09 квітня 2026 року справа № 340/4312/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Центр) про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду зі заявою до Центру про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (далі - середній заробіток) з 25 березня 2021 року по 07 лютого 2025 року.
Водночас просив суд зобов'язати відповідача сплатити середній заробіток.
Зазначив, що при вибутті до нового місця служби Центр не виплатив у повному обсязі грошове забезпечення.
Повний розрахунок проведено на підставі рішення суду про зобов'язання перерахувати грошове забезпечення і виплатити заборгованість. Стверджує, що Центр зобов'язаний сплатити і середній заробіток.
Центр заперечив щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.61-69).
Зазначив, що несвоєчасна виплата коштів обумовлена спірним питанням у законодавстві, яке вирішив Верховний Суд після звільнення позивача.
Стверджує, що сума середнього заробітку має бути зменшена з урахуванням цієї об'єктивної обставини і бездіяльності ОСОБА_1 щодо звернення до суду стосовно перерахунку грошового забезпечення зразу ж після звільнення з посади.
08 липня 2025 року суд поновив строк звернення до суду і відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.55-57).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, наказом Центру від 24 березня 2021 року №68 позивача з того ж дня виключили зі списків особового складу у зв'язку з продовженням проходження військової служби у іншому підрозділі (а.с.10-11).
06 серпня 2024 року Кіровоградський окружний адміністративний суд постановив рішення у справі №340/4133/24, яким зобов'язав Центр нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у повному обсязі (а.с.12-24).
Рішення суду про часткове задоволення позову набрало законної сили 04 листопада 2024 року.
Центр нарахував виплати на загальну суму 496606,64 грн (а.с.104).
07 лютого 2025 року на виконання рішення суду відповідач сплатив кошти у сумі 409749,57 грн (а.с.37-38).
Види нарахувань за рішенням суду: грошова допомога на оздоровлення; матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань; додаткова винагорода; індексація грошового забезпечення; втрата частини доходів за період з 01 січня 2016 року по 24 березня 2021 року у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення (а.с.104).
З урахуванням виконання згаданого судового рішення грошове забезпечення за лютий 2021 року склало 17689,28 грн (а.с.98).
Позов подано до суду 26 червня 2025 року (а.с.39).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, суть спору полягає у тому, що позивач просить суд зобов'язати Центр виплатити середній заробіток за період з 25 березня 2021 року по 07 лютого 2025 року, право на який пов'язує з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення у день виключення зі списків особового складу у зв'язку з продовженням проходження військової служби у іншому підрозділі.
Продовження проходження військової служби у іншому підрозділі зобов'язувало Центр провести повний розрахунок у день виключення зі списків особового складу.
Спірні правовідносини регулюються приписами статей 116 і 117 КЗпП України, оскільки законодавство про проходження військової служби не передбачає жодної гарантії захисту конституційного права на оплату праці.
Так, приписами частини 1 статті 116 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Отже, відповідач розрахувався з ОСОБА_1 при звільненні не в повному обсязі.
Несвоєчасна виплата грошового забезпечення обумовлена бездіяльністю Центру, що визнав Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Причини бездіяльності не впливають на виникнення права на середній заробіток.
Строк затримки розрахунку при звільненні розпочався 25 березня 2021 року.
Приписами частини 1 статті 117 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, у разі несвоєчасної виплати працівникові нарахованих коштів (не існує спору щодо суми) працедавець, сплачуючи заборгованість, має виплатити і середній заробіток.
Приписами частини 2 статті 117 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, якщо існує спір щодо суми заборгованості (у тому числі щодо існування) і позов задоволено судом у повному обсязі, то працедавець має визначити середній заробіток, а якщо позов задоволено частково, то питання про сплату середнього заробітку вирішує суд.
Водночас суд зазначає, що у період затримки розрахунку при звільненні відбулась зміна норми права, що регулює спірні правовідносини.
Редакція статті 117 КЗпП України, яка діє з 19 липня 2022 року.
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.»
Оскільки суд частково задовільнив позов про зобов'язання нарахувати і виплатити грошове забезпечення, то питання обчислення середнього заробітку відноситься до виключної компетенції суду.
Тому Центр не допустив бездіяльності.
Рішення суду про перерахунок грошового забезпечення не є перешкодою у застосуванні приписів статті 117 КЗпП України, про що Великою Палатою Верховного Суду зроблено правовий висновок у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.
З цим висновком погоджується суд.
Обчислюючи розмір середнього заробітку, суд керується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, який міститься у постанові від 26 червня 2019 року (право зменшити розмір середнього заробітку, врахувавши певні факти).
Суд погоджується і з цим висновком.
Водночас суд застосовує правовий висновок Великої Палати Верховного суду від 08 жовтня 2025 року у постанові у справі №489/6074/23.
Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
« 86. Отже, ключовий висновок Великої Палати Верховного Суду полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом № 2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.
105. Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.
106. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.»
Суд погоджується і з цим правовим висновком.
Отже, суд зобов'язаний керуватись принципом пропорційності (співмірність), обчислюючи середній заробіток за періоди з 25 березня 2021 року по 18 липня 2022 року і з 19 липня 2022 року по 07 лютого 2025 року.
Суд приступає до встановлення середньоденного грошового забезпечення.
Так, наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок).
Приписами пункту 7 розділу 1 Порядку визначено, що при цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Отже, для розрахунку середньоденного розміру грошового забезпечення суд використовує грошове забезпечення за лютий 2021 року (у березні 2021 року виплатили грошове забезпечення не за повний місяць).
Середньоденне грошове забезпечення становить 631,76 (17689,28 : 28) грн.
Строк затримки розрахунку при звільненні, який враховують при обчисленні середнього заробітку, такий - з 25 березня 2021 року по 18 липня 2022 року і 6 місяців (з 19 липня 2022 року)).
Загалом такий строк затримки складає 666 календарних дні.
Тому середній заробіток не може бути більший 420752,16 (666 х 631,76) грн.
При визначенні середнього заробітку суд враховує: суму заборгованості (496606,64 грн (на день звільнення ОСОБА_1 мав право на усі виплати, які нараховані за рішенням суду)); фактичний строк затримки розрахунку (повний розрахунок ще не відбувся); час звернення до суду з позовом про зобов'язання нарахувати і виплатити заборгованість з грошового забезпечення (через більш як 3 роки з дня звільнення з посади (24 червня 2024 року)); відношення місячного грошового забезпечення до суми заборгованості.
Керуючись принципом справедливості (пропорційності) і розумності, суд визначає середній заробіток у сумі 80000 грн.
Отже, позов належить задовільнити частково.
Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, мова про кошти, які працедавець має виплатити працівнику за виконану роботу.
Такі кошти є джерелом існування людини, що і зобов'язало законодавця допустити до негайного виконання рішення суду стосовно їх стягнення.
Середній заробіток не відноситься до таких коштів.
За своєю природою є покаранням працедавця за недотримання обов'язків і сплачується на користь працівника.
Такий правовий висновок поділяє і Велика Палата Верховного Суду (постанова від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16).
Обов'язок сплати середнього заробітку виникає за період після припинення трудових відносин.
Тому відсутні підстави допускати до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.
Судові витрати складаються зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн (а.с.54).
Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов частково.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 80000 грн.
Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) судові витрати у сумі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ