08 квітня 2026 року м. Ужгород№ 260/1679/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними бездіяльності та рішень, зобов'язання вчинити дії, -
16 березня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, будинок 11, код ЄДРПОУ 43316386) та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, будинок 11, код ЄДРПОУ 43316386), у якому просить:
1. визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіональнго управління Міністерства юстиції України щодо невиконання обовязку надсилати постанови та інші документи виконавчого провадження сторонам в електронному вигляді та зобовязати вчинити дії щодо надсилання документів в електронному вигляді в порядку ч.2 ст. 28 ЗУ Про виконавче провадження.
2. визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2, зобовязати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіональнго управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо забезпечення виконання судового рішення по суті справи №260/5685/24.
3. визнати протиправним рішення (в частині що стосується ВП НОМЕР_2) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіональнго управління Міністерства юстиції України викладеного у листі №Л-36/3/11.2-12/89 від 05.03.2026 та зобовязати повторно розглянути моє звернення в частині: "1. призначення перевірки за фактом неналежного виконання посадових обовязків Ярошем Сергієм Івановичем 2. Зобовязання керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ перевірити вчасність та повноту вчинення виконавчих дій в межах ВП. 3. призначення особистого прийому в режимі відеоконференцзвязку."та прийняти вмотивоване рішення в порядку ЗУ Про звернення громадян невідкладно, але не пізніше 15 днів з моменту набуття законної сили рішення суду.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що державний виконавець Ярош Сергій Іванович виніс постанову про відкриття ВП НОМЕР_2, яку не надіслав стягувачу, внаслідок чого який немає можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження. Також, державний виконавець не перевірив виконання судового рішення по суті, і виніс постанову про закриття провадження, яку також не вручив Стягувачу. Пізніше дізнавшись з публічних джерел про протиправні рішення та бездіяльність державного виконавця, позивач вирішив оскаржити, на що отримав лист про розгляд заяви. Також, позивач вказує, що державний виконавець ігнорує обовязок надсилати електронні документи Стягувачу, а також завдає шкоди інтересам держави шляхом стягнення витрати на пересилання рекомендованих листів. Жодним нормативноправовим актом не дозволено державному виконавцю надсилати постанови або інші документи виконавчого провадження в паперовому вигляді без попередньої заяви сторони. В ДВС запроваджено обовязковий електронний документообіг з сторонами виконавчого провадження, які мають електронний кабінет у ЄСІТС. Крім того, позивач, подав скаргу на державного виконавця до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ з метою швидшого та ефективнішого захисту своїх прав, натомість на думку позивача, начальник Управління Віктор Овчинніков жодним чином не дослідив обставини справи, не встановив та не припинив протиправні дії державного виконавця, не прийняв вмотивоване рішення щодо моїх вимог то вважаю що рішення начальника Управління є протиправним і підлягає скасуванню. Враховуючи це просить задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року було дану позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
30 березня 2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки у відділі ПВР перебувало виконавче провадження АСВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 260/5685/24 виданого Закарпатським окружним адміністративним судом. 07.01.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору, а також постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження по вищезазначеному виконавчому провадженню. ОСОБА_1 Автоматизованою системою виконавчих проваджень не ідентифіковано, можливо через невірно, або в неповній мірі зазначених особистих даних стягувача під час подачі ним електронних виконавчих документів на виконання до відділу примусового виконання рішень у зв'язку з чим, постанова про відкриття виконавчого провадження та інші процесуальні документи винесені державним виконавцем не були надіслані системою до його електронного кабінету в ЄСІТС.
Також, відповідач вказує, що 09.02.2026 о 09:45 за к.ч. у відповідь на запит позивача щодо доступу до публічної інформації було надіслано відповідь на його електронну адресу ihor@lacest.cz за № ПІ-Л-5/11.2-10/5 від 06.02.2026 та копії постанов виконавчих проваджень АСВП №№: НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_6, НОМЕР_7,НОМЕР_8 та НОМЕР_9 на 74 аркушах, у тому числі оскаржувану постанову про закінчення виконавчого від 23.01.2026. Отже, оскаржувана постанова отримана позивачем 09.02.2026. Крім того, 18.03.2026 начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області ІваноФранківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України проведено особистий прийом позивача в режимі відеоконференцзв'язку.
06 квітня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив у якому заявнено клдопотання про винесення окремої ухвали.
Ухвалю Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали.
Статтею 287 частиною 4 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені статтею 287 КАС України.
Відповідно до статті 287 частини 1 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За правилами статті 287 частини 4 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Суд встановив, що на виконанні у відділі ПВР перебувало виконавче провадження АСВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 260/5685/24 виданого Закарпатським окружним адміністративним судом резолютивною частиною якого встановлено наступне: «Зобов'язати Виноградівську міську раду Закарпатської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 22 серпня 2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.»
07 січня 2026 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору, а також постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Виноградівська міська рада листом від 15 січня 2026 року за № 02.1-22/168 повідомила, що рішення суду було виконано добровільно, до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у повному обсязі.
25.03.2025 року Виноградівською міською радою було надіслано лист № 02.1-22/1125 ОСОБА_1 в якому, з метою виконання судового рішення було повторно розглянуто його запит від 22.08.2024 року.
23 січня 2026 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_3, керуючись п.9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач не погоджується із діями та постановою відповідача, а тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 14 частини 2, 3 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені 3аконом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон України № 1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 частини 1 Закону України № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із положеннями статті 5 Закону України № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 18 частини 1 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З огляду на виконавчий лист № 260/5685/24 виданого Закарпатським окружним адміністративним судом, вбачається, що було зобов'язано Виноградівську міську раду Закарпатської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації на запит від 22 серпня 2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно із статтею 26 частиною 6 абзацом 1 Закону України № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до статті 63 частини 1, 2 Закону України № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень частини 3 статті 63 вказаного Закону, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 39 частини 1 пункту 9 Закону України №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Статтею 39 частиною 2 Закону України №1404-VІІІ передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
За змістом пунктів 21, 22 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (із змінами) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону.
У разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби / приватного виконавця коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону.
У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною 1 статті 40 Закону.
Таким чином, про закінчення виконавчого провадження з указаної підстави приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання рішення та засоби їхнього встановлення.
Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов'язання.
На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 08 червня 2023 року у справі №640/12200/22.
Судом встановлено, що Виноградівська міська рада листом від 15 січня 2026 року за № 02.1-22/168 повідомила, що рішення суду було виконано добровільно, до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у повному обсязі.
25.03.2025 року Виноградівською міською радою було надіслано лист № 02.1-22/1125 ОСОБА_1 в якому, з метою виконання судового рішення було повторно розглянуто його запит від 22.08.2024 року.
23 січня 2026 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_3, керуючись п.9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).
Отже, враховуючи вищенаведене, та з матеріалів справи вбачається, що відповідачем, у рамках ВП № НОМЕР_10 з виконання виконавчого листа № 260/5685/24, судове рішення виконано в повному обсязі.
Тому, встановлені обставини та вказане нормативне регулювання, дає підстави вважати, що виконавчий документ у рамках ВП № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 260/5685/24 виконаний і державний виконавець мав підстави для закінчення виконавчого провадження за наслідком його виконання.
За таких обставин суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України № 1404-VIII і його діями не порушено законних прав та інтересів позивача. Тому, підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови відсутні.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність щодо невиконання обов'язку надсилати постанови та інші документи виконавчого провадження сторонам в електронному вигляді та зобов'язати вчинити дії щодо надсилання документів в електронному вигляді в порядку статті 28 частини 2 Закону України № 1404-VIII, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 28 частини 2 Закону України № 1404-VIII документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються в електронній формі. За письмовим зверненням таких осіб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
Як вбачаєьться з матеріалів справи, відповідач вказує, що ОСОБА_1 автоматизованою системою виконавчих проваджень не ідентифіковано, можливо через невірно, або в неповній мірі зазначених особистих даних стягувача під час подачі ним електронних виконавчих документів на виконання до відділу примусового виконання рішень у зв'язку з чим, постанова про відкриття виконавчого провадження та інші процесуальні документи винесені державним виконавцем не були надіслані системою до його електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Положення статті 28 частини 2 Закону України № 1404-VIII надають можливість державному виконавцю надсилати документи виконавчого провадження особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Суд зазначає, що позивачем не надано, а ні до суду, а ні держаному виконавцю доказів наявності у нього електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а відтак позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню, оскільки судом не було встановлено порушення відповідачем положень статті 28 частини 2 Закону України № 1404-VIII.
Щодо позовних вимог в частині про визнання протиправним рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України викладеного у листі №Л-36/3/11.2-12/89 від 05 березня 2026 року та зобов'язати повторно розглянути звернення, суд зазначає наступне.
Позивач у позовній заяві вказує, що ним подано скаргу на державного виконавця до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ з метою швидшого та ефективнішого захисту своїх прав.
Відповідно до листа №Л-36/3/11.2-12/89 від 05 лютого 2026 року позивача було повідомлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_5 винесена правомірно з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а отже відсутні підстави для її скасування. Також повідомлено, що позивача Автоматизованою системою виконавчих проваджень не ідентифіковано, можливо через невірно, або в неповній мірі зазначених особистих даних стягувача під час подачі електронних виконавчих документів на виконання до відділу примусового виконання рішень у зв'язку з чим, постанови про відкриття виконавчих проваджень та інші процесуальні документи винесені державним виконавцем не були надіслані системою до його електронного кабінету в ЄСІТС
Відповідно до статті 74 Закону України № 1404-VIII , рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, Начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України постійно здійснюється контроль за дотриманням державних виконавців норм Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання виконавчих документів, які перебувають на виконанні відділі, у тому числі по виконавчим провадженням стороною за якими є ОСОБА_1 .. Тобто, у разі виявлення порушень норм вказаного Закону, вживаються заходи передбачені законодавством.
Начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не виявлено порушень у діях державного виконавця під виконання виконавчих документів стороною за якими є ОСОБА_1 ..
Відповідачем вказано, що 18 березня 2026 року начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України проведено особистий прийом позивача в режимі відеоконференцзв'язку.
Позивач заперечив щодо цього і вказав, що 18 березня був особистий прийом у керівника Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабина Юлія Василівна , але досі Відповічі ігнорують вимогу на особистий прийом державним виконавцем, керівником відділу та начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем зазначені позовні вимоги в частині призначення особистого прийому в режимі відеоконференції до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіональнго управління Міністерства юстиції України, тому суд приходить до висновку, що відповідачем було виконано позовну вимогу в даній частині.
Враховуючи вищенаведене та матеріали справи, суд вважає що позивачем не надано належних на допустимих доказів, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 242-246, 287 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, будинок 11, код ЄДРПОУ 43316386) та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, будинок 11, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправними бездіяльності та рішень, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяЮ.Ю.Дору