Провадження № 11-кп/803/1210/26 Справа № 210/7660/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні подання в.о. начальника Державної установи «Криворізька випрана колонія (№80)» ОСОБА_8 щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)» за вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 року за ч.1 ст.307 КК України у вигляді 04 років 06 місяців позбавлення волі, -
ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року залишено без задоволення подання в.о. начальника Державної установи «Криворізька випрана колонія (№80)» ОСОБА_8 про умовно-дострокового звільненнявід відбування покарання засудженого ОСОБА_7 .
Суд своє рішення мотивував тим, що своєю поведінкою та ставленням до праці засуджений ОСОБА_7 не довів свого виправлення, ризик вчинення засудженим повторного кримінального правопорушеннясередній, враховуючи те, що процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, а тому підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 немає.
З вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився засуджений ОСОБА_7 та оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати, застосувати стосовно нього положення ст. 81 КК України та звільнити ід відбування покарання умовно-достроково.
На обгартування своїх вимог вказує, що за час відбування покарання зарекомендував себе з позитивної сторони, не має дисциплінарних стягнень, не спілкується із особами, які заважають стати йому на шлях виправлення, позитивно характеризується.
Зауважує, що працює на виробництві установи, має 4 заохочення, бере участь у безоплатних роботах з благоустрою колонії. Підтримує зв'язок із родиною.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, прокурора ОСОБА_6 , який заперечував щодо звільнення засудженого ОСОБА_7 умовно-дострокововід відбування покарання, зазначив, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, вивчивши та дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно зі ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з положеннями ст. 81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув визначений законом строк покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України та призначено йому покарання у виді 04 років 06 місяців позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі знаходиться з 04.11.2022 року, а саме в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», з 03.07.2023 року в ДУ «Криворізька виправна колонія № 80», 21.03.2024 року в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», з 16.04.2024 року в ДУ «Криворізька виправна колонія №80». Фактично відбутий строк покарання на 01.11.2025 року - 03 роки.
За час відбування покарання в установі ОСОБА_7 не притягувався до дисциплінарної відповідальності. За весь період відбування покарання отримав 4 заохочення «За сумлінне ставлення до суспільно-корисної праці згідно ст.118 ч.5 КВК України» від 09.07.2024 року, 15.01.2025 року, 14.07.2025 року та 14.10.2025 року.
Засуджений працевлаштований, однак, відповідно до довідки про доходи за період з 01.05.2025р. по 31.10.2025р. працював лише в жовтні 2025 року.
Відповідно до Висновку щодо ступеня виправлення засудженого, із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи (за підсумком (загальним балом) розділів IІ - VI): засуджений ОСОБА_7 довів своє виправлення, оскільки набрав більше 65 балів, а саме 87 балів.
На підставі викладених даних про особу засудженого, колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки матеріали справи не містять достатніх підстав для висновку що його поведінка та ставлення до праці набули таких позитивних, послідовних та сталих змін, що свідчать про його виправлення на час звернення із поданням.
Наявність заохочень з моменту початку відбування покарання саме у ДУ «Криворізька виправна колонія №80» та працевлаштування, не можуть беззаперечно вказувати на таку позитивну поведінку засудженого, яка б могла вказувати на його виправлення, тобто досягнення мети покарання.
Той факт, що у засудженого на даний час відсутні порушення режиму утримання під час перебування в колонії, має місце, проте згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК Українинеухильне додержання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов'язком засудженого, і виконання даного обов'язку є лише одним з критеріїв, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений почав доводити своє виправлення.
Отже, така тенденція відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , на що він вказує в апеляційній скарзі, свідчить про становлення останнього на шлях виправлення, однак на даний час це не є достатнім, для висновку, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Колегія суддів зауважує, що відбуття необхідної частини покарання є юридичною підставою для можливості умовно-дострокового звільнення засудженого, однак задля реалізації такого звільнення засуджений повинен довести своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, про можливість його звільнення умовно-достроково від відбування покарання.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише коли засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Також колегія суддів відмічає, що згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Виконання призначеного покарання має своєю метою не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також попередження нових злочинів і основною підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання, зокрема виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці, проте матеріали даного судового провадження не містять даних, які б беззаперечно вказували, що ОСОБА_7 своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, аналіз матеріалів даного судового провадження дає підстави вважати, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці, на даний час, не довів своє виправлення, оскільки наявність заохочень отриманих перед відбуттям необхідної частини покарання, періодичне залучення до праці, беззаперечно свідчать про відсутність позитивної та систематичної тенденції, а тому й вказує на відсутність достатніх підстав для звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання умовно-достроково.
Колегією суддів надано оцінку всім обставинам викладеним засудженим в апеляційній скарзі, в тому числі, що засуджений залучався до праці, має ряд заохочень, спілкується із сім'єю, однак вказані обставини не є беззаперечною підставою для висновку щодо виправлення засудженого ОСОБА_7 , враховуючі інші дані про особу засудженого та умови відбування ним покарання. Зокрема засуджений не прагнув до виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки в усіх установах, в яких перебував, встановлених правилами внутрішнього розпорядку, в такій мірі та за весь період відбування, що б слугувало підставою для надання останньому заохочення.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх прокладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що наразі мета призначеного покарання, яка полягає у виправленні засудженого та запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, ще не досягнута, оскільки засуджений ОСОБА_7 лише дотримується таких правил поведінки, які виключають застосування стягнень, разом з цим, останній активно не прагне стати на шлях виправлення, щоб вказувало на досягнення мети покарання.
Колегія суддів звертає увагу, що положення ст. 81 КК України надають суду право, а не покладають на нього обов'язок щодо умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання, разом з цим, засуджений ОСОБА_7 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, на даний час, не довів можливість застосування до нього умовно-дострокового звільнення. Таке звільнення в даний час не сприятиме виховному впливу покарання та не запобігатиме вчиненню нових правопорушень, як самим засудженим, так й іншими особами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що матеріали провадження не містять переконливих доказів того, що засуджений ОСОБА_7 дійсно став на шлях виправлення, що є обов'язковою умовою для умовно-дострокового звільнення, отже суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а тому не вбачає підстав для скасування ухвали місцевого суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні подання в.о. начальника Державної установи «Криворізька випрана колонія (№80)» ОСОБА_8 щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання за вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді