06 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/6973/25
Провадження № 22-ц/820/529/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Костенка А.М.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю представника учасника справи - адвоката Іваницького А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про встановлення опіки та призначення опікуна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2025 року (суддя Чевилюк З.А., за участі присяжних Охман О.В., Тимчук І.Ю.).
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справ, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про призначення його опікуном над недієздатною особою.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що рідний брат заявника ОСОБА_2 страждає на стійке хронічне психічне захворювання, є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2024 року у справі № 686/3753/24 ОСОБА_2 визнано недієздатним.
Відповідно до подання виконавчого комітету Хмельницької міської ради було визначено за доцільне призначити заявника опікуном над недієздатним. Водночас, над ОСОБА_2 не було встановлено опіки та не призначено опікуна відповідним рішенням.
Зазначав, що батьки заявника та ОСОБА_2 не мають можливості забезпечити належний догляд останньому, оскільки мати ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи, а батько ОСОБА_4 незареєстрований і не проживає разом з ОСОБА_2 . Фактично проживає у м. Львові.
Враховуючи викладене, просив суд призначити його опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що інших осіб, які б виявили намір стати опікуном ОСОБА_2 , немає. Мати ОСОБА_2 є особою з інвалідності, відтак за визначенням не може бути опікуном сина. Батько ОСОБА_2 не проживає з сином, проживає в іншому місті, тому не має можливості забезпечити належної опіки.
На думку скаржника, відмова у призначенні опікуна недієздатній особі грубо порушує права останньої.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 17 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишив без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2025 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 05.11.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іваницький Андрій Миронович, задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 червня 2025 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні представник заявника - адвокат Іваницький А.М. підтримав апеляційну скаргу.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що заявник ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06 вересня 2024 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 06 вересня 2024 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2024 року у справі № 686/3753/24 ОСОБА_2 визнано недієздатним.
Згідно з довідкою Комунального підприємства Хмельницької міської ради Управляючої муніципальної компанії «Південно-Західна» від 01.11.2024 №709, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з витягами з реєстру територіальної громади № 2023/001264317 від 10 лютого 2023 року, №2024/014944084 від 11 грудня 2024 року відомо, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із заявником.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 15.02.2012, виданого на ім'я ОСОБА_3 , яка є матір'ю ОСОБА_2 , їй встановлено пенсію по інвалідності ІІІ групи, загальне захворювання. Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії ХМ 237953, ОСОБА_3 протипоказана важка фізична праця.
За змістом витягу Львівської територіальної громади №2024/014944084 від 11.12.2024, ОСОБА_4 , який є батьком ОСОБА_2 , зареєстрований з 16.08.1990 у АДРЕСА_2 .
Із витягу з інфомаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомо, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Хмельницького, Україна, на території України станом на 02 липня 2024 року, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
Згідно з висновком про стан здоров'я ОСОБА_1 , складеним ТОВ «Медичний центр «БОМЕД» від 26.01.2025, ОСОБА_1 є практично здоровим.
Згідно з довідкою від 26 січня 2024 року, виданою ТОВ «Медичний центр «БОМЕД», ОСОБА_1 на обліку у психіатра та нарколога не перебуває.
Згідно зі службовою характеристикою від 29 липня 2024 року на лейтенанта поліції Івашка Андрія Ігоровича, оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУНП в Хмельницькій області заявник ОСОБА_1 зарекомендував себе як фахівець своєї справи, проявив свою дисциплінованість та принциповість у вирішенні службових питань. Під час виконання посадових інструкцій будує свої стосунки з колегами по службі на засадах службової субординації. При спілкуванні із громадянами ввічливий, тактовний, завжди може надати відповідь щодо проблем, з якими звертаються громадяни.
У поданні Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради зазначено про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , які спільно проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з бронюванням до 03.05.2026, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим в застосунку «Резерв+».
Згідно з графіком несення служби КП на 23.03.2026-29.03.2026, ОСОБА_1 у вказаний період чергує 24.03.2026.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом подання про призначення опікуном ОСОБА_1 , рішення фактично ґрунтується на виявленій ініціативі останнього, не містить аналізу відносин з підопічним, відсутнє обґрунтування відповідності призначення опікуном ОСОБА_1 інтересам ОСОБА_2 , не проаналізована фізична можливість ОСОБА_1 виконувати опікунські обов'язки з врахуванням його працевлаштованості в поліції. Докази на підтвердження вищевказаних обставин не надані і в судовому засіданні; у суду відсутні підстави для призначення опікуном саме ОСОБА_1 . Суду не представлено переконливих та обґрунтованих доказів неможливості матері ОСОБА_3 як особи з інвалідністю ІІІ групи, здійснювати виконання опікунських обов'язків щодо недієздатного сина. Реєстрація батька ОСОБА_4 у іншому місті (Львові) не є обставиною, що підтверджує неможливість виконання опікунських обов'язків.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до статті 41 ЦК України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, можливо дійти висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18).
Відповідно до статті 62 ЦК України, опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України, опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20).
У справі, яка переглядається, подання органу опіки та піклування про доцільність призначення заявника опікуном мотивоване тим, що ОСОБА_1 є братом недієздатного ОСОБА_2 , який потребує постійного стороннього догляду та виявив бажання бути його опікуном, мати заявника є особою з інвалідністю ІІІ групи, батько заявника надав до опікунської ради заяву про те, що він не може виконувати опікунські обов'язки щодо хворого сина.
Проте, подання органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. А тому, доводи апеляційної скарги щодо зобов'язання суду призначити опікуна за наявності подання органу опіки та піклування є безпідставними.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що у поданні органу опіки та піклування не обґрунтовано необхідність призначення саме ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .
У поданні відсутні дані про обстеження умов життя майбутнього опікуна та інші дані, встановлення яких передбачено пунктом 3.3 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 2019 року№ 34/166/131/88.
Крім того, подання не містить аналіз відносин з підопічним, чи наявні між заявником та ОСОБА_2 особисті приязні відносини, відповідно, не обґрунтовано належним чином чи встановлення опікуном ОСОБА_1 відповідає інтересам ОСОБА_2 , який визнаний судом недієздатним. Вказані обставини не досліджувались органом опіки та піклування.
Також у поданні не проаналізована фізична можливість ОСОБА_1 виконувати обов'язки опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , зважаючи на те, що він працює в правоохоронних органах.
Матеріали справи не містять даних, які б свідчили, що матір та батько заявника не мають можливості здійснювати опіку, а лише наведені ймовірні причини неможливості здійснення ними такого догляду.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_1 не довів спроможності здійснювати опіку над недієздатною особою, можливість дбати про підопічного, створення йому необхідних побутових умов, забезпечення її доглядом та лікуванням, тобто здійснювати нормальне життєзабезпечення підопічного та виконувати обов'язки опікуна щодо ОСОБА_2 відповідно частини першої статті 67 ЦК України.
Не заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги в тій частині, що зареєстроване місце проживання є важливим доказом для підтвердження того, що особа дійсно проживає з підопічним і може піклуватися про нього. Оскільки реєстрація не є безумовною підставою для реалізації прав, зареєстроване місце проживання заявника та недієздатного ОСОБА_2 за однією адресою не свідчить беззаперечно про можливість здійснення ОСОБА_1 опіки над недієздатним, створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що батько заявника ОСОБА_4 не може здійснювати обов'язки опікуна у зв'язку з тим, що не зареєстрований та не проживає разом з ОСОБА_2 не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки громадянин України може мати як фактичне місце проживання, так і зареєстроване місце проживання, яке може бути як за однією адресою, так і за різними адресами. Належних та допустимих доказів фактичного проживання ОСОБА_4 у м. Львові, його місце та характер роботи не надано.
Також доказів того, що матір заявника ОСОБА_3 за станом здоров'я не може здійснювати догляд за недієздатним сином надано не було, тому посилання на вказані обставини в апеляційній скарзі є безпідставними. Відомості у довідці до акту огляду МСЕК серії ХМ №237953 не свідчить про нездатність ОСОБА_3 виконувати функції належного догляду за недієздатним.
Крім того, заявником не надано суду належних, достовірних та допустимих доказів наявності між заявником та ОСОБА_2 особистих приязних відносин, на підставі яких можна було б дійти висновку, що встановлення опікуном ОСОБА_1 відповідає інтересам його брата ОСОБА_2 .
Надані скаржником до апеляційного суду відомості військово-облікового документу, сформованого в застосунку «Резерв+» про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з бронюванням до 03.05.2026 та графік несення служби КП на 23.03.2026-29.03.2026, згідно з яким ОСОБА_1 у вказаний період чергує 24.03.2026, не свідчать про можливість здійснювати заявником нормальне життєзабезпечення підопічного та виконувати обов'язки опікуна щодо ОСОБА_2 , з врахуванням того, що він працює в карному розшуку ГУНП в Хмельницькій області і зайнятий повний робочий день.
Не приймають до уваги посилання скаржника на необхідність застосування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах №341/1526/23 від 27.11.2024, №736/1508/17 від 20.05.2020, №372/3474/21 від 28.02.2024, №209/2893/22 від 25.12.2024, №638/5358/23 від 20.03.2024, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається апеляційним судом, а також встановлені фактичні обставини справи, що формують зміст правовідносин, є різними.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
А.М. Костенко