про залишення позовної заяви без руху
08 квітня 2026 року Київ № 320/6003/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнати протиправним та скасувати рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства юстиції України від 10 листопада 2022 року № 248/19.4 «Про державну реєстрацію рішення про припинення Прогресивної Соціалістичної партії України у зв'язку із забороною політичної партії» в частині визначення головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) Партії Голову Партії ОСОБА_1 ;
- внести зміни в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Реєстраційний номер 107002728181
Ідентифікаційний код 00013497
скасувавши запис ОСОБА_1 у графі «Голова комісії з припинення».
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Дослідивши подану позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з огляду на недотримання позивачем вимог процесуального закону щодо обґрунтування дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано до суду в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою цієї ж статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач оскаржує рішення Міністерства юстиції України від 10 листопада 2022 року № 248/19.4. Водночас із позовної заяви вбачається, що з відповідним адміністративним позовом позивач звернулася до суду лише у 2025 році, тобто після спливу значного проміжку часу з дати прийняття оскаржуваного рішення.
Обґрунтовуючи дотримання строку звернення до суду, позивач зазначає, що про існування оскаржуваного рішення вона дізналася лише 10 грудня 2025 року з листа, отриманого поштовим відправленням. Разом з тим до позовної заяви не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема, не надано копії відповідного листа із відмітками про його вручення, конверта, поштового повідомлення, довідок чи інших документів, які б підтверджували дату отримання такої інформації.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що вона об'єктивно не могла дізнатися про прийняття оскаржуваного рішення раніше. Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення стосується припинення політичної партії та пов'язане з внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доступ до якого є відкритим. При цьому позивач сама зазначає, що у зв'язку із внесенням відповідного запису до реєстру на неї покладалися обов'язки щодо подання звітності, а також до неї застосовувалися заходи впливу з боку Національного агентства з питань запобігання корупції у вигляді складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Наведені обставини свідчать про те, що позивач повинна була дізнатися про можливе порушення своїх прав значно раніше, ніж зазначено у позовній заяві, зокрема з моменту виникнення для неї відповідних юридичних обов'язків або притягнення до адміністративної відповідальності, однак належного обґрунтування протилежного та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду не надано.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання позову після закінчення строку звернення до адміністративного суду до позовної заяви має бути додано заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Хоча позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, однак воно не містить належного обґрунтування та не підтверджене відповідними доказами.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України в частині належного обґрунтування та документального підтвердження дотримання строку звернення до адміністративного суду або поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності позовної заяви вимогам, встановленим цим Кодексом, суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, встановлюючи строк для усунення недоліків.
З огляду на викладене, позивачу необхідно надати належні та допустимі докази на підтвердження дати, коли позивач дізналася про порушення своїх прав, а також докази неможливості дізнатися про такі обставини раніше, або інші докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Також суд звертає увагу, що принцип змагальності, передбачений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, стосується активної поведінки зацікавлених осіб, що беруть участь у справі. Йдеться про реалізацію їхніх матеріальних і процесуальних прав задля впливу на результат розгляду та вирішення справи в межах адміністративного процесу з метою захисту законних прав та інтересів
Принцип диспозитивності пов'язаний з розглядом і вирішенням адміністративного спору з ініціативи зацікавлених осіб в обсязі заявлених сторонами вимог по суті спору.
Тому, на етапі до того, як відбулося відкриття провадження у справі, для оцінки судом наявності спору у справі, саме позивач має надати відповідні докази, пояснення і забезпечити їх переконливість.
Частиною 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом, зокрема, з ініціативи суду.
З урахуванням викладеного суд, з метою забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого підходу у вирішенні питання щодо можливості розгляду адміністративного позову судом, вважає за доцільне, згідно з частиною 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжити позивачеві на п'ять днів строк для усунення недоліків.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 121, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати (видати) позивачу (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Леонтович А.М.