09 квітня 2026 р.Справа №160/7767/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Леонтенка Віктора Вікторовича про забезпечення позову по справі №160/7767/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕНАВІГАТОР» до Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
30 березня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕНАВІГАТОР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (м. Дніпро) від 13.01.2026 року №2123/04-36-04-15 про виключення з реєстру платників єдиного податку третьої групи Товариства з обмеженою відповідальністю «Теленавігатор»;
-зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області поновити Товариство з обмеженою відповідальністю «Теленавігатор» у реєстрі платників єдиного податку третьої групи.
Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08 квітня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Леонтенка Віктора Вікторовича надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить:
- зупинити дію індивідуального акта - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.01.2026 року № 2123/04-36-04-15 про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «Теленавігатор» з реєстру платників єдиного податку третьої групи до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача зазначив, що виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку призведе до автоматичної втрати права застосування спрощеної системи оподаткування та переходу на загальну систему оподаткування. Такий перехід спричинить виникнення нових податкових обов'язків, зокрема щодо сплати податку на прибуток та/або податку на додану вартість; обов'язок подання іншої податкової звітності; зміну порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку; необхідність залучення додаткових ресурсів для забезпечення виконання нових податкових обов'язків. Отже, невжиття заходів забезпечення позову призведе до настання наслідків, які є складно відновлюваними та такими, що потребуватимуть значних зусиль для їх усунення, що істотно ускладнить ефективний захист прав позивача.
08 квітня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли заперечення на заяву представника позивача про забезпечення позову, в задоволенні якої просять відмовити, з огляду на те, що жодні із вказаних обставин, що призведуть до складного відновлення прав позивача не підтверджено доданими до заяви про забезпечення позову, документами. Крім того, в заяві не наведено аргументів на підтвердження таких обставин.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, зазначає наступне.
Частиною 1 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що законодавець встановив наступні підстави винесення ухвали про забезпечення позову у справі, а саме: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Водночас, ч. 2 ст. 151 КАС України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Отже, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно певної сторони у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З аналізу наведених норм випливає, що забезпечення позову можливе виключно за наявності вказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Слід зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчившись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Так, обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник позивача вказує, що навіть у випадку задоволення позову позивач втратить право застосування спрощеної системи оподаткування та буде зобов'язаний перейти на загальну систему, що призведе до зміни порядку ведення господарської діяльності.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що на час розгляду заяви про забезпечення позову позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з наступного.
Суд зазначає, що обґрунтування необхідності забезпечення позову щодо покладення додаткового тягаря, пов'язаного із виникнення додаткових податкових зобов'язань та зміни порядку ведення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованим, оскільки фактично вказані процедури визначені Податковим кодексом України та не можуть ставитися в залежність від процедури оскарження позивачем рішенням в судовому порядку.
При цьому сам факт подання позову про визнання протиправним та скасування рішення жодним чином не свідчить про протиправність такого рішення, а тим паче не звільняє позивача, у випадку відсутності підстав для скасування оскаржуваного рішення від ведення господарської діяльності.
Крім того, дослідження в сукупності доказів, які були підставою для винесення спірного рішення та наявність, або відсутність порушення позивачем п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, може бути здійснена судом за результатом розгляду справи по суті.
Таким чином, наведені представником позивача обставини, не є доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Враховуючи вище викладене, суд не вбачає будь-яких правових підстав, які вказують на необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 152, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Леонтенка Віктора Вікторовича про забезпечення позову по справі №160/7767/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕНАВІГАТОР» до Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева