Справа № 167/294/26
Номер провадження 2/167/418/26
07 квітня 2026 року м. Рожище
Суддя Рожищенського районного суду Волинської області Гармай І. Т., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником Ліпкевичем Іваном Володимировичем до товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» про стягнення коштів, які збережені відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави
17 березня 2026 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - через підсистему «Електронний суд» звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» про стягнення коштів, які збережені відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2026 року справу передано на розгляд судді Гармай І. Т.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 23 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачам, представнику позивачів строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
01 квітня 2026 року представником позивача Ліпкевичем І. В. через підсистему «Електронний суд» надіслано заяву про усунення недоліків з додатками, зокрема, надіслано новий примірник позовної заяви поданої ним лише в інтересах ОСОБА_1 та квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Таким чином, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів".
За загальним правилом підсудності цивільних справ, позови пред'являються за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача фізичної особи або місцезнаходженням юридичної особи, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше непередбачено законом (ст. 27 ЦПК України).
Між тим, процесуальним законом передбачені випадки альтернативної підсудності, тобто за вибором позивача.
Так, згідно із ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Представник позивача ОСОБА_1 звертаючись до Рожищенського районного суду Волинської області з цим позовом, посилався на положення Закону України «Про захист прав споживачів» вважаючи, що позивач є споживачем послуг, права якого порушено відповідачем, а відтак може пред'являти його за місцем своєї реєстрації.
Перевіряючи твердження представника позивача про підсудність вищевказаного позову Рожищенському районному суду Волинської області як суду за зареєстрованим місцем проживання позивача, суддя виходить з такого.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Згідно з ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Разом з цим, представник позивача, звертаючись із цим позовом до суду, зазначає про те, що позивач ОСОБА_1 жодних кредитних договорів із ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» не укладала та грошових коштів в борг не отримувала. Ураховуючи наведене вважає, що перераховані нею кошти відповідач набув безпідставно.
Поруч з цим, на виконання вимог ухвали судді Рожищенського районного суду Волинської області від 23 березня 2026 року про залишення позовної заяви без руху позивачем надіслано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн, що в свою чергу стверджує відсутність у позивача пільг визначених п. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Отже у спорі, що виник між сторонами з приводу стягнення безпідставно набутих коштів (отриманих відповідачем без правових підстав), позивач ОСОБА_1 не є споживачем послуг.
А відтак, виходячи з вимог позову та його обґрунтування, до правовідносин щодо повернення безпідставно набутих коштів, які виникли у цій справі не застосовується Закон України «Про захист прав споживачів», а відповідно альтернативна підсудність відповідно до положень ч. 5 ст. 28 ЦПК України, тому представник позивача не правомірно пред'явив (звернувся) з цим позовом за місцем проживання позивача, скориставшись правом альтернативної підсудності.
Таким чином, підсудність даної справи має визначатися за загальними правилами підсудності, визначеними ч. 2 ст. 27 ЦПК України.
Згідно відповіді № 2568814 від 06 квітня 2026 року місцезнаходження відповідача ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» зареєстроване за адресою: пл. Солом'янська, буд. 2, прим. 04, м. Київ, 03035.
Враховуючи наведене, справа не підсудна Рожищенському районному суду Волинської області, а підлягає передачі для розгляду за підсудністю до Солом'янського районного суду міста Києва.
Згідно з ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Виходячи з аналізу положень ЦПК України, суддя доходить висновку про необхідність направлення даної справи для розгляду по суті за підсудністю до суду, якому ця справа територіально підсудна, в силу вимог ст. 31 ЦПК України, оскільки Рожищенський районний суд Волинської області не є «судом, встановленим законом» на розгляд цієї справи та розгляд справи цим судом у даному випадку призведе до порушення права сторін на справедливий судовий розгляд.
Також необхідно врахувати, що недотримання судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Враховуючи вищенаведене, доходжу висновку, що цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах представником ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» про стягнення коштів, які збережені відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави необхідно передати за підсудністю на розгляд до Солом'янського районного суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», відповідно до положень ч. 2 ст. 27 ЦПК України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 258-260 ЦПК, суддя
Цивільну справу № 167/294/26 за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах представником Ліпкевичем Іваном Володимировичем до товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» про стягнення коштів, які збережені відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави передати на розгляд до Солом'янського районного суду міста Києва (місцезнаходження: вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03113).
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Дата складення повного тексту ухвали суду 07 квітня 2026 року.
Суддя І. Т. Гармай