09 квітня 2026 року Справа № 280/1002/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 11.09.2025 №81/д (пункт 30), яким документи позивачу повернуто на доопрацювання;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 15000000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з аналізу змісту положень Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2013 № 975, та Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 26.10.2016 № 564, вбачається, що порядок призначення та виплати допомоги полягає у наступному та передбачає такі етапи: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються із заявою про виплату допомоги разом із документами до уповноваженого органу; керівник уповноваженого органу з дня реєстрації всіх документів у 15-денний строк подає розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги; надіслані уповноваженим органом документи в місячний строк із дня їх надходження розглядаються на засіданні Комісії Міноборони України, яка за результатами їх розгляду приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю), і таке рішення оформлюється протоколом Комісії Міноборони України та доводиться до відома Департаменту соціального забезпечення Міноборони України. Міністерство оборони України, наділене правом здійснювати розгляд заяв про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до встановленої процедури, приймати рішення, в тому й числі про повернення документів на доопрацювання у разі, коли такі документи: подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю. При цьому, у разі повернення документів на доопрацювання, повинні бути наведені обґрунтовані мотиви повернення таких документів Утім, у спірних правовідносинах відповідач діяв протиправно, оскільки необґрунтовано дійшов висновку про ненадання позивачкою документів про те, що смерть ОСОБА_2 пов'язана із захистом Батьківщини. Такі твердження (висновки) відповідача спростовуються змістом дослідженого Комісією відповідача Витягу з протоколу ВЛК від 09.02.2024 №473, відповідно до якого травма і причина смерті ОСОБА_2 , ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. Отже, у відповідача не було обґрунтованих та законних підстав для повернення документів на доопрацювання. Обставин, які б вказували на відсутність у позивачки права на означену грошову допомогу Комісією не встановлено.
Ухвалою судді від 10.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 02.03.2026 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №10900), в якому посилається на приписи Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2013 № 975, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.01.2023 №45, та наголошує, що в даному випадку обов'язок прийняття Міноборони України рішення щодо призначення грошової допомоги узгоджується з обов'язком особи надати визначений перелік достовірних документів. Пояснює, що як вбачається з наданих на розгляд Комісії документів, зокрема, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2023 № 222 (по стройовій частині) головний сержант ОСОБА_2 , помер перебуваючи в лікарні від поліорганної недостатності, віддалені наслідки відкритої черепно мозкової травми, водій автомобіля потерпілий внаслідок зіткнення з легковим автомобілем та напівпричепом. Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Витягом з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 09.02.2024 № 473 встановлено, що травма головного сержанта ОСОБА_2 : "Віддалені наслідки відкритої черепно-мозкової травми. Поліорганна недостатність. Водій легкового автомобіля, потерпілий внаслідок зіткнення з легковим автомобілем та напівпричепом". Травма, і причина смерті, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. У довідці про обставини травми зазначено, головний сержант ОСОБА_2 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду в м. Павлоград Дніпропетровської області. Дана подія пов'язана з проходженням військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Стверджує, що документів, які підтверджують, що смерть ОСОБА_2 настала під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (накази, витяги з журналів бойових дій, витяги з бойових розпоряджень, рапорти та ін.) на розгляд Комісії не надходило. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 28.08.1997
ОСОБА_2 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, будучи головним сержантом - командиром міномету мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_3 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_4 окремої мотопіхотної бригади.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2022 №169, вважати такими, що вибули у відрядження з 07.05.2022 до обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради м. Вінниця з метою супроводу військовослужбовця на лікування. Знято з продовольчого забезпечення з 07 травня 2022 року: головного сержанта ОСОБА_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.06.2022 № 131 «Про результати службового розслідування», відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» № 190 від 08.05.2022, комісією проведено службове розслідування з метою встановлення причин та умов, та недопущення подібних випадків у майбутньому, за фактом потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду головного сержанта 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 . Встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи у відрядженні, потрапив в дорожньо-транспортну пригоду 08.05.2022 в місті Павлоград Дніпропетровської області, за невідомих обстави, ймовірно внаслідок погіршення стану здоров'я, а саме серцевого нападу. Оскільки він виконував свій конституційний обов'язок, дана подія, а саме, потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду, пов'язана з проходженням військової служби, виконанням обов'язків військової служби, перебуваючи у відрядженні, під час дії воєнного стану в Україні. Неправомірні дії чи вина військовослужбовця під час проведення службового розслідування за фактом потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду головного сержанта 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 , не доведені.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11.08.2022 № 1516, головний сержант ОСОБА_2 08.05.2022 приблизно о 14 год. 20 хв. отримав травму: «Політравма. Відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку ІІІ ст. Перелом склепіння та основи черепа(?) Забій м'яких тканин голови. Закрита травма грудної клітки». За обставин 08.05.2022 приблизно о 14 год. 20 хв. В м. Павлоград Дніпропетровської області головний сержанта ОСОБА_2 потрапив у дорожньо-транспорту пригоду та отримав тілесні ушкодження. Був доставлений до реанімаційного відділення лікарні № 4 міста Павлоград. Дотримуючись правил безпеки, чітко виконуючи накази та розпорядження командира, по захисту та збереження життя і здоров'я, виконував службові обов'язки у засобах індивідуального захисту. Вважати головного сержанта ОСОБА_2 таким, що потрапив у дорожньо-транспорту пригоду м. Павлоград Дніпропетровської області під час проходження військової служби в зоні збройного конфлікту, при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії Збройних сил російської федерації, при захисті Батьківщини, під час дії воєнного стану в Україні. Підстава: акт службового розслідування від 06.06.2022. Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2022 № 190.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 03.10.2022, виданої Військово-медичним клінічним центром Західного регіону, закрита черепно-мозкова травма (08.05.2022) - захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до свідоцтва про смерть від 07.04.2023 серії НОМЕР_5 , виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Рудки, Самбірського району, Львівської області.
У свідоцтві про хворобу № 795/3 від 12.10.2022, виданому 16 Регіональною військово-лікарською комісією, за результатами медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_2 встановлено наявність травми, яка ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.03.2023 серії 12 ААВ № 728792 ОСОБА_2 пожиттєво встановлена перша група інвалідності (А) у зв'язку з отриманням травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Відповідно до Сповіщення про смерть (загибель) № 84 від 30.03.2023, скерованого ОСОБА_3 , її чоловік ОСОБА_2 , призваний 17.03.2017 на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, після чого перебував на лікуванні в міській лікарні м. Рудки Львівської області, де помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Причина смерті уточнюється.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 410 від 30.03.2023 «Про призначення службового розслідування», відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), та на підставі довідки-доповіді, зареєстрованої в журналі реєстрації вихідних документів № 2019 від 30.03.2023, стало відомо, що 30.03.2023 в міській лікарні м. Рудки Львівської області помер головний сержант 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_2 , який з моменту потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду знаходився у важкому стані. У зв'язку з викладеним, наказано призначити службове розслідування за фактом смерті головного сержанта 1 мінометної батареї Військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку акту службового розслідування, проведеного за фактом смерті ОСОБА_2 , враховуючи результати попереднього службового розслідування, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 190 від 08.05.2022, за фактом потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду головного сержанта 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 та медичну історію лікування головного сержанта ОСОБА_2 , військовослужбовець Збройних Сил України військової служби за контрактом, головний сержант 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час амбулаторного (стаціонарного) лікування в Комунальному некомерційному підприємстві «Рудківська лікарня» Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області. Причина смерті встановлена лікарем, судово-медичним експертом та засвідчена на підставі розтину, а саме (патологічні стани, що призвели до смерті): поліарганна недостатність; віддалені наслідки відкритої черепно-мозкової травми; водій легкового автомобіля, отримавши внаслідок зіткнення з легковим автомобілем та напівпричепом.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.06.2023 № 566 «Про результати службового розслідування»:
1. Службове розслідування за фактом смерті головного сержанта 1 мінометної батареї Військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 вважати завершеним.
2. Військовослужбовця Збройних Сил України військової служби за контрактом, головного сержанта 1 мінометної батареї Військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 вважати таким, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час амбулаторного (стаціонарного) лікування у комунальному некомерційному підприємстві «Рудківська лікарня» Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області внаслідок потрапляння 08.05.2022 у дорожньо-транспортну пригоду, перебуваючи у відрядженні, в місті Павлоград Дніпропетровської області, що пов'язано з проходженням військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , з виконанням обов'язків військової служби, під час дії воєнного стану в Україні.
3. Командиру 1 мінометної батареї Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення щодо зброї та військового майна померлого головного сержанта 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 .
4. Помічнику командира Військової частини НОМЕР_1 з правової роботи направити копії матеріалів даного службового розслідування до: ТУ ДБР; до спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Об'єднаних Сил; до зонального відділу Військової служби правопорядку та відділу ГУ НПУ.
5. Помічнику командира Військової частини НОМЕР_1 з правової роботи подати запит на документальне підтвердження законних спадкоємців померлого головного сержанта 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
6. Помічнику командира з фінансово-економічної роботи, після отримання від ІНФОРМАЦІЯ_4 належним чином завірених документів на спадкоємців, провести повний розрахунок належних до видачі видів грошового забезпечення, на які мав право головного сержанта 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 .
7. Старшому помічнику начальника штабу з кадрів і стройової частини Військової частини НОМЕР_1 підготувати та направити належним чином завірені копії матеріалів даного службового розслідування, для протоколу засідання до Регіональної військово-лікарської комісії, про причинний зв'язок травми (поранення), яка призвела до смерті (загибелі) головного сержанта 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 .
8. Офіцеру штабу Військової частини НОМЕР_1 направити Сповіщення до ІНФОРМАЦІЯ_4 , про смерть (загибель) 29.03.2023 головного сержанта 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.06.2023 № 566 «Про результати службового розслідування» запропоновано військовослужбовця Збройних Сил України, військової служби за контрактом, головного сержанта 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 вважати таким, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок потрапляння 08.05.2022 у дорожньо-транспортну пригоду, перебуваючи у відрядженні, що пов'язано з проходженням військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , з виконанням обов'язків військової служби, під час дії воєнного стану в Україні.
За змістом витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 2102 від 07.07.2023 травма головного сержанта ОСОБА_2 , 1974 р.н. - «Віддалені наслідки відкритої черепно-мозкової травми. Поліорганна недостатність. Водій легкового автомобіля, потерпілий внаслідок зіткнення з легковим автомобілем та напівпричепом», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 07.04.2023 Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); Лікарським свідоцтвом про смерть № 47/23, виданим 01.04.2023 Самбірським районним відділенням Львівського обласного бюро СМЕ; витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 01.06.2022 № 566 (з основної діяльності) про результати службового розслідування; військово-медичними та іншими медичними документами - ТРАВМА І ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ'ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.08.2023 № 222 смерть ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Вважаючи протиправними накази військової частини у частині зазначення причинного зв'язку смерті, а також не погоджуючись з формулюванням військово лікарською комісією причинного зв'язку смерті, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №280/9446/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Так, суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненаправлення довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11.08.2022 № 1516, виданої на ім'я ОСОБА_2 , на розгляд 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міноборони України разом з іншими документами для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва);
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 направити 12 Регіональній військово-лікарській комісії Міноборони України довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11.08.2022 № 1516, видану на ім'я ОСОБА_2 , для прийняття рішення щодо встановлення причинного зв'язку його травми і причини смерті;
визнати протиправним та скасувати постанову 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 07.07.2023 щодо ОСОБА_2 , оформлену протоколом засідання № 2102;
зобов'язати 12 Регіональну військово-лікарську комісію Міноборони України переглянути постанову від 07.07.2023 щодо ОСОБА_2 , оформлену протоколом засідання № 2102, з урахуванням довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11.08.2022 № 1516, виданої військовою частиною НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 ;
визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.08.2023 № 222 у частині визначення того, що смерть ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (абзац другий пункту 4 наказу).
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2024 в адміністративній справі 280/9446/23 в оскаржуваній частині скасоване: визнано протиправними та скасовані наказ Військової частини НОМЕР_1 №410 від 30.03.2023 «Про призначення службового розслідування» та наказ Військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2023 № 566 «Про результати службового розслідування». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).
У подальшому, рішенням 12 Регіональної ВЛК від 09.02.2024 встановлено, що: травма і причина смерті ОСОБА_2 , ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. Постанову ВЛК від 07.07.2023 №2102 - відмінено.
Листом від 02.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 довів до відома позивача Витяг з протоколу засідання комісії Міноборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.09.2025 №81/д, згідно з яким Комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Уряду України від 28.02.2022 №168.
Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-ХІІ) встановлено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до вимог пункту 1 статті 16 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час звернення позивачки за призначенням одноразової грошової допомоги) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби є визначеною законом підставою для призначення одноразової грошової допомоги.
Відповідно до змісту пунктів 1, 4 статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Пунктом 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 6 статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-XII).
На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 №975.
Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.
За пунктом 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі, зокрема загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (підпункт 1).
Відповідно до приписів пункту 8 Порядку №975 за наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 9 цього Порядку, у рівних частках.
За приписами пункту 9 Порядку №975 до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать, зокрема, вдова (вдівець).
Відповідно до приписів пункту 11 Порядку №975 одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 за №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168.
Пунктом 2 Постанови №168 установлено, особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, Постанова №168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, у період дії воєнного стану.
При цьому виплата збільшеного до 15 млн. гривень розміру одноразової допомоги згідно пункту 2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках:
1) у разі загибелі військовослужбовця;
2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок у постановах від 29.03.2024 у справі №440/3321/23, від 21.08.2024 у справі №160/20229/22, від 18.11.2024 у справі №240/1743/24, від 17.03.2025 у справі №280/2749/24, відповідно до якого питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
- у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (абзац 1 підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (абзац 2 підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 15 млн. гривень на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абзац 1 пункту 2 Постанови №168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абзац 6 пункту 2 Постанови №168).
Верховний Суд у постанові від 17.03.2025 у справі №280/2749/24 зауважував, що чинним законодавством України передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких чітко визначені на законодавчому рівні умови призначення та виплати.
Так на відміну від Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, Постанова №168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі через те, що розмір допомоги у сумі 15 млн. гривень передбачений лише на період дії воєнного стану та виключно для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Тобто, має існувати факт загибелі військовослужбовця або смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
Судом встановлено, що згідно з Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11.08.2022 №1516, виданою В/Ч НОМЕР_1 , вирішено вважати головного сержанта ОСОБА_2 таким, що потрапив у ДТП в м. Павлоград Дніпропетровської області під час проходження військової службі в зоні збройного конфлікту , при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії Збройних сил російської федерації, при захисті Батьківщини, під час дії воєнного стану в Україні. У стані алкогольного та наркотичного сп'яніння не перебував.
За життя ОСОБА_2 було встановлено інвалідність І групи (потребував постійного стороннього догляду). Причина інвалідності Травма, пов'язана із захистом Батьківщини (довідка МСЕК).
Крім того, рішенням 12 Регіональної ВЛК від 09.02.2024 встановлено, що: травма і причина смерті ОСОБА_2 , ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. Постанову ВЛК від 07.07.2023 №2102 - відмінено.
Ураховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 помер безпосередньо під час виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, під час дії воєнного стану, а захворювання та причина його смерті пов'язані із захистом Батьківщини, а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок смерті ОСОБА_2 , під час дії воєнного стану, відповідно до пункту 2 Постанови №168 з підстав того, що його смерть пов'язана із захистом Батьківщини.
Суд також звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» від 16.07.2025 №4546-IX законодавець виклав абзац другий пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII у такій редакції "розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень" (вказане положення застосовуються з 24 лютого 2022 року).
Не можна ігнорувати той факт, що на момент прийняття оскаржуваного рішення пунктом 2 Постанови №168 установлено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень (абзац другий пункту 2 застосовується з 04.05.2024).
З огляду на встановлені обставини у цій справі, суд дійшов висновку про протиправність рішення комісії Міноборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 11.09.2025 №81/д (пункт 30), яким документи позивачу повернуто на доопрацювання.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно пункту 2 Постанови №168 у розмірі 15 млн. грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Оскільки відповідачем не прийнято жодного рішення, позовна вимога про зобов'язання Міноборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 Постанови №168 у зв'язку із загибеллю її чоловіка ОСОБА_2 є передчасною.
Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у позові у частині вказаних позовних вимог.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивачки, керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Міноборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка ОСОБА_2 , та прийняти рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням висновків суду.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міноборони України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 11.09.2025 №81/д (пункт 30), яким документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану" у зв'язку із загибеллю її чоловіка ОСОБА_2 , з врахуванням правових висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак