08 квітня 2026 р. Справа № 520/447/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 07.10.25 по справі № 520/447/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту -ГУ ПФУ в Полтавській області, другий відповідач), в якому просив суд:
- визнати незаконною відмову Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії у відповідності до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи: з 11.01.1990 року по 01.11.1990 року електрогазозварювальником в Золочівській МСПМК № 11 тресту “Харківагроспецмонтаж», з 01.11.1990 року по 30.12.1996 року електрогазозварювальником в ОП “Золочівської МС ПМК-11», з 30.12.1996 року по 26.05.1998 року електрогазозварювальником у ВАТ “Золочівська МС ПМК № 11», з 26.08.2003 р. по 26.12.2003 р.. монтажником по монтажу металевих і залізобетонних конструкцій у ВАТ Золочівська МСПМК № 11; з 09.08.2004 р. по 30.01.2006 р. монтажником по монтажу металевих і залізобетонних конструкцій ВАТ “Золочівська МСПМК - 11», з 30.01.2006 р. по 08.01.2009 електрогазозварювальником у ВАТ “Золочівська МСПМК-11».
- зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України в Харківській області провести нарахування ОСОБА_1 пільгової пенсії, та її виплату.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність та безпідставність рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 29.10.2024 № 203950011508 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу, оскільки трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, у повному обсязі підтверджено всі спірні періоди трудової діяльності ОСОБА_1 .
З посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а, вказував, що у випадку, коли з вини власника на підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, громадяни мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 по справі № 520/447/25 адміністративний позов - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України Полтавській області від 29.10.2024 № 203950011508 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди з 11.01.1990 по 01.11.1990, з 01.11.1990 по 30.12.1996, з 30.12.1996 по 26.05.1998, з 26.08.2003 по 26.12.2003, з 09.08.2004 по 30.01.2006 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська обл., Полтавський р-н, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Другий відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 по справі № 520/447/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність у діях пенсійного органу будь-яких ознак протиправності, оскільки станом на момент звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, пільговий стаж позивача за Списком № 2 становив 11 років 03 місяців 13 днів, що є недостатнім для призначення бажаної пенсії.
У свою чергу, зарахування до пільгового стажу періодів трудової діяльності позивача з 11.01.1990 по 01.11.1990, з 01.11.1990 по 30.12.1996, з 30.12.1996 по 26.05.1998, з 26.08.2003 по 26.12.2003, з 09.08.2004 по 30.01.2006 є неможливим, оскільки відсутні відомості про атестацію робочого місця.
Крім того, зазначив, що надана ОСОБА_1 довідка від 04.10.2024 № 2, видана ТДВ «Золочівська ПМК», не відповідає формі, передбаченій пунктом 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637).
Сторони правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 22.10.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, надавши трудову книжку НОМЕР_2 , військовий квиток, диплом про навчання, паспорт, код, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.10.2024 № 29, накази про результати атестації робочих місць.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області. За результатами розгляду прийнято рішення від 29.10.2024 № 203950011508 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 2, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законом порядку.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності спірного рішення, оскільки під час розгляду справи другий відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав доказів відповідності оскаржуваного рішення вимогам закону, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені ним в основу прийнятого рішення.
За висновком суду, відсутність наказів про проведення атестації робочих місць не нівелює сам факт роботи позивача з 11.01.1990 по 01.11.1990 електрогазозварювальником в Золочівській МСПМК № 11 тресту «Харківагроспецмонтаж», з 01.11.1990 по 30.12.1996 електрогазозварювальником в ОП «Золочівської МС ПМК-11», з 30.12.1996 по 26.05.1998 електрогазозварювальником у ВАТ «Золочівська МС ПМК № 11», з 26.08.2003 по 26.12.2003 монтажником по монтажу металевих і залізобетонних конструкцій у ВАТ Золочівська МСПМК № 11, з 09.08.2004 по 30.01.2006 монтажником по монтажу металевих і залізобетонних конструкцій ВАТ «Золочівська МСПМК - 11», з 30.01.2006 по 08.01.2009 електрогазозварювальником у ВАТ «Золочівська МСПМК-11», які підтверджені трудовою книжкою НОМЕР_2 , з огляду на що суд вважав безпідставним не зарахування другим відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 2 таких періодів його роботи.
З огляду на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не приймалося рішення по суті звернення ОСОБА_1 (оскаржуване рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області), суд зобов'язав саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати стаж та прийняти рішення про призначення пенсії.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі по тексту - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що станом на час звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, позивач досяг 55 річного віку.
Отже, необхідний пільговий стаж має становити 12 років 6 місяців.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року по справі № 171/843/17.
Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (чинною з 1991), до Списку № 2 (розділ ХХХІІІ) віднесені, зокрема:
- 23200000-19756 Електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки;
- 23200000-19905 Електрозварювальники на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайняті зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах з застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах;
- 23200000-19906 Електрозварники ручного зварювання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (чинною з 15.11.1994 по 16.01.2003), до Списку № 2 (розділ ХХХІІІ) віднесені, зокрема:
- 23200000-19756 Електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки;
- 23200000-19905 Електрозварювальники на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайняті зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах з застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах;
- 23200000-19906 Електрозварники ручного зварювання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (чинною з 16.01.2003 по 03.08.2016), до Списку № 2 (розділ ХХХІІІ) віднесені, зокрема:
- 33 електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки;
- 33 електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах;
- 33 електрозварники ручного зварювання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (чинній з 03.08.2016), до Списку № 2 (розділ ХХХІІІ) віднесені, зокрема:
- газозварники;
- електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки;
- електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах;
- електрозварники ручного зварювання.
Також, відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій, пов'язаних зі зварюванням металів, і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.
Колегією суддів, дослідивши трудову книжку позивача серії НОМЕР_2 від 24.06.1987, встановлено, що ОСОБА_1 працював :
- з 11.01.1990 по 01.11.1990 електрогазозварювальником в Золочівській МСПМК № 11 тресту “Харківагроспецмонтаж»;
- з 01.11.1990 по 30.12.1996 електрогазозварювальником в ОП “Золочівської МС ПМК-11»;
- з 30.12.1996 по 26.05.1998 електрогазозварювальником у ВАТ “Золочівська МС ПМК № 11»;
- з 26.08.2003 по 26.12.2003 монтажником по монтажу металевих і залізобетонних конструкцій у ВАТ Золочівська МСПМК № 11;
- з 09.08.2004 по 30.01.2006 монтажником по монтажу металевих і залізобетонних конструкцій ВАТ “Золочівська МСПМК - 11»;
- з 30.01.2006 по 08.01.2009 електрогазозварювальником у ВАТ “Золочівська МСПМК-11».
Також, позивачем додатково надавалась уточнююча довідка від 04.10.2024 № 2, яка містить всі відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 за спірний період.
Беручи до уваги встановлені колегією суддів обставини зайнятості позивача на посадах електрогазозварника та монтажника, які у вказані періоди праці Олійника були передбачені Списком № 2, слід дійти висновку про наявність підстав для врахування спірних періодів роботи позивача на посадах електрогазозварника та монтажника до пільгового стажу роботи позивача, який дає право на пільгове призначення пенсії.
Водночас, на думку пенсійного органу, не підлягають зарахуванню до пільгового стажу періоди роботи з 11.01.1990 по 01.11.1990, з 01.11.1990 по 30.12.1996, з 30.12.1996 по 26.05.1998, з 26.08.2003 по 26.12.2003, з 09.08.2004 по 30.01.2006, 30.01.2006 по 08.01.2009, оскільки не надані накази про атестацію робочих місць.
Колегія суддів вважає вищевказане твердження другого відповідача хибним, виходячи з наступного.
Так, на виконання пунктів 1, 2 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах.
За визначенням, наведеним у пункті 4 Порядку № 442 та підпункті 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Отже, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
З огляду на викладене, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
А відтак, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Такий висновок безумовно узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а, позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.04.2020 по справі № 555/2250/16-а.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що до пільгового стажу позивача має бути зарахований період його трудової діяльності з 11.01.1990 по 01.11.1990, з 01.11.1990 по 30.12.1996, з 30.12.1996 по 26.05.1998, з 26.08.2003 по 26.12.2003, з 09.08.2004 по 30.01.2006, з 30.01.2006 по 08.01.2009.
Разом з цим, виклавши у мотивувальній частині правильний висновок про наявність підстав для зарахування періодів роботи з 30.01.2006 по 08.01.2009 до пільгового стажу позивача, суд першої інстанції в резолютивній частині рішення помилково не вказав такий період, що відповідно є підставою для зміни судового рішення в цій частині.
Щодо правомірності обраного судом першої інстанції способу захисту слід зазначити наступне.
Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії
Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на те, що періоди трудової діяльності позивача з 11.01.1990 по 01.11.1990, з 01.11.1990 по 30.12.1996, з 30.12.1996 по 26.05.1998, з 26.08.2003 по 26.12.2003, з 09.08.2004 по 30.01.2006, 30.01.2006 по 08.01.2009, відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 24.06.1987, підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на пільгове призначення пенсії, що у сукупності із вже визнаним пенсійним органом пільговим стажем позивача становитиме більше необхідних 12 років 6 місяців, колегія суддів дійшла висновку про дотримання ОСОБА_1 при зверненні до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії всіх визначених законодавством умов для такого призначення.
Відтак, враховуючи, що підстав для відмови в призначенні позивачу пенсії у спірних правовідносинах не було, існує лише один вид правомірної поведінки ГУ ПФУ в Полтавській області - призначити позивачу таку пенсію.
Отже, у другого відповідача відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди з 11.01.1990 по 01.11.1990, з 01.11.1990 по 30.12.1996, з 30.12.1996 по 26.05.1998, з 26.08.2003 по 26.12.2003, з 09.08.2004 по 30.01.2006, з 30.01.2006 по 08.01.2009 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи, що судом першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин у справі помилково не вказано в резолютивній частині рішення період трудової діяльності з 30.01.2006 по 08.01.2009, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 по справі № 520/447/25 в цій частині шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в такій редакції:
“Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди з 11.01.1990 по 01.11.1990, з 01.11.1990 по 30.12.1996, з 30.12.1996 по 26.05.1998, з 26.08.2003 по 26.12.2003, з 09.08.2004 по 30.01.2006, з 30.01.2006 по 08.01.2009 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.»
В іншій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому підстави для його зміни або скасування в цій частині відсутні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 по справі № 520/447/25 - змінити шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в такій редакції:
“Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди з 11.01.1990 по 01.11.1990, з 01.11.1990 по 30.12.1996, з 30.12.1996 по 26.05.1998, з 26.08.2003 по 26.12.2003, з 09.08.2004 по 30.01.2006, з 30.01.2006 по 08.01.2009 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.»
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 по справі № 520/447/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій О.А. Спаскін