09 квітня 2026 року м. Ужгород № 260/8699/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Грига Н.В.,
представники сторін у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі № 260/8699/24 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування розпорядження, податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Старцева Євгенія Геннадійович (далі - представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить:
1) прийняти дану позовну заяву до розгляду;
2) визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Закарпатській області №245 від 04 листопада 2024 року в частині анулювання ліцензій, виданих ФОП ОСОБА_1 , на право роздрібної торгівлі пальним від 25 лютого 2021р. №07070314202100004 та на право зберігання пального від 20.05.2021р. №07070414202100081;
3) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №000133000903 від 19 грудня 2024р. на суму 319500 грн.; №000133010903 від 19 грудня 2024р. на суму 300 грн.; №000133030903 від 19 грудня 2024р. на суму 603500 грн.;
4) стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір та витрати пов'язані з наданням професійної правничої (правової) допомоги.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління ДПС у Закарпатській області №245 від 04 листопада 2024 року в частині анулювання ліцензій, виданих ФОП ОСОБА_1 , на право роздрібної торгівлі пальним від 25 лютого 2021 р. №07070314202100004 та на право зберігання пального від 20.05.2021 р. №0707041420210008. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення: №000133000903 від 19 грудня 2024 р. на суму 319500 грн.; №000133010903 від 19 грудня 2024 р. на суму 300 грн.; №000133030903 від 19 грудня 2024 р. на суму 603500 грн..
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року по справі №260/8699/24 - без змін.
06 березня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткового рішення згідно якого останній просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №260/8699/24 про стягнення з Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь ФОП ОСОБА_1 12261,00 грн. (дванадцять тисяч двісті шістдесят одну гривну 00 копійок) судового збору та 21000 (двадцять одну тисячу 00 копійок) гривень витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої (правової) допомоги.
Заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення надійшли до суду 11 березня 2026 року. Заперечуючи щодо розміру витрат на правову допомогу, відповідач зазначає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 21000 грн не відповідають ні складності справи, ціни позову, ні обсягам робіт. Звертає увагу, що Головне управління ДПС у Закарпатській області є бюджетною установою та має обмежене фінансове забезпечення та не має компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань, необґрунтовано завищені витрати на правничу допомогу. Відповідач вважає, що оплата послуг адвоката є завищеною, виходячи зі змістовного об'єму складених документів та складності даної адміністративної справи. Просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши подану представником позивача заяву про ухвалення додаткового судового рішення в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини другої статті 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Стаття 132 КАС України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини третьої статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно частини другої цієї ж статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини третьої зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. 2. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1. Складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). 2. Часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). 3. Обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. 4. Ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: платіжну інструкцію № 1017 від 26 грудня 2024 року згідно рахунку №1 від 25.12.2024 року.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Згідно з положеннями статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частинами шостою та сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наданих доказів, зокрема з платіжної інструкції №1017 від 26.12.2024 року вбачається, що ФОП ОСОБА_1 оплатила ОСОБА_2 кошти за надання професійної правової допомоги в загальній сумі 21000,00 грн.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 р. по справі № 904/8308/17 дійшов висновку про те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати Були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, 10 листопада 2025 року при ухвалені рішення в даній адміністративній справі, судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме: щодо стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні даного адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 12261,00 грн., що підтверджується квитанціями за № 1015 та № 1016 від 26.12.2024 року.
Таким чином, 10 листопада 2025 року при ухвалені рішення в даній адміністративній справі, судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме: щодо стягнення витрат по сплаті судового збору та витрат понесених на професійну правничу допомогу.
З урахуванням вищевикладеного, у зв'язку з тим, що при постановлені рішення у даній справі не вирішено питання розподілу судових витрати в частині витрат на правову допомогу, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, враховуючи співмірність ціни позову та заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу та з врахуванням письмових заперечень відносно суми гонорару, суд вважає, що клопотання представника позивача підлягає до задоволення частково та стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь позивача підлягає вартість витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12261,00 грн..
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 143, 252, 255 КАС України, суд, -
1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити частково.
2. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12261,00 грн. (дванадцять тисяч двісті шістдесят одну гривню 00 копійок).
3. У задоволенні решти частини заяви представника позивача - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Суддя Д.В. Іванчулинець