Справа № 134/535/26
Провадження № 1-кп/134/62/2026
іменем України
07 квітня 2026 рокуКрижопільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченої: ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 в кримінальному провадженні № 42025022310000047 від 28.07.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительці АДРЕСА_1 , громадянці України, одруженої, на утриманні має двох малолітніх дітей, раніше не судимій,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 369-2 КК України
У провадженні Крижопільського районного суду Вінницької області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.
Через підсистему «Електронний суд» до Крижопільського районного суду Вінницької області 07.04.2025 року прокурор Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 подав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання прокурор покликається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме:, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та пропозиції здійснити вплив за надання такої вигоди, а також набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення дій, спрямованих на приховування такого майна або володіння ним, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом.
Попередньо ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2026 задоволено клопотання прокурора, продовжено підозрюваній ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 24.03.2026 включно. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31.03.2026 у справі № 127/8775/26, постановлено ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 залишити без змін.
На даний час продовжують існувати ризики, що були зазначені в ухвалі слідчого судді про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, а саме ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, з якими працює у ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також на потерпілу ОСОБА_7 .
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна (ч. 1 ст. 209 КК України), та за які законом передбачено покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років (ч. 2 ст. 369-2 КК України), а тому враховуючи обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, тяжкість покарання за злочини є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачена може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду. При оцінці даного ризику, слід брати до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Оцінюючи наявність ризику впливу на свідків та потерпілої у кримінальному провадженні, прокурор виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачена не будучи обмеженою у спілкуванні із свідками та потерпілою, яким відомі обставини вчинення злочинів у яких остання обвинувачується, вона може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявності ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування,а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
07.04.2026 року через канцелярію Крижопільського районного суду Вінницької області захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 надала заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешти , в обґрунтування якого посилається на те, що ризик переховування повністю нівелюється тим, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, оскільки на її утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей: донька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є студенткою Вінницького технічного фахового коледжу та малолітній син ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який відвідує дитячий садок, що розташований в селищі Крижопіль, тому уразі задоволення клопотання у ОСОБА_4 виникнуть труднощі з доставлянням малолітнього сина до дитячого садка. Також чоловік обвинуваченої ОСОБА_10 продовжує перебувати на військовій службі за призовом під час мобілізації. Крім того ОСОБА_4 з моменту початку досудового розслідування належним чином виконувала свої процесуальні обов'язки, з'являлася за викликами до органів досудового розслідування та суду, не перешкоджала кримінальному провадженню, матеріали кримінального провадження не містить даних про існування ризиків того, що обвинувачена може незаконно вплинути на свідків та потерпілу.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та вказав, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому просив застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання.
Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засідання підтримала позицію свого захисника. вказала, що в неї на утриманні перебуває двоє її неповнолітніх дітей, вона перебуває у шлюбі, чоловік служить в збройних силах, тому дітей виховує сама, в разі задоволення клопотання буде позбавлена можливості завозити наймолодшого до у дитячий садочок у селищі Крижопіль, придбавати продукти харчування та здійснювати догляд за дітьми.
Дослідивши вказане клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, суддя прийшов до наступного висновку.
У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд, за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, його зміни чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, бо це передбачає оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення остаточного рішення.
Зазначене свідчить про те, що на стадії підготовчого судового засідання суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це кримінальне правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду у майбутньому.
Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Прокурором вказується на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Під час розгляду клопотання, прокурором жодним чином не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, оскільки ОСОБА_11 раніше не судима, що ОСОБА_4 зареєстрована та має постійне місце проживання у АДРЕСА_1 , у останньої на утриманні перебуває двоє її неповнолітніх дітей, вона перебуває у шлюбі, чоловік продовжує перебувати на військовій службі за призовом під час мобілізації, обвинувачена раніше не судима, що свідчить про наявність у останньої міцних соціальних зав'язків, Відомостей того, що на обліку лікаря нарколога та психіатра перебуває суду не надано.
Згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
Отже, вищезазначені обставини в сукупності узгоджуються з європейськими стандартами та свідчать про можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_11 більш м'якого запобіжного заходу, який, на думку судді, забезпечить належну подальшу процесуальну поведінку обвинуваченої.
Так, на думку суду, та обставина, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відносяться до нетяжких та тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна (ч. 1 ст. 209 КК України), та у вигляді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років (ч. 2 ст. 369-2 КК України), розуміючи, що за скоєне їй може загрожувати міра покарання у виді позбавлення волі, має значення при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для цілодобового домашнього арешту, а відтак суддя дійшов до переконання про доцільність часткового задоволення клопотання.
Таким чином, суддя, враховуючи вимоги статті 181 КПК України, вважає за можливе та необхідне застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання у нічний час доби, так як даний запобіжний захід зможе запобігти ризикам зазначеним у ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 183, 184, 193, 194, 196, КПК України, суддя
Клопотання прокурора Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати житло, що за адресою АДРЕСА_1 , у нічний час доби з 20 год. до 06 год. ранку наступного дня, терміном 60 діб з 07 квітня 2026 року по 05червня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати на виклики прокурора та суду за першою вимогою у визначений ними час;
- не відлучатись з населеного пункту, де вона проживає, без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утриматись від спілкування із особами, які є свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні;
- здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорта) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Строк дії ухвали шістдесят днів.
Направити ухвалу для виконання до Відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області для негайної постановки на облік обвинуваченої, про що повідомити прокурора та суд.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.
Суддя