Справа № 331/2206/26
Провадження № 1-кс/331/560/2026
18 березня 2026 року місто Запоріжжя
Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Олександрівського районного суду міста Запоріжжя матеріали клопотання слідчого слідчого відділення Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026082020000239, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
До слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшло клопотання слідчого слідчого відділення Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026082020000239, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що слідчим відділенням Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026082020000239 від 13 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало повідомлення, яке надійшло 13.03.2026 року о 19 год. 49 хв. до Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про те, що працівниками поліції було зупинено громадянина, який назвався як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого при собі знаходилась сумка жіноча, всередині якої знаходились грошові кошти у сумі 616 900 грн., походження яких останній пояснити не зміг, у зв?язку з чим виникли обґрунтовані підстави вважати, що грошові кошти отримані внаслідок таємного викрадення чужого майна.
Після чого, на місце події виїхала слідчо-оперативна група Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції та було встановлено, що працівниками УСР ГУНП в Запорізькій області біля будинку, розташованого за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Фортечна, 4, було зупинено громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого при собі була жіноча сумка коричневого кольору, під час перевірки якої були виявлені грошові кошти у сумі 616 900 гривень, походження яких останній пояснити не зміг. При цьому, на запитання щодо законності походження грошових коштів, а також чи злочинним шляхом одержані грошові кошти, ОСОБА_5 відповів, що отримав грошові кошти в якості сплати заборгованості. Проте, довести законність походження коштів / майна, набуття чи володіння грошовими коштами, ОСОБА_5 не зміг. Документів, що посвідчують особу або документів, що підтверджують законність походження грошових коштів, а саме: витяги з банківських рахунків, довідки про доходи, документи про спадщину, договори про купівлю - продаж майна, документи, що посвідчують інвестицій, договори дарування, розписки щодо отримання грошових коштів за борговими зобов?язаннями, ОСОБА_5 при собі не мав. У ході опитування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було встановлено, що останній, згідно ст. 63 Конституції України, відмовився від надання будь-яких пояснень.
Громадянина ОСОБА_5 було запрошено до ВП № 2 ЗРУП, де у подальшому під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено:
-телефон «Nokia» чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_1 ,
-смартфон «Nokia» в корпусі синього кольору,
-смартфон «Samsung» чорного кольору,
-смартфон «Samsung» синього кольору;
-сумку жіночу коричневого кольору з речами;
-грошові кошти у розмірі 616 900 гривень;
-банківську картку НОМЕР_2 АТ «ПУМБ» та
-банківську картку НОМЕР_3 АТ «А-Банк».
На теперішній час, постановою слідчого від 14.03.2026 року, вищевказані предмети і грошові кошти визнано речовими доказами.
Крім того, слідчий стверджує, що з метою проведення подальшого досудового розслідування, призначення судових експертиз, виникла необхідність у накладенні арешту на вилучені речі, в тому числі з метою подальшої конфіскації майна.
У клопотанні слідчий, посилаючись на положення ч. 1 ст. 170 КПК України, вказує, що існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучені 13.03.2026 року під час проведення огляду місця події - № 32 у будинку № 2 по вулиці Олександрівській у місті Запоріжжі, є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
За викладених вище обставин, з метою подальшого встановлення законності походження грошових коштів, встановлення підстав набуття, володіння, використання, розпорядження майно та з метою встановлення важливих обставин кримінального провадження, виявлення речових доказів для доказування вчиненого кримінального правопорушення, слідчий просить накласти арешт на вищевказані предмети і грошові кошти.
У судове засідання слідчий слідчого відділення Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_3 не з'явився, про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлявся судом своєчасно та належним чином. При цьому, слідчий ОСОБА_3 надав до канцелярії суду заяву, із змісту якої вбачається, що слідчий просить розглянути клопотання про арешт майна без його участі та без фіксації судового засідання технічними засобами. Клопотання підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Неприбуття у судове засідання слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, а також додані до клопотання документи на його обґрунтування щодо необхідності накладення арешту на перелічене у клопотанні майно, та проаналізувавши докази на підтвердження та обґрунтування заявленого слідчим клопотання у їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п.7) ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 діючого КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно положень статті 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
За змістом частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 цього Кодексу, зокрема, якщо вони використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026082020000239 від 13.03.2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (а.с.4-5).
Як вбачається із матеріалів, доданих до клопотання, 13.03.2026 року громадянин ОСОБА_5 добровільно видав працівникам поліції майно, а саме: телефон «Nokia» чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , смартфон «Nokia» в корпусі синього кольору, смартфон «Samsung» чорного кольору, смартфон «Samsung» синього кольору; сумку жіночу коричневого кольору з речами; грошові кошти у розмірі 616 900 гривень; банківську картку НОМЕР_2 АТ «ПУМБ» та банківську картку НОМЕР_3 АТ «А-Банк», про що слідчим 13.03.2026 складено протокол огляду місця події, в ході якого вилучено вказані предмети та грошові кошти, на які слідчий просить накласти арешт.
В той же час, положеннями статті 171 КПК України встановлено вимоги до змісту та порядку подання клопотання про арешт майна.
Зокрема, пунктами 1), 3) частини 2 статті 171 КПК України визначено, що у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Пунктами 1), 2) частини 2 статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про арешт майна слід відмовити, оскільки слідчий не довів необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, у разі не накладення арешту.
Необхідно зауважити, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, видано ОСОБА_5 добровільно, при цьому, слідчим було оглянуто вилучене майно.
В той же час, слідчим не надано доказів на підтвердження того, що у рамках даного кримінального провадження будь-якій особі повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У наданому слідчому судді Витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026082020000239 від 13.03.2026 року, такі відомості також відсутні.
Необхідно також зазначити, що у поданому клопотанні слідчим також не вказано жодної конкретної обставини, яка може підтвердити, що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
З огляду на сукупність наведених обставин приходжу до висновку, що слідчим не доведено наявність передбачених законом правових підстав та необхідності накладення арешту на майно, а тому у задоволенні клопотання про арешт майна слід відмовити, у зв'язку з його необґрунтованістю.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 98, 100, 107, 167, 170-173, 309, 369, 372, 392, 532 КПК України,
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026082020000239, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення., відповідно до п. 9) ч. 1 ст. 309, ст. 395 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1