09 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 466/1578/25
провадження № 61-4408ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до директора ЛКП «Рясне-402» Пелеховича Ігоря Івановича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: визнати, що відмовою організувати нарахування плати за вивезення побутових відходів у відповідності до вимог пунктів 2.3. та 2.5. рішення ЛМР № 928 від 09 жовтня 2019 року директор ЛКП «Рясне-402» Пелехович І. І. порушує його права, як споживача; зобов'язати директора ЛКП «Рясне-402» Пелеховича І. І. організувати роботу по нарахуванню плати за вивезення побутових відходів у відповідності до рішення ЛМР № 928 від
09 жовтня 2019 року; зобов'язати директора ЛКП «Рясне-402»
Пелеховича І. І. організувати перерахунок плати за три роки, починаючи з січня 2022 року, за вивезення побутових відходів для мешканців квартири
АДРЕСА_1 у відповідності до рішення ЛМР № 928 від 09 жовтня 2019 року; компенсувати йому різницю між реально сплаченими за три роки коштами за вивезення побутових відходів мешканцями квартири АДРЕСА_1 та правильно нарахованою платою за рахунок зарплати директора ЛКП «Рясне-402» Пелеховича І. І.
26 травня 2025 рокуШевченківський районний суд м. Львова ухвалив рішення, залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
30 березня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 26 травня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року у цій справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За приписами пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певнідії.
З огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, справа № 466/1578/25 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно зі змістом статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України, не встановлено.
Зазначення у постанові апеляційного суду про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до директора ЛКП «Рясне-402» Пелеховича Ігоря Івановича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов