08 квітня 2026 р. Справа № 520/26197/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 02.12.25 по справі № 520/26197/21
за позовом ОСОБА_1
до Господарського суду Луганської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Господарського суду Луганської області (далі - відповідач), у якому просила суд:
- визнати протиправними дії Господарського суду Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (включно) у розмірі, меншому аніж це передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням обмежень, установлених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ;
- зобов'язати Господарський суд Луганської області здійснити перерахунок та виплату належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, у розмірі, який установлений ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмежень, установлених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ, у сумі 165654,47 грн.
- рішення суду допустити до негайного виконання в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 по справі №520/26197/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Господарського суду Луганської області (просп. Науки, буд. 5, м. Харків,6 1022, код ЄДРПОУ 02844564) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Господарського суду Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (включно) у розмірі, меншому аніж це передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням обмежень, установлених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ.
Зобов'язано Господарський суд Луганської області провести перерахунок суддівської винагороди здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороду на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (включно).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
17.11.2025 Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (далі також - заявник) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просило суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі №520/26197/21 з «зобов'язання Господарського суду Луганської області провести перерахунок суддівської винагороди, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (включно) у розмірі 165654 грн 47 коп» на «безспірне списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (165654 грн 47 коп.) на користь ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», за рахунок бюджетних призначень на заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3504040).
В обґрунтування вимог вказаної заяви зазначив, що оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі № 520/26197/21 має зобов'язальний характер та не виконується більше 9 місяців з часу відкриття виконавчого провадження, наявні підстави в силу частини 2 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» 5 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) та статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для зміни способу та порядку виконання такого рішення за заявою державного виконавця.
Стверджував, що у разі зміни способу та порядку виконання рішення суду від 16.02.2022 у справі № 520/26197/21 останнє може бути виконане у законний спосіб в порядку, встановленому Законом № 4901-VI, шляхом списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (165654 грн 47 коп.) на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних призначень на заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3504040).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 по справі №520/26197/21 заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі №520/26197/21 скасувати повністю.
Прийняти постанову, якою задовольнити заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №520/26197/21 повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що рішення Харківського окружного адміністративного суду 16.02.2022 у справі № 520/26197/21, яке набрало законної сили 19.03.2022, не виконується відповідачем вже значно більше двох місяців в частині виплати на користь заявника перерахованої суддівської винагороди у розмірі 165654,47 грн, що у розумінні положень статті 378 КАС України є підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення.
Також зауважила, що оскільки у боржника - державного органу відсутні на рахунку кошти (виділені асигнування) виконання рішення наразі можливе в порядку, передбаченому Законом № 4901-VI, а саме за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми (165654 грн 47 коп) на користь ОСОБА_1 .
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції просило задовольнити подану позивачем апеляційну скаргу повністю.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі №520/26197/21 скасувати повністю.
Прийняти постанову, якою задовольнити заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №520/26197/21 повністю.
В обґрунтування відзиву, повторюючи доводи, викладені у заяві про зміну способу та порядку виконання рішення суду та в апеляційній скарзі позивача, наполягав, що єдиним можливим методом відновлення порушених прав ОСОБА_1 та отримання нею коштів на виконання рішення суду є саме безспірне списання Державною казначейською службою України з відповідної суми (165654 грн 47 коп) на користь позивача у порядку, передбаченому Законом № 4901-VI.
Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 набрало законної сили 19.03.2022.
Позивачем отримано виконавчі листи по даній справі 30.06.2023.
28.01.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановою Яною Олександрівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77010355 за виконавчим листом №520/26197/21 та зобов'язано Господарський суд Луганської області виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (негайно у межах суми стягнення за один місяць), про що письмово повідомити державного виконавця, надавши засвідчені копії документів, які підтверджують виконання зазначеного виконавчого документа (копію розпорядження з розрахунком, докази здійснення виплати, тощо). Стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32000 гривень (UAH).
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Відділом планово-фінансової роботи та матеріально-технічного забезпечення Господарського суду Луганської області повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі № 520/26197/21 проведено розрахунок недоотриманої суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно (за винятком днів відпустки) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, у розмірі, який установлений статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Також зазначено, що Господарський суд Луганської області згодний у добровільному порядку виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 520/26197/21, у зв'язку з чим, відділом планово-фінансової роботи та матеріально - технічного забезпечення здійснено розрахунок недоотриманої суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року у розмірі 165654,47 гривень.
Проте, відсутність на рахунку Господарського суду Луганської області, передбачених для виконання рішень суду за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» достатньої кількості бюджетних призначень (асигнувань), унеможливлює наразі виконання судового рішення в частині виплати ОСОБА_1 невиплаченої суддівської винагороди у розмірі 165654,47 гривень.
Вказані обставини зумовили звернення заявника до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання вказаного рішення шляхом стягнення нарахованих сум невиплаченої суддівської винагороди.
Відмовляючи у задоволенні вимог заяви позивача, поданої у порядку статті 378 КАС України, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 по справі №520/26197/21, оскільки у справі, що розглядається, способом відновлення порушеного права позивача судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а безспірне списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів, нарахованої Господарським судом Луганської області, не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, а відтак, зміна способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, визначений заявником, фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у даній справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В силу приписів статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ Про виконавче провадження (далі Закон - 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 3 статті 33 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом № 4901-VI.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
За приписами статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Водночас, з 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 378 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Так, відповідно до змісту частин 1, 3 статті 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024 року), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України вбачається, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Колегією суддів встановлено, що на виконання рішення суду у даній справі Господарським судом Луганської області здійснено відповідний розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 , який складає 165654,47 грн та позивачем не оскаржується. Однак, фактичну виплату заборгованості у сумі 165654,47 грн здійснено не було через відсутність бюджетних призначень.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суддівська винагорода, нарахування і виплата якої є предметом позову у цій справі, не відноситься до зазначених у нормі частини 3 статті 378 КАС України виплат, невиплата яких протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку його виконання.
Обґрунтовуючи необхідність зміни способу та порядку виконання судового рішення, заявник та позивач зазначають, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі № 520/26197/21 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», враховуючи відсутність у відповідача коштів на забезпечення виконання судових рішень.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості із суддівської винагороди і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень, певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі № 520/26197/21 має зобов'язальний характер щодо перерахунку та виплати позивачу суддівської винагороди за спірний період, однак, суд першої інстанцій відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Господарського суду Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди у сумі 165654,47 грн, оскільки вважав, що питання здійснення розрахунку належних позивачу сум є виключною компетенцією відповідача.
Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць, так як не здійснював присудження виплати заробітної плати, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів позивачу, шляхом їх стягнення.
При цьому, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржувалось.
Враховуючи вищевикладене, оскільки розрахунок належної позивачем заборгованості судом не здійснювався, тому, змінивши спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі № 520/26197/21 із зобов'язання здійснити виплату заборгованості на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, фактично змінить рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, які не були предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що є неприпустимим у розумінні статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, у постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а.
Таким чином, оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а безспірне списання конкретних сум невиплаченої суддівської винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, колегія суддів доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив представник Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі № 520/26197/21.
При цьому, колегія суддів зазначає, що фактичне у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу ДСА) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості із суддівської винагороди не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а тому, колегія суддів наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 95 Конституції України, бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що встановлені у даній справі обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 520/26197/21 не підлягає задоволенню, оскільки фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 по справі № 520/26197/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій О.А. Спаскін