про залишення позовної заяви без руху
08 квітня 2026 рокусправа № 380/6293/26
матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до Дрогобицького відділу Західного міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з позовом до Дрогобицького відділу Західного міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України (місцезнаходження: 82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Стрийська, 64) , в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Дрогобицького відділу Західного міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України щодо не оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітній на ім'я ОСОБА_2 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
-зобов'язати Дрогобицький відділ Західного міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України - оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітній на ім'я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України .затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, з проставленою відміткою місця проживання (що передбачено пунктами 6, 7 Положення №2503-ХІІ) - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлені вимоги щодо форми, змісту позовної заяви, порядку її подання.
Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Частина 4 ст.46 КАС України встановлює, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
У постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Позивачка у позовній заяві відповідачем зазначила - Дрогобицький відділ Західного міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України.
Водночас, Дрогобицький відділ є структурним підрозділом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, що входить до структури Західного міжрегіонального управління ДМС, не має статусу юридичної особи та не є самостійним суб'єктом господарювання чи права.
За таких обставин і правових підстав, вимоги позивача не відповідають наведеним приписам норм процесуального права та позбавляють суд можливості встановити дійсний зміст і суть правовідносин, що виникли між позивачкою і відповідачем.
Тобто, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору. Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 826/16958/17.
З урахуванням наведеного, позивачці необхідно привести позовну заяву у відповідність з процесуальним законодавством шляхом подання до суду позовної заяви із зазначенням суб'єктного складу та змісту позовних вимог з урахуванням норм КАС України.
Відповідно до п. 7 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві, зокрема, зазначається відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Порушуючи вимоги п.7 ч.5 ст.160 КАС України, позивачем в позовній заяві не вказано, чи вживались заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.
Згідно з п.9 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначається: у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Суддя вказує на те, що у позовній заяві позивачкою не обґрунтовано порушення оскаржуваними відповідачами прав, свобод, інтересів позивача, що не відповідає вищенаведеному процесуальному положенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 8 ст. 160 КАС України передбачено, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
На підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору позивачка покликається на п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), відповідно до якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 53 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
За приписами ч. 1 ст. 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, позивач звертаючись в інтересах неповнолітніх дітей діє як законний представник неповнолітньої особи в розумінні частини 1 статті 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини 1 статті 53 КАС України.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Проте представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI, оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини, від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI (особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю).
Аналіз вказаних норм дає підстави виснувати, що Закон України «Про судовий збір» не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах до категорії громадян, які безумовно звільняються від сплати судового збору.
Викладене узгоджується із висновком, викладеним в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 640/109/19, в ухвалі Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 140/34665/23.
Отже, ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 як її законний представник, звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою, за подання якої передбачено сплату судового збору.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України №3674-VI передбачено, що розмір судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову, який містить позовну вимогу немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становить 3328,00гривні.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1331,20грн.
З матеріалів адміністративного позову встановлено, що позовна заява містить одну самостійну вимогу немайнового характеру.
Відтак, за подання цього позову до суду позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 1331,20грн.
Також, статтею 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Слід зазначити, що відомості про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (http://adm.lv.court.gov.ua) в розділі Судовий збір, а також автоматично розрахувати та сформувати квитанцію для сплати судового збору.
Належним документом про сплату судового збору в розумінні вищевказаного Закону, є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення (оригінал).
Суддя зазначає, що подання позовної заяви без додержання вимог, передбачених ст.160 КАС України є підставою для залишення її без руху.
Відповідно до ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу необхідно надати певний строк для приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. 160 КАС України для усунення вказаних недоліків, а саме: уточнити відповідача та зміст позовних вимог для цілей розгляду цієї справи із обґрунтуванням, в межах компетенції визначеного відповідача, позовних вимог; зазначити чи вживались заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви та перелік таких заходів, якщо вони здійснювалися; надати обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем; надати докази сплати судового збору у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до Дрогобицького відділу Західного міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Позивачу встановити десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали, шляхом представлення позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст. 160 КАС України.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Копію ухвали невідкладно направити позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лунь З.І.