Справа № 420/36314/25
09 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.09.2025 р. № 155250036500 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 26.08.2025 р.;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 26.08.2025 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26.08.2025 р. позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника - матері ОСОБА_2 . Рішенням відповідача від 03.09.2025 р. № 155250036500 позивачу відмовлено годувальника в зв'язку з відсутністю висновку МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення вісімнадцятирічного віку. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки згідно довідки серії КО № 018890 від 21.05.1991 р. ОСОБА_1 визнаний інвалідом третьої групи безстроково, внаслідок епілепсії після перенесеного менінгіту в 1990 році. В подальшому діагноз, встановлений позивачу при визнанні інвалідом дитинства безстроково, неодноразово підтверджувався під час його звернення за станом здоров'я до закладів охорони здоров'я. Наголошує, що Порядок № 22-1, затверджений Постановою Правління Пенсійного фону України № 22-1 від 25.11.2005 р., набрав чинності після визнання позивача інвалідом дитинства третьої групи безстроково, а тому посилання відповідача на нього є безпідставним. Позивач вважає свої права порушеними, а рішення відповідача протиправним й таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 28.10.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
19.11.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що відповідно до п. 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005р. визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та /або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності). Висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності) на позивача відсутній. Враховуючи вищенаведене, Головне управління не вбачає в своїх діях порушення чинного Пенсійного законодавства України і вважає, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та безпідставні. Також вказує на необхідність залучення співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області.
10.02.2026 р. представник позивача надала до суду відповідь на відзив, в якому заперечила проти доводів та аргументів, викладених у відзиві, заперечила щодо залучення співвідповідача й просила здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалами від 09.04.2026 р. відмовлено клопотання відповідача про залучення співвідповідача та клопотанні представника позивача щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження від 05.09.1986 р. серії НОМЕР_1 , видане відділом РАЦС Жовтенового РВК м.Одеса.
ІНФОРМАЦІЯ_2 матір позивача померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть від 20.01.2025 р. серії НОМЕР_2 , видане Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Згідно довідки серії КО № 018890 від 21.05.1991 р. позивача визнано інвалідом третьої групи безстроково, внаслідок епілепсії після перенесеного менінгіту в 1990 році.
В подальшому діагноз, встановлений позивачу при визнанні інвалідом дитинства безстроково, неодноразово підтверджувався під час звернення за станом здоров'я до закладів охорони здоров'я, про що свідчать копії медичної довідки Дніпропетровської міської лікарні № 14 від 28.12.2004 р. № 639, консультаційного висновку спеціаліста КНП "Міська лікарня № 5" Одеської міської ради від 04.03.2025 р., консультативного висновку лікаря невролога Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету від 10.03.2025 р., довідки КНП "Міська клінічна лікарня № 1" Одеської міської ради від 04.03.2025 р., виписного епікризу № 1080/1/440 від 16.05.2025 року КНП "Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я" Одеської обласної ради.
26.08.2025 р. позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника - матері ОСОБА_2 .
За принципом екстериторіальності дана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, рішенням якого від 03.09.2025 р. № 155250036500 позивачу відмовлено годувальника в зв'язку з відсутністю висновку МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення вісімнадцятирічного віку. Страховий стаж померлого годувальника становить 39 років 05 місяців 29 днів.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі -Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені статтею 36 Закону №1058-IV, згідно з ч.1 якої, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.36 Закону №1058-IV, непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника вважаються, зокрема: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років..
За змістом ч.1 ст.38 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону
Згідно ст.46 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII сім'я, яка має право на пенсію в разі втрати годувальника, може звертатися за призначенням пенсії в будь-який час після смерті або встановлення безвісної відсутності годувальника без обмеження будь-яким строком.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. №22-1 (Порядок №22-1).
У п.3 розділу ІІ цього Порядку визначено перелік документів, які подаються для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п.2.18 розділу ІІ Порядку №22-1, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Тобто право на призначення пенсії по втраті годувальника особа, якій призначається пенсія, набуває лише за умови надання виписки з акта огляду в МСЕК та/або висновку МСЕК про те, що вона могла бути визнана інвалідом до досягнення 18 років. З наведеного слідує, що є два випадки для призначення пенсії такого виду пенсії: як встановлення особі інвалідності до досягнення нею 18 річного віку, так і настання інвалідності у віці до 18 років.
Вказане також узгоджується з положенням ч.2 ст.36 Закону №1058-IV, за яким непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника вважаються також діти померлого годувальника старші 18 років, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
При цьому, формулювання "стали особою з інвалідністю до досягнення 18 років" не є тотожнім "отримали статус особи з інвалідністю до досягнення 18 років" (в формалізованому розумінні), натомість їх слід тлумачити також таким чином, що стан здоров'я вказаних осіб фактично відповідав та/або мав передумови відповідати статусу інвалідності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 року по справі №302/1149/16-а та від 27.10.2021 року по справі №759/6651/16-а.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що позивач набув інвалідності до досягнення нею 18 років, у зв'язку із чим і було зроблено запис про інвалідність з дитинства у довідці серії КО № 018890 від 21.05.1991 р., а тому доводи відповідача щодо відсутності підтвердження наявності ознак інвалідності у віці до 18 років є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Більше того, Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 р. у справі №302/1149/16-а та від 27.10.2021 р. у справі №759/6651/16-а зазначив, що встановлення категорії "інвалідність з дитинства" МСЕК особам ще до їх повноліття чинним законодавством не передбачено.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника із посиланням на відсутність документів, згідно яких вона визнана особою з інвалідністю з дитинства до досягнення 18 років, що свідчить про невідповідність спірного рішення від 03.09.2025 р. № 155250036500 критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, вирішуючи питання про найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступного.
Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 р. у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 р. у справі №480/4737/19 та від 22.06.2023 р. у справі №480/4288/21.
Відповідач, відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходив з того, що позивачем не подано документів, згідно яких він визнаний особою з інвалідністю з дитинства до досягнення 18 років, однак вказане, як встановлено судом, не відповідає дійсності.
Разом з тим, відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не вимагалось дооформлення поданих позивачем документів для призначення пенсії, у тому числі заяви про призначення пенсії, чи подання додаткових документів. Тобто позивачем, як суб'єктом звернення, дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем виконано всі умови, визначені законом для призначення пенсії, відтак, в силу вимог ст.ст.5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту її порушених прав, слід зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058-IV.
Згідно пункту "б" ч.1 ст.83 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатив 1211,20 грн. судового збору, які мають бути стягнуті з відповідача на його користь.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Андрія Саєнка, буд.10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Андрія Саєнка, буд.10, код ЄДРПОУ 22933548) від 03.09.2025 р. № 155250036500 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Андрія Саєнка, буд.10, код ЄДРПОУ 22933548) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) пенсію у зв'язку з втратою годувальника як особі, яка стала особою з інвалідністю до досягнення 18 років, згідно його заяви від 26.08.2025 р., з урахуванням пункту "б" ч.1 ст.83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Андрія Саєнка, буд.10, код ЄДРПОУ 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко