Справа № 128/822/26
08.04.2026 м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького районного суду Вінницької області в складі:
головуючої колегії - судді ОСОБА_1 ,
членів колегії - суддів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області клопотання прокурора у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 01.12.2025 в ЄРДР за №12025020050000728 за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України,-
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесені 01.12.2025 в ЄРДР за №12025020050000728 за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України.
08.04.2026 у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо закриття підготовчого судового засідання, оскільки вважає що потерпілий про дату, час та місце даного засідання належним чином не повідомлений, тому останній буде позбавлений права на подачу цивільного позову в даному кримінальному провадженні. Тому просив колегію суддів розглянути в даному засіданні його письмове клопотання та оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні для виклику потерпілого.
Подане клопотання про продовження строку дії застосованого запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою прокурор обґрунтував тим, що строк дії запобіжного заходу стікає, а ризики, які стали підставою для його застосування, не змінилися та не відпали, а саме: обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.
Суду зазначив, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Окрім цього вказує, обвинувачений ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , прибувши до Вінницької області задля перебування на стаціонарному лікуванні визначеного підрозділом медичного закладу. Так, ігноруючи лікування, останній 27.10.2025 направився до села Сосонка Вінницького району Вінницької області до свого товариша, ОСОБА_8 , де вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи. Крім того, ОСОБА_7 раніше судимий за ч.1 ст. 115 КК України, але в червні 2025 року звільнений з умовно-дострочим звільнення, у зв'язку з бажанням останнього проходити військовому службу.
Прокурор вважає, що застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки: особисте зобов'язання є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки; особиста порука, оскільки в обвинуваченого відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу; застава, оскільки в разі сплати застави він зможе продовжити злочинну діяльність чи переховуватися від слідства та суду; домашній арешт, оскільки в силу суворості міри покарання обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, внаслідок чого ймовірно можливо покине місце проживання.
У зв'язку з чим прокурор просить суд продовжити строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
Захисник обвинуваченого - ОСОБА_6 в даному засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки термін тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 закінчується 27.04.2026, а тому є час для призначення судом ще одного підготовчого засідання, в яке викликати повторно потерпілого та вирішити клопотання прокурора. Вважає, що вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою можливе судом лише за результатами проведення підготовчого судового засідання, а оскільки дане підготовче засідання неможливо проводити у зв'язку з неявкою потерпілого, тому клопотання прокурора не підлягає вирішенню.
Обвинувачений ОСОБА_7 у підготовчому судовому засідання підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши клопотання прокурора, з'ясувавши міркування обвинуваченого та захисника, оглянувши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Згідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Колегією суддів установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_7 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Колегія суддів вважає, що наразі існують, не зменшилися та не відпали ризики, передбачені п.п.1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_7 по даному кримінальному провадженню обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину; не одружений, дітей не має; раніше судимий за ч.1 ст. 115 КК України, але в червні 2025 року звільнений умовно-достроково, для проходження військової служби, тому колегія суддів вважає, що обвинувачений не має на волі соціально-стримуючих факторів.
Окрім того, на даний час вищевказаний обвинувальний акт перебуває в суді на стадії підготовчого судового засідання, а тому судом ще не заслухані покази потерпілого, свідків, обвинуваченого, не досліджені судом і письмові документи та речові докази, в зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що існують ризики чинення незаконного впливу ОСОБА_7 на потерпілого, свідків, з метою зміни їх показів у суді на його користь; вчинення ним іншого кримінального правопорушення, а також переховування ним від суду.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, колегія суддів доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, йому доцільно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки наведені ризики прокурором не зменшилися та не відпали.
Відповідно до пункту 2 частини 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, та те, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України, тому колегія суддів не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Доводи приведені захисником ОСОБА_6 колегія суддів вважає хибними, виходячи з такого.
Згідно до ч.1 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що продовження строку тримання під вартою у підготовчому судовому засіданні можливе без його закриття, оскільки чинним КПК України не заборонено суду оголошувати перерву або відкладати підготовче судове засідання на іншу дату.
В свою чергу, згідно до ст. 331 КПК України, суд за наявності клопотань під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування, тобто це є обов'язком суду, що колегією суддів було додержано .
Тому, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, колегія суддів вважає за доцільне продовжити ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме - по 06.06.2026, включно, без застосування запобіжного заходу у виді застави, таким чином задовольнивши клопотання прокурора.
Керуючись ст.ст.331, 376 КПК України, колегія суддів -
Письмове клопотання прокурора ОСОБА_9 , підтримане прокурором ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України, строком на шістдесят днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме по 06 червня 2026 року включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали суду проголошений 09.04.2026 о 13.45 год.
Головуючий суддя: ОСОБА_10
Судді: ОСОБА_11
ОСОБА_12