09 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 462/3649/25
провадження № 61-4445ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА» на постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА» про стягнення одноразових винагород та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
23 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який змінив та доповнив шляхом подання нової редакції позовної заяви від 01 червня 2025 року, в якому просив:
стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 ненараховані та не виплачені допомоги при звільненні з роботи у зв'язку з досягненням пенсійного віку відповідно до вимог пункту 5.1.3 Колективного трудового договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА», реєстраційний номер 159 від 21 червня 2016 року з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено надання одноразової допомоги в розмірі 1 мінімальної зарплати по Україні (8 000 грн) - з досягненням пенсійного віку та за умови звільнення з підприємства - 2 посадових оклади на загальну суму 47 600 грн, а всього на загальну суму 55 600,00 грн;
стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 компенсацію середнього заробітку на посаді провідного інженера з експортного контролю апарату управління (520), таб. № 96510 за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 березня 2025 по дату винесення рішення у справі про стягнення розрахункових при його звільненні з роботи.
22 серпня 2025 року Залізничний районний суд міста Львова ухвалив рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Львівський апеляційний суд своєю постановою від 23 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, скасував рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 серпня 2025 року в частині відмови у стягненні одноразової винагороди при досягненні пенсійного віку та двох посадових окладів при звільненні, ухвалив в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 одноразову винагороду у зв'язку з досягненням пенсійного віку в розмірі 8 000,00 грн та два посадових оклади у зв'язку із досягненням пенсійного віку та звільненням з підприємства у розмірі 47 600,00 грн, а всього 55 600,00 грн.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 серпня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінив в мотивувальній частині та виклав в редакції цієї постанови.
03 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд», у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року і залишити в силі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 серпня
2025 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За приписами пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), зокрема визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн.
Встановлено, що у заяві від 06 червня 2025 року представник позивача зазначив, що станом на 02 червня 2025 року (день подання позовної заяви до суду) розрахунок середнього заробітку по день звернення до суду із позовною заявою про стягнення такого розраховується за формулою середньомісячне число робочих днів (16 робочих днів у березні 2025 року + 22 робочих дні у квітні 2025 + 22 робочих дні у травні 2024 року + 1 робочий день у червні 2025 року = 61 робочий день) х 833, 66 грн (середньоденна заробітна плата) що дорівнює 50 853, 26 грн. (середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки виплати розрахункових по дату звернення до суду). Крім того зазначив, що ціна позову на дату звернення до суду з позовною заявою становить 106 453, 26 грн (55 600,00 грн + 50 853, 26 грн).
У свої апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що станом на 05 вересня 2025 року (день подання апеляційної скарги до суду) розрахунок середнього заробітку про стягнення такого розраховується за формулою середньомісячне число робочих днів (16 робочих днів у березні 2025 року + 22 робочих дні у квітні 2025 + 22 робочих дні у травні 2024 року + 21 робочий день у червні 2025 року +22 робочих дні у липні +21 робочий день у серпні 2025+5 робочих дні у вересні 2025 = 129 робочих дні) х 833, 66 грн (середньоденна заробітна плата) що дорівнює 107542, 14 грн (середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки виплати розрахункових по дату подачі апеляційної скарги до суду)
Таким чином ціна позову в цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн).
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням і, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА» про стягнення одноразових винагород та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА» на постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов