09 квітня 2026 року Справа № 280/888/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЯПРОФІ" (вул. Іванова, буд. 20, м. Запоріжжя, 69068) до Запорізької митниці (вул. Сергія Синенка, 12, м. Запоріжжя, 69041) про визнання протиправними та скасування рішень,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЯПРОФІ" (далі - позивач) до Запорізької митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 112080/2026/000020, винесену Запорізькою митницею;
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA1 12080/2026/000004/2 від 22.01.2026, винесене Запорізькою митницею.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що відповідачу, при митному оформлені всіх партій поставки, були надані документи, необхідні для митного оформлення товару, що надійшов до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених п. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Таким чином, вважає, що позивач надав належні, достовірні, допустимі та в своїй сукупності достатні докази відповідачу для підтвердження розрахованої ним митної вартості, інформація, зазначена в них достатня для розрахунку митної вартості. Зазначені відповідачем сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей не обґрунтовані в розумінні вимог ст. 53 Митного кодексу України і подальші дії відповідача, в тому числі витребування додаткових документів, відмова в застосуванні визначеної декларантом митної вартості та винесення рішень про коригування митної вартості є протиправними.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
27 лютого 2026 року до суду надійшов відзив Запорізької митниці на позовну заяву. Митниця не згодна з доводами позивача та заперечує проти вимог адміністративного позову та зазначає, що під час здійснення митного контролю митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності. Виявлені фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах, а також наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі. З огляду на наведені вище обставини та враховуючи те, що позивачем документально не підтверджено складові митної вартості, митницею було розпочато консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, направлено уповноваженій особі декларанта електронними повідомленнями вимоги на надання додаткових документів. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. На підставі викладеного відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника митниці про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою суду від 06.03.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 25.03.2026 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 14.08.2025 ТОВ «ТД ЯПРОФІ» (Покупець) уклало з компанією SICHUAN TAISHENGLAN TECHNOLOGY CO., LTD (Продавець) Договір продажі № PI-RZ20250814L (далі - Договір) на поставку товарів, номенклатура якого описана у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно із п. 2.1 Договору ціна Договору визначається як вартість усіх товарів, які будуть доставлені покупцеві протягом терміну дії цього Договору.
Відповідно до п. 2.2-2.3 вартість товару визначається окремими Специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору. У вартість товару входять витрати на пакування, маркування та збереження.
Пунктом 3.1 та 3.2 Договоу передбачено, що покупець здійснює оплату згідно з умовами Договору або Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору. Оплата здійснюється покупцем прямим банківським переказом на рахунок продавця.
Специфікацією № 1 від 14.08.2025 до Договору передбачено поставку товарів на суму 23140 дол США. Умови оплати: покупець вносить передоплату в розмірі 30% від загальної вартості товару в сумі 6942 дол. США; покупець здійснює остаточний розрахунок у розмірі 70% від загальної вартості товару перед відправкою товару на суму 16198 дол. США. Термін поставки складає 15 робочих днів з дати отримання передоплати у розмірі 6942 дол. США від покупця. Країна походження - Китай.
ТОВ «ТД ЯПРОФІ» 19.01.2026 до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв'язку згідно зі ст. 257 Митного кодексу України електронну митну декларацію, якій було присвоєно № 26UA112080000334U8 на товари, опис яких зазначено в гр. 31 ЕМД:
Товар 1 - «1.- Вироби з чорних металів: устаткування для металевих риштувань: - BASE JACK 34*4*500 PLATE 140*140*4/ Опора регулювальна для риштувань (Домкрат базовий), …Торговельна марка: TAISHENGLAN TECHNOLOGY Виробник - SICHUAN TAISHENGLAN TECHNOLOGY CO., LTD Країна виробництва Китай, CN.»;
Товар 2 - «1.- Вироби з чорних металів: частини для металевих риштувань: LOCK PIN 14*40 / Замок флажковий (флажок) 14*40 - 250000шт; … - Rotary Clamp / Хомут поворотний 48*48 - 2000шт.; … - Non-Rotating Clamp / Хомут неповоротний 48*48 - 300шт.; … Торговельна марка: TAISHENGLAN TECHNOLOGY Виробник SICHUAN TAISHENGLAN TECHNOLOGY CO., LTD Країна виробництва - Китай, CN».
До митного оформлення вказаних товарів до митниці разом з ЕМД було надіслано скановані копії наступних документів, що зазначені в гр. 44 даної ЕМД: пакувальний лист від 22.09.2025 б/н; інвойс від 22.09.2025 № PI - RZ20250922L; коносамент (Bill of lading) від 29.09.2025 № WMSS25092291; автотранспортна накладна (CMR) від 16.01.2026 № 483945; сертифікат про походження товару від 04.11.2025 № C25MADKUIIИЕ91169; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.01.2026 (Одеської митниці); SWIFT Reference Number № 050925/1994699 від 05.09.2025 та № 190825/1987970 від 19.08.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.01.2026 № LS-4711108; платіжна інструкція від 14.01.2026 № 42; довідка про транспортні витрати від 14.01.2026 № 2805; страховий поліс від 06.01.2025 № 40-1509-00557/00027; специфікація від 14.08.2025 № 1; договір продажі від 14.08.2025 № PI-RZ20250814L; заявка від 15.09.2025 № 1; договір про митно-брокерське обслуговування від 16.06.2025 № МБ072/01; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 29.05.2025 № 2905/1; сертифікат про непреференційне походження товару (сертифікат про походження товару) від 04.11.2025 № C25MADKUIIИЕ91169 (повторно); технічний опис від 17.12.2025 № 17/12; фото товару від 18.12.2025; копія митної декларації країни відправлення від 28.09.2025 № 020220250001062203.
19.01.2026 митним представником засобами електронного зв'язку надіслано митниці додаткові документи (які вже надсилались до митниці, разом з ЕМД): сертифікат про походження товару від 04.11.2025 № C25MADKUIIИЕ91169, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.01.2026 (Одеської митниці), специфікація від 14.08.2025 № 1, сертифікат про походження товару від 04.11.2025 № C25MADKUIIИЕ91169, технічний опис від 17.12.2025 № 17/12, фото товару від 18.12.2025, копія митної декларації країни відправлення від 28.09.2025 № 020220250001062203, доручення від 15.01.2025 № 15/01/2025.
Митним представником 21.01.2026 засобами електронного зв'язку надіслано митниці повідомлення, де зазначено: «…за МД від 19.01.2026 № 26UA112080000334U8 митний представник бажає надати додаткові документи».
За результатами перевірки встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (ч. 3 ст. 53 МКУ), а саме:
1. В наданому до митного оформлення платіжному документі SWIFT від 19.08.2025 та від 05.09.2025 SWIFT б/н відсутнє посилання на специфікацію від 14.08.2025 № 1, яка, згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 14.08.2025 № PI-RZ20250814L, є невід'ємною його частиною. Відповідно до п. 15 Розділу ІІ Постанови Нацбанку від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» (із змінами та доповненнями) платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. У наданих до митного оформлення платіжних документах SWIFT від 19.08.2025 та від 05.09.2025 SWIFT б/н є посилання на замовлення № 9328472501028145 на підставі якого здійснено платіж, однак до митного оформлення зазначений документ не надавався;
2. В наданому до митного оформлення інвойсі від 22.09.2025 № PI-RZ20250922L вказані умови поставки без зазначення географічного пункту поставки;
3. В наданому до митного оформлення інвойсі від 22.09.2025 № PI-RZ20250922L відсутнє посилання на специфікацію від 14.08.2025 № 1, яка визначає вартість товару, та згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 14.08.2025 № PI-RZ20250814L, є невід'ємною його частиною;
4. В наданому до митного оформлення коносаменті від 29.09.2025 № WMSS25092291, зазначено найменування судна «PALU BAY», згідно інформації з відкритих джерел (searates.com; період переміщення з 29.08.2025-10.01.2026) контейнер: MRKU9637734 переміщувався судном «PALU BAY», але в поданій МД зазначено іншу назву судна «MEDKON SIA». Тобто з вантажем відбувались операції з перевантаження та зберігання за межами митної території України, та вартість цих операцій не включена до складу митної вартості товару. Зазначене викликає сумнів у повноті відомостей про митну вартість товарів, а саме складових митної вартості;
5. У наданому сертифікаті про походження від 04.11.2025 № C25MADKUH4E91169 в графі 1 зазначено також експортера DONGGUAN SHENGRUIDA TRADING CO.LTD, в той час в коносаменті від 29.09.2025 № WMSS25092291, зазначено відправника SICHUAN TAISHENGLAN TECHNOLOGY CO., LTD. Зазначене може вказувати на недостовірність або неповноту декларування відомостей про товари та умови їх купівлі, які в свою чергу, мають безпосередній вплив на формування ціни товарів та визначення митної вартості. 6. У відповідності до вимог ст. 254 МКУ митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Копія МД країни відправлення від 28.09.202 № 020220250001062203 складено китайською мовою (відмінною від офіційної мови митних союзів, або іншої іноземної мови міжнародного спілкування), але її переклад до митного оформлення не надано.
В зв'язку з цим, митного представника повідомлено, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МКУ та ч. 3 ст. 53 МКУ протягом 10 календарних днів необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Митним представником 22.01.2026 засобами електронного зв'язку надіслано до митниці лист від «ТД ЯПРОФІ» від 22.01.2026 № 22/01 та повідомлення, де зазначено: «Цим листом повідомляємо, що документи на вантаж … були надані в повному обсязі. Інші документи в десятиденний термін не надаватимуться. Просимо припинення 10-денного терміну, встановленого ч. 3 ст. 53 Кодексу у відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 255 МКУ та провести митне оформлення ВМД № 26UA112080000334U8 від 19.01.2026 на підставі наданих документів». Аналогічне повідомлення надіслано митним представником 22.01.2026: «Інші документи не надаватимуться. Просимо провести митне оформлення ВМД № 26UA112080000334U8 від 19.01.2026 на підставі наданих документів».
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.01.2026 № UA112080/2026/000004/2 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості № 2ґ (резервного) у відповідності з вимогами ст. 64 МКУ.
У митному оформленні ЕМД від 19.01.2026 № 26UA112080000334U8 відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2026/000020 відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням положень ч. 6 ст. 54, ст. 256 МКУ та Порядку № 631.
Оформлення вищезазначеного товару здійснено та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 22.01.2026 № 26UA112080000450U8 з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Випуск товарів у вільний обіг здійснено шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до ч. 7 ст. 55 та розділу Х МКУ.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша ст. 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1- 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 1-2 ст. 54 МК України).
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч. 3 ст. 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивачем подано разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт з додатками, інвойс, комерційну пропозицію, прайс-лист, пакувальний лист, документи, що підтверджують вартість послуг з транспортування товару до митного кордону України тощо).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч. 4 ст. 58 МК України).
У розумінні ч. 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документи є достатніми для підтвердження усіх складових митної вартості за першим (основним) методом.
Так, декларантом на підтвердження митної вартості товару до МД № 26UA112080000334U8 від 19.01.2026 надано, зокрема, пакувальний лист від 22.09.2025 б/н; інвойс від 22.09.2025 № PI - RZ20250922L; коносамент (Bill of lading) від 29.09.2025 № WMSS25092291; автотранспортна накладна (CMR) від 16.01.2026 № 483945; сертифікат про походження товару від 04.11.2025 № C25MADKUIIИЕ91169; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.01.2026 (Одеської митниці); SWIFT Reference Number № 050925/1994699 від 05.09.2025 та № 190825/1987970 від 19.08.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.01.2026 № LS-4711108; платіжна інструкція від 14.01.2026 № 42; довідка про транспортні витрати від 14.01.2026 № 2805; страховий поліс від 06.01.2025 № 40-1509-00557/00027; специфікація від 14.08.2025 № 1; договір продажі від 14.08.2025 № PI-RZ20250814L; заявка від 15.09.2025 № 1; договір про митно-брокерське обслуговування від 16.06.2025 № МБ072/01; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 29.05.2025 № 2905/1; сертифікат про непреференційне походження товару (сертифікат про походження товару) від 04.11.2025 № C25MADKUIIИЕ91169 (повторно); технічний опис від 17.12.2025 № 17/12; фото товару від 18.12.2025; копія митної декларації країни відправлення від 28.09.2025 № 020220250001062203.
Згідно правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст. 51-58 МК України самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Отже, під час заявлення товару до митного оформлення за митною декларацією № 26UA112080000334U8 від 19.01.2026 позивач надав всі вищевказані вичерпні документи, відповідно до вимог ч. 1 - 2 ст. 53 МК України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Відносно доводів відповідача з приводу того, що в наданому до митного оформлення платіжному документі SWIFT від 19.08.2025 та від 05.09.2025 SWIFT б/н відсутнє посилання на специфікацію від 14.08.2025 № 1, яка, згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 14.08.2025 № PI-RZ20250814L, є невід'ємною його частиною та у наданих до митного оформлення платіжних документах SWIFT від 19.08.2025 та від 05.09.2025 SWIFT б/н є посилання на замовлення № 9328472501028145 на підставі якого здійснено платіж, однак до митного оформлення зазначений документ не надавався, суд встановив наступне.
Згідно з пунктом 4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (далі - Постанова № 216) встановлено загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг (далі - користувач), які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку (далі - надавач платіжних послуг), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України “Про валюту і валютні операції».
Відповідно до п. 14 розділу ІІ Постанови № 216 платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);
2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);
3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;
4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);
5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);
6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];
9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;
10) призначення платежу;
11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);
12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово “відмова»);
13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;
14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами “резидент» чи “нерезидент» під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.
Пунктом 15 розділу ІІ Постанови № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит “Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Судом встановлено, що платіжний документ SWIFT від 19.08.2025 та від 05.09.2025 містить посилання на контракт від 14.08.2025 № PI-RZ20250814L та всі реквізити, передбачені Постановою № 216, які в повній мірі надають можливість ідентифікувати операцію за сторонами. Зауважень з цього приводу відповідач не висловив.
Суд наголошує, що чинним законодавством не передбачено посилання на специфікації у SWIFT повідомленні.
Повідомлення, сформовані за результатами здійснення переказів в іноземній валюті, в тому числі за допомогою системи SWIFT, за умови наявності у них всіх реквізитів, що дозволяють ідентифікувати здійснення такої операції, можуть вважатись належним документом, що підтверджує факт оплати за товар.
Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, вказано також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16.
Щодо доводів митниці про відсутність у інвойсі від 22.09.2025 № PI-RZ20250922L посилання на специфікацію від 14.08.2025 № 1 та не зазначення географічного пункту поставки.
Відповідно до частини 1, пунктів 3, 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларант подає митному органу документи, які підтверджують митну вартість товару, зокрема інвойс та, якщо інвойс оплачено, - банківські платіжні документи.
При цьому, чинне законодавство не містять вимог до інвойсу, не встановлюють його обов'язкові реквізити.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем до митного оформлення надано інвойс (комерційний рахунок), який містить відомості про найменування, кількість та вартість товару, який замовлено позивачем, що, в свою чергу, дає можливість встановити обсяги поставки товару. При цьому, інвойс не містить розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Відтак, наведені вище твердження митниці є безпідставними.
Щодо доводів відповідача відносно транспортних витрат.
Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.
Суд зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими імпортер повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати, договір про надання транспортних послуг є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.
Аналогічні висновки щодо законодавчого визначення переліку документів, якими підтверджуються транспортні витрати в межах заявленої імпортером митної вартості товарів викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14.
Судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу коносамент (Bill of lading) від 29.09.2025 № WMSS25092291; автотранспортна накладна (CMR) від 16.01.2026 № 483945; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.01.2026 № LS-4711108; довідка про транспортні витрати від 14.01.2026 № 2805; заявка від 15.09.2025 № 1; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 29.05.2025 № 2905/1; платіжна інструкція від 14.01.2026 № 42.
Так, організацію перевезення товару ТОВ «ТД ЯПРОФІ» здійснювало ТОВ «Ламан Шипінг» на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 29.05.2025 № 2905/1, за умовами якого експедитор зобов'язався організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.
Відповідно до п. 2.1.1 Договору експедитор зобов'язаний за рахунок клієнта організовувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнтові за погодженням сторін, в тому числі митне оформлення вантажу, оплаті провізної плати за завантажені та порожні рейси РС та інші послуги/роботи, надані залізницею/перевізником. При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна.
14.01.2026 ТОВ «Ламан Шипінг» виставлено позивачу рахунок-фактуру № LS-4711108 на суму 114405,04 грн за надання наступних послуг:
- транспортно-експедиторське обслуговування на території України - 17979,17 грн;
- морське перевезення вантажу за межами державного кордону України - 90615 грн;
- страховий внесок за страхування вантажів - 4012,95 грн;
- експедиторська винагорода - 1797,92 грн.
Крім того, ТОВ «Ламан Шипінг» складено довідку про транспортні витрати від 14.01.2026, в якій вартість наданих транспортно-експедиторських послуг відповідає сумам, зазначеним у рахунку № LS-4711108 від 14.01.2026.
Вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем.
Всі складові, сторони, пункти призначення та контейнер в повній мірі співпадають та розбіжностей між собою не містять, що дає змогу в повній мірі підтвердити та визначити митну вартість імпортованого товару з урахуванням витрат на транспортування.
Суд враховує, що договором від 29.05.2025 № 2905/1 надано експедитору можливість залучати перевізників з метою виконання Договору та заявки клієнта.
Експедитор для виконання своїх договірних зобов'язань з метою здійснення перевезення спірного товару залучав перевізників, що не суперечить умовам Договору від 29.05.2025 № 2905/1.
Таким чином, залучення ТОВ «Ламан Шипінг» для перевезення товару третіх осіб повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.
В свою чергу, довідка про транспортні витрати містить належні та достатні відомості щодо витрат на транспортування товару.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо доводів відповідача про те, що у наданому сертифікаті про походження від 04.11.2025 № C25MADKUH4E91169 в графі 1 зазначено також експортера DONGGUAN SHENGRUIDA TRADING CO.LTD, в той час в коносаменті від 29.09.2025 № WMSS25092291, зазначено відправника SICHUAN TAISHENGLAN TECHNOLOGY CO., LTD, то суд зазначає, що повна назва експртера у відповідній графі звучить: «DONGGUAN SHENGRUIDA TRADING CO.LTD О/В (тобто відповідно/відповідальний) SICHUAN TAISHENGLAN TECHNOLOGY CO., LTD…», що в повній мірі співвідноситься із наявними в матеріалах справи документами на підтвердження договіорних відносин позивача саме з SICHUAN TAISHENGLAN TECHNOLOGY CO., LTD. Окрім того, до суду не надано доказів того, що це якимось чином впливає на числові значення при митному оформленні товарів.
Що стосується ненадання позивачем копії митної декларації країни відправлення з перекладом україснькою мовою, то суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію: “Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
За таких обставин, такі зауваження митниці про обов'язковість надання копії митної декларації країни відправлення для підтвердження заявленої митної вартості, в тому числі і з її перекладом, протирічать положенням Митного кодексу України.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що наведені відповідачем підстави, жодним чином не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.
Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час, відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16 та відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов'язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі.
Суд зазначає, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 МК України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
Висновки щодо необхідності аналізу характеристик імпортованих позивачем товарів та товарів, митна вартість яких була взята митницею за зразок для обчислення, викладені також і в постанові Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 640/22572/20.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Відтак, рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів №UA112080/2026/000004/2 від 22.01.2026 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, суд зазначає, що картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
За обставинами справи картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2026/000020 від 22.01.2026 складена у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості №UA112080/2026/000004/2 від 22.01.2026 відповідно, яке визнано судом протиправним. У постанові від 23.07.2021 у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, то вимога про визнання її протиправною правомірно визнана судами обґрунтованою.
Таким чином, наявні підстави для визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2026/000020 від 22.01.2026.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про достатність наданих позивачем первинних документів для митного оформлення імпортованого товару та відсутність підстав для застосування при цьому резервного методу визначення митної вартості товару, а позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 7170,17 грн. за вимогу майнового характеру.
Водночас відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням ціни позову 256 144, 80 грн. належний до сплати судовий збір становив 3842,17 грн.
Отже, суд дійшов висновку, що судовий збір у сумі 3842,17 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а надмірно сплачена сума судового збору у розмірі 3328,00 грн. підлягає поверненню позивачу за його клопотанням у порядку пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», як внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЯПРОФІ" (вул. Іванова, буд. 20, м. Запоріжжя, 69068) до Запорізької митниці (вул. Сергія Синенка, 12, м. Запоріжжя, 69041) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2026/000004/2 від 22.01.2026, прийняте Запорізькою митницею.
Визнати протиправною та скасувати картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2026/000020 від 22.01.2026, прийняту Запорізькою митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЯПРОФІ" судові витрати по даній справі зі сплати судового збору у розмірі 3842,17 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 09.04.2026.
Суддя А.В. Сіпака