про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень
09 квітня 2026 року
м. Київ
справа №160/2006/25
адміністративне провадження №К/990/54773/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., розглянувши клопотання Міністерства оборони України
про зупинення виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року
у справі № 160/2006/25
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової допомоги у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року №975 (далі - постанова КМУ №975) та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII);
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 одноразову допомогу у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбачену постановою КМУ №975 та Законом №2011-XII та виплатити таку допомогу в розмірі 46970,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової допомоги у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбаченої постановою КМУ №975 та Законом №2011-XII.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 одноразову допомогу у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбачену постановою КМУ №975 та Законом №2011-XII та виплатити таку допомогу в розмірі, що встановлений зазначеними нормативними актами.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України 25 грудня 2025 року звернулося з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 160/2006/25 та надано учасникам справи строк для надання відзиву та письмових пояснень на касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі №160/2006/25 до закінчення її перегляду в касаційному порядку, яке обґрунтовувалося тим, що виконання оскаржуваного судового рішення до завершення касаційного перегляду може призвести до неможливості здійснення повороту його виконання, а також спричинити негативні наслідки у вигляді безпідставного витрачання бюджетних коштів, передбачених на забезпечення обороноздатності держави
27 березня 2026 року до Верховного Суду надійшло заперечення позивача на клопотання скаржника про зупинення виконання судового рішення, у якому останній зазначає про відсутність правових підстав для задоволення такого клопотання, з огляду на те, що оскаржуване рішення підлягає обов'язковому виконанню, а наведені скаржником доводи ґрунтуються на припущеннях та не підтверджують наявності обставин, які б унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання рішення суду чи свідчили про настання невідворотних негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про зупинення виконання судового рішення, суддя-доповідач виходить з такого.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно із частиною першою статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
З огляду на частину першу статті 340 КАС України питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються, вирішує суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду.
Верховний Суд зазначає, що для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як винятковий захід, повинні бути істотні підстави, при цьому таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін.
Також Суд звертає увагу на пункт "с" Рекомендацій(95)5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних або комерційних справах» від 07 лютого 1995 року, в якому вказано, що якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, дозволити зупиняти виконання тільки тоді, коли в результаті виконання особі, яка подала скаргу, буде завдано непоправної або серйозної шкоди або коли це унеможливить здійснення правосуддя на більш пізньому етапі.
Крім того, у пунктах «b» та «d» Рекомендацій Rec(2003)16 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо виконання адміністративних рішень і судових рішень у сфері адміністративного права» від 09 вересня 2003 року наголошено на тому, що якщо в законодавстві не передбачено, що подача скарги на рішення автоматично зупиняє виконання даного рішення, сторонам повинна бути надана можливість звернутися до судових органів із клопотанням про призупинення виконання оскаржуваного рішення для забезпечення їх прав та інтересів; при винесенні рішення за клопотанням про призупинення виконання рішення судові органи повинні враховувати права та інтереси третіх осіб.
Також Суд бере до уваги положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення є, безперечно, необхідними в деяких випадках.
У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність відмови Міністерства оборони України у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності, а також наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити та здійснити таку виплату відповідно до вимог законодавства.
Оцінюючи наведені у клопотанні доводи, суддя-доповідач враховує, що виконання оскаржуваного судового рішення у частині, яка передбачає фактичне здійснення виплат з державного бюджету у вигляді одноразової грошової допомоги, за своєю правовою природою може спричинити істотні наслідки для публічних інтересів. У разі подальшого скасування цього рішення судом касаційної інстанції поворот його виконання буде істотно ускладненим або фактично неможливим з огляду на приписи статті 381 КАС України, яка допускає такий поворот лише у виняткових випадках, зокрема у разі встановлення подання позивачем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів. За таких обставин виконання оскаржуваного судового рішення до завершення його касаційного перегляду створює ризик настання негативних наслідків, що підлягає врахуванню при вирішенні питання про зупинення його виконання.
Разом з тим суд бере до уваги, що зупинення виконання судового рішення має тимчасовий характер, застосовується як винятковий захід та спрямоване на забезпечення ефективності касаційного перегляду, не позбавляє позивача права на судовий захист і не вирішує спору по суті, а відтак не порушує балансу інтересів сторін.
З огляду на викладене, з урахуванням характеру спірних правовідносин, значного розміру можливих виплат, а також ризику унеможливлення повороту виконання судового рішення у разі його скасування, суддя-доповідач доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання Міністерства оборони України та зупинення виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи відновлювальний характер наслідків зупинення виконання для позивача, необґрунтованість його заперечень, Верховний Суд доходить висновку про необхідність задоволення клопотання Міністерства оборони України.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень пункту 4 частини першої статті 340 та частини першої статті 375 КАС України, висловлена, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 16 травня 2025 року у справі №120/845/24, від 09 липня 2025 року у справі №520/32171/24, від 08 жовтня 2025 року у справі №420/1897/25 та від 23 січня 2026 року у справі №280/1098/25.
Керуючись статтями 44, 241, 248, 340, 344, 375 КАС України, Суд
Клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 160/2006/25 задовольнити.
Зупинити виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 160/2006/25 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк