09 квітня 2026 рокуСправа №160/3734/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
12.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невжитті передбачених законодавством заходів щодо реалізації прав ОСОБА_1 на надання відпустки, направлення на лікування, а також організацію проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, незважаючи на подання відповідних рапортів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 забезпечити реалізацію прав ОСОБА_1 , а саме: організувати надання відпустки; направити на лікування; скасувати чинну постанову військово-лікарської комісії та направити на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, - та оформити відповідні рішення у порядку та строки, визначені чинним законодавством України, з наданням письмової відповіді позивачу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивачем подано рапорти про надання відпустки за сімейними обставинами, про направлення на медичне обстеження та лікування, про направлення на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності/непридатності до військової служби. Рапорти були направлені на офіційну електронну пошту військової частини НОМЕР_1 . Проте, станом на день подання позову вказані рапорти не були розглянуті, жодних рішень за результатами їх розгляду не прийнято, письмових відповідей не надано, дій, спрямованих на надання відпустки, організацію лікування, проходження ВЛК не вчинено. Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у невиконанні обов'язку щодо розгляду рапортів військовослужбовця та прийняття рішень за результатами розгляду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
02.03.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив проти позову. Відповідач проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Позивач стверджує, що направив рапорти на електронну пошту військової частини НОМЕР_1 , водночас зазначені рапорти до військової частини взагалі не надходили. Електронний лист надісланий особою ОСОБА_2 від імені позивача не надходив на електронну поштову скриньку військової частини НОМЕР_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 Іншої електронної скриньки у відповідача немає.
Для можливості розгляду питань військовою частиною НОМЕР_1 щодо надання відпустки, направлення на лікування та направлення на проходження військово лікарської комісії позивачу потрібно належним чином подати відповідні рапорти.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортами від 16.01.2026 р.:
- про надання відпустки за сімейними обставинами тривалістю 14 календарних днів у зв'язку з необхідністю залучення до вирішення нагальних питань, пов'язаних із забезпеченням належних умов життєдіяльності близького родича. На даний час відсутні інші члени сім'ї або особи, які мають можливість забезпечити належне виконання цих обов'язків;
- про направлення на медичне обстеження та лікування, в якому зазначив про значне погіршення здоров'я, скарги з боку опорно-рухового апарату, які мають систематичний характер, з часом посилюються та перешкоджають повноцінному виконанню службових обов'язків, у зв'язку з чим виникла об'єктивна необхідність у проведенні комплексного медичного обстеження, встановленні точного стану здоров'я та отриманні відповідного лікування за рекомендаціями лікарів. З урахуванням викладеного, просив направити його на медичне обстеження та лікування у встановленому порядку з метою відновлення стану здоров'я та запобігання можливим ускладненням, а також тимчасово відсторонити від виконання службових обов'язків на період проходження обстеження та лікування;
- про направлення на проходження військово-лікарської комісії, в якому зазначив, що висновок про його придатність до військової служби є безпідставним та не відповідає дійсному стану здоров'я. Наголошує, що його стан не дозволяє проходити військову службу, оскільки він потребує невідкладно медичної допомоги та лікування. Просив забезпечити надання ОСОБА_1 законної можливості проходження належним чином та у відповідності до чинного законодавства військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби.
Вказані рапорти направлено на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідачем до суду надано відповідь №33243579 про наявність Електронного кабінету ЄСІТС, в якій зазначено адресу електронної пошти військової частини НОМЕР_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року №735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать дії, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Відповідно до Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначено у Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 (далі - Наказ №531).
Згідно пункту 1 розділу 2 Наказу №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
За змістом пунктів 1-6, 8, 9 розділу ІІІ Порядку №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Спірні правовідносини склалися у цій справі щодо нерозгляду відповідачем рапортів позивача від 16.01.2026 р. про надання відпустки за сімейними обставинами, про направлення на медичне обстеження та лікування, про направлення на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності/непридатності до військової служби.
З наведених положень законодавства вбачається, що рапорт це вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця, який подається ним на ім'я командира (начальника) військової частини, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту або не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту.
Позивачем до матеріалів справи надано докази направлення рапортів, відповідно до яких позивач направив рапорти на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2
Однак, відповідач зауважив, що зазначена адреса не є офіційною електронною поштовою скринькою військової частини НОМЕР_1 . Єдиною офіційною адресою для листування є ІНФОРМАЦІЯ_1
Суд наголошує, що направлення кореспонденції на довільну або неофіційну електронну адресу, яка не належить до каналів зв'язку суб'єкта владних повноважень, не може вважатися належним пред'явленням рапорту.
Оскільки позивачем не надано доказів того, що адреса, на яку було надіслано рапорти, є офіційним каналом зв'язку відповідача, у останнього не виникло обов'язку щодо реєстрації та розгляду таких документів.
Таким чином, позивачем не доведено направлення рапортів відповідачу на офіційні засоби зв'язку та не спростовано доводів відповідача щодо не отримання рапортів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно п. 12 ч. 1 ст. 5 до Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Отже, позивач є особою, звільненою від сплати судового збору.
Суму судового збору може бути повернуто позивачу ухвалою суду на підставі його заяви.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні аміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук