08 квітня2026 року
м. Київ
справа № 372/4830/23
провадження № 61-7764 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюк Марини Вадимівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Описова частина
Короткий зміст позову та рішень судів
У вересні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено.
У травні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2026 року касаційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» залишено без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року залишено без змін.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення у справі
24 березня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюк М. В., сформована у системі Електронний суд, про ухвалення додаткового судового рішення у справі, у змісті якої заявник просив вирішити питання про стягнення витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги адвоката у справі.
Заява мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 18 березня 2026 року касаційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 13 липня 2022 року адвокатське об'єднання «Юнімайндс» (далі - адвокатське об'єднання) надавало правову допомогу ОСОБА_1 на стадії касаційного провадження справи № 372/4830/23.
Пунктом 2.1. договору визначено порядок виконання та інші умови договору, зокрема зазначалось, що перелік послуг, їх вартість, порядок розрахунків, сум та інші аспекти виконання договору визначаються Додатком № 1 до договору та в окремих замовленнях послуг.
01 лютого 2024 року Бублик Ю. А. замовила в адвокатському об'єднанні послуги з представництва її прав та інтересів у справі № 372/4830/23 у Верховному Суді (Касаційному цивільному суді). Відповідно до замовлення сторони погодили, що вартість наданих виконавцем послуг/гонорару адвоката за представництво законних прав та інтересів клієнта у Верховному Суді (Касаційному цивільному суді) встановлюється із розрахунку 2 000 грн за 1 годину, витрачену виконавцем на надання послуг.
24 березня 2026 року адвокатське об'єднання надало Бублик Ю. А. звіт про надані послуги, в якому відобразило їх детальний опис, а також виставило рахунок на суму 34 000 грн, копії яких додано до заяви.
Відтак існує необхідність в ухваленні додаткової постанови про стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000 грн, понесених відповідачкою у зв'язку з розглядом справи у Верховному Суді.
Вказує, що у відзиві на касаційну скаргу зазначалось, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які відповідачка очікує понести, становить 30 000 грн. Докази остаточного розміру витрат на професійну правничу допомогу з детальним описом наданих адвокатським об'єднанням послуг буде надано до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Також заявник вказує, що постанова Верховного Суду від 18 березня 2026 року надійшла до електронного кабінету користувача системи Електронний суд 24 березня 2026 року, а відтак адвокат Гаврилюк М. В. вважала, що встановлений законом 5-денний строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, закінчується 30 березня 2025 року.
Підсумовуючи, адвокат Гаврилюк М. В. вважала, що звернулася до Верховного Суду з дотриманням процесуального строку, встановленого ЦПК України.
Заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення від ТОВ «Діджи Фінанс» не надходили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши матеріали цивільної справи та доводи заяви про ухвалення додаткового рішення у справі колегія суддів дійшла висновку про те, що остання підлягає залишенню без розгляду з огляду на наступне.
Частиною третьою статті 259 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховним Судом у змісті постанови від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 (провадження № 61-11651св21) зауважено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Водночас, як вказано Великою Палатою Верховного Суду у змісті додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмовиу задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатіву справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи (постанова Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22)).
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою-третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
У суду відсутні повноваження для поновлення такого строку з власної ініціативи.
Колегія суддів зауважує, що постанова Верховного Суду за результатами касаційного перегляду справи ухвалена 18 березня 2026 року.
Звертаючись до Верховного Суду шляхом формування заяви про ухвалення додаткового рішення у справі у системі Електронний суд 24 березня 2026 року, тобто поза межами строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, представник ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюк М. В. не порушувала перед судом питання про поновлення останнього.
При цьому колегія суддів зауважує, що посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюк М. В. на те, що постанова Верховного Суду від 18 березня 2026 року була доставлена до її електронного кабінету 24 березня 2026 року, у зв'язку із чим заява про ухвалення додаткового рішення, подана 24 березня 2026 року у передбачений процесуальним законом строк, не заслуговують на увагу, оскільки наведені нею обставини не дають підстав для висновку про те, що такий строк не було порушено.
Відтак, враховуючи, що із заявою про поновлення строку для подачі заяви про ухвалення додаткового рішення до суду заявник не звертався, у колегії суддів відсутнє право на поновлення останнього із власної ініціативи.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів доходить до висновку, що наявні підстави для залишення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюк М. В. про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі без розгляду, що, своєю чергою, відповідає положенням статті 141 ЦПК України, а також релевантній практиці Верховного Суду.
Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюк Марини Вадимівни про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О. М. Осіян
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
В. В. Сердюк