справа№380/20861/25
08 квітня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , щодо обрахунку у період з 1 червня 2022 року по 19 травня 2023 року підполковнику ОСОБА_2 посадового окладу та окладу за військовим званням при нарахуванні і виплаті грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2022 році у розмірі 2481 грн, встановленого на 01 січня 2022 року Законом України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», надалі - Закон № 1928-IX , у 2023 році - в розмірі 2684 грн, встановленого на 01 січня 2023 року Законом України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», надалі - Закон № 2710-IX , визнати протиправною;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 перерахувати та виплатити підполковнику ОСОБА_2 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), за період з 1 червня 2022 року по 19 травня 2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2022 році у розмірі 2481 грн, встановленого на 01 січня 2022 року Законом № 1928-IX , у 2023 році - в розмірі 2684 грн, встановленого на 01 січня 2023 року Законом № 2710-IX , з урахуванням вже виплачених йому за вказаний період грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач у період з 14.03.2022 по 29.04.2024 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 . З 01.06.2022 ВЧ НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 , відтак у період з 01.06.2022 до 29.04.2024 позивач отримував грошове забезпечення у ВЧ НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що обрахунок та виплата йому грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01.06.2022 по 19.05.2023, проводилися не виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2022 році - в розмірі 2481 грн., визначеному на 01.01.2022 ст. 7 Закону № 1928-IX, у 2023 році - в розмірі 2684 грн., визначеному на 01.01.2023 Законом № 2710-IX, а за прожитковим мінімумом для працездатних осіб, встановленого у 2018 році Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», станом на 01.01.2018 в розмірі 1762 грн., тобто на підставі п. 4 Постанови КМУ № 704 , у редакції п. 6 Постанови КМУ № 103, яка з 29.01.2020, - дня набрання законної сили Постановою суду № 87361222, не підлягає застосуванню. Такі дії відповідача вважає протиправними, тому позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 20.10.2025 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
21.10.2025 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 27.10.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
12.11.2025 від відповідача за вх. №90306 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача пояснив, що під час проходження служби виплата грошового забезпечення та інших похідних видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, а також із звільненням із неї, позивачу здійснювалась у порядку, що затверджений Міністром оборони України, у розмірах, що встановлені Кабінетом Міністрів України у відповідності до чинного законодавства. Усі нарахування та виплати грошового забезпечення та інших похідних видів грошового забезпечення у зв'язку із проходженням військової служби, а також із звільненням із неї, позивачу протягом проходження служби та при звільненні здійснювались у безспірному розмірі, в тому числі на підставі і в межах вимог п. 4 Постанови №704 в чинних редакціях. Таким чином, виплата грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), позивачу здійснювалась відповідно до вимог п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (в редакції від 26.02.2022). Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних становив 1762 грн. Оскільки норми постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 залишалися незмінні без урахування рішення суду у справі №826/6453/18, а відтак вони застосовувалися у відповідній редакції. За вказаний у позовній заяві період змін до п. 4 Постанови №704, що передбачали використання такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" не вносились. Рішень стосовно зміни перерахунку нарахованого та виплаченого грошового забезпечення в зв'язку зі зміною розрахункових величин Кабінетом Міністрів України не видавалось. Таким чином, наведене вище вказує на необґрунтованість усіх заявлених позовних вимог у вказаній частині, що викладені у позовній заяві позивача. А доводи позивача щодо набуття права на перерахунок грошового забезпечення та інших похідних видів грошового забезпечення у зв'язку із проходженням військової служби - є безпідставними та необґрунтованими, оскільки законодавчо встановлений порядок нарахування та виплати грошового забезпечення жодним чином за вказаний період не змінювався. Отже, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.
14.11.2025 від позивача за вх. №91110 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що ВЧ НОМЕР_1 на власний розсуд, всупереч наведеним висновкам Верховного Суду у відзиві від 11.11.2025 стверджує про правомірність своєї бездіяльності щодо обрахунку у період з 01.06.2022 по 19.05.2023 позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням при нарахуванні і виплаті грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2022 році у розмірі 2481 грн., встановленого на 01.01.2022 Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у 2023 році - в розмірі 2684 грн., встановленого на 01.01.2023 Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Таким чином, бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо обрахунку у період з 01.06.2022 по 19.05.2023 позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням при нарахуванні і виплаті грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2022 році у розмірі 2481 грн., встановленого на 01.01.2022 Законом № 1928-IX, у 2023 році - в розмірі 2684 грн., встановленого на 01.01.2023 Законом № 2710-IX , є протиправною, оскільки протирічить нормі права, - п. 4 Постанови КМУ № 704, з урахуванням висновків Верховного Суду. Просив суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 у період з 14.03.2022 по 29.04.2024 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з наказу від 29.04.2024 № 122 (по стройовій частині) командира ВЧ НОМЕР_2 , та довідкою від 02.09.2025 форми ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу), виданою Пенсійним фондом України щодо ОСОБА_1 .
З 01.06.2022 ВЧ НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 , відтак у період з 01.06.2022 до 29.04.2024 позивач отримував грошове забезпечення у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується Довідкою ОК-5.
Позивача зазначає, що в період проходження військової служби відповідачем неправильно нараховувалося його грошове забезпечення, а саме не виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2022 році - в розмірі 2481 грн., визначеному на 01.01.2022 ст. 7 Закону № 1928-IX, у 2023 році - в розмірі 2684 грн., визначеному на 01.01.2023 Законом № 2710-IX, а за прожитковим мінімумом для працездатних осіб, встановленого у 2018 році Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», станом на 01.01.2018 в розмірі 1762 грн., тобто на підставі п. 4 Постанови КМУ № 704 , у редакції п. 6 Постанови КМУ № 103, яка діяла з 29.01.2020 - дня набрання законної сили Постановою суду № 87361222, не підлягає застосуванню.
Вважаючи, що відповідач неправомірно здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XIІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ) грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України постановою "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова №704) затвердив, серед іншого, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (згідно з додатком 1).
Згідно з п. 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У додатку 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до Постанови №704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
У п. 4 Постанови № 704 - у первинній його редакції, яка діяла до набрання чинності Постанови № 103 - було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітка додатку 1 до Постанови № 704 у цьому зв'язку повторювала нормативні положення пункту 4, а саме: 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови №704.
Проте вже 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103 (чинна з 24.02.2018, далі - Постанова № 103), п. 6 якої вніс зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 п. 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отож на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) п. 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з п. 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Водночас, текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями п. 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з п. 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28.10.2020 № 1038 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704" виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
Проте, ще до ухвалення зазначеної постанови від 28.10.2020 № 1038 Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнав протиправним і скасував п. 6 Постанови № 103.
Відтак, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція п. 4 Постанови №704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з п. 6 Постанови № 103.
Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті п. 4 Постанови №704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
У постанові від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22 Верховний Суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому суд зазначає, що п. 8 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Так, ч. 3 ст. 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до такого Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 15.03.2023 у справі №420/6572/22 дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Суд звертає увагу на те, що такий самий підхід Верховний Суд застосував також у справах №120/8603/21-а (постанова від 31.08.2022), №120/648/22-а (постанова від 16.11.2022), №640/17686/21 (постанова від 04.012023), №440/1185/21 (постанова від 10.01.2023).
У згаданих справах, правовий висновок Верховного Суду про те, що з 01.01.2020 розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Водночас, суд звертає увагу на дату ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним і скасовано п. 6 Постанови № 103.
Таким чином, суд висновує, що відповідач діяв протиправно щодо нарахування та виплати позивачу з 01.06.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.
З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), за період з 01.06.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2022 році у розмірі 2481 грн., встановленого на 01.01.2022 Законом № 1928-IX , у 2023 році - в розмірі 2684 грн., встановленого на 01.01.2023 Законом № 2710-IX , з урахуванням вже виплачених йому за вказаний період сум грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення ч. 2 ст. 2 КАС України відповідачем дотримано не було, що зумовило звернення позивача до суду за своїм захистом.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, тому в силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обрахунку у період з 01.06.2022 по 19.05.2023 ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням при нарахуванні і виплаті грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2022 році у розмірі 2481 гривень, встановленого на 01.01.2022 Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у 2023 році - в розмірі 2684 гривень, встановленого на 01.01.2023 Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.06.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2022 році у розмірі 2481 гривень, встановленого на 01.01.2022 Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у 2023 році - в розмірі 2684 гривень, встановленого на 01.01.2023 Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням вже виплачених йому за вказаний період сум грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 08.04.2026.
Суддя Потабенко В.А.