Провадження № 11-сс/803/544/26 Справа № 202/7424/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
31 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року у кримінальному провадженні № 12025040000000235 від 13 березня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Авдіївка Донецької області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч.5 ст.191 КК України, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
підозрюваного
в режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_8
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч.5 ст.191 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 24 квітня 2026 року до 13.00 год, з визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно складає 998 400 ,00 гривень.
Слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, також встановив наявність ризиків п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Під час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя також дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_6 , наявність ризиків, передбачених п.1, п. 3, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характер кримінальних правопорушень, особу підозрюваного, його сімейний та майновий стан, приймаючи до уваги розмір спричинених внаслідок вчинення кримінальних правопорушень збитків, слідчий суддя вважає, що застава саме у максимальних межах, визначених п. 3 ч.5 ст. 182 КПК України здатна забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні тяжкого та особливо злочинів ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків та вважає за необхідне визначити розмір застави 300 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 998 400 грн.
В апеляційній скарзі:
- захисник ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк 2 місяці.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги захисник вказує на те, що підозра є необгрунтованою, а ризики є не доведеними.
Наголошує, що стороною обвинувачення неправильно визначено потерпілу сторону у кримінальному провадженні.
Судом першої інстанції не враховано міцні соціальні зв'язки підозрюваного, постійного місця проживання, наявність утриманців.
Також, захисник зауважує, що судом першої інстанції визначено розмір застави в сумі 998 400 гривень, який є непомірним для підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки останній не має таких великих заощаджень.
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Так, з наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні прокурора відомості свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч.5 ст.191 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання та зазначеними в ухвалі слідчого судді.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри, колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
З наданих суду до апеляційної інстанції матеріалів слідує, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів, з огляду на наявність відповідних доказів, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 25 вересня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 22 травня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 10 червня 2025 року; протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_12 від 15 квітня 2025 року, звітом за результатами службового розслідування, протоколами огляду від 19.09.2025 року та 17.09.2025 року, які в достатній мірі вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому злочинів.
При цьому на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з'ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.
При цьому колегія суддів враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Отже, обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень є доведеною.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею правильно встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч.5 ст.191, санкція якого передбачає покарання до 12 років позбавлення волі, що свідчить про ризик за п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.
Також підозрюваний може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. До клопотання долучені покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , а тому зазначене підтверджує наявність ризику за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з цим, слідчий суддя врахував, що підозрюваний також може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтувавши наявність цього ризику в ухвалі, крім того, на його існування вказує те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень під час воєнного стану протягом тривалого часу, що вказує на високу суспільну небезпечність підозрюваного, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики вказані у клопотанні слідчого та встановлені в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, а також відомості щодо особи підозрюваного, враховано його майновий та сімейний стан.
Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вважає, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Також колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що домашній арешт, з огляду на інкриміновані кримінальні правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , не є дійовим запобіжним заходом щодо підозрюваного.
Щодо доводів апеляційної скарги в тій частині, що підозрюваний ОСОБА_6 має на утриманні неповнолітню дитину, то ця обставина існувала і на момент вчинення інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці підозрюваного.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, яке інкримінується ОСОБА_6 , а саме те, що він підозрюється у несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинені за попередньою змовою групою осіб, особою, яка має право доступу до неї та заволодінні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано визначив заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400,00 гривень, оскільки ОСОБА_6 підозрюється за ч. 3 ст. 362, ч.5 ст.191 КК України, що є тяжким злочином, тому колегія суддів вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. 176, 177, 178, 183 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні вимоги апеляційної скарги захисника слід відмовити.
Керуючись ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року у кримінальному провадженні 12025040000000235 від 13 березня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч.5 ст.191 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4