Справа № 420/5139/25
09 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо відмови у наданні йому довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 гривні;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області надати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 гривні;
розглянути справу в порядку письмового провадження без його участі;
питання розподілу судових витрат вирішити в порядку ст. 139 КАС України.
Ухвалою суду від 24.02.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України; зобов'язано позивача надати завірену копію відповіді відповідача із відмовою у наданні йому довідки про суддівську винагороду, про наявність якої він вказує у позовній заяві.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з квітня 2011 року є суддею у відставці, будучи звільненим з посади голови Скадовського районного суду Кіровоградської області. Відповідно до ч.3,4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Таким чином, розмір такого утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відповідно до ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода судді місцевого суду складає - базовий розмір посадового окладу - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року, із застосуванням відповідного коефіцієнту та доплат, зокрема, за вислугу років. У зв'язку з тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 р. № 3460-ІХ прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року встановлений у розмірі 3028 грн., позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу йому довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. 31 жовтня 2024 року Відповідач надав відповідь листом №92-1417 від 31.10.2024, яким відмовив по суті вимог заяви. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.
11.03.2025 року ТУ ДСА України в Херсонській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що законодавець чітко визначився про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні, то враховуючи відсильну норму ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», саме цей розмір і необхідно застосовувати під час визначення суддівської винагороди позивача. Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист. Дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди суддям місцевих загальних судів Херсонської області, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2024 року, у розмірі 2102 грн. відповідають положенням законодавчого регулювання та є правомірними. На думку позивачки, вона має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2024 року, в якій суддівська винагорода має розраховуватись виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2024 року складає 3028 гривень. Однак, протягом 2024 року суддівська винагорода діючих суддів розраховувалась виключно із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. При розрахунку суддівської винагороди діючим суддям не застосовувалась така розрахункова величина як прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень. ТУ ДСА України в Херсонській області не має правових підстав для надання довідки позивачеві про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з іншого розрахунку, ніж 2102 гривень, оскільки саме цей розрахунок складає базовий розмір посадового окладу судді з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Беручи до уваги, що Територіальне управління починаючи з 01 січня 2021 року не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету, та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ), відповідно, і довідку позивач отримав, виходячи з такого розрахунку.
08.05.2025 року позивач на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що 31 жовтня 2024 року на його заяву про видачу довідки про розмір довічного грошового утримання відповідач надав лише довідку за №92-1417 від 31.10.2024, який зазначений на штампі самої довідки. Інших документів позивачу не надано відповідачем. При цьому, супровідний лист до вказаної довідки також не був наданий. Вказані вище обставини свідчать про фактичну відмову відповідача у наданні позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Розглянувши наявні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з квітня 2011 року є суддею у відставці, звільнений з посади голови Скадовського районного суду Херсонської області (а.с.9).
18.10.2024 року позивач звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області з заявою щодо надання довідки про розмір суддівської винагороди за 2021-2024р.р. (а.с.10-11).
31.10.2024 року Територіальним управлінням ДСА України в Херсонській області складено довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 року, розмір якої склав 107202,00 грн, зокрема: посадовий оклад 63 060,00 грн, доплата за вислугу років (60%) 37 836,00 грн., доплата за перебування на адміністративній посаді - 6306,00 грн. (а.с.12).
Відповідачем для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 , застосовано для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року - 2102 гривні, що визнається відповідачем та зазначено у цій довідці.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VII від 02.06.2016 року.
За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно п. 1 ч. 3, ч.ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Поряд з цим, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2023 року 3028,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, 2102,00 грн.
Так, однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
30.06.2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Вказаним Законом, серед іншого, ст. 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч. 1 ст. 135 Закону № 1402, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у ст. 135 Закону № 1402.
Пунктом 1 ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону № 1402 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Отже розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», разом із встановленням з 01.01.2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., передбачений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402 у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону №1402.
Однак Закон «Про Державний бюджет України» на відповідний календарний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звертав увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже Законом №1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402.
Така правова позиція щодо застосування ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст. 135 Закону № 1402 викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 22.06.2023 року у справі №400/4904/21, від 12.07.2023 року у справі №140/5481/22 та від 24.07.2023 року у справі №280/9563/21.
Слід зазначити, що Законом №1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону №3460-IX, є протиправною.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 сформував такий щодо спірних правовідносин:
у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці
Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, позивач відповідно до ст.135 Закону №1402-VIII має право на отримання довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, розраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн. згідно з абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Отже, відповідач протиправно не видав позивачу довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 р., розраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн. згідно з абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» допустивши протиправні дії щодо відмови у підготовці та надані такої довідки позивачу, а тому наявні підстави зобов'язати відповідача видати позивачу довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 р., розраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн. згідно з абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті спору не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем законність оскаржуваних дій не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 968,96грн., ці витрати суд згідно ч.1 ст.139 КАС України покладає на відповідача.
Підстави для встановлення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області у вигляді відмови у наданні ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2024 року, у розмірі 3028 гривні.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2024 року, у розмірі 3028 гривні.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968(дев'ятсот шістдесят вісім)грн. 96 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293, 295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Територіальне управління ДСА України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 26283946; місцезнаходження: вул. Перекопська, буд.5, м.Херсон, 73000).
Суддя М.М. Аракелян