ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" квітня 2026 р. справа № 300/7090/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитюка Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), від імені якого діє Горлов Артем Миколайович, звернувся в суд із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в періоди з 13.06.2018 по 04.06.2025 у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, з 04.06.2025 по 26.08.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова КМУ №103) до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова КМУ №704) були внесені зміни, внаслідок яких пунктом 4 Постанови КМУ №704 у новій редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Проте, первинна редакція пункту 4 Постанови КМУ №704 передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Звернув увагу, що положення пункту 4 Постанови КМУ №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили. Отже, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Таким чином, відповідачами за період з 01.01.2019 по 26.08.2025 протиправно нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт. Як наслідок, слід зобов'язати: Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплати недоотримане грошове забезпечення з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму станом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 за період з 01 січня 2019 по грудень 2019 року включно, з січня 2020 року по грудень 2020 року включно, з січня 2021 року по грудень 2021 року включно, з січня 2022 року по грудень 2022 року включно, з січня 2023 року по грудень 2023 року включно, з січня 2024 року по грудень 2024 року включно, з січня 2025 року по 03 червня 2025 року включно; ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військову частину НОМЕР_1 ), нарахувати та виплати недоотримане грошове забезпечення з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01.01.2025 за період з 04 червня 2025 року по 26 серпня 2025 року включно.
Враховуючи, що показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року застосовується при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, та одноразової грошової допомоги при звільненні, представник позивача вважає, що такі види грошового забезпечення мають бути перераховані в сторону збільшення.
Крім цього представник позивача вказав, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та є однією з основних державних гарантій оплати їх праці, а її виплата здійснюється військовою частиною за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Відповідачі не врахували норми абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) за займаною посадою, не встановили, чи перевищував розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. Таким чином індексація грошового забезпечення в період з 13.06.2018 по 26.08.2025 повинна бути перерахована та виплачена із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням пункту 5 Постанови КМУ №1078. Тому, слід зобов'язати: Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із урахуванням норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 13.06.2018 по 03.06.2025 у розмірі 373 565,65 грн; ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення із урахуванням норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 04.06.2025 по 26.08.2025 року у розмірі 12 223,27 грн.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.10.2025 відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) подав 20.10.2025 через систему Електронний суд подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив (а.с.78-85). Зазначив, що у відповідності до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 4 Постанови КМ України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Розділу XXXII наказу МВС України від 15.03.2018 № 200 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам" ОСОБА_1 за період проходження військової служби у Навчальному центрі з 04.06.2025 по 26.08.2025 грошове забезпечення було виплачено у повному розмірі. Вказав, що допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 отримав у травні 2025 року за попереднім місцем проходження військової служби (військова частина НОМЕР_2 НГУ). Для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивач подав рапорт, але у зв'язку із відсутністю коштів та неможливості проведення даних виплат, рапорти військовослужбовців і у тому числі рапорт ОСОБА_1 комісійно не розглядались та не оформлювалось протоколом, тому позивачу не виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. На переконання відповідача 2 одноразова грошова допомога при звільненні позивачу в належному розмірі, а саме: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу 13 червня 2018 року без урахування періоду попередньої служби.
Крім того, індексація грошового забезпечення за період з 04.06.2025 по 26.08.2025 позивачу нараховувалась та виплачувалась в розмірі у відповідності до статті 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України подала 20.10.2025 через систему Електронний суд подала відзив на позовну заяву відповідно до якого, представник відповідача проти позову заперечив (а.с.86-97). Зазначив, що пункт 6 Постанови №103 втратив чинність на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18, що також згідно із постановою КМУ від 15.03.2023 року № 481 призвело до зміни та викладенню п. 4 Постанови №704 у такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". Таким чином, застосовуючи при обчисленні грошового забезпечення таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, відповідач діяв правомірно. Вказав, що за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення у загальному порядку. Також, відповідачем 2 було повністю проведено всі розрахунки із позивачем, що передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.
Також, представник позивача - Горлов А.М. подав через систему Електронний суд відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (а.с.98-107), в якому, не погодився з запереченнями відповідача, вказав, що позивач має право на виплату грошового забезпечення визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Вважає, що не виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань з підстав відсутності коштів в межах фонду грошового забезпечення, підлягає виплаті. Окрім того, позивачу протиправно виплачена одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу 13 червня 2018 року без урахування періоду попередньої служби, оскільки, відповідача 1 на момент розрахунку позивача не з'ясував чи мав позивач при попередньому звільненні право на таку виплату та чи була така виплачена. Звернув увагу суду, що в частині заперечення позовних вимог щодо виплати індексації представник вдповідача 1 веде мову про нарахування так званої "поточної індексації", однак позивачем позовні вимоги стосуються нарахування та виплати не поточної індексації, а "індексації - різниці", яка як вбачається із довідки наданої відповідачем 1 не була виплачена.
Представник позивача - Горлов А.М. подав через систему Електронний суд відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_2 (а.с. 108-117), в якому, не погодився з запереченнями відповідача, вказав, що вважає їх такими, які не є обґрунтовані та не відповідають нормам чинного законодавства України, в аргументи відповідача 2 не підтверджуються належними доказами.
В свою чергу, представник Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України скористався правом на подання заперечення на відповідь на відзив (а.с.118-123), в якому заперечив доводи представника позивача викладені у відзиві на адміністративний позов, зокрема, вказав про виплату грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в належному розмірі, просив відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив такі обставини.
Як визнається і не заперечується сторонами, ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу в періоди з 13.06.2018 по 04.06.2025 у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, з 04.06.2025 по 26.08.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.08.2025 за №249 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення з 26.08.2025 (а.с.43-44). Згідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 № 200, ОСОБА_1 виплачено: премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 по 26 серпня 2025 року в розмірі 500 % посадового окладу та утримати грошове забезпечення за період з 27 по 31 серпня 2025 року; грошову компенсацію за невикористані 25, 15, 30, 45 днів щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки відповідно; грошову компенсацію за невикористані 112 календарних днів додаткової відпустки як учасник бойових дій за період з 2018 по 2025 роки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551- XII; відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу 13 червня 2018 року без урахування періоду попередньої служби.
На запит представника позивача центральний архівний відділ Національної гвардії України листом від 11.09.2025 №82-1220 надав копії карток на грошове забезпечення позивача за 2018-2023 роки, у яких зазначено усі види грошового забезпечення, щомісячні додаткові грошові винагороди, виплати індексації. Крім цього, повідомив, що документи Військової частини НОМЕР_2 за 2024 рік та військової частини НОМЕР_1 за 2024-2025 роки не надходили на зберігання до Центрального архівного відділу Національної гвардії України не надходили (а.с.45).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення за період з 13.06.2018 по 26.08.2025, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1762,00 гривень та шляхом множення останніх на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови №704, індексації-різниці грошового забезпечення у належному розмірі, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Грошове забезпечення військовослужбовців регламентовано статтею 9 Закону №2011-ХІІ.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ, установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України прийняв 30.08.2017 Постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Пунктом 2 цієї Постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704, в первинній редакцій від 30.08.2017, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітки додатків №№1, 12, 13, 14 містили положення, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Пунктом 6 Постанови № 103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, у пункт 4 Постанови № 704, який викладений в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови КМУ №704 (в редакції п.6 Постанови КМУ №103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Таким чином, з 29.01.2020 пункт 4 Постанови №704 відновив свою дію в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою №103 та діє в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Водночас Верховна Рада України ухвалила Закон України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - ЗУ №1774-VIII), що відповідно до п.1 вказаного розділу набрав чинності з 1 січня 2017 року.
Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Отже, положення п.4 Постанови №704 та пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню, тобто:
з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
співвідношення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та мінімальної заробітної плати на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, з огляду на положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII не впливає.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18 дійшов висновку про необхідність зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, щодо внесення змін до Постанови №704, що додатково свідчить про неможливість застосування п.4 в редакції Постанови №103.
Внаслідок вказаних обставин з 29.01.2020 відновлена дія обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Таким чином, згідно з Постановою №704 та положеннями пункту 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1774-VІІІ розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням як складових грошового забезпечення є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
Редакція законів України про Державний бюджет на 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення. Так:
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 за №2629-VIII передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 встановлено у сумі 1921,00 гривень.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 за №294-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 29.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 гривень.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 за №1082-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено у сумі 2270,00 гривень.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 за №1928-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено у сумі 2481,00 гривень.
Також статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 за №2710-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено у сумі 2684,00 гривень.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 за №3460-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 встановлено у сумі 3028,00 гривень.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 за №4059-IX передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2025 встановлено у сумі 3028,00 гривень.
Отже, з початком календарного року відбуваються зміни в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону його збільшення.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд в постанові від 2 серпня 2022 у справі № 440/6017/21 зазначив:
"…62. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 29.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням…"
При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 15 березня 2023 у справі № 420/6572/22 за наслідками розгляду спору в подібних правовідносинах:
"… Правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 (на яку є покликання у постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21) відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, спір у якій - подібно до цієї справи - стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 року по 6 листопада 2020 року відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18.
У справах, про які мовиться вище, правовий висновок Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Проте з уваги на вимоги позивачки, надто період, за який вона просила перерахувати і виплатити (доплатити) їй грошове забезпечення, відтак і одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020-2021 роки (виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704), а також зважаючи на вимоги і доводи касаційної скарги, які, в значенні статті 341 КАС України, визначають межі касаційного перегляду, колегія суддів вважає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений, у постанові від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, та повторений у постановах, зокрема, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, має бути врахований при застосуванні положень пункту 4 Постанови № 704 при вирішенні також і цієї справи.
17. Спираючись на цей висновок можна погодитися з судом першої інстанції у тому, що посадовий оклад ОСОБА_1, її оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, з 30 січня 2020 року (як заявлено у позовній заяві) аж до її звільнення з військової служби у вересні 2021 року (згідно з наказом від 3 вересня 2021 року № 291-ОС) мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не на 1 січня 2018 року). З тих самих мотивів обґрунтовані висновки цього суду також і про неправильне нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні (розмір яких залежав від розміру грошового забезпечення).... "
Вказаний правовий висновок Верховного Суду в подальшому застосовано в постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 у справі № 380/13603/21, від 15.11.2023 у справі № 120/965/22-а.
Як наслідок, з урахуванням обставин справи грошове забезпечення позивача лише з 30.01.2020 підлягало обчисленню, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік.
Таким чином, у період з 01.01.2019 по 29.01.2020 позивачу нараховано посадовий оклад та оклад за спеціальним званням у належному розмірі.
Разом із тим, з 20.05.2025 правове врегулювання спірних правовідносин змінилося.
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» (надалі Постанова КМУ №481), скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Пунктом 2 вказаної Постанови внесено зміни до пункту 4 Постанови КМУ №704 та викладено його абзац перший в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, Постановою КМУ №481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється, виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Фактично, з 20 травня 2023 року розрахункова величина для обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців була встановлена у конкретно визначеній сумі, а не у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року по справі №320/29450/24 визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року по справі №320/29450/24 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року по даній справі - без змін.
З наведеного слідує, що саме з 18.06.2025 - дня набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №320/29450/24 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 18.06.2025 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Згідно з частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
З системного аналізу наведеного слідує, що пункт 2 Постанови КМУ №481 набрав чинності 20.05.2023 та її втратив 18.06.2025, тому в період з 20.05.2023 по 18.06.2025 розрахункова величина для розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб застосовується в розмірі 1762 грн.
Відповідачі у своїй діяльності повинні керуватися, зокрема обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Суд також приймає до уваги те, що з дня набрання чинності Постановою КМУ №481 (20.05.2023) у відповідних суб'єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про державний бюджет України на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ № 704.
Такий правовий підхід з приводу того, що внесені Постановою КМУ № 481 зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови КМУ № 704 узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 26 червня 2025 року по справі №480/7154/24, від 18 серпня 2025 року по справі №300/8187/24, від 04 липня 2025 року по справі № 120/8298/24.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.06.2024 по справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 по справі №554/154/22, наголосила на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
З огляду на зазначене, у період з 21.05.2023 по 18.06.2025 позивачу нараховано посадовий оклад та оклад за спеціальним званням у належному розмірі.
Як наслідок, позовні вимоги в частині нарахування і виплати грошового забезпечення за періоди з 01.01.2019 по 29.01.2019 та з 21.05.2023 по 18.06.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, є безпідставними.
Все вищевказане свідчить, що позивачу протиправно не нараховано та не виплачено грошове забезпечення з врахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, які визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704, що призвело до порушення його прав та недоотримання належного розміру грошового забезпечення за період проходження військової служби з 30.01.2020 по 20.05.2023, та з 19.06.2025 по 26.08.2025.
З метою усунення порушення права позивача на належне йому грошове забезпечення та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 за період з 30.01.2020 по 20.05.2023, а ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) за період з 19.06.2025 по 26.08.2025 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення позивача із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу недоотриману матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням військової служби, то суд зазначає таке.
Пунктом 2 постанови КМ України № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 постанови КМ України № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 4 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовців включає також одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.
Згідно з п.п. 1, 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 розділу XXIII цього Порядку).
Згідно п.п. 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Отже, виплата грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Таким чином, дії відповідачів щодо обчислення та виплати позивачу в заниженому розмірі грошового забезпечення в період з 30.01.2020 по 20.05.2023, за період з 19.06.2025 по 26.08.2025, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги в разі звільнення з військової служби за 2020, 2021, 2022, 2023, 2025 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, є протиправними.
Натомість, не підлягають до задоволення позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги в разі звільнення з військової служби за період з 01.01.2019 по 29.01.2019 та з 21.05.2023 по 18.06.2025, з огляду на таке.
Як вже зазначалось судом вище, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Кабінетом Міністрів України 12.05.2023 прийнято постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023.
Також пунктом 2 вказаної Постанови внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Однак у подальшому рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 - без змін.
З наведеного слідує, що саме з 18.06.2025 - дня набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №320/29450/24 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 18.06.2025 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З огляду на те, що в період з 01.01.2019 по 29.01.2019 та з 21.05.2023 по 18.06.2025 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховувався виходячи з розміру 1762 гривні, відповідачами правомірно при розрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вказані періоди, застосовано посадовий оклад, оклад за військовим званням, обчислені виходячи з 1762 гривень.
При цьому, суд вказує, що позовна вимога позивача щодо нарахувння та виплатити на користь позивача невиплачену матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, є передчасною, та підлягає задоволенню, оскільки рапорт про призначення допомоги за 2025 рік фактично не розглядався, наказ командира (начальник) про призначення допомоги не виносився.
Стосовно позову в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 13.06.2018 по 03.06.2025 у розмірі 373 565,65 грн, та з 04.06.2025 по 26.08.2025 року у розмірі 12 223,27 грн, із урахуванням норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 суд зазначає таке.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі Порядок КМУ №1078). Цей Порядок поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Абзацом 5 пункту 5 Порядку КМУ №1078 встановлено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абз. 6 п. 5 Порядку КМУ № 1078).
Аналіз пункту 5 Порядку КМУ №1078 дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Після прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала законної сили 01.03.2018), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
При цьому, суд зазначає, що Порядок КМУ №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
Так, право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку КМУ №1078).
Суд зауважує, що у даній справі правовідносини щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.
Суд зазначає, що в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку КМУ №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
З системного аналізу пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078 слідує, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідачів щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Як вже зазначено судом вище, 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Таким чином, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, належить вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.
Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку КМУ №1078 суд констатує, що позивач матиме право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації - різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування необхідно встановити:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Так, розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку КМУ №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку КМУ №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначено судом вище, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку КМУ №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Керуючись частиною 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд може збирати докази з власної ініціативи, зі змісту відповіді №2579165 від 08.04.2026 від 08.04.2026 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суми річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, суд встановив, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби з 21.11.2017 (а.с.124).
Як свідчать матеріали справи, позивач повторно прийнятий на військову службу у Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України з 13.06.2028.
Тобто, саме з червня 2018 року позивач почав отримувати грошове забезпечення.
На підтвердженні проведеного позивачем розрахунку суми індексації-різниці на підставі грошового доходу за лютий 2018 року та березень 2018 року та його складових, які мають постійний/щомісячний характер, то слід врахувати висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22.
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив: "Так, суд першої інстанції, досліджуючи нарахування та виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.08.2021 встановив, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 11 726,40 грн (оклад за військове звання - 130,00 грн, посадовий оклад - 1120,00 грн, надбавка за вислугу років - 500,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 875,00 грн, премія - 4704,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4397,40 грн) Також суд першої інстанції урахував, що грошове забезпечення позивача у березні 2018 року становило 12 264,00 грн (оклад за військове звання - 130,00 грн, посадовий оклад - 1120,00 грн, надбавка за вислугу років - 500,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 875,00 грн, премія - 5040,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4599,00 грн). Відтак, суд першої інстанції встановив, що грошовий дохід позивача збільшився на 537,60 грн (12 264,00 грн - 11 726,40 грн)".
Як зазначено вище у постанові від 22.06.2023 по справі №520/6243/22 Верховний Суд по суті надавав оцінку висновкам суду першої щодо дослідження ним нарахування та виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 та встановлення складових грошового забезпечення для порівняння підвищення доходу березня у порівнянні із лютим 2018 року погодився про включення щомісячної грошової допомоги для порівняння різниці доходу у місяці її виплати, а не за місяць нарахування такої виплати.
Отже, із огляду на зазначене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду у справі №520/6243/22 та норм ПК України слідує, що розмір грошового доходу (грошового забезпечення) за лютий 2018 року та березень 2018 року складається із суми нарахованих (виплачених, наданих) протягом таких звітних податкових місяців виплат, які і є розрахунковою величиною (грошовим доходом за місяць) при застосуванні до спірних правовідносин п. 5 Порядку №1078.
У досліджуваній ситуації посадовий оклад ОСОБА_1 внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, положення якої вже діяли на момент призову позивача на військову службу.
Як встановлено судом, у лютому та березні 2018 року позивач не проходив військову службу, а тому підвищення його грошового забезпечення за посадою не відбулось.
Суд зазначає, що встановлення у спірних правовідносинах нових розмірів посадових окладів військовослужбовців та збільшення їх посадового окладу, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію-різниці грошового забезпечення, який у лютому та березні 2018 року військову службу не проходив.
Отже, у позивача не виникло права отримання індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до приписів абзацу 4, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Наведений підхід до вирішення спірної ситуації узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, який викладено в постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23.
Таким чином, у позивача за період з 13.06.2018 по 26.08.2025 не виникло право для нарахування й виплати індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач має право на пільги відповідно до пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору.
З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат зі сплати судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 1 статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) за період з 30.01.2020 по 20.05.2023 грошове забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 19.06.2025 по 26.08.2025 грошового забезпечення, а також виплачену за вказаний період одноразову грошову допомогу у разі звільнення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) за період з 19.06.2025 по 26.08.2025 грошове забезпечення, а також виплачену за вказаний період одноразову грошову допомогу у разі звільнення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Сторонам у справі рішення суду надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.