про відмову у задоволенні клопотання про залишення без розгляду позовної заяви
09 квітня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/167/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви у справі за позовом адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 27 січня 2026 року надійшла позовна заява адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 12.11.2024 по день фактичної виплати 24.12.2025 (включно);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 12.11.2024 по 12.11.2025, але не більше як за шість місяців.
Ухвалою суду від 10.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.
В обгрунтування зазначив, що на виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 360/163/25, Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 у справі № 360/169/25, Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 360/167/25 позивачу 24.12.2025, згідно платіжних інструкціях №34096, 34098, 34097 від 22.12.2025 здійснено виплати. В платіжних інструкціях №34096, 34098, 34097 від 22.12.2025 в графі призначення платежу чітко зазначено номер справи в рамках якої здійснено нарахування коштів. Відтак, саме з моменту отримання коштів, позивачу проведений остаточний розрахунок. Також, відповідями від 08.01.2026 №09/516-26-Вих, №09/515-26-Вих, №09/490 26-Вих представника позивача повідомлено про виконання вищевказаних рішень суду. Одночасно направлені відповідні розрахунки, здійснені на виконання рішення суду та платіжні інструкції. З урахування викладеного, саме 24.12.2025 позивачу стало відомо про виконання рішень суду в рамках справ №360/163/25, №360/167/25, №360/169/25. З урахуванням положень частини 5 статті 122 КАС України останнім днем звернення до суду є 23.01.2026. З позовом представник позивача звернувся 26.01.2026, що свідчить про пропуск місячного строку звернення до суду. В свою чергу, позивачу надається кваліфікована правова допомога з грудня 2024 року, згідно укладеного договору, який зазначений у ордері який міститься у матеріалах справи. Представник позивача звернувся до суду із даним позовом поза межами місячного строку звернення, проте заяву про поновлення строків не надав, вважаючи, що такі строки не порушені.
Суд розглянув заяву, дослідив необхідні для його розгляду матеріали адміністративної справи та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги стосуються ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Суд зазначає, що суми за ст. 117 КЗпП України не є грошовим забезпеченням, а є мірою компенсаційних виплат та відповідальності роботодавця за невчасний розрахунок під час звільнення, що свідчить про різні строки звернення до суду:
- грошове забезпечення - три місця із дати звільнення, у випадку триваючих відносин служби - без строку звернення до суду (ч. 1 ст. 233 КЗпП України визнана неконституційною);
- всі інші суми пов'язані із проходженням служби - 1 місяць
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це, зокрема, військова служба.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.11.2025 у справі № 306/2708/23 зазначила:
"53. Як уже зазначалося, ОСОБА_1 звільнився з роботи 02 серпня 2021 року, а остаточний розрахунок із ним проведено лише 25 липня 2023 року.
54. Таким чином, протягом всього цього строку права ОСОБА_1 були порушені затримкою розрахунку при звільненні і відповідно до положень статті 117 КЗпП України та наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду він мав право на стягнення середнього заробітку за період з 03 серпня 2021 року по 19 січня 2023 року.
55. Проте трудове законодавство містить певні обмеження щодо строків звернення працівників, у тому числі й колишніх, до суду.
56. Так, відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
57. У постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15 зроблено висновок, що «статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду)».
58. У Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
59. Крім того, правовий висновок про необхідність застосування тримісячного строку для звернення колишнього працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19) та від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21). Верховний Суд України свого часу також дотримувався цього принципу, про що зазначав у постановах від 26 грудня 2011 року у справі № 6-77цс11, від 24 червня 2015 року у справі № 6-116цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі № 311/136/16, від 08 листопада 2017 року у справі № 202/4914/16-ц.
60. Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється за правилами, визначеними нормами статті 233 КЗпП України. Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (частина третя статті 267 ЦК України) (постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18, від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 757/62971/19-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 240/19150/20, від 09 травня 2023 року у справі № 398/1985/22.
61. Суди встановили, що остаточний розрахунок при звільненні із ОСОБА_1 проведено 25 липня 2023 року. Отже, відповідно до наведених вище положень статті 233 КЗпП України ОСОБА_1 мав звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у тримісячний строк, тобто до 26 жовтня 2023 року".
Питання строку звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП, було предметом дослідження у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20 (про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2019 по 22.10.2019).
У вказаній постанові від 11 лютого 2021 року Судова палата відступила від висновку щодо застосування статті 233 КЗпП для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п?ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).
Судова палата керувалася тим, що встановлений у частині першій статті 233 КЗпП (йдеться про редакцію до 19 липня 2022 року) тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п?ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір. Строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п?ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
З огляду на правову позицію у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20, особа може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у місячний строк з моменту, коли дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) і не входить до структури заробітної плати. Таким чином, спір про стягнення такого відшкодування не є спором про оплату праці, а тому на нього не поширюються приписи статті 233 КЗпП, тоді як застосуванню підлягають положення частини п'ятої статті 122 КАС України.
Щодо моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, Велика Палата Верховного Суду висловилась у постанові від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17 у подібних правовідносинах, де за змістом частини першої статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов'язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Таким чином позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа колишній публічний службовець може звернутися в місячний строк з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі-відповідач) від 10 листопада 2024 року № 1071-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 з 11 листопада 2024 року.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2025, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №360/163/25 позивачу 24.12.2025, згідно платіжної інструкції №34096 від 22.12.2025, розрахункового листа від 27.02.2026 №187 проведено перерахунок і виплата грошового забезпечення у розмірі 126869,40 грн. (пдфо - 29657,78 грн. та 5 % військовий збір - 8238,27 грн.).
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2025, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №360/169/25 позивачу 24.12.2025, згідно платіжної інструкції №34098 від 22.12.2025, розрахункового листа від 27.02.2026 №188 проведено перерахунок і виплата грошового допомоги на оздоровлення з врахуванням додаткової винагороди за участь в АТО/ООС у розмірі 5005,00 грн. (пдфо - 1170,00 грн. та 5 % військовий збір - 325,00 грн.).
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2025, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №360/167/25 позивачу 24.12.2025, згідно платіжної інструкції №34097 від 22.12.2025, розрахункового листа від 27.02.2026 №186 проведено нарахування і виплата грошової компенсації невикористаної відпустки, передбаченої Постановою 702 у розмірі 15068,13 грн. (пдфо - 3522,42 грн. та 5 % військовий збір - 978,45 грн.).
Отже, 24.12.2025, на виконання вищевказаних судових рішень, позивач отримав від відповідача виплачені грошові кошти у загальному розмірі 146942,53 грн.
За приписами ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відтак, останнім днем для подання позову, з урахуванням ч.3 ст. 120 КАС України, є 24.01.2026, що припадає на вихідний день (субота).
В силу положення ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Як встановлено судом, 26.01.2026 (перший робочий день - понеділок) представником позивача засобами зареєстрованого кабінету «Електронний суд» надіслано на адресу Луганського окружного адміністративного суду позовну заяву, яка стала предметом спірних правовідносин по справі №360/167/26.
Відтак, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що встановлений строк звернення до суду позивачем не було пропущено.
Підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 122, 123, 240, 242, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви у справі за позовом адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя І.В. Тихонов