Справа 127/11612/26
Провадження 1-кс/127/4518/26
08 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваної ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12026020020000218 внесеного до ЄРДР 06.04.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Березянка, Ружинського району, Житомирської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, раніше не судимої,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12026020020000218 внесеного до ЄРДР 06.04.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваної ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 06 квітня 2026 року, близько 14 години 00 хвилин, знаходилась у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , де спільно зі своїми знайомими, серед яких був ОСОБА_7 , вживала алкогольні напої.
Так, перебуваючи у приміщенні вищезазначеної квартири між ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 , виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у приміщенні кухні, вище вказаної квартири, взяла кухонний ніж та, діючи умисно, усвідомлюючи, що посягає на здоров'я іншої особи, передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, нанесла один удар зазначеним ножем в ділянку живота ОСОБА_7 спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: ножового проникаючого поранення живота, грудної клітини, шлунку, поранення лівої долі печінки, внутрішньочеревну кровотечу.
Внаслідок зазначених злочинних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_7 було госпіталізовано до реанімаційного відділення № 1 КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».
За підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення 06.04.2026 у порядку ст. 208 КПК України затримана:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка с. Березянка, Ружинського району, Житомирської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима, - 07.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Будучи допитаною як підозрювана, ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнала.
Обґрунтованість підозри у вчиненні злочину ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні взаємопов'язаними між собою прямими доказами у сукупності, які містяться у наступних різних процесуальних джерелах: протоколом огляду місця події від 07.04.2026, протоколом обшуку від 06.04.2026, протоколом затримання, вилученими речовими доказами, показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , поясненням та протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_4 та іншими речовими доказами у їх сукупності.
У зазначеному випадку метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 є забезпечення виконання нею як підозрюваною, а в майбутньому, вірогідно, й обвинуваченою, покладених на неї ст. 42 Кримінального процесуального кодексу процесуальних обов'язків, а саме: прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також запобігти спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити нове кримінальне правопорушення;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
При обрані запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід також врахувати те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, тому, усвідомлюючи міру покарання, яка їй загрожує у разі визнання її винною, буде переховуватись від органів досудового розслідування з метою уникнення покарання, яке їй загрожує.
Вказане свідчить про наявність ризику передбаченого ч.1 п.1 ст.177 КПК України.
Встановлено, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідка та потерпілого у вказаному провадженні, тобто перешкоджати їх з'явленню до органів досудового слідства, суду, примушування їх до відмови від давання показань, а також давання завідомо неправдивих показань шляхом погрози насильством, знищенням їх майна, а також погрожувати вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання, так як ОСОБА_4 достойменно відоме місце їхнього проживання.
Це підтверджує існування ризику, зазначеного у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тому проаналізувавши всі наявні ризики, а також те, при яких обставинах ОСОБА_4 вчинила вказаний злочин, а саме зухвало, нехтуючи цінностями життя та здоров'я людини.
Також при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід врахувати такі обставини:
- ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років;
- У ОСОБА_4 відсутні місце роботи або навчання у м. Вінниці;
- ОСОБА_4 самостійно не утримує недієздатних або обмежено дієздатних осіб, малолітніх дітей;
- ОСОБА_4 є повнолітньою, дієздатною, працездатною особою, не похилого віку;
- Будь-які можливості для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності або кримінального покарання на даній стадії кримінального провадження не встановлені.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком понад 5 років.
При вирішенні питання, щодо обрання запобіжного заходу також враховано, що у практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення особою тяжкого злочину на початковому етапі розслідування виправдовує тримання під вартою. Хоча, поряд з цим Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).
Також, у своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, вчиненого особою, та ризик його ухилення від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення. При цьому, згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «I.A. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під варту підозрюваного та обмеження його конституційних прав, у нашому випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
При цьому враховується, що жоден з інших запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Домашній арешт не зможе забезпечити належну поведінку особи та перешкоджати здійснення ним психологічного впливу на свідків, тощо.
У зв'язку із викладеним, враховуючи особу підозрюваного, його антисоціальне становище, вважаю, що запобігти ризикам передбаченим п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі вищевикладеного, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, разом з тим по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
Підозрювана ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечила проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснила, що під час вживання алкогольних напоїв разом з потерпілим останній почав її домагатись та робити пропозиції інтимного характеру проте вона відмовилась, після чого потерпілий почав наносити їй тілесні ушкодження, а тому вона з метою самозахисту витягнула із заднього карману джинсових штанів потерпілого ніж та вдарила його цим ножем. Просила слідчого суддю застосувати відносно неї більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Під час судового розгляду адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснив, що ризики зазначені у клопотанні є недоведеними та жодним чином не підтвердженими, ОСОБА_4 нанесла потерпілому тілесні ушкодження з метою захисту свого життя та здоров'я, оскільки останній застосував до неї фізичне насильство, а тому просив слідчого суддю застосувати відносно ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Слідчий суддя заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК України, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.
На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.
Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.
За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.
В даному випадку, з'ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетною до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які їй інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
За приписами ч. 4ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 , має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштована, розлучена, утриманців не має, раніше не судима, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, вчиненого із застосуванням насильства, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваної, відсутність у неї соціально стримуючих факторів, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрювана ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, здійснювати вплив на потерпілого та свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання їй більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрювана обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Разом з тим, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Слідчий суддя вважає обґрунтованим застосування запобіжного заходу до підозрюваного в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, тому враховуючи обставини кримінального правопорушення, по якому ОСОБА_4 повідомлено про підозру та особу підозрюваної слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення застави.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 369, 370,372, 400 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 21 години 00 хвилин 05 червня 2026 року (відповідно до протоколу затримання) в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 05 червня 2026 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя