07 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29974/24
Провадження № 11-сс/820/209/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2026 року у кримінальному провадженні №12024240000001463 від 29.10.2024 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зоря Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.10.2024 року за №12024240000001463 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч. 3 ст. 358, ч.1 ст.263 КК України.
22.01.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Так, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, ОСОБА_8 , який згідно з рішенням 1 сесії VIII скликання Рівненської районної ради від 03.12.2020 є депутатом VIII скликання Рівненської районної ради Рівненської області, запропонував ОСОБА_7 , який працює механізатором ТОВ «Агрохолдинг «Зоря», засновником якого є ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «ВІТАГРО», та здійснює підживлення полів вказаного підприємства аміачною селітрою, про свої злочинні наміри, спрямовані на корисливе, протиправне, таємне викрадення аміачної селітри, яка належить ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «ВІТАГРО», попередньо залучивши до протиправної діяльності ОСОБА_9 . Таким чином, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , вступили у попередню змову та досягли спільного злочинного наміру, спрямованого на таємне викрадення чужого майна.
В подальшому, діючи в умовах воєнного стану, введеного на всій території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та в подальшому неодноразово продовжений іншими Указами Президента України, реалізуючи свій злочинний умисел на крадіжку аміачної селітри, належної ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «ВІТАГРО», 20.02.2025 о 16 год 03 хв ОСОБА_8 з власного мобільного телефону зателефонував до ОСОБА_7 та домовилися про вчинення в той же день крадіжки аміачної селітри, належної ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «ВІТАГРО» на полі неподалік сіл Бронники та Михайлівка Рівненського району Рівненської області.
ОСОБА_8 20.02.2025 о 18 год 23 хв зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_9 та повідомив, що йому потрібно приїхати на поле неподалік сіл Бронники та Михайлівка Рівненського району Рівненської області, де його буде чекати ОСОБА_7 , на що ОСОБА_9 погодився.
Надалі ОСОБА_9 , діючи відповідно до вказівки ОСОБА_8 , 20.02.2025 узгодив по телефону з ОСОБА_7 місце та час зустрічі, а саме на полі неподалік сіл Бронники та Михайлівка Рівненського району Рівненської.
Реалізуючи злочинний умисел, в період часу з 20 год 57 хв по 21 год 11 хв, 20.02.2025 ОСОБА_9 на невстановленому транспортному засобі приїхав на поле неподалік сіл Броники та Михайлівка Рівненського району Рівненської області звідки за допомогою ОСОБА_7 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, передбачаючи та свідомо бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, таємно, погрузили в транспортний засіб 3 тони аміачної селітри, належної ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «ВІТАГРО», вартістю 21546,00 гривень за тонну, після чого, ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_8 передав ОСОБА_7 8000 грн в якості грошової винагороди за вчинення крадіжки.
Вищевказаними умисними протиправними діями ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 спричинили ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «ВІТАГРО» майнової шкоди на загальну суму 64 638 гривень.
29 січня 2026 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді з домашнього арешту, який полягає у забороні залишати місце свого проживання, у період з 23:00 год. до 06:00 год. із покладенням обов'язків, строком до 22.03.2026.
20 березня 2026 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024240000001463 продовжено до чотирьох місяців, а саме до 22.05.2026.
18.03.2026 прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати місце свого проживання у період з 23:00 год. до 06:00 год. наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора або суду із продовженням дії процесуальних обов'язків у межах строку досудового розслідування щодо ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2025 року клопотання прокурора задоволено та продовжено до 17 травня 2026 року включно строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 , який полягає у забороні, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 23:00 год. до 06:00 год. наступного дня, з покладенням обов'язків, визначених ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.01.2026 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2026 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Серед підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначено, що під час судового засідання із розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу, яке відбулось 20.03.2026, слідчим суддею було оголошено лише резолютивну частину ухвали. Повний текст ухвали було оголошено в інший день, при цьому, ні підозрюваний, ні його захисник присутні не були.
Повний текст ухвали слідчого судді, якою продовжено застосування запобіжного
заходу у вигляді домашнього арешту, надійшов на електронну адресу захисника лише 25 березня 2026 року о 19 год. 14 хв.
Таким чином, до моменту отримання ухвали слідчого судді сторона захисту була необізнана із мотивами прийнятого слідчим суддею рішення та фактично була позбавлена можливості подати обґрунтовану апеляційну скаргу на вказану ухвалу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що:
- підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України є необґрунтованою, оскільки відсутні належні та допустимі докази, що свідчать про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, листом від 27.01.26 ОСОБА_7 відмовився від наданих раніше пояснень та показів під час допиту у якості підозрюваного, оскільки свідчення були написані працівником поліції, а ОСОБА_7 їх тільки підписав, тобто фактично виконував вказівки правоохоронців; в доданих матеріалах відсутні фактичні дані, що доводять суму завданих збитків, яка дозволяла б кваліфікувати діяння як злочин
- ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КК України, не доведені прокурором належними доказами, в порушення вимог п.5 ч.1 ст.184 КПК України, прокурором не зазначено посилання на матеріали, що підтверджують обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність ризику впливу на свідків, інших підозрюваних у даному
кримінальному провадженні, при цьому, ні прокурор у клопотанні, ні слідчий суддя в ухвалі не зазначили на яких саме свідків та підозрюваних може вплинути ОСОБА_7 , у яких діях може проявлятися цей вплив та що підозрюваний ОСОБА_10 має намір та реальну можливість впливати на свідків чи інших підозрюваних.
Окрім того, у тексті клопотання прокурор постійно зазначає про вчинення ОСОБА_7 злочинів (у множині), хоча він підозрюється у вчиненні лише одного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурором не подано доказів обставин. на які він посилається, відповідно до ч. 6. ст. 132 КПК я. Однак.
Сторона захисту звертає увагу суду, що кримінальне провадження триває з
29.10.2024 року. Протягом усього цього часу ОСОБА_7 жодного разу не контактував з
іншими підозрюваними та свідками, показання яких, гіпотетично можуть мати значення для розслідування даного кримінального провадження. Протилежного прокурором не доведено. Більше того, ОСОБА_7 навіть невідомо, хто є свідками у кримінальному провадженні, що виключає можливість реального впливу.
Слідчий суддя, визнаючи доведеним ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, фактично обґрунтував свій висновок не конкретними обставинами кримінального провадження, а виключно загальними положеннями кримінального процесуального закону, які регулюють порядок отримання та оцінки показань, такий висновок ґрунтується на припущенні, а не на встановлених фактах.
Поза увагою слідчого судді залишено, що прокурором у клопотанні не наведено конкретні обставини, що об?єктивно перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали, а зазначені доводи зводяться до загального переліку слідчих (розшукових) дій, які орган досудового розслідування планує провести (отримати висновок судової експертизи щодо зразків сої; допитати свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; провести інші слідчі дії), що саме по собі не свідчить про наявність об?єктивних перешкод для завершення розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали.
ОСОБА_7 підозрюється у крадіжці аміачної селітри, призначена експертиза стосується зразків сої, тому результати такої експертизи не можуть мати значення для доведення повідомленої ОСОБА_7 підозри, наявність якої відповідно до вимог КПК України є обов?язковою умовою для застосування і подальшого продовження запобіжного заходу.
Відповідно, це не може бути й обставиною, яка унеможливлює завершення досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали. Більше того, всі необхідні зразки для проведення експертизи перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування, що виключає будь-яку можливість впливу підозрюваного на проведення експертизи. Відповідно, посилання прокурора на необхідність проведення судової експертизи зразків сої як підставу для продовження запобіжного заходу є безпідставним.
Також сторона захисту зазначає про неналежну організацію досудового розслідування, процесуальну бездіяльність слідчого та прокурора, а також штучне створення підстав для продовження строків досудового розслідування, запобіжного заходу та, як наслідок, обмеження прав підозрюваного, оскільки кримінальне провадження розпочато 29.10.2024 року, обшуки в даному кримінальному провадженні були проведені 05.03.2025 року, натомість слідчим була винесена постанова про призначення судової експертизи щодо вилучених в ході обшуку зразків сої лише 06.03.2026 року; прокурор не вказує на існування будь-яких обставин, що перешкоджали допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 раніше.
Наведене свідчить, що неможливість завершення досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали є наслідком виключно пасивної поведінки сторони обвинувачення, а не об?єктивної складності кримінального провадження, як про це вказує прокурор.
Захисник також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що окрім застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, на ОСОБА_7 покладено обов?язок утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні. Водночас ані клопотання прокурора, ані оскаржувана ухвала слідчої судді не містять жодного обгрунтування того, чому саме цей обов?язок не є достатнім для запобігання ризикам, на які посилається прокурор, та з яких підстав виникає необхідність у застосуванні більш суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити в повному обсязі, з наведених в апеляційній скарзі підстав.
Прокурор не визнав апеляційних вимог, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою. Звертав увагу, що обставинами, які перешкоджають завершити досудове розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою є необхідність у виконані слідчих та процесуальних дій: отриманні висновку судової експертизи щодо зразків сої, вилученої в ході проведення обшуків та оглядів; допиту в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 з приводу обставин викрадення урожаю сої 2024 року; отриманні результатів аналізу телефонних з'єднань між підозрюваними та свідками, що було зазначено у клопотанні. Крім того, підозрюваний змінив роботу та не повідомив про це слідчого. Вважає за встановлених обставин є доцільним застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисника, думку прокурора, перевіривши надані матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до вимог пункту 3 частини 2, частини 3 статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів судової справи вбачається, що 20 березня 2026 року суддя постановив оскаржувану ухвалу за участі підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , повний текст ухвали було проголошено 20 березня 2026 о 17 год. 10 хв. за відсутності осіб, які беруть участь у справі, копія ухвали на електронну пошту захисника була направлена 25.03.2026, апеляційна скарга на вказану ухвалу надійшла до суду 30.03.2026.
Відповідно до висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформованого у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч.2 ст.376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. У разі, якщо повний текст було складено пізніше, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК України.
Згідно положень частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що строк апеляційного оскарження апелянтом пропущений з поважних причин та вважає за необхідне поновити захиснику ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2026 року.
Згідно зі статтею 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.
Так, прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строків дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та неможливістю закінчити судовий розгляд на поточному етапі.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2026 року клопотання прокурора задоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 17 травня 2026 року включно, з покладанням обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 оскаржує це рішення слідчого судді, оскільки вважає, що оголошена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою, а також відсутні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні, клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 не містить обґрунтування потреби саме такого ступеня втручання у права і свободи особи.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, ризик визначений ухвалою слідчого судді, якою було обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід, а саме незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, продовжує існувати і в даний час, адже досудове розслідування не закінчено.
Слідчий суддя дійшов переконання, що такий запобіжний захід, як домашній арешт в нічний час в повній мірі забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_7 своїх процесуальних обов'язків, запобігає існуючим ризикам та повністю відповідає меті запобіжного заходу відповідно до ст. 177 КПК України.
Так, частиною 6 статті 181 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Зі змісті статей 199, 194 КПК України вбачається, що під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
При цьому, обов'язок доведення існування зазначених обставин кримінальний процесуальний закон покладає на слідчого, прокурора який звертається із відповідним клопотанням.
Відповідно до вимог статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити вище перелічені дії.
У колегії суддів не виникає сумнівів у висновках слідчого судді щодо обґрунтованості на поточній стадії досудового розслідування підозри, пред'явленої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення з боку органу досудового розслідування, оскільки існують об'єктивні відомості, що він міг вчинити вказане правопорушення, про що свідчать матеріали кримінального провадження і доведено прокурором.
Колегія суддів, враховуючи також практику Європейського суду з прав людини з питання визначення поняття «обґрунтованої підозри» (справи «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Гусинський проти Росії», «Нечипорук і Йонкало проти України» тощо), вважає, що в ході досудового розслідування при обранні/продовженні підозрюваному запобіжного заходу необхідна наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а саме існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення; мета затримання - продовжити розслідування й підтвердити або спростувати підозри, які стали підставою для затримання.
Водночас ця стадія розслідування не передбачає сукупності доказів, достатньої для прийняття процесуального рішення за суттю кримінального провадження.
Колегія суддів уважає, що тих відомостей, які зібрані досудовим розслідуванням на поточному етапі та доведені прокурором, є достатньо для обґрунтованості підозри ОСОБА_7 .
Щодо існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, ризик визначений ухвалою слідчого судді, якою було обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід, а саме незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, продовжує існувати і в даний час, адже досудове розслідування не закінчено.
Сторона захисту не погоджуючись із рішенням слідчого судді в цій частині зазначає, що такий висновок слідчого судді ґрунтується виключно на припущеннях, а не на конкретних фактах, а також прокурором не наведено жодних обставин чи доказів, які б давали слідчому судді підстави вважати, що ОСОБА_7 має намір чи реальну можливість впливати на свідків чи інших підозрюваних.
В цій частині колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді суду першої інстанції, яким враховано встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримують шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засідання (ч. 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст.95 КПК України).
Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що прокурором доведено, що на поточній стадії досудового розслідування існує ризик, передбачений статтею 177 КПК України, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, яким можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених частиною 1статті 177 КПК України. Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Твердження захисника, що протягом усього цього часу ОСОБА_7 жодного разу не контактував з іншими підозрюваними та свідками, показання яких, гіпотетично можуть мати значення для розслідування даного кримінального провадження, не спростовують наявності цього ризику та того, що він має реальну можливість їх здійснити у майбутньому.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором доведено, що на поточній стадії досудового розслідування існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, яким можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками слідчого судді, вважає, що слідчий суддя дотримався вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_7 , тоді як не знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо необґрунтованості продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 через відсутність доказів на підтвердження ризиків та необґрунтованості недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.
З огляду на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, наведених обставин, колегія суддів вважає, що через суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання винним у вчиненні тяжкого злочину, є обґрунтовані підстави вважати, що існують не абстрактні, а конкретні ризики, передбачені п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, підозрюваний має реальну можливість здійснити ці дії у даному кримінальному провадженні в майбутньому,на які вказує прокурор як в клопотанні, так і в суді під час його розгляду, а саме може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, з метою схиляння до дачі ними показань на свою користь або відмови від дачі показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності або ж її пом'якшення.
Таким чином, обґрунтована неможливість на цій початковій стадії досудового розслідування застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявному ризику, з урахуванням обставин провадження, вимог статті 178 КПК України, відомостей про особу підозрюваного, оскільки, як зазначив прокурор, ОСОБА_7 не дотримався обов'язку повідомити слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця роботи, покладеного на нього ухвалою слідчого судді від 29.01.2026, тому щодо нього не може бути застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, а також і особистої поруки за відсутності поручителів.
Доводи апеляційної скарги, що ні прокурор у клопотанні, ні слідчий суддя в ухвалі не зазначили, на яких саме свідків та підозрюваних може вплинути ОСОБА_7 , не заслуговують на увагу, оскільки з клопотання прокурора та ухвали слідчого судді вбачається, що є необхідність допиту в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .
На підставі наведеного, доводи сторони захисту щодо відсутності у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 обґрунтування продовження запобіжного заходу та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є неспроможними.
З огляду на встановлене, колегія суддів вважає доведеним наявність підстав, передбачених КПК України, для продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , який полягає в забороні залишати місце свого проживання у певний - нічний час доби, з покладенням на нього визначених судом обов'язків, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та обраний запобіжний захід буде цілком достатнім для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні.
Стосовно доводів апеляції про неналежну організацію досудового розслідування, процесуальну бездіяльність слідчого та прокурора, а також штучне створення підстав для продовження строків досудового розслідування та запобіжного заходу, то вони є безпідставними.
Досліджені матеріали кримінального провадження свідчать про те, що досудове слідство не могло бути закінченим з об'єктивних підстав.
На сьогодні стороною обвинувачення доведено необхідність проведення тих слідчих дій, зокрема, й допитів свідків та проведення експертиз, про які зазначено у клопотанні, враховуючи також, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 20 березня 2026 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024240000001463 продовжено до чотирьох місяців, тоді як згідно вимог частини 5 статті 295-1 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, якщо слідчий не доведе, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об'єктивних причин, а також якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.
Таким чином, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, оскільки викладені в ній обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Слідчий суддя дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити захиснику підозрюваного ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2026 року.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 17 травня 2026 року, з покладанням обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3