаймачем такої. У квітні 2024 року померла її донька ОСОБА_11 . Відповідно до довідки з місця проживання ЛКП «Нове» станом на 29.04.2015 у спірній квартирі зареєстровано 6 чоловік, однак фактично у такій проживає лише вона. Відповідачі тривалий час більше року не проживають з нею у вказаній квартирі, спільним побутом з нею не пов'язані. Також їй відомо, що у 2025 році ОСОБА_5 та ОСОБА_1 виїхали за межі України та назад не повертались. Окрім того, стосунки позивачки та ОСОБА_4 були конфліктними, останній зловживав алкогольними напоями, вчиняв щодо неї домашнє насильство, а у 2021 році забрав свої речі із квартири та з цього часу такою не цікавиться, комунальних послуг не сплачує, тому на підставі ст.ст.71, 72 ЖК України просила позов задовольнити.
З наведеного вище вбачається, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами не допускають правонаступництва, так як спір стосувався прав позивачки, які нерозривно пов'язані з її особою, оскільки така як основний квартиронаймач, що підтверджується Довідкою з місця проживання про склад сім'ї і приписку №1277 від 29.04.2015 року (т.1, а.с.15) мала намір визнати членів своєї сім'ї такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартири, яка є неприватизованою (т.1, а.с.10).
Відтак, слід вважати, що спірні правовідносини нерозривно пов'язані з особою позивачки.
Смерть позивачки мала місце після ухвалення оскаржуваного рішення, що унеможливлює вирішення питання про закриття провадження у справі у зв'язку із її смертю та недопущення правонаступництва у спірних правовідносинах.
Таким чином, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами щодо визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням не допускають правонаступництва, так як нерозривно пов'язані з особою позивачки, як і немає передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, - колегія суддів вважає, що наявні передбачені ст.ст. 255, 377 ЦПК України підстави для закриття апеляційного провадження у справі.
Згідно ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Також, окремо, згідно з вимогами ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257цього Кодексу.
Зважаючи на наведене, відсутність однієї із сторін у спорі та неможливість її заміни правонаступником, - апеляційний розгляд не може бути продовженим, а апеляційне провадження відповідно підлягає закриттю.
Що стосується заяви ОСОБА_2 про закриття апеляційного провадження, то колегія суддів зазначає, що таку було подано адвокаткою після смерті довірительки і її повноваження на представництво припинилися у зв'язку із смертю довірительки.
Таким чином, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами щодо визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням не допускають правонаступництва, так як нерозривно пов'язані з особою позивачки, як і немає передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, а також те, що апеляційне провадження у справі не може бути продовжене у зв'язку із смертю апелянтки та відповідно неможливістю в подальшому здійснення перегляду судового рішення, - колегія суддів вважає, що є наявними передбачені ст.ст. 10 ч.9, 255, 377 ЦПК України підстави для закриття апеляційного провадження у справі. Так, відсутність однієї із сторін у спорі та неможливість її заміни правонаступником свідчить про те, що апеляційний розгляд не може бути продовженим, а апеляційне провадження відповідно підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 10 ч.9, 255, 362, 367, 368, 377, 381 ЦПК України, -
апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м.Львова в складі судді Іванюк І.Д. від 04 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_6 в інтересах якої діє ОСОБА_7 , Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення ухвали безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст ухвали складено 10 квітня 2026 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра