06 квітня 2026 р. Справа № 440/10900/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2025, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/10900/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області
про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, відповідач, контролюючий орган), в якій просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області № 42 від 14.08.2024;
- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області № 43 від 14.08.2024.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року по справі № 440/10900/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року, з урахуванням ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року по справі №440/10900/24 скасовано.
Ухвалено постанову, якою позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано Постанову ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області №42 від 14.08.2024.
Визнано протиправною та скасовано Постанову ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області Постанову №43 від 14.08.2024.
17.03.2025 на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_1 щодо вирішення питання розподілу судових витрат в якій просила стягнути з Відповідача на користь Позивача 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Відповідач надав заперечення, в яких просив, у разі задоволення заяви позивача, стягнути з нього на користь позивача 0 грн, мотивуючи це тим, що ураховуючи наданий представником позивача розрахунок та зміст виконаних робіт (наданих послуг), вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, виходячи, зокрема, з того, що спірні правовідносини не вирізняються своєю складністю та з питання вирішення подібних правовідносин судами України (зокрема, Верховним Судом) напрацьовано судову практику.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У апеляційній скарзі та заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.
Відповідач заперечував проти задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у наданих ним запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Позивачем до матеріалів справи надані копії Договору про надання правничої допомоги від 09.09.2024, ордер, рахунок від 09.03.2026, звіт про надана правничу допомогу від 09.03.2026, платіжний документ про сплату позивачем на користь свого представника 12000, грн.
Відповідно до звіту про надану правничу допомогу адвокат Перепечай К.В. надала позивачеві такі послуги:
- підготовка апеляційної скарги. Узгодження правової позиції та проекту апеляційної скарги з Ружіцькою К.В., оформлення остаточної редакції та підготовка пакету документів (додатків) до апеляційної скарги, подання апеляційної скарги через підсистему «Електронний Суд» тривалістю - 4 год 30 хв,
- Аналіз відзиву відповідача тривалістю - 20 хв,
- Підготовлено та подано до суду клопотання про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції тривалістю - 20 хв,
- Представництво інтересів клієнта під час апеляційного перегляду справи у 20 хв Другому апеляційному адміністративному суді тривалістю - 30 хв.
Ураховуючи фактичний обсяг виконаної роботи, відхилення судом апеляційної скарги майже усіх доводів апеляційної скарги позивача, колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі усього 2000 грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач частково надавав до суду першої інстанції докази понесених витрат у суді першої інстанції, а також в у апеляційній скарзі та заяві про ухвалення додаткового рішення не просив про розподіл витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, тому колегія суддів не проводить перерозподіл витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Отже, загальний розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області складає 2000 грн.
Також колегія суддів встановила, що при ухваленні постанови від 09 березня 2026 року суд апеляційної інстанції не вирішив питання розподілу витрат на правничу допомогу.
З матеріалів справи, колегія суддів встановила, що позивач при зверненні до суду першої інстанції сплатила судовий збір у розмірі 1280,00 грн та 908,40 грн за подання заяви про забезпечення позову, яка була задоволена судом першої інстанції та не оскаржувалася до суду апеляційної інстанції, а при звернення до суду апеляційної інстанції позивач сплатила судовий збір у розмірі 1536,00 грн.
Тобто, при розгляді справи позивачем сплачено судовий збір всього у розмірі 3724,40 грн.
Враховуючи приписи ст. 139 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги усього у розмірі 3724,40 грн.
Керуючись ст. 132, 134, 139, 243, 250, 252, 310, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз, буд. 7, м. Полтава, Полтавська область, 36020, код ЄДРПОУ 40358617) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 (дві тисяч) грн 00 коп та понесені судові витрати за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги усього у розмірі 3724,40 (три тисячі сімсот двадцять чотири) грн 40 коп.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Любчич Л.В.
Судді Спаскін О.А. Присяжнюк О.В.
Повний текст додаткової постанови виготовлений 09.04.2026.