08 квітня 2026 рокуСправа № 280/9255/21 м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: «В.Меламед (Ізраїль - Україна)» юридичний офіс 69005, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 160, оф. 10.23, представник позивача Меламед Вадим 69005, РНОКПП НОМЕР_2 , м. Запоріжжя, адреса пр-т. Соборний, 160, оф. 10.23) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала зазначена справа.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2021 в адміністративній справі № 280/9255/21 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2021 в адміністративній справі № 280/9255/21 скасовано та ухвалено нове рішення: адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відносно повернення без розгляду по суті поданої Литовською Вірою Шулимівною через представника Меламед Вадима, що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності заяви від 04 травня 2021 р. про призначення їй пенсії за віком та доданих до заяви документів, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути по суті подану Литовською Вірою Шулимівною через представника Меламед Вадима, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності заяву від 04.05.2021 про призначення їй пенсії за віком та додані до заяви документи, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом видано виконавчі листи у справі.
10 лютого 2026 року до суду через систему Електронний суд від представника Литовської Віри Шулимівни до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якому представник просить суд: встановити судовий контроль за виконанням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 в адміністративній справі № 280/9255/21; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати у десятиденний строк до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 в адміністративній справі №280/9255/21.
Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Сацький Р.В.) ухвалою від 23.02.2026 зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі № 280/9255/21.
23 березня 2026 року на адресу суду ГУ ПФУ в Запорізькій області подано звіт про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі № 280/9255/21. Відповідачем повідомлено, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі №280/9255/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуто по суті подану Литовською Вірою Шулимівною через представника Меламеда Вадима, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності заяву від 04 травня 2021 року про призначення їй пенсії за віком, додані до заяви документи та прийнято рішення №084050011935 від 05.08.2022 про відмову у призначенні пенсії. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії №084050011935 від 05.08.2022 було надіслано ОСОБА_1 через її представника Меламеда В., про що свідчить лист-повідомлення від 17.03.2023 №0800- 0218-8/16603. Таким чином, на думку боржника, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі №280/9255/21, якою його було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути по суті, подану Литовською Вірою Шулимівною через представника Меламеда Вадима, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності заяву від 04 травня 2021 року про призначення їй пенсії за віком та додані до заяви документи, виконана ним відповідно до покладених зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. ГУ ПФУ у Запорізькій області просить прийняти звіт.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 призначено розгляд звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання судового рішення у справі без виклику сторін в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня його надходження.
06 квітня 2026 року представником позивача надано до суду заперечення щодо звіту. Представник позивача не згоден з рішенням відповідача 05.08.2022 про відмову в призначення пенсії позивачці з підстав нібито ненадання оригіналів документів, що підтверджують стаж. Представник позивача вважає, що відповідачем неналежним чином розглянуто заяву позивачки про призначення їй пенсії. Також, представник позивача не згоден з тим, що відповідач не здійснив заходи щодо отримання даних від органів ДРАЦС (РАЦС) для автоматичного оновлення інформації в Реєстрі застрахованих осіб, включаючи актові записи про народження, смерть, шлюб чи розлучення, для підтвердження зміни прізвища позивачки. Враховуючи викладене, представник позивача просить відмовити у прийнятті звіту ГУ ПФУ у Запорізькій області та зобов'язати боржника подати у десятиденний строк звіт про виконання постанови від 01.06.2022.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування підготовчого засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши звіт про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Згідно з ч. 3 ст. 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Положеннями ст. 382-2 КАС України визначено, що суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
У відповідності до ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також, Конституційним Судом України у рішенні від 26.06.2013 взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави, як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30.06.2009 №16-рп/2009).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
На підставі аналізу ст.ст. 3, 8, ч.ч. 1, 2 ст. 55, ч.ч. 1 та 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006 заява № 30779/04).
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі 420/177/20 та від 18.05.2022 у справа №140/279/21.
Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 241 КАС України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Судом з матеріалів справи та звіту встановлено, що постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 в адміністративній справі № 280/9255/21 виконано.
Суд відхиляє заперечення представника позивача щодо неналежного виконання боржником судового рішення оскільки доводи представника фактично базуються на не згоді з прийнятим за результатом розгляду заяви, поданої ОСОБА_1 через представника Меламеда Вадима, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності заяву від 04.05.2021 про призначення їй пенсії за віком та додані до заяви документи, рішенням відповідача від 05.08.2022 № 084050011935.
Проте, судом встановлено, що вказане рішення прийнято на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 в адміністративній справі № 280/9255/21, після набрання нею законної сили та, відповідно, не було предметом спору у справі № 280/9255/21.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.08.2022 № 084050011935 за своїм змістом не суперечить висновкам, викладеним судом у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022.
При цьому мотиви не згоди позивача з висновками Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області викладеними у рішенні від 05.08.2022 № 084050011935 виходять за межі розглянутого судом спору у справі № 280/9255/21.
Отже, за наслідками розгляду поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області звіту про виконання постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 по справі №280/9255/21 та доданих до нього матеріалів суд дійшов висновку про прийняття такого звіту у зв'язку із виконанням постанови суду від 01.06.2022 по справі №280/9255/21.
Керуючись ст. 241, 248, 382-1 - 382-3 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: «В.Меламед (Ізраїль - Україна)» юридичний офіс 69005, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 160, оф. 10.23, представник позивача Меламед Вадим 69005, РНОКПП НОМЕР_2 , м. Запоріжжя, адреса пр-т. Соборний, 160, оф. 10.23) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Ухвала виготовлена та підписана 08 квітня 2026 року.
Суддя О.О. Артоуз