Справа № 420/36331/25
08 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,-
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (про особовий склад) №347-ОС від 21.03.2025 року відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 8 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XI.
Ухвалою суду від 03.11.2025 року позов було залишено без руху та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом надання позивачем до Одеського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у 10- денний строк з дня вручення ухвали.
Ухвалою суду від 12.01.2026 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання позивачем до Одеського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
На виконання ухвали суду від 12.01.2026 року від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви позивач зазначає про існування поважних причин, що зумовили об'єктивну неможливість звернутися до суду у строк, передбачений ст. 122 КАС України. Позивач був обмежений в доступі до правової допомоги, оскільки під час проходження військової служби мобільний зв'язок та доступ до інтернету частково блокуються (або ж у військовослужбовців можуть забрати особисті мобільні телефони) задля уникнення розповсюдження інформації щодо місцезнаходження навчального центру, де проходять навчання військовослужбовці, з метою уникнення обстрілів. Також, у зв'язку з мобілізацією проти бажання Позивача, на нього були покладені конкретні обов'язки військової служби, які слугують головній меті - захисту територіальної цілісності України, що, зокрема, підтримує можливість роботи суду в нормальних умовах на четвертий рік повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Вирішення власних приватних справ Позивачем в таких умовах було вкрай складним. Позивач просить також враховувати фактор часу, оскільки під час проходження військової служби важко планувати власні справи, ставитись з повагою до статусу військовослужбовців, враховуючи позицію Верховного Суду, зокрема, в питаннях поновлення процесуального строку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, в позовній заяві позивач просить скасувати наказ НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (про особовий склад) №347-ОС від 21.03.2025 року про продовження дії контракту понад встановлені строки.
Отже, позивач повинен був звернутися до суду з цим позовом у місячний строк з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права ще у квітні 2025 року.
При цьому, позовну заяву подано до суду 27.10.2025 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Так, Верховним Судом у постанові від 24 липня 2024 року у справі №760/8560/21 зроблено висновок, що непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сил характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лих (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, як хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Сама по собі обставина зарахування позивача до складу Збройних Сил України не свідчить про пропуск строку звернення до суду внаслідок виникнення обставини непереборної сили.
При цьому, у разі доведення належними та допустимим доказами, що саме обставина перебування на військовій службі під час воєнного стану об'єктивно унеможливила виконанням ним зазначено процесуальної дії у встановлений законом строк, тобто доведення причинно-наслідкового зв'язку між перебуванням на військовій службі під час воєнного стану та пропуском строку звернення до суду, така обставина може бути визнана обставиною непереборної сили.
Суду не надано доказів, що перебування позивача на військовій службі унеможливило дотримання ним строку звернення до суду з вимогами.
Відповідно до п. 110 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Натомість, жодних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем дій спрямованих на захист, порушених на його думку прав, матеріали адміністративного позову не містять.
Крім того, як вбачається з матеріалів адміністративного позову, зокрема, ордеру про надання правничої (правової) допомоги Серії ВВ №1027550 від 27.10.2025 року, між позивачем та адвокатом Юрченко Володимиром Григоровичем договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги укладено 16.07.2025 року, що спростовує зазначені в заяві доводи про те, що позивач був обмежений в доступі до правової допомоги.
Встановлені суддею обставини дають підстави для висновку, що будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду з даним адміністративним позовом, у т.ч. протягом розумного строку, позовна заява не містить.
Оскільки інших доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, останнім до суду не надано, то суддя приходить до висновку, що причини наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду не є поважними.
Таким чином, недоліки позовної заяви викладені в ухвалі суду від 12.01.2026 року про залишення адміністративного позову без руху позивачем не усунуто.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, оскільки позивач вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконав, позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 294, 295 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу - повернути без розгляду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду в порядку, передбаченому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА