08 квітня 2026 року Справа № 280/789/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168), третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 04.07.2025 №360/975;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 , дружині загиблого (померлого) ОСОБА_2 внаслідок захворювання, яке пов'язане із захистом Батьківщини, одноразову грошову допомогу у розмірі 1/2 від 15000000 грн. згідно абзацом 1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та здійснити виплату такої одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплачених сум.
Мотивуючи позовні вимоги позивач у позовній заяві та відповіді на відзив зазнчає про те, що відмова відповідача, оформлена протоколом від 04.07.2025 року № 360/975 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 є неправомірною. Вказує, про те, що посилання відповідача на той факт, що на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, Постанова №168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, через те, що розмір допомоги у сумі 15 000 000 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та виключно для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців взагалі не витримує жодної критики, адже Конституційний Суд України (КСУ) неодноразово визнавав неконституційними постанови Кабміну, що обмежують права, наголошуючи, що права і свободи можуть бути обмежені виключно законом, а не підзаконними актами.
Ухвалою суду від 09.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
12.02.2026 до суду від третьої особи надійшли пояснення, які зводяться до того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 підтримує позицію відповідача щодо відмови позивачеві у задоволенні його вимог у повному обсязі та його нормативно-правове обгрунтування, що викладено у відповідному протокольному рішенні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
20.02.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що ОСОБА_2 помер внаслідок ЗАХВОРЮВАННЯ, яке не пов'язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, право на отримання одноразової грошової допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови №975. Як зазначив Верховний Суд в подібних правовідносинах викладена в постанові від 17.03.2025 року по справі № 280/2749/24, що чинним законодавством України передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких чітко визначені на законодавчому рівні умови призначення та виплати. Так, на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, Постанова №168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, через те, що розмір допомоги у сумі 15 000 000 грн. передбачений лише на період дії воєнного стану та виключно для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців. Відтак Позивачем помилково ототожнюється поняття «загибель (смерть) внаслідок поранення» із «смертю внаслідок захворювання». Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, тому в задоволенні позову просить відмовити.
В період з 02.04.2026 по 06.04.2026 суддя сіпака А.в. перебував у відпустці, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2026 №02-35/26/31.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 25.09.2004 року. 03.03.2022 року ОСОБА_2 було мобілізовано до лав Збройних Сил України.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.09.2024 року на підставі лікарського свідоцтва про смерть № 5456 від 25.09.2024 року, в якому зазначена причина смерті: злоякісне новоутворення підшлункової залози з метастазами у внутрішні органи та розпадом.
Відповідно до довідки від 19.07.2024 №5797 військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 , захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Витягом з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 1331 від 31.03.2025 року встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщині.
Відповідно до акту службового розслідування від 30.09.2024, що міститься в матеріалах справи, згідно рапорту ТВО начальника відділення. ПХГ лейтенанта медичної служби ОСОБА_3 , санітар відділення ПХГ військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_4 з 29.08.2024 по і 11.09.2024 перебув на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 для визначен: ступеня придатності до військової служби з діагнозом: Аденокарцинома ті підшлункової залози pT3cNlMl G3 (HEP) St IV. Військовослужбевець перебував у відпустці за станом здоров'я терміном 30 к.д. З повідомлення дружини військовослужбовця ОСОБА_4 помер вдома за адресою АДРЕСА_3 о 13:10.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 №265 і 12.09.2024 солдат ОСОБА_4 перебував у відпустці за станом здоров'я.
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 25.09.2024 лікарського висновку про смерть №5456 від 25.09.2024 р причиною смерті солдата ОСОБА_5 є злоякісне новоутворення підшлункової залози метастазами у внутрішні органи та розпадом.
Згідно свідоцтва про хворобу і постанови 20 регіональної війської лікарської комісії №140 від 23.09.2024 (вх. №837 від 25.09.2024), діагноз Аденокарцинома тіла підшлункової залози pT3cNlMl G3 (HEP) St IV, захворювання, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини.
Згідно пояснень тво начальника відділення ПХГ лейтенаг медичної служби Аміра Гарімадова санітар відділення ПХГ військової частиш НОМЕР_3 солдат ОСОБА_4 з 29.08.2024 по 11.09.2024 проход госпітальну лікарсько-військову комісію для визначення ступеня придатно до військової служби військової частини НОМЕР_3 з діагнозом: Аденокарцино тіла підшлункової залози pT3cNlMl G3 (HEP) St IV (свідоцтво про хворобу №1400 від 11.09.2024). З 12.09.2024 солдат ОСОБА_4 перебував відпустці за станом здоров'я терміном на 30 календарних днів.
Згідно пояснень санітара відділення ПХГ військової частини АЗЗ солдата ОСОБА_6 , солдат ОСОБА_4 дійсно був відсуті у відділення ПХГ і знаходився на лікуванні в стаціонарі госпіталі лікарсько-військової комісії з 29.08.2024.
Санітар відділення ПХГ військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_4 помер внаслідок захворювання ТАК, пов'язане з захист Батьківщини.
10.03.2025 року позивач звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою, в якій просила виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю (смертю) чоловіка - ОСОБА_2 . До заяви надано перелік документів, необхідних для здійснення виплати.
Однак, виплати позивач не отримала в повному обсязі.
Листом № 6533/с від 20.10.2025 року позивачу повідомлено, що відповідно до пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.11.2013 року № 975, у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовці, ОГД виплачується протягом року після звільнення з військової служби у випадках, передбачених пунктом 1 пункту 4 Порядку у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть). Причиною смерті ОСОБА_2 є захворювання, отже виплата ОГД у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму була здійснена без порушення норм чинного законодавства, а виплата ОГД у розмірі 15 мільйонів гривень внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби законодавством не передбачена.
Крім того, листом № 7182/с від 19.11.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 надано відповідь на заяву позивача, в якій повідомлено, що висновок про можливість призначення ОГД позивачу разом з усіма документами направлено ІНФОРМАЦІЯ_6 засобами системи електронного документообігу до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (вих. № 1124/4123 від 29.04.2025 року). Згідно отриманого протоколу від 04.07.2025 року № 360/975 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, дійшла висновку про призначення позивачу та матері померлого ОГД в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть в сумі 2 271 000 (два мільйони двісті сімдесят одна исяча) 00 грн. в рівних частках кожному
Відповідно до витягу з протоколу від 04.07.2025 № 360/975 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25 г рудня 2013 року № 975:
матері та дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 25.09.2024 - в розмірі 750-кратиого прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), в сумі 2271000 (два мільйони двісті сімдесят одна тисяча) грн. 00 коп. у рівних частках кожній.
Позивач, вважаючи відмову відповідача, оформлену протоколом від 04.07.2025 року № 360/975 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, неправомірною, у зв'язку з чим звернулась за даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Як передбачено у ч.1 ст.4 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991р. №1932-XII, у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або ж окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
24.02.2022р. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022р. строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ, який визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.
У силу ст.41 Закону №2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ.
Частиною 1 ст.16 Закону № 2011-XII регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За ч.2 цієї статті, одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
Звідси слідує, що подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у ст.16-1 Закону №2011-XII. За змістом вказаної норми у випадках, зазначених у пп.1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або ж резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (ч.2 ст.16-1 Закону №2011-XII).
За правилами пп.«а» п.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ, допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у пп.1 п.2 ст.16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у пп.2-3 п.2 ст.16 цього Закону.
Пунктом 3 ст.16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з наведеного вище законодавчого врегулювання, дана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо його смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Відповідно до вимог ч.1 ст.16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених пп.1-3 п.2 ст.16 вказаного Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у ст.16-1 цього ж Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у ст.16-1 цього Закону.
Як передбачено у ч.6 ст.16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
За приписами ч.ч.7-9 ст.16-3 Закону №2011-XII, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (ч.8 ст.16-3 Закону №2011-XII).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, як це встановлено ч.9 ст.16-3 Закону №2011-XII, визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013р. №975, якою було затверджено «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», який і врегульовує питання пов'язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до п.3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з п.4 даного Порядку, одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала, зокрема, під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Аналогічно, як і в Законі №2011-ХІІ, абз.2 п.5 Порядку №975 встановлює, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, розмір допомоги встановлений на рівні 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022р. №2489-IX, ст.16-2 Закону № 2011-XII, доповнено ч.3, згідно з якою, розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
У п.1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №2489-IX, зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п.3 розділу I Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24.02.2022р.
Так, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, Кабінет Міністрів України, на виконання Указів Президента України про введення воєнного стану, а також загальну мобілізацію, прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час ді
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022р. прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», п.2 якої установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у п.1 Постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону №2011-ХІІ, крім громадян російської федерації чи Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях вказаних країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Також, п.2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення.
Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у п.1 цієї Постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Отже, Постанова №168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих осіб, зазначених у п.1-1-2 цієї Постанови, у період дії воєнного стану. При цьому виплата збільшеного до 15000000 грн. розміру одноразової допомоги згідно з п.2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках:
1) у разі загибелі військовослужбовця;
2) у разі, якщо військовослужбовець помер саме внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Так, на відміну від Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Зокрема, такий розмір допомоги передбачений виключно на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих військовослужбовців внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
Термін «загиблий» у військовій справі означає «військову втрату», що стосується категорії військовослужбовців, котрі брали участь у військових діях і загинули внаслідок дії противника, як безпосередньо під час бойових дій, так і в разі смерті від поранень (контузії, травми, каліцтва) або ж інших пошкоджень, несумісних із життям.
Норми Законів №2232-ХІІ, №2011-XII, а також Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» наведено термінологію «загибель (смерть)».
СУд зазначає, що вказане не означає, що поняття загибель та смерть є тотожними, коли мова йде про визначення розміру одноразової грошової допомоги у період дії воєнного стану.
Правова дефініція використаної термінології, що розкриває її зміст, в контексті наведених законів, стосується наслідків загибелі (смерті) особи.
У всіх випадках наслідки для ситуацій, наведених у перерахованих законах однакові.
Відтак, з точки зору законодавчої техніки, є коректним зазначення термінології «загибель (смерть)» як одного поняття, без їхнього розмежування окремо на «загибель» та окремо на «смерть».
Відповідно до приписів ч.3 ст.24 Закону №2232-ХІІ, наслідком як загибелі так і смерті особи, є її виключення із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Згідно з приписами згаданого вище Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», наслідком як загибелі так і смерті особи є отримання статусу «члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни».
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що наслідком, як загибелі, так і смерті особи, є виплата одноразової грошової допомоги особам, які згідно з Законом мають право на її отримання.
Суд вважає, що питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
- у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (абз.1 п.«а» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (абз.2 п.«а» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 15000000 грн. на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз.1 п.2 Постанови №168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абз.6 п.2 Постанови №168).
Відтак, чинним законодавством передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких є свої законодавчо визначені умови для виплати, на чому цілком обґрунтовано зазначає апелянт.
При цьому, розмір допомоги, згідно з Постановою №168 в сумі 15000000 грн., передбачений виключно на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме, для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб.
Такий підхід держави у врегулюванні даного спірного питання покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Стосовно розмежування понять «загибель» та «смерть», то колегія суддів зазначає наступне.
Загибель та смерть мають різне змістове навантаження, хоча й поєднані єдиними наслідками (людина припинила своє існування). Будь-яка загибель передбачає припинення життя внаслідок впливу зовнішніх чинників стрімкої дії (вибух, постріл, удар, дія хімічних речовин), які не сумісні із життям та не залишають людині шансу вижити.
Смерть, на відміну від загибелі, характеризується припиненням життя через захворювання, які викликають «збої» в функціонуванні (роботі) внутрішніх органів людини, що забезпечують її життєдіяльність. Якщо ці «збої» викликані пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, то розмір допомоги визначено на рівні 15000000 грн.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про отримання солдатом ОСОБА_8 за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва), від яких могла настати його смерть.
Відповідно до постанови 20 регіональної війської лікарської комісії №140 від 23.09.2024 р. (вх. №837 від 25.09.2024р), діагноз ОСОБА_9 тіла підшлункової залози pT3cNlMl G3 (HEP) St IV.
Захворювання та причини смерті: "Так, пов'язане із захистом Батьківщини".
Згідно з п.п.1.3,21.9. «Положення про ВЛК в Збройних Силах України» (затв. наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008р. №402), уповноваженим органом, на який покладеного завдання з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть, є штатні військово-лікарські комісії.
Відтак, причиною смерті солдата ОСОБА_5 є злоякісне новоутворення підшлункової залозг метастазами у внутрішні органи та розпадом, тобто стало не поранення, травма чи контузія, а саме захворювання.
Первинні медичні документи та матеріали цієї справи містять інформацію, що солдат ОСОБА_4 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), а помер внаслідок захворювання, відповідно, він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б родині право на отримання допомоги у збільшеному розмірі, відповідно до вимог Постанови №168, а саме 15000000 грн.
Таким чином, позивачами помилково ототожнюється поняття «загибель або смерть внаслідок поранення» із «смертю внаслідок захворювання».
Тобто, солдат ОСОБА_4 не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузій, травм, каліцтв) військовослужбовців, що давало б підстави на отримання допомоги у розмірі 15000000 грн, а тому мати, дружина та донька загиблого, який помер внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом батьківщини, відповідно до ч.1 ст.16-1 Закону, має право саме на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону, у кратному розмірі до прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Як на дату прийняття Комісією Міністерства оборони України оскаржуваного рішення, так і на поточну дату, зазначені вище документи залишаються дійсними, чинними і не скасованими у визначеному законодавством України порядку.
Судом встановлено, що позивачами було подано заяву про виплату одноразової грошової допомоги на підставі Постанови №168, а тому, Комісія оцінювала зазначену заяву на відповідність умовам, які встановлені в абз.1,6 п.2 Постанови №168. З огляду на це, у п.4 протоколу від 04.04.2025 №360/975, Комісія дійшла висновку про те, що Постанова №168 передбачає саме виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), тоді як смерть солдат ОСОБА_4 , згідно з наданим висновком ВЛК, не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а настала внаслідок захворювання.
До того ж, варто наголосити і врахувати той факт, що Комісія у протоколу від 04.04.2025 №360/975 чітко зазначила, що у даному випадку, право на отримання одноразової грошової допомоги має визначатися відповідно до ст.16 Закону №2011-ХІІ та Постанови №975.
Судом при вирішенні справи по суті враховується правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 29.03.2024р. у справі №440/3321/23, в якій Суд дійшов висновку, що відповідно до абз.1 п.2 Постанови №168, сім'ям загиблих осіб, зазначених у п.п.1-1-2 Постанови, виплачується одноразова грошова допомога - 15000000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону №2011-ХІІ, крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Абзац 6 п.2 Постанови №168 передбачає те, що виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у п.п.1-1-2 Постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, в обох зазначених абзацах п.2 Постанови №168 йдеться про особливий вид виплати - одноразової грошової допомоги сім'ям осіб, зазначених у п.п.1-1-2 цієї Постанови, в тому числі поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
При цьому, виходячи з буквального змісту п.2 Постанови №168, висновується, що Кабінет Міністрів України при установленні права сімей загиблих осіб на одноразову грошову допомогу не визначає жодних інших умов її виплати, окрім факту смерті особи у період воєнного стану.
Водночас, й інший вид допомоги - одноразова грошова допомога сім'ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаний з воєнним станом. Однак, на відміну від допомоги сім'ям загиблих осіб, положенням абз.6 п.2 Постанови №168 передбачено низку умов для виплати такої одноразової грошової допомоги, а саме:
1) наслідкова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи;
2) часова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) саме в період воєнного стану;
3) функціональна умова - отримання поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
4) територіальна умова - перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) зазначених у п.3 дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора;
5) функціонально-часова - отримання поранення у період здійснення зазначених у п.3 дій;
6) наслідково-часова умова - настання смерті особи не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, формальний зміст абз.1 та 6 п.2 Постанови №168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15000000 грн. при настанні одного і того наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті, зокрема поранення) він застосував різні способи викладення змісту таких норм, зокрема, стосовно встановлення певних умов її виплати.
Суд доходить висновку, що той факт, що абз.1 п.2 Постанови №168 не визначає формулювання причини загибелі поліцейського, необхідне для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського, як «загинув у період дії воєнного стану під час участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів», вказане не може означати достатність підстав для виникнення права на одноразову грошову допомогу в разі загибелі поліцейського лише умов воєнного стану.
Також,суд враховується правова позиція, яка була висловлена Верховним Судом у постанові від 17.03.2025р. у справі №280/2749/24.
За висновком суду, позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та задоволенню не підлягають.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в позові аргументи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022), третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 08.04.2026.
Суддя А.В. Сіпака